Рішення

від 01.06.2021 по справі 320/11490/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 червня 2021 року № 320/11490/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лентер" до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лентер" звернулося до суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості №UA100300/2020/000150/2 від 08.10.2020.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував. На обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що ним під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару позивача встановлено, що документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності та не містять достовірних, об`єктивних відомостей для підтвердження числового значення заявленої позивачем митної вартості товару. Відтак, на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягає.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що у відзиві відповідач не надав пояснень, які б ґрунтувались на дійсних обставинах. Вказує, що відповідач зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Звертає увагу, що відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. Окрім цього, відповідач не зазначив чому саме з документів, які були подані позивачем, неможливим є встановлення даних складових.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з`ясувавши обставини справи, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лентер" (ідентифікаційний код 37499456, місцезнаходження: 08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, буд. 49) зареєстроване в якості юридичної особи 02.02.2011 та здійснює господарську діяльність пов`язану з неспеціалізованою оптовою торгівлею (основний); діяльністю посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; оптовою торгівлею фарфором, скляним посудом і засобами для чищення; оптовою торгівею парфумними та косметичними товарами; оптовою торгівлею іншими товарами господарського призначення; оптовою торгівлею твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; оптовою торгівлею деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням; вантажним автомобільним транспортом; складським господарством, що підтверджується даними, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Судом встановлено, що 05.12.2018 між SHANGHAI E-HENG IMPORT & EXPORT CO., LTD., компанією, зареєстрованою в Китаї, (далі - продавець), та ТОВ "Лентер" був укладений зовнішньоекономічний контракт №126-А (далі - контракт), відповідно до умов якого продавець зобов`язується на умовах FOB (Інкотермс-2010) та у відповідності з контрактом поставити якісний товар, вироблений продавцем, в порт КНР на палубу судна, зазначеного покупцем, у кількості, асортименті та ціні вказаних у рахунках-фактурах для кожної постави, а покупець зобов`язується оплатити товар на умовах контракту.

Відповідно до пунктів 2.1, 2.2 контракту загальна сума контракту складає суму всіх виставлених інвойсів за кожну поставку товару за весь період дії контракту. Валютою контракту є долар США. Асортимент, технічна характеристика, вартість окремих товарів змінюються лише за погодженням сторін.

Відвантаження товару здійснюється силами, засобами та за рахунок продавця. Продавець здійснює оформлення необхідних документів, а також оплату мита, податку на експорт за свій рахунок. Доставка товару здійснюється морським судном по морю і автомобільним транспортом по суші. Місце доставки склад покупця: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Садова, буд. 49 (п. 5.1, 5.2 контракту).

Згідно з п. 6.2 контракту датою поставки товару на судно вважається дата виписки коносамента на поставлену партію товару. В коносаменті потрібно зазначити: назву продавця і покупця; порт відвантаження товару; назву судна; місце прийому і завантаження судна; найменування вантажу, наявні на ньому марки, число місць, вага, об`єм товару тощо.

Відповідно до пунктів 8.1, 8.2 контракту передоплата за товар здійснюється в доларах США шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця вказаний в контракті. Покупець оплачує товар в наступному порядку: - передоплата 100% від вартості партії товару повинна бути проведена банківським переказом після поставки партії товару на борт судна і отримання покупцем по факсу/e-mail копій оригіналів вірно оформлених документів, передбачених п. 6.3 діючого контракту.

Крім того, між сторонами підписані додаткові угоди №1 від 19.11.2019, №2 від 15.12.2019, №3 від 15.12.2019, №4 від 03.06.20520 до контракту №126-А від 05.12.2018. Зокрема, додатковою угодою №3 від 15.12.2019 до контракту, якою сторони виклали пункт 12.5 контракту в новій редакції, - контракт набирає чинності з моменту підписання сторонами і діє до 31.12.2020.

10.08.2020 продавець на виконання пункту 2 додатку виставив позивачу до сплати комерційний інвойс №АН0708G на загальну суму 18360,53 долари США.

