Рішення

від 31.05.2021 по справі 520/5285/21

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 травня 2021 року № 520/5285/21

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Бадюков Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Великобурлуцької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Великобурлуцької селищної ради (далі по тексту - відповідач, селищна рада), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Великобурлуцької селищної ради від 16 лютого 2021 року "Про розгляд заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язати відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення ОСГ, орієнтовною площею 2 га., яка розташована за межами населених пунктів на території Великобурлуцької селищної ради Куп`янського району Харківської області, для подальшої передачі у приватну власність;

- стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір сплачений при зверненні до суду в розмірі 908 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначає, що в порядку, передбаченому частиною шостою статті 118 Земельного кодексу України, 03.02.2021 р. звернулася до Великобурлуцької селищної ради із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, додавши необхідний пакет документів, а саме: копію паспорту та ідентифікаційного коду, а також графічні матеріали - викопіювання з кадастрової карти із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки.

Рішенням Великобурлуцької селищної ради від 16.02.2021 р. № 540-8 мені відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою. Підставою для відмови зазначено: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, а саме невідповідність документації вимогам п.2 ст. 79-1 ЗКУ та ст. 50 Закону України Про землеустрій . При цьому, відповідач в обрунтування прийнятого рішення посилається на висновки викладені в Постанові Верховного Суду справа № 617/763/16- ц від 09 грудня 2020 року.

Вважає прийняте рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернулась до суду з вказаним позовом.

Ухвалою суду від 05.04.2021 р. відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Відповідачем надано відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначив, що стаття 118 ЗКУ визначає механізм отримання земельної ділянки та зміст документів, який має надаватися громадянином зокрема те що для передачі земельної ділянки у власність громадянин звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, за результатами яких визначені в ст. 118 ЗКУ органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому зазначення бажаного місця розташування земельної ділянки має значення для надання об`єктивної оцінки та відповіді на клопотання громадянина, оскільки пошук такої ділянки до повноважень ради не віднесено. Проте, як вбачається з графічних матеріалів, доданих Позивачем до заяви, вони не можуть вважатися такими, що містять місце розташування бажаної земельної ділянки, оскільки містять графічні межі земельної ділянки, а не конкретно визначену земельну ділянку, яку Позивач прагне отримати у власність.

Таким чином, правова підстава відмови у задоволенні заяви, викладеної у прийнятому рішенні, що є предметом оскарження повністю узгоджується з приписами частини 7 статті 118 Земельного кодексу України так як надані графічні матеріали позивача позбавили можливості селищну раду зробити висновок про відповідність чи невідповідність розташування земельної ділянки вимогам законів.

Пунктом 21 розділу X перехідних положень Земельного кодексу України Установити, що з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні" землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності. З доданої до заяви копії довідки відділу у Великобурлуцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про надання інформації про проектну земельну ділянку, зазначену на графічному матеріалі, вбачається, що землі включені до складу сертифікату на право на земельну частку (най) членів ПАП Колос , отже не може вважатися власністю територіальної громади. Якщо на графічних матеріалах зазначено саме ту земельну ділянку, що важко ідентифікувати, на яку надано вищевказану довідку, то на даний час Великобурлуцька селищна рада не має повноважень розпорядження земельними ділянками, включеними до складу сертифікату на право на земельну частку (пай).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст. 229 КАС України.

Згідно положень ст. ст. 12, 257 КАС України даний спір віднесено до категорії справ, що підлягають розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, враховуючи, що відповідача повідомлено належним чином про наявність позову щодо оскарження його рішення.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАСУ суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 звернулась до голови Андріївської сільської ради Великобурлуцького району із заявою від 03 лютого 2021 року, в якому просила надати їй дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, розташовану за межами населених пунктів на території Андріївської сільської ради Великобурлуцього району Харківської області, з метою подальшої приватизації з кадастровим номером 6321480500:01:000: 0571 (а.с.9-10).

Рішенням Великобурлуцької селищної ради від 16 лютого 2021 року № 540-8 позивачці відмовлено у видачі дозволу на розроблення проекту землеустрою, у зв`язку з невідповідністю місця розташування обєкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно правових актів, а саме невідповідність документації до вимог п.2 ст. 79-1 ЗКУ та ст. 50 Закону України Про землеустрій (а.с.12).

Позивачка не погоджуючись з вказаним рішення звернулася до суду за захистом порушених прав.

Вирішуючи спір, суд враховує, що повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 Земельного кодексу України.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають згідно з ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу.

У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Кабінету міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені зазначеною статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 вказаного Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Громадяни України відповідно до п. б частини 1 статті 121 Земельного кодексу України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства із земель державної або комунальної власності в розмірі не більше 2,0 га.

Згідно з ч.1, 2 статті 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).

Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється відповідно до ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу України за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються згідно із ч. 6, 7 статті 79-1 Земельного кодексу України за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.

Земельна ділянка відповідно до ч. 9, 10 статті 79-1 Земельного кодексу України може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проект землеустрою відповідно до ст. 1 Закону України Про землеустрій - сукупність економічних, проектних і технічних документів щодо обґрунтування заходів з використання та охорони земель, які передбачається здійснити за таким проектом;

технічна документація із землеустрою - сукупність текстових та графічних матеріалів, що визначають технічний процес проведення заходів з використання та охорони земель без застосування елементів проектування.

Документація із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України Про землеустрій розробляється у вигляді схеми, проекту, робочого проекту або технічної документації. Видами документації із землеустрою є, зокрема: й) технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок.

Суд звертає увагу, що проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок та технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок є різними за своєю суттю документами із землеустрою, не є тотожними за процедурою виконання цієї документації.

Згідно з положеннями Земельного кодексу України способами формування земельної ділянки, є, у порядку відведення земельної ділянки із земель державної, комунальної власності (за відсутності на даній частині земної поверхні сформованих та зареєстрованих земельних ділянок), шляхом поділу раніше сформованої земельної ділянки. На одній частині земної поверхні неможливим є існування двох одночасно зареєстрованих земельних ділянок, координати яких перетинаються, адже частина 2 статті 79 Земельного кодексу України встановлює, що право власності на земельну ділянку поширюється в її межах на поверхневий шар.

Суд зазначає, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою має на меті лише формування земельної ділянки як окремого об`єкта. Натомість, коли йдеться про формування земельної ділянки з частини вже сформованого земельного масиву, що має кадастровий номер, її відведення відбувається на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Судом з поданої позивачкою заяви встановлено, що позивачка клопотала саме про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Андріївської сільської ради Великобурлуцього району Харківської області, з метою подальшої приватизації з кадастровим номером 6321480500:01:000:0571.

Тобто позивачці вже на час подання 03.02.2021 року вказаної заяви було відомо, що земельна ділянка на частину якої позивачка хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 6321480500:01:000:0571.

Суд зазначає, що подальше формування земельної ділянки на частину якої позивачка хоче отримати дозвіл на розробку проекту відведення, яка вже є сформованою згідно технічної документації із землеустрою та має кадастровий номер 6321480500:01:000:0571 (а.с.11), здійснюється лише за технічною документацією, а не за проектом землеустрою.

Висновок, що до аналогічних спірних правовідносин підлягає застосуванню частина 6 статті 79-1 Земельного кодексу України, яка встановлює, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі відповідної технічної документації із землеустрою викладений у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2020 року у справі № 802/1535/17-а провадження № К/9901/28236/18.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 16 липня 2020 року у справі № 802/1447/17-а.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Оскільки у даній справі оспорюється рішення прийняте відповідачем, суб`єктом владних повноважень, суд відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України, перевіряє чи прийняте (вчинене) воно: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд дійшов висновку, що спірне рішення відповідачем прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законами України; з урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та неупереджено. Вимоги позивача є необґрунтованими, а тому у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 139 КАС України судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 263, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Великобурлуцької селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку, передбаченому п.п. 15.5. п. 15 ч. 1 Розділу VII Перехідних положень КАС України до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

В разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 31 травня 2021 року.

Суддя Бадюков Ю.В.