Рішення

від 28.05.2021 по справі 420/4491/21

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/4491/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді ТанцюриК.О., розглянувши у порядку письмового провадження у м.Одесі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправною та скасування відмови, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області про визнання протиправною та скасування відмови Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, викладену в рішенні № 172-VII від 25 лютого 2021 року, у наданні законному представнику малолітньої особи - ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, приблизною площею 1.0 га; кадастровий номер: 5121482700:01:012:0367, та земельної ділянки приблизною площею 0.5564 га, кадастровий номер: 5121482700:01:004:0675, які розташовані на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства; зобов`язання Городненську сільську раду Болградського району Одеської області, розглянути повторно, подане клопотання та надати ОСОБА_1 , законному представнику малолітньої особи, що діє в інтересах малолітньої особи - ОСОБА_2 , дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, орієнтованою площею 1.0 га; кадастровий номер: 5121482700:01:012:0367 та земельної ділянки орієнтованою площею 0.5564 га. кадастровий номер: 5121482700:01:004:0675, які розташовані на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства.

Ухвалою суду від 29.03.2021р. відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві зазначила, що рішенням відповідача № 172-VII від 25 лютого 2021 року було відмовлено у наданні законному представнику малолітньої особи - ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, приблизною площею 1.0 га; кадастровий номер: 5121482700:01:012:0367, та земельної ділянки приблизною площею 0.5564 га, кадастровий номер: 5121482700:01:004:0675, які розташовані на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства. Позивач вказав, що не погоджується із прийняттям вказаного рішення, зазначивши, що нею виконано усі вимоги ст.118 Земельного кодексу України, що не було враховано відповідачем.

13.04.2021р. до суду від Городненської сільської ради Болградського району Одеської області надійшов лист у якому відповідач пояснив, що відмовив у наданні відповідного дозволу з пістав, що в громаді є велика кількість людей, які набагато старші за заявника та не мають землі.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

11.02.2021р. ОСОБА_1 звернулась в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 до Городненської сільської ради Болградського району Одеської області із клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, приблизною площею 1.0 га та 0.5564 га, кадастровий номер: 5121482700:01:012:0367, 5121482700:01:004:0675, які розташовані на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства(а.с.9).

Рішенням Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, №172-VII від 25 лютого 2021 року відмовлено ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність приблизною площею 1.0 га та 0.5564 га, розташовану на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області(а.с.8).

Частиною 2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 116 ЗК України передбачено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться, зокрема, у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян.

Відповідно до ч.1 ст.118 ЗК України (порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель (ч.4 ст.118 ЗК України).

Зі змісту ч.6 та 7 ст.118 ЗК України вбачається, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

З аналізу наведеного вбачається, що діючим законодавством передбачено єдину загальну підставу для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, якою є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зі змісту оскаржуваного рішення Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, №172-VII від 25 лютого 2021 року вбачається, що позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, без зазначення підстав його прийняття.

Згідно з ч.3 ст.22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування: а) громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства; б) сільськогосподарським підприємствам - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва; в) сільськогосподарським науково-дослідним установам та навчальним закладам, сільським професійно-технічним училищам та загальноосвітнім школам - для дослідних і навчальних цілей, пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства; г) несільськогосподарським підприємствам, установам та організаціям, релігійним організаціям і об`єднанням громадян - для ведення підсобного сільського господарства; ґ) оптовим ринкам сільськогосподарської продукції - для розміщення власної інфраструктури.

Відповідно до ч.2 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Згідно з ч.5 ст.79-1 Земельного кодексу України формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Під час розгляду справи відповідач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності підстав для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо бажаної до відведення земельної ділянки.

За таких обставин, рішення Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, №172-VII від 25 лютого 2021 року, яким було відмовлено позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, прийнятий відповідачем не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України та відповідно є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про повторний розгляд клопотання та надання дозволу на розробку проекту землеустрою, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність вищестоящим в ієрархії нормативно-правовим актам.

Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17.12.2004 року у справі «Педерсен і Бодсгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних держаних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Суд є правозастосовчим органом та не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується, приймати замість нього рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 02.06.2006 року у справі «Волохи проти України» (заява № 23543/02) при наданні оцінки повноваженням державних органів суд виходив з декількох ознак, зокрема щодо наявності дискреції. Так, суд вказав, що норма права є «передбачуваною» , якщо вона сформульована з достатньою чіткістю, що дає змогу кожній особі - у разі потреби за допомогою відповідної консультації - регулювати свою поведінку. «…надання правової дискреції органам виконавчої влади у вигляді необмежених повноважень було б несумісним з принципом верховенства права. Отже, закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, і порядок її здійснення, з урахуванням законної мети даного заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання» .

Тобто, під дискреційним повноваженням слід розуміти компетенцію суб`єкта владних повноважень на прийняття самостійного рішення в межах, визначених законодавством, та з урахуванням принципу верховенства права.

Зміст компетенції органу виконавчої влади складають його повноваження - певні права та обов`язки органу діяти, вирішуючи коло справ, визначених цією компетенцією. В одних випадках це зміст прав та обов`язків (право діяти чи утримуватися від певних дій). В інших випадках органу виконавчої влади надається свобода діяти на свій розсуд, тобто оцінюючи ситуацію, вибирати один із кількох варіантів дій (або утримуватися від дій) чи один з варіантів можливих рішень.

Як вже було зазначено судом вище, підстави для відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпними і не потребують розширеного тлумачення, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Разом з цим, відповідачем в рішенні не було зазначено передбачених Земельним кодексом України підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, як і не вказано належного обґрунтування їх наявності.

З урахуванням зазначеного, суд вважає за можливе зобов`язати Городненську сільську раду Болградського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , яка звернулась в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, приблизною площею 1.0 га та 0.5564 га, кадастровий номер: 5121482700:01:012:0367, 5121482700:01:004:0675, які розташовані на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства.

Суд вважає, що саме такий спосіб захисту порушеного права позивача з боку відповідача є належним та достатнім в даному випадку.

В свою чергу, вимоги в частині надання дозволу на розробку проекту землеустрою є передчасними та такими, що не підлягають задоволенню з вищезазначених підстав.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що адміністративний позов позивача підлягає частковому задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що суд прийшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовної заяви позивача та оскільки вимозі про зобов`язання відповідача вчинити певні дії передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, судовий збір за другу вимогу позивача не стягувався, суд вважає за можливе стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати рішення Городненської сільської ради Болградського району Одеської області № 172-VII від 25 лютого 2021 року про відмову у наданні законному представнику малолітньої особи - ОСОБА_1 , дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, приблизною площею 1.0 га; кадастровий номер: 5121482700:01:012:0367, та земельної ділянки приблизною площею 0.5564 га, кадастровий номер: 5121482700:01:004:0675, які розташовані на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства.

Зобов`язати Городненську сільську раду Болградського району Одеської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 , яка звернулась в інтересах малолітньої особи ОСОБА_2 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність, приблизною площею 1.0 га та 0.5564 га, кадастровий номер: 5121482700:01:012:0367, 5121482700:01:004:0675, які розташовані на території Городненської сільської ради Болградського району Одеської області, для ведення особистого селянського господарства.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Городненської сільської ради Болградського району Одеської області (код ЄДРПОУ 04378184, Одеська обл., Болградський р-н., с.Городнє, вул. Широка,39) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення набирає законної сили згідно ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя К.О. Танцюра