Ухвала

від 01.06.2021 по справі 388/755/21

ДОЛИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

справа № 388/755/21

провадження № 6/388/2/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.06.2021м. Долинська

Долинський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого - судді Кнурова О.А.,

секретар судового засідання Кіцану Г.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду подання державного виконавця Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Заїки Вадима Вікторовича про обмеження фізичної особи - боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України,

за участю:

державного виконавця Заїки В.В.,

встановив:

державний виконавець Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Заїка В.В. звернувся до суду із поданням, у якому просив обмежити у праві виїзду за межі України без вилучення паспортного документа ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , паспорт серія НОМЕР_2 , шляхом заборони виїзду за межі України до погашення заборгованості у повному обсязі.

На обґрунтування подання державний виконавець зазначив, що на примусовому виконанні Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) перебуває виконавчий лист № 388/33/15 від 16.08.2016, виданий Долинскьким районним судом Кіровоградської області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 29259,00 грн. матеріальної шкоди, 300000,00 грн. моральної шкоди та 6500,00 грн. процесуальних витрат на правову допомогу (виконавче провадження № 5225591). Постановою державного виконавця від 19.09.2016 відкрито виконавче провадження з виконання зазначеного виконавчого документа. Копія постанови була надіслана сторонам виконавчого провадження. У ході примусового виконання у боржника були виявлені джерела доходу та майно: причіп, земельна ділянка та будинок. Заявою від 12.04.2018 стягувач відмовився залишити за собою нереалізоване майно (будинок) у рахунок погашення заборгованості. Один раз на рік проводиться відрахування з орендної плати, яку отримує боржник, однак її розмір є незначним. Рухоме майно боржника - причіп було реалізовано за 3355,00 грн. У заяві від 26.05.2021 стягувач повідомив державному виконавцю про те, що боржник повернувся із-за кордону із заробітків та перебуває за адресою проживання. 26.05.2021 боржника внесено до Єдиного реєстру боржників. Заборгованість станом на 31.05.2021 за виконавчим документом становить 212656,66 грн., виконавчий збір 31379,75 грн., загальна сума заборгованості 244036,41 грн. З урахуванням наведеного державний виконавець зазначав, що дії боржника свідчать про його ухилення від виконання рішення суду щодо відшкодування шкоди завданої смертю потерпілого.

У судовому засіданні державний виконавець підтримав подання обґрунтовуючи свою позицію, аналогічно викладеному у поданні. На уточнюючі питання головуючого державний виконавець повідомив, що наразі відсутні дані про наявність у боржника джерел доходів чи майна, окрім того, про яке зазначено у поданні. Щодо інформації про перетинання боржником державного кордону України повідомив, що така інформація повідомлена стягувачем. При цьому зазначив, що до прикордонної служби було надіслано запит про перетинання ОСОБА_1 кордону України, однак відповідь на даний час не надійшла.

Заслухавши пояснення державного виконавця, зваживши доводи, наведені у поданні, дослідивши додані до нього матеріали, суд дійшов висновків про таке.

Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст. 2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Положеннями ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об`єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров`я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Законодавством України зазначені правовідносини регулюються ст. 313 Цивільного кодексу України, відповідно до якої фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на вільний самостійний виїзд за межі України. Фізична особа може бути обмежена у здійсненні права на пересування лише у випадках, встановлених законом.

Це право віднесено у ЦК України до особистих немайнових прав фізичної особи (книга друга ЦК України), а саме - до особистих немайнових прав, що забезпечують природне існування фізичної особи (глава 21 книги другої ЦК України). Відповідно до ч. 3 ст. 269 ЦК України особисті немайнові права тісно пов`язані з фізичною особою. Фізична особа не може відмовитись від особистих немайнових прав, а також не може бути позбавлена цих прав.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в`їзд в Україну, порядок оформлення документів для закордонних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України від 21.01.1994 № 3857-XII, з наступними змінами.

Положеннями п. 5 ч. 1 ст. 6 цього Закону встановлено, що право громадянина України на виїзд з України може бути тимчасово обмежено, у випадку, коли він ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом, - до виконання зобов`язань або сплати заборгованості зі сплати аліментів.

Згідно з п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України Про виконавче провадження виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів

Відповідно до положено ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов`язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов`язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні.

Відповідно до вимог п. 2 розділу ХІІІ Обмеження у праві виїзду за межі України та заборона в`їзду в Україну Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, з наступними змінами (далі - Інструкція), подання має обов`язково містити, зокрема, інформацію про перетинання боржником державного кордону України та обґрунтування наявності фактів ухилення боржника - фізичної особи від виконання своїх зобов`язань.

