Постанова

від 31.05.2021 по справі 640/22316/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22316/18 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Земляної Г.В., Сорочка Є.О., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРНАДО" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРНАДО" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2018 року №0013381401, №0013411401 та №0013391401.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 червня 2019 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 жовтня 2019 року, адміністративний позов задоволено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 березня 2020 року скасовано вказані вище рішення Окружного адміністративного суду міста Києва та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення, та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням Державної податкової служби у місті Києві на підставі направлень від 31 липня 2018 року №1333/26-15-14-01-01, №1334/26-15-14-01-01, №1460/26-15-42-08, №2240/26-15-14-06-03, №4548/26-15-14-09, від 01 серпня 2018 року №1859/26-15-14-03-04, виданих ГУ ДФС у м. Києві, проведена документальна планова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Торнадо" податкового законодавства за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2018 року, валютного - за період з 01 січня 2017 року 31 березня 2018 року, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 березня 2018 року, за результатами перевірки складено акт від 18 вересня 2018 року №598/26-15-14-01-01/21582561 (далі - акт перевірки).

В ході перевірки виявлені та зафіксовані в акті порушення ТОВ "Торнадо", зокрема, вимог:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, статті 134 Податкового кодексу України, пункту 3 П(С)БО 1, пункту 5 П(С)БО 15, в результаті чого занижено податок на прибуток за 2017 рік на загальну суму 1 998 000 грн;

- пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до бюджету за грудень 2017 року на загальну суму 1 793 145 грн та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) в березні 2018 року на 56 855 грн.

Висновки відповідача про порушення позивачем норм податкового законодавства обґрунтовано податковою інформацією, згідно з якою за адресою реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Калетта" не знаходиться; станом на дату проведення перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю "Калетта" не звітувало, остання податкова звітність з ПДВ подана за березень 2018 року; звіт форми № 1 ДФ за 2017 рік та за 1-й квартал 2018 року, фінансову звітність за 2017 рік та за 1-й квартал 2018 року до органів ДФС Товариства з обмеженою відповідальністю "Калетта" не подавало; по ланцюгу постачання не встановлено придбання або імпорт тканини, яка поставлялась позивачу; Товариство з обмеженою відповідальністю "Калетта" не має на балансі транспортних засобів, необхідних для перевезення товару, на поставку якого позивач надав видаткові накладні (тканини полотняного переплетіння зі штапельних та бавовняних волокон в рулонах, в кількості 259 074,00 м). Сертифікати якості та інші документи, які б підтверджували якість товару, країну проходження, виробника тканини, позивач не надав.

Також, відповідач в акті перевірки посилається на ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року №757/21742/18-к, від 11 травня 2018 року №757/22833/18-к, від 11 травня 2018 року №757/22921/18-к, від 11 травня 2018 року №757/25884/18-к, згідно з якими управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000003630 від 13 листопада 2017 року, порушеному за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України та в рамках якого встановлено, що в м. Києві діє організоване злочинне угрупування, учасники якого організували функціонування "конвертаційного центру", спрямованого на легалізацію доходів, отриманих від протиправних діянь (ухилення від сплати обов`язкових платежів до бюджету, зменшення податкового навантаження на вітчизняні суб`єкти господарської діяльності, проведення безтоварних фінансових операцій з використанням реквізитів фіктивних підприємств). Серед суб`єктів господарської діяльності з ознаками фіктивності, реквізити яких використовуються в незаконних фінансових операціях - Товариство з обмеженою відповідальністю "Калетта".

Також, відповідач зазначив, що слідчим управлінням фінансових розслідувань Головного управління Міндоходів у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32017110000000062 від 22 грудня 2017 року, порушеного за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, за фактом фіктивного підприємництва, зокрема, з використанням Товариства з обмеженою відповідальністю "Калетта".

17 жовтня 2018 року на підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0013381401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Торнадо" за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 2 997 000 грн, (за основним платежем 1 998 000 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 999 000 грн);

- №0013411401, яким встановлено завищення ТОВ "Торнадо" суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового періоду) в березні 2018 року на 56 855 грн;

- №0013391401, яким збільшено суму грошового зобов`язання ТОВ "Торнадо" за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2 689 718 грн, (за податковим зобов`язанням 1 793 145 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 896 573 грн.).

