Постанова

від 19.05.2021 по справі 761/25084/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

19 травня 2021 року

м. Київ

справа № 761/25084/20-ц

провадження № 61-17392св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В.,

учасники справи:

позивач - Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет - ОСОБА_2 ,

відповідачі: ОСОБА_3 (Митрополит Київський і всієї України ОСОБА_3), ОСОБА_4 (Митрополит Львівський ОСОБА_4), ОСОБА_5 (Митрополит Вінницький і Барський ОСОБА_5), ОСОБА_6 (Митрополит Львівський і Сокальський ОСОБА_6), ОСОБА_7 (Митрополит Черкаський і Чигиринський ОСОБА_7), ОСОБА_8 ( Архієпископ Донецький і Маріупольський ОСОБА_8 ), ОСОБА_10 ( Архієпископ Полтавський і Кременчуцький ОСОБА_10 ), ОСОБА_12 (Архієпископ Чернігівський і Ніжинський ОСОБА_12), ОСОБА_13 ( Архієпископ Вишгородський ОСОБА_13 ), ОСОБА_15 (Архієпископ Чернівецький і Хотинський ОСОБА_15), ОСОБА_16 (Єпископ Дніпровський і Криворізький ОСОБА_5), ОСОБА_17 (Архієпископ Тернопільський і Кременецький ОСОБА_17), ОСОБА_18 (Архієпископ Рівненський і Острозький ОСОБА_18), ОСОБА_19 (Митрополит Білгородський і Обоянський ОСОБА_19), ОСОБА_20 ( Протоієрей) , ОСОБА_22 ( Протоієрей) , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , релігійна організація Київська Митрополія Української Православної Церкви України (Православної Церкви України), державний реєстратор Міністерства культури України Северенчук Богдан Михайлович,

третя особа - Міністерство культури та інформаційної політики України,

розглянув у судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу релігійної організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України) на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020року у складі колегії суддів: Волошиної В. М., Мостової Г. І., Слюсар Т. А.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій

У серпні 2020 року Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет - ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (Митрополита Київського і всієї України ОСОБА_3), ОСОБА_4 (Митрополита Львівського ОСОБА_4), ОСОБА_5 (Митрополита Вінницького і Барського ОСОБА_5), ОСОБА_6 (Митрополита Львівського і Сокальського ОСОБА_6), ОСОБА_7 (Митрополита Черкаського і Чигиринського ОСОБА_7), ОСОБА_25 (Архієпископа Донецького і Маріупольського ОСОБА_25), ОСОБА_10 (Архієпископа Полтавського і Кременчуцького ОСОБА_10), ОСОБА_12 (Архієпископа Чернігівського і Ніжинського ОСОБА_12), ОСОБА_13 ( Архієпископа Вишгородського ОСОБА_13 ), ОСОБА_15 (Архієпископа Чернівецького і Хотинського ОСОБА_15), ОСОБА_16 (Єпископа Дніпровського і Криворізького ОСОБА_5), ОСОБА_17 (Архієпископп Тернопільського і Кременецького ОСОБА_17), ОСОБА_18 (Архієпископа Рівненського і Острозького ОСОБА_18), ОСОБА_19 (Митрополита Білгородського і Обоянського ОСОБА_19), ОСОБА_20 (Протоієрея), ОСОБА_22 ( Протоієрея), ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , релігійної організації Київська Митрополія Української Православної Церкви України (Православної Церкви України) , державного реєстратора Міністерства культури України Северенчука Б. М., третя особа - Міністерство культури та інформаційної політики України, про визнання недійсними рішень та скасування реєстраційних дій.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, щорішення, які оформлені постановою Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі - Помісний Собор УПЦ КП) від 15 грудня 2018 року, рішення Священного Синоду Української Православної Церкви (Православної Церкви України) (далі - Священний Синод УПЦ (ПЦУ), оформлені 27 липня 2019 року Журналом № 43, рішення, оформлені указом Митрополита Київського і всієї України ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року № 478, рішення, оформлені протоколом від 12 серпня 2019 року № 1 ліквідаційної комісії релігійної організації Київська Патріархія Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі - Київська Патріархія УПЦ КП ) та Передавальний акт, складений на 12 листопада 2019 року, затверджений Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) (Журнал від 19 листопада 2019 року № 58), є такими, що прийняті з грубим порушенням норм законодавства України, Статуту про управління Української Православної Церкви Київського Патріархату (далі - УПЦ КП) та Статуту релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП .Оскаржувані рішення порушують законні права та інтереси Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - ОСОБА_2 , який, будучи обраним Предстоятелем УПЦ КП, отримав пожиттєвий статус Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України та відповідно до положень статуту став єдиним керівником релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , яка є релігійним адміністративним центром та центральним виконавчо-розпорядчим органом УПЦ КП.

