Рішення

від 31.05.2021 по справі 477/226/21

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/226/21

Провадження №2/477/452/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судових засідань - Бітюковою С.В.,

за участю: представника позивача - ОСОБА_1 ,

відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши в м. Миколаєві у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі судових засідань Жовтневого районного суду Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя,

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2021 року позивач звернувся до суду із позовом, в якому просить розірвати шлюб з відповідачкою, та визнати за ним право власності на Ѕ частку садового будинку, розташованого в СТ АДРЕСА_1 , а також визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки для індивідуального садівництва за цією ж адресою.

В обґрунтування позову вказував, що сімейне життя між ними не склалося, одруження виявилось невдалим, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу він вважає неможливим, також просив визнати за ним на праві спільної сумісної власності право власності на Ѕ частку садового будинку, розташованого в СТ АДРЕСА_1 , а також визнати за ним право власності на Ѕ частину земельної ділянки для індивідуального садівництва за цією ж адресою .

В судовому засіданні позивач та його представниця позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідачка в судовому засідання позов визнала та не заперечувала проти його задоволення.

Суд, за положеннями ст. 200 ЦПК України, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції між сторонами укладено шлюб, про що зроблено актовий запис №649.

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка, при цьому, примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Зазначена норма національного законодавства відповідає статті 16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім`ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. Шлюб може укладатися тільки при вільній і повній згоді сторін, що одружуються.

Згідно приписів статті 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дитини, що мають істотне значення.

При дослідженні судом фактичних взаємин між сторонами дійсних причин розірвання шлюбу встановлено, що подальше спільне життя сторін та збереження шлюбу буде суперечити інтересам чоловіка та дружини, що виключає відновлення колишніх сімейних відносин та збереження шлюбу.

Так, сторони з 08 серпня 2008 року перебувають у шлюбі.

В теперішній час між ними існує спір щодо поділу майна, набутого у цей період.

За час їх спільного проживання та перебування у шлюбі було набуто наступне нерухоме майно: садовий будинок, розташований в СТ АДРЕСА_1 , а також земельна ділянка для індивідуального садівництва за цією ж адресою, площею 0, 0434 га .

Згідно з приписами ст. 5 ЦК України та п.4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, норм розділу VII Прикінцевих положень СК України, правовий статус майна щодо якого виник спір, визначається нормами матеріального права, яке діяло на час його придбання (утворення).

Право власності на садовий будинок та земельну ділянку було набуто сторонами відповідно до договору купівлі-продажу від 21 квітня 2017 року, згідно якого покупцем майна виступила відповідачка.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 22 Кодексу про шлюб та сім`ю України, майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном.

Норми статей 57 та 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

При цьому відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя може виключатися в разі набуття такого майна за час шлюбу, але за кошти, які належали одному із подружжя особисто.

Тобто, у разі придбання майна хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя.

Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Речі для професійних занять (музичні інструменти, оргтехніка, лікарське обладнання тощо), придбані за час шлюбу для одного з подружжя, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ст. 68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу.

Згідно зі ст. 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою. Договір про поділ житлового будинку, квартири, іншого нерухомого майна, а також про виділ нерухомого майна дружині, чоловікові зі складу усього майна подружжя має бути нотаріально посвідчений.

За загальним правилом, визначеним ч. 1 та ч. 2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Відповідно до ст. 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі; якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Речі для професійних занять присуджуються тому з подружжя, хто використовував їх у своїй професійній діяльності. Вартість цих речей враховується при присудженні іншого майна другому з подружжя. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

Аналогічні положення щодо статусу спільного сумісного майна, порядку його набуття та поділу викладені в ст.ст. 355, 368-370, 372 ЦК України.

Виходячи з цих норм закону нерухоме майно, набуте подружжям під час шлюбу: будинок та земельна ділянка в СТ АДРЕСА_1 є спільною сумісною власність позивача ОСОБА_3 та відповідачки ОСОБА_2 .

Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

До складу майна, що підлягає поділу, входить загальне майно, наявне у подружжя на час розгляду справи, і те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Таким чином, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя.

Відповідачкою не було надано доказів на підтвердження витрат особистих коштів на придбання вказаного майна або ж наявність боргів, які необхідно врахувати при його поділі, хоча такий обов`язок лежить на ньому відповідно до ст. 81 ЦПК України, тому суд повинен зробити висновок, що кожному із них належить по 1/2 частині садового будинку та земельної ділянки в СТ АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 200, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_3 задовольнити повністю.

Шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , який зареєстрований 08 серпня 2008 року міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 649 - розірвати.

Залишити відповідачці прізвище ОСОБА_5 .

Визнати за ОСОБА_3 право власності на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_1 , та на Ѕ частину земельної ділянки, площею 0,0434 га, для індивідуального садівництва, кадастровий номер 4823380600:04:000:1531, розташовану за цією ж адресою.

Сторони справи:

позивач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 ;

Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня складання його повного текст.

Повний текст рішення складено на 31 травня 2021 року.

Суддя Р.В. Козаченко