При цьому, судом відзначається, що інформація про перетинання боржником державного кордону України зазначена у поданні із посиланням на заяву стягувача від 26.05.2021 та документально не підтверджена.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 12 ЦПК України суд відзначає, що наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, як на підставу його вимог, підлягають доведенню, та, оскільки, відповідно до вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України, зазначене подання розглядається судом без повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного (приватного) виконавця, то саме на останнього покладається тягар доказування, тобто суб`єкт подання повинен довести суду шляхом надання об`єктивних доказів, зібраних під час здійснення виконавчого провадження факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, тим більш, що особа, стосовно обмеження права якої внесено подання, фактично позбавлена можливості довести суду вживання нею заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином, боржник, який має невиконані зобов`язання за судовим рішенням, не може вважатися винним в ухиленні, поки не буде доведено протилежне у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 12 ЦПК України суб`єктом подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.

Отже, на момент звернення до суду з поданням факт ухилення боржника від виконання зобов`язань за судовим рішенням повинен вже відбутися і бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження, а обов`язок щодо підтвердження цих обставин належними доказами покладається на заявника, який ініціює встановлення тимчасового обмеження у виїзді особи за межі України.

Поряд з цим судом відзначається, що ухилення боржника від виконання, покладених на нього за рішенням суду зобов`язань є оціночним поняттям, і, дійсно, теоретично їх невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, наприклад, внаслідок відсутності майна, незадовільного фінансового стану особи тощо, однак воно може мати й принципово інше походження, суб`єктивне, коли боржник свідомо ухиляється від виконання покладених на нього обов`язків, - тобто, коли він має змогу виконати зобов`язання у повному обсязі або частково, але не робить цього без поважних причин.

Однак, державним виконавцем не надано жодних доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 доходів (окрім орендної плати за земельну ділянку 3521980700:02:000:0165) чи майна (будинку за адресою: АДРЕСА_1 , та реалізованого причепу ПР ПА 004, 2010 року випуску, номерний знак НОМЕР_3 ), за рахунок яких останній, мав би можливість виконати зобов`язання, покладені на нього судовими рішеннями. Відсутність майна, незадовільний фінансовий стан тощо, є об`єктивними причинами невиконання боржником самостійно зобов`язань та не свідчить про його ухилення від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків.

Таким чином, суд не погоджується з позицією заявника щодо невжиття ОСОБА_1 заходів щодо виконання рішень за рахунок належних йому доходів та майна, виходячи з того, що самостійне невиконання боржником зобов`язань не може свідчити про умисне ухилення від виконання покладених на нього обов`язків, а державним виконавцем не доведено наявності факту свідомого ухилення ОСОБА_1 від виконання покладених на нього судовими рішеннями обов`язків, як і не доведено наявності у боржника іншого майна або джерел доходу, за рахунок яких останній мав би можливість виконати покладені на нього зобов`язання, при цьому зі встановлених державним виконавцем джерел доходів боржника (орендна плата за земельну ділянку 3521980700:02:000:0165) проводяться відповідні відрахування, чому боржник не перешкоджає.

Крім того, суд наголошує на тому, що для застосування обмеження у праві виїзду за межі України необхідною умовою є доведення доцільності такого обмеження у світлі сприяння виконанню зобов`язань, покладених на боржника судовими рішеннями, воно має бути виправданим та пропорційним. Така позиція суду у повній мірі узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у рішенні у справі Хлюстов проти Росії від 11.07.2013 (скарга № 28975/05).

Однак, державним виконавцем не надано жодного належного обґрунтування того, яким саме чином встановлення тимчасового обмеження боржнику за виконавчим провадженням ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України сприятиме виконанню покладених на нього судовими рішеннями зобов`язань.

З огляду на викладене вище, суд констатує, що державним виконавцем у поданні не мотивовано та належними і достатніми доказами не підтверджено, більш того, не обґрунтовано свідоме ухилення боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 від виконання зобов`язань, покладених на останнього судовим рішенням, при цьому судом під час розгляду подання не встановлено, що боржник дійсно свідомо не виконує належні до виконання зобов`язання у повному обсязі або частково, маючи всі реальні можливості для їх виконання, більш того, державним виконавцем не доведено, яким чином застосовування до боржника тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, може позначитися на виконанні останнім зобов`язань за судовими рішеннями і зазначений захід є дійсно необхідним та є достатні підстави вважати, що застосування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України забезпечить у подальшому належне виконання боржником зобов`язань, покладених на нього судовим рішенням, на підставі чого суд дійшов висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення подання вимоги якого наразі є недоведеними та безпідставними, що, у свою чергу, не позбавляє державного виконавця права повторно звертатися до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України у разі виникнення нових обставин на обґрунтування необхідність застосування такого обмеження

Керуючись статтями 258, 260, 261, 353, 441 ЦПК України, -

постановив:

у задоволенні подання державного виконавця Долинського районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Заїки Вадима Вікторовича про обмеження у праві виїзду фізичної особи - боржника за виконавчим провадженням ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення (підписання) суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, до Кропивницького апеляційного суду через Долинський районний суд Кіровоградської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення (складання).

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду, або в разі пропуску строку на апеляційне оскарження з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя О.А. Кнуров