У силу ж прийняття наведених незаконних рішень, його фактично та юридично позбавлено статусу Предстоятеля, а також позбавлено повноважень керівника релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , тобто тих прав, якими він наділений у силу положень Статуту про управління УПЦ КП як пожиттєво обраний Предстоятель, а також прав та повноважень, якими наділений як керівник юридичної особи - релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , відповідно до закону та положень Статуту. Зокрема, здійснювати виконавчо-розпорядчу діяльність з управління Київською патріархією (пункт 1 розділу III Статуту релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП ), а також права виступати від імені Київської Патріархії у стосунках з іншими Помісними Православними церквами, державними органами, громадськими об`єднаннями (пункт 2 розділу III Статуту релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП ). Крім порушених прав внаслідок прийняття оскаржуваних рішень, вказував і на порушення його законних інтересів, що полягає в його бажанні й надалі як Патріарха продовжувати піклуватися про життя УПЦ КП і керувати нею, що передбачено пунктом 4 розділу IV Статуту про управління УПЦ КП. Щодо необхідності скасування реєстраційних дій, вчинених державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. щодо релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , посилався на те, що державний реєстратор під час проведення державної реєстрації оскаржуваних дій залишив поза увагою положення статті 28 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань , за вимогами якої подання документів особою, яка не має на це повноважень, та подання документів, які суперечать вимогам Конституції та законів України, є підставою для відмови у державній реєстрації. Вважав, що обґрунтовані доводи позову беззаперечно вказують на те, що подані документи для проведення реєстраційних дій, якими оформлені оскаржувані рішення, грубо суперечили законодавству України. Крім цього, релігійна організація Київська Патріархія УПЦ КП не уповноважувала жодну особу на подання таких документів, тобто вони подані неповноважною особою.

У своєму позові Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет - ОСОБА_2 просив: визнати недійсними рішення, оформлені постановою Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року;визнати недійсними рішення, прийняті 27 липня 2019 року на засіданні Священного Синоду УПЦ (ПЦУ), оформлені 27 липня 2019 року Журналом № 43; визнати недійсними рішення, оформлені указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року № 478; визнати недійсними рішення, оформлені протоколом від 12 серпня 2019 року № 1 ліквідаційної комісії релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП ; визнати недійсним Передавальний акт, складений на 12 листопада 2019 року, затверджений Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) (Журнал від 19 листопада 2019 року № 58); скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 29 липня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741270008004003, щодо внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) у результаті реорганізації; скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 13 серпня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741070009004003, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - релігійну організацію Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788 ), що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна відомостей про підписантів; скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 13 грудня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців та громадських формувань: 10741120010004003, щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788), у результаті реорганізації.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року відмовлено у відкритті провадження у справі.