Позивачем з метою переміщення товару через митний кордон України 05.10.2020 подано митну декларацію №UA100300/2020/420256, відповідно до граф 20, 22, та 42 якої позивачем до митного оформлення заявлено товар, загальна сума митної вартості якого складала 18360,53 долари США, що була визначена шляхом застосування основного методу (за ціною договору (контракту)). Поставка відбувалася на умовах FОB CN Ningbo.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- сертифікат якості від 10.08.2020 №б/н;

- пакувальний лист від 10.08.2020 №б/н;

- рахунок-фактура (інвойс) від 10.08.2020 № АН0708G;

- коносамент від 18.08.2020 №MRFВ20081640В;

- автотранспортна накладна від 02.10.2020 №039251;

- сертифікат про походження товару №20С3100А1390/00022;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 04.09.2020 №34;

- банківський платіжний документ, що стосується товару від 08.09.2020 №35;

- рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 30.09.2020 №2406;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.09.2020 №22/09-4;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.02.2020 №б/н;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 19.11.2019 №1;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2019 №2;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 15.12.2019 №3;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 03.06.2020 №4;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення від 05.12.2018 №126-А;

- договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2012 №1036;

- договір (контракт) про перевезення від 13.02.2017 №13022017;

- інші некласифіковані документи від 12.08.2020 №3747;

- інші некласифіковані документи від 12.08.2020 №3818;

- інші некласифіковані документи від 19.08.2020 №3926;

- інші некласифіковані документи від 19.08.2020 №3934;

- інші некласифіковані документи від 08.09.2020 №4401;

- інші некласифіковані документи від 25.09.2020 №4788;

- інші некласифіковані документи від 06.08.2020 Заявка ЛТ178/179.

Розглянувши подані позивачем документи для підтвердження заявленої в митній декларації №UA100300/2020/420256 від 05.10.2020 митної вартості товару, митний орган направив позивачу електронне повідомлення, у якому зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості на підставі розгляду поданих разом з митною декларацією документів встановлено, що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Посилаючись на положення ч. 2 та ч. 3 ст. 53, ст. 54, 57 МК України, митний орган витребував від позивача наступні додаткові документи для підтвердження митної вартості імпортованих товарів: - за наявності - документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення та відповідно до ст. 254 МК України її переклад українською мовою; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

07.10.2020 позивач у відповідь на вказаний запит листом за вх. №145 надав відповідачеві додаткові документи та інформацію.

Щодо посилання відповідача, що відповідно до CMR перевезення здійснювалось ТОВ ФОРСТРАНС , а довідку про вартість транспортних витрат видано ТОВ Супрамарін , позивач зазначив, що договір №13022017 від 13.02.2017, укладений між ТОВ Лентер та ТОВ Супрамарін , є договором про надання транспортно-експедиторських послуг, згідно якого ТОВ Супрамарін , як експедитор має право залучати третіх осіб для безпосереднього перевезення вантажів. У даному випадку ТОВ Супрамарін як експедитор залучив до здійснення перевезення перевізника ТОВ ФОРСТРАНС .

Факт співпраці між ТOB Супрамарін та ТОВ ФОРСТРАНС підтверджується копією договору №2010-030/2016grp від 20.10.2016 між ТОВ Супрамарін та ТОВ ФОРСТРАНС (назва до перейменування юридичної особи - ДЖІ ЕЛ EC - ГРУП ; додаткова угода про перейменування ТОВ ДЖІ ЕЛ EC - ГРУП на ТОВ Форстранс також додається до договору), а також копією Довідки ТОВ ФОРСТРАНС №0610/20ft від 06.10.2020 року (додається)

Також позивач зазначив, що в наданій довідці №22/09-4 від 22.09.2020 ТОВ Супрамарін . зазначається, що перевезення по Україні здійснюється за договором №2010-030/2016grp від 20.10.2016 між ТОВ ФОРСТРАНС і ТОВ СУПРАМАРІН .

Щодо посилання митного органу, що наданий договір на перевезення вантажів та довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат, позивач зазначив, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки у наданих ТОВ Лентер документах також був рахунок на оплату №2406 від 30.09.2020, акт про надання послуг №2406 від 30.09.20 та довідка №22/09-4 від 22.09.2020 від ТОВ СУПРАМАРІН , де чітко вказано вартість транспортування вантажу до кордону України згідно встановленого маршруту перевезення Нінгбо (Китай) - Південний (Україна), що склала 43423,43 грн. Також була подана заявка на перевезення JIT178/179 від 06.08.2020 де вказана повна вартість перевезення.

Стосовно підтвердження факту оплати наданих транспортних послуг, то документ про оплату наданих перевізником послуг не було надано у зв`язку з тим, що відповідно до п.4.1.3. Договору на транспортно-експедиційне обслуговування між ТОВ Лентер та ТОВ Сулрамарін послуги перевезення підлягають оплаті після надання послуг перевезення протягом 3-х банківських днів з дати доставки вантажу на склад ТОВ Лентер . Тобто, на момент декларування строк оплати цих послуг відповідно до договору ще не настав. Проте, замість документа про оплату даних послуг надано рахунок від перевізника, довідку перевізника про вартість транспортних витрат по даній поставці, акт виконаних робіт від перевізника, заявку на перевезення. Ці документи в сукупності підтверджують вартість транспортних витрат на містять жодних розбіжностей.