Рішенням Державної фіскальної служби України від 11 грудня 2018 року податкові повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року №0013411401, №0013381401, №0013391401 залишено без змін, а скаргу ТОВ "Торнадо" без задоволення.

Позивач, не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно підпункту 200.1 і 200.2 статті 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У свою чергу, відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, підпункту "а" пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України "податковий кредит" - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі по тексту - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХIV).

Відповідно до статті 1 цього Закону "первинний документ" - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз вказаної норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов`язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що "господарська діяльність" - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частини 1 та 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції. При цьому, якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондується з наведеними вище нормами Податкового кодексу України.

Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентами на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування витрат та податкового кредиту.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Отже, наведеними нормами передбачено обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, а також надавати посадовим особам контролюючого органу документи, необхідні для проведення контролюючим органом перевірки, крім випадків їх виїмки або іншого вилучення правоохоронними органами.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 20 жовтня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Калетта" (Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торнадо" (Покупець) укладено договір купівлі - продажу тканини полотняного переплетіння вибивної зі штапельних та бавовняних волокон (48%бавовна) (52%поліестер) в рул. 5513410000, найменування, марка, одиниці виміру та загальна кількість яких, визначаються рахунками-фактурами (пункт 1.2 Договору).

Відповідно до пункту 3.6 Договору, Продавець зобов`язаний надати Покупцю наступні документи: рахунок-фактуру, податкову накладну, накладну на передачу Продукції (видаткова).

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Договору, поставка партії товару здійснюється на умовах EXW (франко-склад Постачальника) Міжнародних правил торгівлі "Інкотермс-2010", згідно з якими Продавець вважається таким, що виконав належним чином зобов`язання у момент, коли надав товар у розпорядження Покупця, у місці поставки, для завантаження його на транспортний засіб. Місце поставки - склад Постачальника (т. 1 а.с. 17-20).

Так, матеріали справи свідчать, що на виконання умов Договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Калетта" поставило позивачу тканину полотняного переплетіння вибивну зі штапельних та бавовняних волокон (48%бавовна) (52%поліестер) в рул.5513410000 на загальну суму 11 100 002 грн., в тому числі ПДВ 1 850 000 грн., згідно видаткових накладних №147 від 20 грудня 2017 року, №148 від 21 грудня 2017 року, №149 та №236 від 22 грудня 2017 року, №150 від 25 грудня 2017 року, №237 від 26 грудня 2017 року, №238 від 27 грудня 2017 року, №239 від 28 грудня 2017 року.

У зв`язку із виявленням недостачі товару згідно видаткової накладної №239 від 28 грудня 2017 року, складено акт розбіжностей №1 від 15 березня 2018 року, яким зафіксовано різницю між поставленим товаром, згідно документів, та фактично поставленим товаром на 719 м вартістю 28 450,83 грн. (т. 1 а.с. 33).

19 березня 2018 року позивачем направлено претензію Товариству з обмеженою відповідальністю "Калетта", відповідь на яку надано листом від 26 березня 2018 року, за змістом якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Калетта" вважає за доцільне врегулювати спір в досудовому порядку, але не має фінансової можливості сплати кошти в сумі 28 450,83 грн. (т. 1 а.с. 37).

Також, відповідно до угод про переведення боргу від 01 грудня 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Калетта" відступило право вимоги за договором від 20 жовтня 2017 року №38 на користь: Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Лайн" в сумі 500 000 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "Сандерс Кепітал" в сумі 2 266 000 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "Топаз Груп" в сумі 1 140 000 грн; Товариства з обмеженою відповідальністю "Преміум Логістікс" в сумі 7 194 001,52 грн., з урахуванням додаткової угоди №1 до даної угоди суму змінено на 7 165 550,69 грн.

Матеріали справи містять копії виписок з банківських рахунків позивача, відповідно до яких позивач оплатив вартість товару за договором від 20 жовтня 2017 року №38 новим кредиторам у повному обсязі. З наданих позивачем виписок вбачається лише наявність заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Топаз Груп" в сумі 100 000 грн. (т.1 а.с 136-150).