Відмовляючи у відкритті цивільного провадження, суд першої інстанції виходив із того, що зміст заявлених позовних вимог свідчить про існування спору у правовідносинах, пов`язаних, зокрема, із припиненням діяльності релігійного об`єднання УПЦ КП шляхом об`єднання і приєднання до утворюваного об`єднання ПЦУ, припинення чинності Статуту про управління, припинення діяльності всіх статутних органів релігійного об`єднання УПЦ КП, а саме: припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) , щодо визначення правонаступництва релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП - релігійною організацією Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) , створення (призначення) ліквідаційної комісії для припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , якій передано повноваження щодо управління справами юридичної особи. При цьому інші похідні позовні вимоги заявлені щодо оспорювання всіх реєстраційних дій, вчинених для державної реєстрації припинення юридичної особи - релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП . Суд першої інстанції дійшов висновку, що до вказаних правовідносин не застосовуються положення частини п`ятої статті 16 Закону України від 23 квітня 1991 року № 987-XII Про свободу совісті та релігійні організації (далі - Закон № 987-XII), оскільки суб`єктом звернення до суду із вказаним позовом не є орган, уповноважений здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурор, як це передбачено вимогами вказаної норми Закону. Таким чином, виходячи зі змісту позовних вимог та враховуючи положення статті 20 ГПК України, правові підстави для відкриття провадження у справі для її розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні, оскільки спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Постановою Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_27 - представника Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі в порядку цивільного судочинства, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спірні правовідносини виникли між учасниками справи у сфері діяльності релігійної організації та стосуються вимог Предстоятеля релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (керівника релігійної організації Київська патріархія УПЦ КП відповідно до статуту) про визнання недійсними та скасування реєстраційних дій щодо припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП у результаті реорганізації. Суспільні відносини у сфері утворення, реєстрації, діяльності та припинення такої організації врегульовано Законом № 987-XII, за змістом статті 7 якого релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру та діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). Таким чином, релігійні організації не є суб`єктами господарювання у розумінні частини першої статті 3 Господарського кодексу України (далі - ГК України), а їх учасники не є носіями корпоративних прав. Відповідно спір у цій справі, що пов`язаний із припиненням діяльності релігійної організації, не є корпоративним та, враховуючи положення статті 20 Господарсько процесуального кодексу України (далі - ГПК України ), не відноситься до юрисдикції господарських судів. Саме до цього зводяться положення частин першої та п`ятої статті 16 Закону № 987-XII , за якими діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченого ЦПК України , за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Отже, чинним законодавством встановлено юрисдикційну належність спорів, які виникають у зв`язку з оскарженням рішень, дій чи бездіяльності уповноваженого органу, пов`язаних з припиненням релігійної організації, а тому юрисдикцію спорів, що виникають із таких правовідносин, необхідно визначати відповідно до частини п`ятої статті 16 Закон № 987-XII.

Суд апеляційної інстанції, застосовуючи правовий висновок, сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17, дійшов висновку, що за суб`єктним складом учасників справи та предметом позову відносини між учасниками справи є цивільно-правовими, а тому такий спір має вирішуватися за правилами Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги

У листопаді 2020 року релігійною організацією Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) подано до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та змінити ухвалу суду першої інстанції, а саме: її мотивувальну частину викласти у редакції цієї касаційної скарги, а з її резолютивної частини виключити роз`яснення, що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції господарського суду, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що фактично оспорюється припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , що є виключно внутрішньою діяльністю організації та не підлягає розгляду судами в порядку будь-якої юрисдикції.

Суди не врахували обставин неможливості розгляду спору щодо дійсності рішень, оформлених постановою Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року, що встановлено ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 01 жовтня 2019 року у справі № 761/38142/19.

Оскаржувані судові рішення не відповідають висновкам Верховного Суду, сформульованим у справі № 909/1012/17, в якій однією релігійною організацією оскаржувалося рішення іншої релігійної організації, які в той же час входять до одного і того ж релігійного об`єднання, про припинення релігійної організації - позивача з підстав недотримання релігійною організацією - відповідачем вимог внутрішнього документа цього релігійного об`єднання, тобто, фактично у правовідносинах, які є подібними до правовідносин у справі № 761/25084/19, що розглядається, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, у постанові від 17 липня 2018 року сформував висновок, відповідно до якого: вирішення цього спору, по суті, буде втручанням у діяльність релігійних організацій, що, фактично, прямо суперечить статті 35 Конституції України та статті 5 Закону України Про свободу совісті та релігійні організації , у зв`язку з чим скасував постанову суду апеляційної інстанції та залишив у силі ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження.

Оскарження Патріархом Філаретом дійсності рішень Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року з підстав недотримання вимог Статуту про управління УПЦ КП та дійсності рішень Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) та Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2020 року в судовому порядку є, фактично, нічим іншим як залученням держави в особі її судових органів до надання аналізу дотримання канонічними утвореннями: УПЦ КП та УПЦ (ПЦУ) - а саме її статутним органам: Помісним Собором УПЦ КП, Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) і Митрополитом Київським і всієї України Предстоятелем ПЦУ ОСОБА_12 , вимог їх внутрішніх документів, а саме Статуту про управління УПЦ КП та Статуту ПЦУ, тобто втручанням держави у внутрішню діяльність церкви.

