Ухвала
від 28.05.2021 по справі 991/3134/21
ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

Справа № 991/3134/21

Провадження 1-кс/991/3184/21

У Х В А Л А

Іменем України

28 травня 2021 року м.Київ

Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , адвокатів ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні залу суду у м.Києві клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42014000000000521 від 18.06.2014,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Вищого антикорупційного суду надійшло клопотання адвоката ОСОБА_4 , в якому адвокат прохає скасувати арешт з нерухомого майна та корпоративних прав, що на праві власності належать ОСОБА_7 та був накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2019 у справі № 757/35376/19-к, а також скасувати передачу в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (надалі Національне агентство або АРМА) відповідних арештованих активів, яка була визначена ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2019 у справі № 757/35376/19-к.

В обґрунтування необхідності скасування арешту адвокатом зазначається, що прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні 29.04.2021 прийнято процесуальне рішення у формі постанови про закриття провадження № 42014000000000521 у відношенні підозрюваних через відсутність доказів створення ОСОБА_8 злочинної організації та доказів участі у ній ОСОБА_9 , відсутність доказів отримання ОСОБА_9 коштів від діяльності такої злочинної організації та відомостей щодо підтвердження походження коштів, за які набувалося майно у власність, саме від ОСОБА_9 або належність таких коштів останньому. Враховуючи наведене рішення прокурора заявник стверджує, що на теперішній час відпали підстави для продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження, а оскільки сам арешт є невиправданим втручанням у право власності ОСОБА_7 , то він підлягає скасуванню.

Представники власника майна адвокати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у судовому засіданні клопотання підтримали та додатково пояснили, що арешт на майно ОСОБА_7 накладався з тих підстав, що сторона обвинувачення розглядала можливість отримання ним такого майна безоплатно, а саме як винагороду за участь у вчиненні злочину у складі злочинної організації на чолі з ОСОБА_9 , метою діяльності якої була легалізація грошових коштів, здобутих злочинним шляхом. Однак, оскільки сторона обвинувачення констатувала відсутність доказів для притягнення ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за усіма епізодами кримінальних правопорушень, то відповідно належне ОСОБА_7 майно було набуто на законних підставах і на теперішній час захід забезпечення втратив свою актуальність, оскільки не забезпечує тієї мети, з якою він застосовувався. За наведених обставин накладений арешт підлягає скасуванню, як підлягає скасування і передача усього арештованого майна ОСОБА_10 в управління АРМА. Відсутність можливості у законного власника майна вільно розпоряджатися своїм майном порушує його права. З огляду на викладене просили клопотання задовольнити у повному обсязі.

Представник Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора, прокурор ОСОБА_6 , у судовому засіданні надав пояснення стосовно того, що хоча провадження і закрито у відношенні усіх підозрюваних, втім загалом кримінальне провадження залишається актуальним і по ньому сторона обвинувачення планує продовження проведення слідчих дій, результатом яких може стати повідомлення іншим особам про підозру. Таке обґрунтування наданої позиції базується на тій підставі, що хоча однією з підстав закриття провадження і було закінчення строків досудового розслідування, втім строки закінчилися у провадженні, де були підозрювані, а оскільки теперішнє провадження не містить відомостей про повідомлення будь-яким особам про підозру, проведення досудового розслідування по ньому можливе і є доцільним. Разом з тим, оскільки метою накладення арешту на відповідне майно було забезпечення збереження такого майна задля можливої його спеціальної конфіскації, яка нормами КПК України передбачена і при відсутності підозрюваних, арешт є актуальним і скасуванню не підлягає. Просив відмовити у задоволенні клопотання представника власника майна.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 107 КПК України під час розгляду клопотання слідчим суддею здійснюється фіксація за допомогою технічних засобів.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, вислухавши пояснення учасників судового провадження, слідчий суддя за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, приходить до наступних висновків

Із наданих до суду матеріалів та пояснень учасників вбачається, що з 21.11.2019 в Національному антикорупційному бюро України перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного 18.06.2014 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42014000000000521, нагляд за додержанням законів в якому, у формі процесуального керівництва, здійснюється прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора.

Під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2019 у справі № 757/35376/19-к задоволено клопотання прокурора групи прокурорів Головної військової прокуратури Генеральної прокуратури України ОСОБА_11 та накладено арешт на об`єкти нерухомого майна та корпоративні права юридичних осіб, що на праві власності належать ОСОБА_12 , а саме:

1) квартиру № 188 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів, 2 (реєстраційний номер 42536280000);

2) квартиру № 2103 за адресою: м. Київ, Дніпровська небережна, 14 (реєстраційний номер 135948880000);

3) квартиру № 1603 за адресою: м. Київ, Дніпровська небережна, 14-Б (реєстраційний номер 226202880000);

4) квартиру № 99 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів 2 (реєстраційний номер 2512480000);

5) квартиру № 183 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів 2 (реєстраційний номер 42503180000);