Стосовно страхових документів, то вантаж застрахований не був, про що вказано в довідці експедитора ТОВ СУПРАМАРІН про транспортні витрати №22/09-4 від 22.09.2020.

Також, позивач звернув увагу відповідача, що у якості додаткових документів для підтвердження митної вартості товару також надав: копію повного прайс-листа виробника, який містить не тільки замовлені ТОВ Лентер товари, а і інший асортимент; експертний висновок ТПП від 06.10.2020, який підтверджує заявлену ТОВ Лентер митну вартість товарів.

Крім того, у вказаному листі позивач також зазначив, що купує та розмитнює товари продавця - SHANGHAI E-HENG IMPORT & EXPORT CO., LTD більше 2х років за аналогічними цінами, і до цього часу жодних сумнівів у митній вартості товару у митних органах не виникало.

В подальшому, відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000150/2 від 08.10.2020 та відмовлено позивачу в митному оформленні (випуску) товару, у зв`язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100300/2020/00256 від 08.10.2020.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості товару, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що за результатами опрацювання документів, поданих разом із митною декларацією від 05.10.2020 №UA100300/2020/420256 встановлено, що подані декларантом документи містять розбіжності, які мають вплив на визначення митної вартості, документи не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів, зокрема: наданий рахунок на оплату та довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Відповідно до CMR №039251 від 02.10.2020 перевезення здійснювалось підприємством Forcetrans L.L.C., а відповідно до довідки, щодо вартості транспортних витрат № 22/09-4 від 22.09.2020, перевізником товару являється підприємство ТОВ СУПРАМАРІН .

Крім того наданий договір на перевезення вантажів та довідка про транспортні витрати не дає можливості перевірити правильність заявлених числових значень транспортних витрат. Наданий до митного оформлення прайс-лист від 01.02.2020 №б/н виданий на конкретних умовах поставки - FOB Ningbo. Наданий рахунок на оплату від 30.09.2020 №2406 містить посилання тільки на договір про транспортно- експедиторське обслуговування від 13.02.2017, в зв`язку з чим не можливо ідентифікувати документ з даною поставкою, оскільки він не містить необхідної інформації та посилань на конкретні реквізити перевезення (маршрут, номер контейнера, вагу товару). Подані декларантом документи не містили належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числові складові заявленої митної вартості, тому відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів.

Відповідач в оскаржуваному рішенні зазначає, що за результатами проведених консультацій встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до ст. ст. 59, 60 МК України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому декларантом під час проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано, що виключає можливість застосування вказаних методів. Метод визначення митної вартості 2 в та 2 г - на основі віднімання та додавання вартостей - не можуть бути застосовані у зв`язку з відсутністю у митниці відомостей про всі складові вартостей виробництва товару та його доставки на митну територію України, що є необхідною умовою для використання таких методів. Натомість у митного органу наявна інформація, що відповідає ч. 2 ст. 64 МК України та є підставою для застосування другорядного методу 2 ґ - резервного методу. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів та рівень митної вартості товару згідно джерела інформації: товар №1 митна декларація від 08.09.2020 №UA500490/2020/501933 (вартість товару згідно джерела інформації - 2,41 дол. США/кг.).

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому ч. 7 ст. 55 та ч. 2 ст. 263 МК України, позивач, з урахуванням коригувань, подав нову додаткову митну декларацію №UA100300/2020/420727 від 09.10.2020 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач у порядку, визначеному ч. 8 ст. 55 МК України, звернувся до відповідача із заявою про прийняття та розгляд додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються вих. №158 від 19.10.2020, у якій просив протягом п`яти робочих днів з дати отримання заяви винести письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості ТОВ "Лентер" (декларація №UА100300/2020/420256 від 05.10.2020) та скасувати рішення про коригування заявленої митної вартості №UA100300/2020/000150/2 від 08.10.2020.

Розглянувши звернення позивача митний орган, листом від 26.10.2020 №7.8-3/15/11/21026, відмовив у скасуванні спірного рішення.

Позивач не погоджуючись із рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100300/2020/000150/2 від 08.10.2020, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України від 13.03.2012 № 4495-VІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - МК України), Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина 5 статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4 та 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною 10 статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною 2 статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини 5 статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК України).

Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами 1-3 статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною 6 статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Таким чином, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів встановлено, що оскаржуване рішення не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за первинною митною декларацією.

Як наслідок, суд критично ставиться до тверджень відповідача, наведених в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів, про те, що в наданих до митного оформлення документах позивача, які підтверджують митну вартість товарів, є розбіжності, а також що в них відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення від 05.12.2018 №126-А; додаткові угоди контракту від 19.11.2019 №1, від 15.12.2019 №2, від 15.12.2019 №3, від 03.06.2020 №4; сертифікат якості від 10.08.2020 №б/н; пакувальний лист від 10.08.2020 №б/н; рахунок-фактура (інвойс) від 10.08.2020 №АН0708G; коносамент від 18.08.2020 №MRFВ20081640В; автотранспортну накладну від 02.10.2020 №039251; сертифікат про походження товару №20С3100А1390/00022; банківські платіжні документи, що стосується товару від 04.09.2020 №34, від 08.09.2020 №35; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 30.09.2020 №2406; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 22.09.2020 №22/09-4; прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 01.02.2020 №б/н; договір про надання послуг митного брокера від 10.01.2012 №1036; договір (контракт) про перевезення від 13.02.2017 №13022017; інші некласифіковані документи від 12.08.2020 №3747, від 12.08.2020 №3818, від 19.08.2020 №3926, від 19.08.2020 №3934, від 08.09.2020 №4401, від 25.09.2020 №4788, від 06.08.2020 Заявка ЛТ178/179, зі змісту яких вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах FOB Ningbo, а сама вартість товару в розмірі 18360,53 доларів США відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 поданої митної декларації.

Щодо твердження відповідача, що відповідно до CMR № 039251 від 02.10.2020, перевезення здійснювалось підприємством Forcetrans L.L.C, а відповідно до довідки, щодо вартості транспортних витрат №22/09-4 від 22.09.2020 перевізником товару являється підприємство ТОВ СУПРАМАРІН , суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що договір №13022017 від 13.07.2017 укладений між ТОВ Лентер та ТОВ Супрамарін , є договором про надання транспортно-експедиторських послуг, згідно якого ТОВ Супрамарін , як експедитор організовує перевезення вантажів та має право залучати третіх осіб для безпосереднього перевезення вантажів. У даному випадку ТОВ Супрамарін як експедитор залучив до здійснення перевезення безпосереднього перевізника - ТОВ ФОРСТРАНС . Факт співпраці між ТОВ Супрамарін , та ТОВ ФОРСТРАНС підтверджується копією договору №2010-030/2016 від 20.10.2016 між ТОВ Супрамарін та ТОВ ФОРСТРАНС (назва до перейменування юридичної особи - ДЖІ ЕЛ ЕС - ГРУП ; додаткова угода про перейменування ТОВ ДЖ1 ЕЛ ЕС - ГРУП на ТОВ Форстранс додається до договору), а також копією Довідки ТОВ ФОРСТРАНС №0610/20ft від 06.10.2020. Крім того, в довідці самого ТОВ Супрамарін №22/09-4 від 22.09.2020 зазначається, що перевезення по Україні здійснюється за договором №2010-030/2016 від 20.10.2016 між ТОВ ФОРСТРАНС і ТОВ СУПРАМАРІН .

Таким чином, надані документи підтверджують, що ТОВ Супрамарін є експедитором даного перевезення, а ТОВ ФОРСТРАНС - безпосереднім перевізником, тому останній і зазначений в CMR як перевізник.

Відповідач у оскаржуваному рішенні стверджував, що декларантом подано договір на перевезення вантажів та довідку про транспортні витрати, проте надані документи не дають можливість перевірити правильність заявлених числових значень, з даного приводу суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що дане твердження не відповідає дійсності, оскільки у наданих ТОВ Лентер документах також був рахунок на оплату №2406 від 30.09.2020, акт про надання послуг №2406 від 30.09.2020 та довідка №22/09-4 від 22.09.2020 від ТОВ СУПРАМАРІН , у яких чітко вказано загальну вартість транспортування вантажу до кордону згідно встановленого маршруту перевезення Нінгбо (Китай) - Південний (Україна) , що склала 65570,11 грн. Також, з матеріалів справи вбачається, що позивач відповідачу надав заявку на перевезення ЛТ178/179 від 06.08.2020, де вказана повна вартість перевезення, адреса завантаження та інші дані поставки. Факт оплати наданих транспортних послуг підтверджує копія платіжного доручення про оплату транспортних послуг у сумі 65570,11 грн.

Отже, зазначенні вище документи в сукупності підтверджують загальну вартість транспортних витрат та не містять жодних розбіжностей.

Щодо твердження відповідача, що у відповідь на електронне повідомлення від 05.10.2020, позивачем надіслано лист від 07.10.2020 в якому зазначено, що інші витребувані документи надіслати немає можливості та прохання прийняти рішення на підставі поданих документів, суд зазначає таке.