Учасники справи своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористалися.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

За змістом статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду апеляційної інстанції - скасуванню, а ухвала суду першої інстанції - зміні, з огляду на таке.

Правова проблема справи

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, у зв`язку з тим, що вказаний спір підвідомчий судам господарської юрисдикції, виходив із того, що за суб`єктним складом учасників цієї справи та предметом позову відносини між учасниками справи є цивільно-правовими. При цьому суд зазначив, що зважаючи на позовні вимоги Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - ОСОБА_2 , що пов`язані з визнанням недійсними рішень зборів релігійної громади, які є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на зміну діяльності релігійної організації, та, враховуючи той факт, що держава вчинила дії щодо реєстрації таких змін, тому вирішення спору відповідною релігійною громадою, а не судом, буде суперечити чинному законодавству.

Верховний Суд з метою визначення юрисдикції, до вирішення якої належить вирішення цього спору, оцінює предмет та підстави позову.

У своєму позові Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет - ОСОБА_2 просив:

- визнати недійсними рішення, оформлені постановою Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року;

- визнати недійсними рішення, прийняті 27 липня 2019 року на засіданні Священного Синоду УПЦ (ПЦУ), оформлені від 27 липня 2019 року Журналом № 43;

- визнати недійсними рішення, оформлені указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року № 478;

- визнати недійсними рішення, оформлені протоколом від 12 серпня 2019 року № 1 ліквідаційної комісії релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП ;

- визнати недійсним Передавальний акт, складений на 12 листопада 2019 року, затверджений Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) (Журнал від 19 листопада 2019 року № 58);

- скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 29 липня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741270008004003, щодо внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи - релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) у результаті реорганізації;

- скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 13 серпня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741070009004003, щодо внесення змін до відомостей про юридичну особу - релігійну організацію Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788 ), що не пов`язані зі змінами в установчих документах; зміна відомостей про керівника юридичної особи, зміна відомостей про підписантів;

- скасувати реєстраційну дію, проведену державним реєстратором Міністерства культури України Северенчуком Б. М. 13 грудня 2019 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 10741120010004003, щодо державної реєстрації припинення юридичної особи - релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788), у результаті реорганізації.

Отже, за результатами розгляду касаційної скарги у цій справі Верховному Суду належить вирішити: чи належить до юрисдикції державного суду вирішення спору, заявленого у цій справі, якщо так, то до юрисдикції якого саме суду.

Оскаржувана постанова Помісного Собору Української Православної Церкви Київського Патріархату від 15 грудня 2018 року

Помісний собор - це собор єпископівта інших кліриків, мирян, помісної церквиабо певної її області для обговорення та вирішення питань і справ віровчення, релігійно-морального життя, устрою, управління і дисципліни

В УПЦ КП вища влада в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду - законодавча, виконавча і судова - належить Помісному Собору. Собор скликається Патріархом Київським і всієї Руси-України, а в разі його смерті - Місцеблюстителем разом зі Священним Синодом за мірою необхідності, але не рідше як один раз на п`ять років. Помісний Собор складається з єпархіальнихта вікарних архиєреїв, представників кліру, чернецтва, духовних навчальних закладів і мирян, а також Вищої Церковної Ради. Процедура виборів на Помісний Собор делегатів від кліру, чернецтва, духовних навчальних закладів і мирян та їх кількість встановлюється Святійшим Патріархом та Священним Синодом.