6) квартиру № 1203 за адресою: м. Київ, Дніпровська небережна, 14 (реєстраційний номер 226202880000);

7) квартиру № 2003 за адресою: м. Київ, Дніпровська небережна, 14 (реєстраційний номер 135901780000);

8) квартиру № 67 за адресою: м. Київ, вулиця Механізаторів 2-А (реєстраційний номер 215239180000);

9) квартиру № 25 за адресою: м. Київ, вулиця Глибочицька 32-А (реєстраційний номер 31175468000);

10) корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРКЕТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 38357237) в частині 5% від загальної частки товариства;

11) корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВО-РОЗВАЖАЛЬНИЙ ЦЕНТР «БОНАНЗА» (код ЄДРПОУ 38531584) в частині 3% від загальної частки товариства;

12) корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «РОКАДА-ТРАНС» (код ЄДРПОУ 39012390) в частині 100% від загальної частки товариства;

13) корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОДІЛ РЕНТ» (код ЄДРПОУ 39960786) в частині 100% від загальної частки товариства;

14) корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОРЕНТАЛ» (код ЄДРПОУ 38982167) в частині 3% від загальної частки товариства.

Разом з цим, відповідною ухвалою слідчого судді, арештовані об`єкти нерухомого майна та корпоративні права юридичних осіб передані в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Скасування арешту майна накладеного вищезазначеною ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва та скасування передачі такого майна в управління АРМА і є предметом розгляду поданого клопотання.

Водночас, у судовому засіданні також встановлено, що старшим прокурором групи прокурорів у кримінальному провадженні № 42014000000000521 від 18.06.2014, 29.04.2021 прийнято процесуальне рішення у формі постанови про закриття провадження щодо усіх підозрюваних у даному провадженні, а саме: ОСОБА_9 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

В силу вимог ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Як зазначено у ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Пунктом 2 частини 1 статті 174 КПК України встановлено, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Із оскаржуваної ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва вбачається, що арешт на об`єкти нерухомого майна та корпоративні права суб`єктів господарювання накладався з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою забезпечення спеціальної конфіскації у кримінальному провадженні досудове розслідування в якому здійснювалося за фактом створення злочинної організації Президентом України ОСОБА_8 , участі у ній Голови Державної податкової служби України, Міністра доходів і зборів України ОСОБА_9 , вчиненні у складі такої злочинної організації тяжких злочинів, що заподіяли тяжкі наслідки у вигляді матеріальної шкоди державі у великому розмірі.

Разом з цим, предметом досудового розслідування у провадженні також було і створення самим ОСОБА_9 злочинної організації для легалізації коштів попередньо отриманих злочинним шляхом від участі у злочинній організації, створеної ОСОБА_8 .

Так, під час досудового розслідування відповідного кримінального провадження стороною обвинувачення досліджувалися обставини участі ОСОБА_7 у створеній ОСОБА_9 злочинній організації, діяльність якої, як зазначалося вище, полягала саме у легалізації грошових коштів, здобутих ним злочинним шляхом, а належне ОСОБА_7 майно було отримано останнім безоплатно, як винагорода за участь у злочинній організації ОСОБА_9 .

З огляду на викладені обставини, постановляючи ухвалу про накладення арешту на нерухоме майно та корпоративні права, що на праві власності належать ОСОБА_17 слідчий суддя, із наданих стороною обвинувачення матеріалів, дійшов висновку про наявність достатніх даних вважати, що до майна ОСОБА_17 може бути застосована спеціальна конфіскація, оскільки таке майно було набуто внаслідок вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28 ч. 3 ст. 209 КК України.

Поряд з наведеним, як вбачається із постанови старшого прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні прокурора Спеціалізованої антикорупційної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_18 від 29.04.2021, матеріали кримінального провадження № 42014000000000521 від 18.06.2014, не містять доказів створення ОСОБА_8 злочинної організації, а отже і доказів участі ОСОБА_9 у злочинах вчинюваних такою організацією. Разом з цим, за твердженням прокурора, у матеріалах провадження відсутні і докази, які б підтверджували отримання ОСОБА_9 (або іншими особами для ОСОБА_9 ) коштів, як від діяльності злочинної організації, так і від діяльності «податкових майданчиків». Також у постанові зазначено, що матеріали досудового розслідування не містять відомостей і щодо походження грошових коштів, за які різноманітними фізичними та юридичними особами набувалося майно у власність та належність таких коштів саме ОСОБА_9 .

Крім того, відповідно до постанови прокурора від 29.04.2021, матеріали досудового розслідування № 42014000000000521 також не містять і доказів самостійного створення ОСОБА_9 злочинної організації, метою діяльності якої була легалізація коштів отриманих злочинним шляхом, а сам факт вчинення відповідного злочину до Єдиного реєстру досудового розслідування не вносився, а отже досудове розслідування по ньому не здійснювалося.