Представник позивача вказує, що отриману за договором від 20 жовтня 2017 року №38 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Калетта" тканину позивач використав у власній господарській діяльності з виготовлення спецодягу та на підтвердження реальності здійснених господарських операцій надав суду копії накладних на передачу у виробництво №10571, №11218, №1/11, №11218/1, №1419, № 5208, № 5072/27, №4900/44, №4600/21, №4423/2, №4255/7, №4063/9, №3987 та ін.; калькуляцій №0001239, №0000318, №0000099, №0000100, №0000219, №0000222, №0000227, №0000097, №0000116, №0000128, №0000122, №0001241, №0001227, №0001221.

Також, матеріали справи містять копію договору оперативної суборенди складського приміщення, де позивач зберігає тканину. Крім цього, представник позивача зазначив, що податковий орган під час проведення перевірки підтвердив наявність тканини у позивача. Що стосується посилань відповідача на відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Калетта" достатніх матеріальних та трудових ресурсів, на думку суду, дана обставина не може свідчити про невиконання суб`єктом господарювання договірних зобов`язань, оскільки, на момент виникнення спірних правовідносин, контрагент позивача не був позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання договори з метою виконання своїх зобов`язань перед позивачем.

Щодо доводів відповідача, що по ланцюгу постачання не встановлено придбання або імпорт тканини, яка поставлялась позивачу, суд зазначає, що доводи податкового органу щодо неможливості встановлення походження товару у ланцюгах постачання, не можуть бути покладені у провину позивачу та бути достатніми підставами для висновку про непідтвердженість тієї чи іншої господарської операції.

При цьому, позивач не наділений правом вимагати від контрагента документи, що підтверджують факт придбання останнім товару, тим більше до 4-5 контрагентів у ланцюгу постачання, на яких відповідач вказує про підміну номенклатури товару.

Таким чином, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між замовником та його безпосередніми контрагентами.

Жодна норма законодавства не встановлює обов`язку покупця бути обізнаним про джерело походження товару та обов`язку з контролю за дотриманням попередніми контрагентами постачальника правил оподаткування.

Податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Висновки, викладені в податковій інформації, є відображенням дій працівників податкових органів і самі по собі не породжують правових наслідків для платника податків. Правомірність нарахування сум грошового зобов`язання не може мотивуватися виключно даними податкової інформації. Податкова інформація має оцінюватись судом з урахуванням інших доказів у справі.

Також суд бере до уваги доводи позивача, що формування суб`єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб`єктом господарювання.

Суд зауважує, що сертифікати якості та інші документи, які б підтверджували якість товару, країну проходження, виробника тканини, на відсутність яких вказує відповідач - не є первинними документами, і не можуть бути підставою для встановлення факту недійсності господарської операції чи невиконання умов договорів у разі не отримання їх ревізором в ході проведення перевірки.

Щодо посилання відповідача на ухвали Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року №757/21742/18-к, від 11 травня 2018 року №757/22833/18-к, від 11 травня 2018 року №757/22921/18-к, від 11 травня 2018 року №757/25884/18-к, згідно з якими управлінням з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000003630 від 13 листопада 2017 року, порушеному за фактом вчинення злочинів, передбачених частиною третьою статті 358, частиною третьою статті 209, частиною другою статті 205 Кримінального кодексу України, суд зазначає таке.

