Постанова

від 25.05.2021 по справі 480/3937/20

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 р.Справа № 480/3937/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Жигилія С.П.,

Суддів: Перцової Т.С. , Русанової В.Б. ,

за участю: секретаря судового засідання - Севастьянової А.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 (суддя Прилипчук О.А.; м. Суми) по справі № 480/3937/20

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Сумській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в частині,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Сумській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 115122-1308 від 29.06.2017, яким визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33555, 19 грн. в частині нарахування податкового зобов`язання за період з 13.09.2017 по 31.12.2017.

В обґрунтування адміністративного позову зазначила, що в ході розгляду справи № 480/2324/19, яка перебувала у провадженні Сумського окружного адміністративного суду за позовною заявою Головного управління ДФС у Сумській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, позивачу стало відомо про факт винесення Головним управлінням Державної фіскальної служби в Сумській області податкового повідомлення-рішення №115122-1308 від 29.06.2017, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33555,19 грн.. Позивач вважає вищезазначене податкове повідомлення-рішення незаконним та неузгодженим, оскільки воно прийнято з порушенням порядку, встановленим Податковим кодексом України, та суперечить вимогам законодавства.

Зазначає, що відповідно до корінця податкового повідомлення-рішення № 115122-1308 від 29.06.2017 за платежем орендна плата з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 33555,19 грн., останнє направлено на адресу АДРЕСА_1 . Разом з тим, на підтвердження вручення зазначеного податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у Сумській області надано копію рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 4000904371445 на адресу: АДРЕСА_1 , зі штампом поштового відділення незрозуміла дата, 9 місяця, 2017 року, на одному аркуші з корінцями податкового-рішення форма "Ф" № 115122- 1308 від 29.06.2017. Зазначає, що зі зворотнього поштового повідомлення не можливо встановити факт направлення конкретних повідомлень-рішень, оскільки податкове повідомлення-рішення датоване 29.06.2017, а повідомлення вручене в дев`ятому місяці 2017 року. Враховуючі норми Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків та п. 286.5 ст. 286 ПК України, вказує, що зазначені вище вимоги повинні бути надіслані до 01 липня поточного року, наступного дня після їх підписання за адресою реєстрації ОСОБА_1 та на корінцях податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги повинна бути зазначена дата її відправлення. Вказує, що винесення та направлення податкових повідомлень-рішень про сплату орендної плати за землю можливе лише в поточному році їх нарахування, а винесення податкового повідомлення-рішення в 2017 році за попередній рік є порушенням п. 286.5, п. 287.2 ПК України.

Пояснює, що після 13.09.2017, тобто після укладення договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно з яким позивачем продано нежитлову будівлю, магазин № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться на земельній ділянці Сумської міської ради площею 0,0716 га, кадастровий номер 5910136300:08:058:0043, жодних зобов`язань зі сплати орендної плати за землю у позивача не було. Крім того, пояснила, що 11.10.2017 на адресу ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС в Сумській області представником Чернишенко О.В. за довіреністю було направлено лист про відсутність з 13.09.2017 підстав для нарахування земельного податку відносно ОСОБА_1 ..

Також зазначила, що у зв`язку з відмовою Департаменту забезпечення ресурсних платежів у розірванні раніше укладеного договору оренди земельної ділянки з ОСОБА_1 , остання була вимушена звернутися до Зарічного районного суду м. Суми. 14.05.2018 року Зарічним районним судом м. Суми винесено рішення по справі № 591/5387/17, яким позов ОСОБА_1 задоволено, розірвано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:08:058:0043 від 12 лютого 2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Сумською міською радою. Позивач зауважила, що не користується земельною ділянкою з 13.09.2017 у зв`язку з переходом права власності на все нерухоме майно розташоване на земельній ділянці до нового власника.

Вказує, що 11.10.2017 позивач повідомила державну податкову інспекцію за місцезнаходженням земельної ділянки про перехід права власності та надала копії відповідних документів. Однак, відповідачем не було перераховано фактичну суму податкового зобов`язання та не відкликано податкове повідомлення-рішення.

Відповідач, у надісланому відзиві на адміністративний позов зазначив, що Головним управлінням ДФС у Сумській області 29.06.2017 сформовано податкове повідомлення-рішення № 115122-1308 на суму 33555, 19 грн. та направлено рекомендованим листом на адресу позивача, яка вказана в договорі оренди: АДРЕСА_1 . Зазначає, що ОСОБА_1 05.09.2017 отримала спірне податкове повідомлення-рішення, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Зазначає, що відповідно до п.288.1 ст.288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Пунктом 288.2 ст.288 Податкового кодексу України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Пояснив, що між ОСОБА_1 та Сумською міською радою 12.02.2014 укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 5910136300:08:058:0043, за адресою: АДРЕСА_2 , про що здійснений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відомостей про припинення права користування земельною ділянкою позивачем до реєстру внесено не було. При цьому самим договором було передбачено, що у разі дострокового припинення (розірвання) договору, орендна плата нараховується включно до дня внесення запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про припинення права оренди на земельну ділянку. Крім того, листом від 21.11.2017 податковий орган повідомив позивача про необхідність розірвання договору та внесення такої інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відтак, вважає, що відповідачем правомірно нараховано орендну плату з фізичних осіб.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 по справі № 480/3937/20 в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовлено.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 по справі № 480/3937/20 та винести нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачем фактично продубльовано підстави звернення до суду, зазначені в адміністративному позові.

Відповідач, у надісланому відзиві на апеляційну скаргу, з викладених підстав, просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з`явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені в установленому законом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов`язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 12.02.2014 між ОСОБА_1 та Сумською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 5910136300:08:058:0043, за адресою: АДРЕСА_2 , про що здійснений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 30-34).

Головним управлінням ДФС у Сумській області прийнято податкове повідомлення-рішення № 115122-1308 від 29.06.2017 року, яким ОСОБА_1 визначено податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 33 555,19 грн. за 2016 рік. (а.с.35)

13.09.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Сумська Кераміка" укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно з яким ОСОБА_1 продано нежитлову будівлю, магазин № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться на земельній ділянці Сумської міської ради площею 0,0716 га, кадастровий номер 5910136300:08:058:0043, про що здійснений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 7-8, 9).

11.10.2017 на адресу ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС в Сумській області позивачем направлений лист, в якому останнім повідомлено про відчуження нерухомого майна та зазначено про відсутність підстав для нарахування плати за землю у зв`язку з переходом права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці (а.с.17).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14.05.2018 по справі №591/5387/17 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, 3-я особа: ТОВ Сумська кераміка про припинення договору оренди земельної ділянки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:08:058:0043 від 12.02.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Сумською міською радою. Сумську міську раду зобов`язано у десятиденний строк після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:08:058:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).

23.07.2018 постановою Апеляційного суду Сумського області апеляційну скаргу Сумської міської ради залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного м. Суми по справі №591/5387/17 - без змін (а.с. 16-18).

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, до 13.09.2017 року у податкового органу були підстави для нарахування орендної плати ОСОБА_1 , а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 33 555,19 грн. за 2016 рік прийнято на підставі ч.2 ст. 19 Конституції України.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, зокрема, земельного податку, врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі також - ПК України: тут і надалі - в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України, плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з підпунктом 14.1.136 цієї статті, орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XII - орендна плата).

Так, судовим розглядом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку з прийняттям ГУ ДПС у Сумській області податкового повідомлення-рішення № 115122-1308 від 29.06.2017 про зобов`язання ОСОБА_1 сплатити орендну плату за земельну ділянку за 2016 рік.

Відповідно до п.288.1 ст. 288 Податкового кодексу України, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Пунктом 288.7 ст.288 цього Кодексу визначено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Відповідно до п.286.5. ст.286 Податкового кодексу України, нарахування фізичним особам сум плати за землю проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають платнику податку у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося його право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Пунктами 287.9, 287.10 статті 287 ПК України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове (податкові) повідомлення-рішення у строки, встановлені цією статтею, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що повноваження контролюючого органу щодо нарахування податкового зобов`язання можуть бути реалізовані в межах строків, передбачених пунктом 102.1 статті 102 ПК України. Однак наведені законодавчі приписи не дають можливості реалізовувати такі повноваження без дотримання інших, передбачених ПК України положень, а саме положень ст.286 Податкового кодексу України.

Так, судом встановлено, що 12.02.2014 між ОСОБА_1 та Сумською міською радою укладений договір оренди земельної ділянки площею 0,0716 га, кадастровий номер 5910136300:08:058:0043, за адресою: АДРЕСА_2 , про що здійснений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 30-34).

13.09.2017 між ОСОБА_1 та ТОВ "Сумська Кераміка" укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі, згідно з яким ОСОБА_1 продано нежитлову будівлю, магазин № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_2 , яка знаходиться на земельній ділянці Сумської міської ради площею 0,0716 га, кадастровий номер 5910136300:08:058:0043, про що здійснений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с. 7-8, 9).

11.10.2017 на адресу ДПІ в м. Сумах ГУ ДФС в Сумській області позивачем направлений лист, в якому останнім повідомлено про відчуження нерухомого майна та зазначено про відсутність підстав для нарахування плати за землю у зв`язку з переходом права власності на будівлю, розташовану на земельній ділянці (а.с.17).

Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 14.05.2018 по справі №591/5387/17 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради, 3-я особа: ТОВ Сумська кераміка про припинення договору оренди земельної ділянки позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки кадастровий номер 5910136300:08:058:0043 від 12.02.2014 року, укладений між ОСОБА_1 та Сумською міською радою. Сумську міську раду зобов`язано у десятиденний строк після набрання судовим рішенням законної сили прийняти орендовану земельну ділянку з кадастровим номером 5910136300:08:058:0043, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14-15).

23.07.2018 постановою Апеляційного суду Сумського області апеляційну скаргу Сумської міської ради залишено без задоволення, а рішення Зарічного районного м. Суми по справі №591/5387/17 - без змін (а.с. 16-18).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що між ОСОБА_1 та ТОВ "Сумська Кераміка" договір купівлі-продажу нежитлової будівлі укладено 13.09.2017, тобто після 01 липня поточного року, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що до 13.09.2017 у податкового органу були підстави для нарахування орендної плати за землю ОСОБА_1 , а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов`язання з орендної плати за землю з фізичних осіб у розмірі 33 555,19 грн. за 2016 рік є правомірним та таким, що винесено у відповідності до норм чинного законодавства.

Також колегія суддів звертає увагу, що позивач не заперечує наявності свого обов`язку сплачувати орендну плату за період з 12.02.2014 по 13.09.2017.

Доводи позивача щодо несвоєчасного отримання податкового повідомлення-рішення колегія суддів відхиляє, оскільки сам по собі факт своєчасного або несвоєчасного направлення податкового повідомлення-рішення не впливає на правомірність самого рішення, а є визначальним виключно для обчислення дати набуття грошовим зобов`язанням статусу узгодженого податкового боргу.

Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України ) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.

Як зазначено в п.58 рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України , суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття цього судового рішення.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 20.10.2020 року по справі № 480/3937/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова В.Б. Русанова Повний текст постанови складено 01.06.2021 року