На підставі викладених обставин прокурором у кримінальному провадженні прийнято процесуальне рішення у формі постанови від 29.04.2021 про закриття кримінального провадження № 42014000000000521 щодо усіх підозрюваних, в тому числі і ОСОБА_9 .

За наведених обставин, оскільки однією з підстав накладення арешту на майно, що на праві власності належить ОСОБА_7 було забезпечення його збереження з метою спеціальної конфіскації, оскільки таке майно було набуто внаслідок вчинення кримінальних правопорушень від участі у діяльності злочинної організації з метою легалізації коштів, отриманих злочинним шляхом, а другою підставою слідчим суддею зазначено збереження речових доказів у тому ж самому провадженні за тими ж фактами злочинної діяльності, що і забезпечення спеціальної конфіскації, проте досудове розслідування у даних провадженнях закінчено шляхом закриття проваджень щодо підозрюваних на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України, слідчий суддя переконаний, що у продовженні застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.

Як зазначалося вище, за загальним правилом, закріпленим у ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі і арешт майна, допускається тільки у разі коли потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора та одночасно з цим може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.

Виходячи із встановлених у судовому засіданні обставин, оскільки застосований захід забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту корпоративних прав суб`єктів господарювання та об`єктів нерухомого майна, що на праві власності належать ОСОБА_7 не забезпечує досягнення мети у тому провадженні в якому він був застосований через закриття провадження щодо підозрюваних у зв`язку з не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпанням можливості їх отримання, а сам арешт порушує право законного власника майна на вільне володіння, користування та розпорядження ним, на переконання слідчого судді такий арешт підлягає скасуванню.

З приводу скасування передачі майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, вважаю за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст. 1 КПК України, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України. Кримінальне процесуальне законодавство України складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України.

Частина 1 статті 9 КПК України зазначає, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі якщо норми цього Кодексу суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України (ч. 4 ст. 9 КПК України).

Разом з цим ч. 5 ст. 9 КПК України зазначає, що кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 24 КПК України передбачено, що кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Разом з цим ч. 3 ст. 26 КПК України зазначає, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до статті 13 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. До аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд (рішення від 06.03.2018 у справі № 243/6674/17-к).

У даному випадку, чинним кримінальним процесуальним законодавством, на противагу вирішенню питання накладення арешту та скасування арешту майна, не передбачено, ні в апеляційному, ні в іншому порядку перегляд рішення про передачу майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, що істотно порушує право осіб на ефективний засіб юридичного захисту.

Зазначені обставини свідчать про наявність прогалин в праві стосовно процесуального врегулювання розгляду слідчим суддею питання щодо скасування передачі майна в управління Національному агентству.

У рішенні по справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» Європейський суд з прав людини зазначив, що справедливість вимагає, щоб особам, які постраждали, було надано право оскаржувати рішення уряду з питань позбавлення власності, встановлення контролю за її використанням і було надане відшкодування.

За таких обставин, враховуючи, що питання про передачу активів в управління Національному агентству, відповідно до положень КПК України та Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» є похідним і напряму залежить від арешту майна, який повинен йому передувати, слідчий суддя вважає за можливим, з метою забезпечення права на ефективний засіб юридичного захисту, розглянути клопотання заявника в частині скасування передачі майна в управління Національному агентству та застосувати аналогію закону за правилами, закріпленими в Главі 17 КПК України.

Як було раніше зазначено та встановлено у судовому засіданні, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09.07.2019 у справі № 757/35376/19-к, Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів передано в управління частки корпоративних прав ТОВ «ТОРГОВО-РОЗВАЖАЛЬНИЙ ЦЕНТР «БОНАНЗА», ТОВ «РОКАДА-ТРАНС», ТОВ «ПОДІЛ РЕНТ» та ТОВ «ДОРЕНТАЛ», власником яких є ОСОБА_7 , а також об`єкти нерухомого майна, що на праві власності належать останньому.

Так, стаття 19 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» зазначає, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні.

За наведених обставин, оскільки норма закону, який визначає спосіб передання та прийняття в управління активів безпосередньо вимагає накладення арешту на таке майно (активи), враховуючи прийняте слідчим суддею рішення щодо відсутності підстав для подальшого продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту таких активів об`єктів нерухомого майна та часток корпоративних прав суб`єктів господарювання, що на праві власності належать ОСОБА_7 слідчий суддя приходить до висновку про доцільність скасування і передачі в управління АРМА відповідних активів.

Підсумовуючи наведене та виходячи із фактичних даних, наявних у матеріалах клопотання, враховуючи закриття кримінальних проваджень щодо підозрюваних, відсутність здійснення досудового розслідування за тими фактами, досягнення дієвості в яких і могло б здійснюватися за рахунок арешту відповідного майна, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання адвоката ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 174, 309, 369-372 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання адвоката ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42014000000000521 від 18.06.2014 задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року у справі № 757/35376/19-к на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_7 , а саме: