Ухвала

від 01.06.2021 по справі 520/4314/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 червня 2021 року

м. Київ

справа № 520/4314/2020

адміністративне провадження № К/9901/20136/21

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Ханової Р.Ф.,

перевіривши касаційну скаргу Державної податкової служби України

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року

та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року

у справі №520/4314/2020

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-будівельна компанія "Сіті-Буд"

до Державної податкової служби України

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

31 травня 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №520/4314/2020, предметом спору у якій є:

- визнання протиправними дій Державної податкової служби України щодо зменшення в даних системи електронного адміністрування ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-будівельна компанія "Сіті-Буд" реєстраційного ліміту у сумі 1000063,00 грн;

- зобов`язання Державної податкової служби України відновити/збільшити в даних системи електронного адміністрування ПДВ Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-будівельна компанія "Сіті-Буд" реєстраційний ліміт у сумі 1000063,00 грн та відобразити відповідне збільшення в системі електронного адміністрування ПДВ.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження Державна податкова служба України зазначає пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 КАС України.

Щодо пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про застосування судами попередніх інстанцій пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №826/17443/15, №805/2353/16-а, №815/1439/15, №520/984/19.

Разом з тим у справі №520/4314/2020, рішення у якій оскаржуються в касаційному порядку, пункт 185.1 статті 185 та пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України не застосовувались, як і не застосовувались в наведених постановах Верховного Суду.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 200-1 у подібних правовідносинах щодо збільшення суми в системі електронного декларування ПДВ, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування у Єдиному реєстрі податкових накладних, не скасовуючи реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на його думку, відповідна норма повинна застосовуватися.

Касаційна скарга не містить посилання, щодо якого пункту (пунктів) статті 200-1 Податкового кодексу України відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Щодо пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник зазначає про недослідження судами зібраних у справі доказів (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України), встановлення судами обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 353 КАС України).

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про недослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Разом з тим посилання скаржника не є достатньо обґрунтованим у взаємозв`язку з обставинами, на які він посилається.

У цілому касаційна скарга за змістом зводиться до переоцінки доказів, що виходить за межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, оскільки суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 328, 330, 332, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової служби України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30 вересня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2021 року у справі №520/4314/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Транспортно-будівельна компанія "Сіті-Буд" до Державної податкової служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 Кодексу адміністративного судочинства України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя Р.Ф. Ханова