Дане твердження не відповідає дійсності, оскільки як вбачається з матеріалів справи, позивачем разом з листом за вих. №146 від 07.10.2020 в якому зазначався перелік документів, що передавався для оформлення митної декларації була надіслана заява за вих. № 145 від 07.10.2020 року щодо надання пояснень та додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, що декларуються (на Повідомлення декларанту №603467 від 05.10.2020) де були надані пояснення на всі зауваження, зазначені у Повідомленні декларанту та надані додаткові документи: копія договору №13022017 від 13.07.2017, який укладений між ТОВ Лентер та ТОВ Супрамарін ; копія договору №22/09-4 від 22.09.2020, який укладений між ТОВ Супрамарін та ТОВ ФОРСТРАНС ; копія Довідки ТОВ ФОРСТРАНС №0610/20 від 06.10.2020; копія Довідки ТОВ Супрамарін № 22/09-4 від 22.09.2020; копія повного прайс-листа виробника від 10.08.2020, який містить не тільки замовлені ТОВ Лентер товари, а і інший асортимент; копія Додаткового Експертного висновку ТПП від 06.10.2020, який підтверджує заявлену ТОВ Лентер митну вартість товарів.

Відповідач стверджував, що позивач не надав митному органу жодних бухгалтерських документів, які б підтверджували вартість імпортованого товару, яка ним була заявлена при проходженні митного контролю.

Однак, судом встановлено, що в документах, які були надані декларантом для підтвердження митної вартості, містяться копії платіжних доручень в іноземній валюті №34 від 07.09.2020 та №35 від 08.09.2020. Дані документи свідчать про 100% оплату вартості імпортованого товару.

Також твердження відповідача, що позивач не надав митному органу жодних висновків спеціалізованих експертних установ щодо вартісних характеристик імпортованого товару, є безпідставними, оскільки в документах, які були надані позивачем відповідачу для підтвердження митної вартості, міститься копія експертного висновку Житомирської торгово-промислової палати №В-1814 від 06.10.2020.

Суд критично ставиться до виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, та не викликають у суду сумнів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого товару, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Зі змісту спірного рішення відповідача слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за основним методом визначення митної вартості.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість товару базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу визначення митної вартості товарів при прийнятті оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товару та зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать, що за основу для коригування митної вартості спірного товару за резервним методом митним органом взято визнану митну вартість товару, оформленого за митною декларацією від 08.09.2020 №UA500490/2020/501933, з приводу чого суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 в справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 по справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому зазначено лише дати та номери вказаних митних декларацій, на підставі яких здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого товару є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі вказаної митної декларації є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів.

За таких обставин позовна вимога позивача про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 08.10.2020 №UA100300/2020/000150/2 є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №351 від 06.11.2020.

Таким чином, судові витрати щодо сплати судового збору підлягають присудженню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Київської митниці Держмитслужби.

Щодо клопотання позивача про стягнення на його користь витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне

Статтею 132 КАС України встановлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої).

Згідно статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша). За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга). Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина третя). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта). Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята). У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.

Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд наголошує, що стаття 134 КАС України не виключає права суду перевіряти дотримання позивачем вимог частини п`ятої статті 134 щодо співмірності заявлених до стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Верховний Суд в додатковій постанові від 12.09.2018 (справа №810/4749/15) вказав, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Також Верховний Суд у постанові від 22.12.2018 (справа №826/856/18) зазначив, що розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відтак, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "Ботацці проти Італії", заява № 34884/97, п.30). У пункті 269 рішення у цій справі Судом зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.Згідно пункту 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Отже, договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Статтею 19 Закону №5076-VI визначено, зокрема, такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до статті 30 Закону №5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надано суду копію договору про надання правової допомоги від 22.10.2020 №22/10/2020-3, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №4045/10 на ім`я ОСОБА_1 , копію посвідчення адвоката, копію акту виконаних робіт від 06.11.2020 та копію довіреності.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 16.04.2020 №727/4597/19 аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Водночас згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 27.06.2018 №826/1216/16 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

За відсутності квитанції до прибуткового касового ордера, платіжного доручення з відміткою банку, іншого банківського документу на підтвердження оплати позивачем витрат на правову допомогу в розмірі 7500,00 грн., суд згідно з наведеним вище правовим висновком Великої Палати Верховного Суду дійшов висновку про непідтвердження позивачем факту понесення ним витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом даної справи.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 134, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування заявленої митної вартості №UA100300/2020/000150/2 від 08.10.2020;

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лентер" (код ЄДРПОУ 37499456) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Київської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43337359) судовий збір у розмірі 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Щавінський В.Р.