Так, ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року №757/21742/18-к надано дозвіл слідчому в особливо важливих справах третього слідчого відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дуляницькому Юрію Володимировичу та іншим слідчим слідчої групи або за їх дорученням оперативним співробітникам Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС на тимчасовий доступ до документів, які знаходяться у володінні ТОВ "Грантіс Т" (ЄДРПОУ 39814963), з можливістю вилучення оригіналів документів для забезпечення проведення судової почеркознавчої експертизи, та відображають фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "СКАЙ СІТІ ІНЖИНІРИНГ" (ЄДРПОУ 40770922), ТОВ "БУДІВЕЛЬНИЙ ПРОСТІР" (ЄДРПОУ 40033754), ТОВ "АРДО ТРЕЙД" (ЄДРПОУ 40305413), ТОВ "УКРТРЕЙДТОП" (ЄДРПОУ 40057267), ТОВ "БІЛД-СОЛЮШН-ГРУП" (ЄДРПОУ 39991169), ТОВ "ЮНІКОМ ГРУПП" (ЄДРПОУ 40806279), ТОВ "КАЛЕТТА" (ЄДРПОУ 40552540), ТОВ "ТЕТРІС БУД" (ЄДРПОУ 41175907), ТОВ "ЕКО-НОМІКС" (ЄДРПОУ 41221916), ТОВ "ЕВЛІАН ТРЕЙД" (ЄДРПОУ 41366215), ТОВ "ТЕРОМ" (ЄДРПОУ 40860295), ТОВ "МАРСИНГБУД" (ЄДРПОУ 40560991) за період 2017-2018 років.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року №757/22833/18-к надано слідчому в особливо важливих справах третього слідчого відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дуляницькому Юрію Володимировичу та іншим слідчим слідчої групи або за їх дорученням оперативним співробітникам Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС тимчасовий доступ до документів з можливістю вилучення їх оригіналів, які перебувають у володінні ТОВ "МАРСИНГБУД" (ЄДРПОУ 40560991).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року №757/22921/18-к надано слідчому в особливо важливих справах третього слідчого відділу Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України Дуляницькому Юрію Володимировичу та іншим слідчим слідчої групи або за їх дорученням оперативним співробітникам Міжрегіонального оперативного управління Офісу великих платників податків ДФС тимчасовий доступ до документів з можливістю вилучення їх оригіналів, які перебувають у володінні ТОВ "ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ" (ЄДРПОУ 37052520) та ТОВ "ТОРГОВИЙ ДІМ "ІНТЕРАГРОСТАНДАРТ" (ЄДРПОУ 38244851).

Водночас, Ухвала Печерського районного суду м. Києва від 11 травня 2018 року №757/25884/18-к в Єдиному реєстрі судових рішень відсутня.

Як зазначено вище, ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києві від 25 серпня 2020 року та від 05 жовтня 2020 року витребувано від Офісу Генерального прокурора інформацію про стан кримінального провадження №42017000000003630 від 13 листопада 2017 року та витребувано від Головного управління Державної податкової служби у Київській області інформацію про стан кримінального провадження № 32017110000000062 від 22 грудня 2017 року.

Листом від 23 жовтня 2020 року №10/1/2-353втх-20 Офіс Генерального прокурора повідомив суд про те, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000003630 від 13 листопада 2017 року триває.

Отже, фактично ухвали Печерського районного суду м. Києва, на які посилається відповідач, свідчать про проведення досудового розслідування у кримінальних провадженнях.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Кримінального процесуального кодексу України досудовим розслідуванням визнається стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Відповідно до вимог частин 2, 3 статті 283 Кримінального процесуального кодексу України прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: 1) закрити кримінальне провадження; 2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; 3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Відомості про закінчення досудового розслідування вносяться прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Згідно з частиною 1 статті 22 Кримінального процесуального кодексу України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.

Таким чином, саме по собі внесення кримінальних проваджень до Єдиного реєстру досудового розслідувань та проведення досудового розслідування є обов`язком відповідних слідчих органів, логічним завершенням якого може бути як закриття кримінального провадження так і направлення обвинувального акту до суду та не може бути підставою для висновків про фіктивність тих чи інших господарських операцій.

Відповідно до частин 1, 2 статті 219 Кримінального процесуального кодексу України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 1) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Втім, в матеріалах справи відсутні докази не тільки винесення обвинувальних вироків, а й направлення обвинувальних актів або повідомлення особам про підозру до суду, хоча відомості про кримінальні провадження №42017000000003630 та № 32017110000000062 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань ще в 2017 році.

Таким чином, у розглядуваному випадку вказані доводи контролюючого органу не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків за результатом господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю "Калетта".

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем та його контрагентами не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності, а тому позовні вимоги щодо визнання податкових повідомлень-рішень від 17 жовтня 2018 року №0013381401, №0013411401 та №0013391401 протиправними та таким, що підлягає скасуванню, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.

За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 грудня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя Г.В.Земляна

суддя Є.О.Сорочко