Помісний Собор УПЦ КП: тлумачить вчення Православної Церкви на підставі Священного Писання і Священного Передання, на підставі постанов і правил семи Вселенських Соборів , зберігаючи єдність з Помісними Православними Церквами; вирішує канонічні, богослужбові, пастирські та інші питання, які стосуються внутрішньої чи зовнішньої діяльності, зберігаючи єдність, чистоту православної віри, християнської моралі та побожності; затверджує, змінює, анулює і роз`яснює свої постанови, які стосуються церковного життя, канонізує святих і встановлює відповідні богослужбові чинопослідування; приймає Статутпро управління УПЦ КП та затверджує зміни і доповнення до нього, прийняті Архиєрейським Собором; обирає Патріарха Київського і всієї Руси-України за процедурою, встановленою Статутом. Помісний Собор затверджує постанови Архиєрейських Соборів і оцінює діяльність Священного Синоду і Синодальних установ; Також Помісний Собор утворює або анулює органи церковного управління; встановлює процедуру всіх церковних судів; піклується про справедливі відносини між церквою і державою, відповідно до Статуту і чинного законодавства України; приймає рішення з питань взаємовідносин з іншими православними церквами; звертається до української пастви з посланнями.

15 грудня 2018 року у Храмі святого благовірного князя Ярослава Мудрого ( Теплій Софії ) до відкриття Об?єднавчого Собору відбувся Помісний Собор УПЦ КП .

Помісний Собор УПЦ КП під головуванням Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, зібравшись у Храмі святого благовірного князя Ярослава Мудрого ( Теплій Софії ), бажаючи увійти у канонічне спілкування з Повнотою Вселенського Православ`я та у зв`язку з утворенням єдиної автокефальної ПЦУ, постановив:

1. Припинити діяльність релігійного об`єднання УПЦ КП шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної ПЦУ.

2. Припинити чинність Статуту про управління УПЦ КП.

3. Припинити діяльність усіх статутних органів релігійного об`єднання УПЦ КП.

4. Київська Патріархія УПЦ КП , яка відповідно до її статуту (пункт 1) є релігійним адміністративним центром та центральним виконавчо-розпорядчим органом УПЦ КП, припиняє свою діяльність як юридична особа після створення та реєстрації релігійної організації Митрополія УПЦ .

5. Всім єпархіальним архієреям УПЦ КП, а також керівникам релігійних організацій, які перебували у її складі, взяти до уваги викладені вище пункти та після утворення єдиної помісної автокефальної ПЦУ увійти до її складу шляхом внесення відповідних змін у статути релігійних організацій, не припиняючи їх статусу юридичної особи.

Таким чином, 15 грудня 2018 року, згідно з рішенням власного Помісного Собору, УПЦ КП припинила свою окрему діяльність, а вся її повнота увійшла до складу ПЦУ.

Єдина автокефальна ПЦУ створена того ж дня Об`єднавчим Собором як Помісна УПЦ згідно з канонічними правилами, зокрема 34 Апостольського правила, і як релігійне об`єднання згідно із законодавством України.

Отже, на підставі рішень Помісного собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року релігійне об`єднання УПЦ КП припинило свою діяльність, а релігійна організація Київська Патріархія УПЦ КП , яка відповідно до її статуту була релігійним адміністративним центром та центральним виконавчо-розпорядчим органом УПЦ КП , після створення та реєстрації статуту релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) увійшла до складу релігійного об`єднання УПЦ (ПЦУ).

Оскаржувана постанова Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року є рішенням найвищого органу влади в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду (законодавчої, виконавчої, судової) УПЦ КП.

Оскаржувані рішення, прийняті 27 липня 2019 року на засіданні Священного Синоду УПЦ (ПЦУ), оформлені від 27 липня 2019 року Журналом № 43

Священний Синод УПЦ (ПЦУ) - це орган управління ПЦУ в період між Поміснимита АрхиєрейськимиСоборами. Священний Синод підзвітний Архиєрейському Собору і представляє йому звіт за міжсоборний період. Священний Синод очолює Предстоятель ПЦУ або його місцеблюститель.

Повноваженнями Синоду є: вирішення поточних церковних справ, що не потребують компетенції Священного Архієрейського Собору; виконання постанови Священного Архієрейського Собору ; може складати перелік тих, хто має право бути обраними в якості єпископів, та спрямовує його на затвердження Священного Архієрейського Собору; здійснює канонічні вибори для обрання єпархіальних архієреїв (окрім Митрополита Київського) та вікарних єпископів; надає питання для обговорення на Священному Архієрейському Соборі для прийняття рішень, які мають важливе значення; піклується про життя у Христі віруючих (вірян ), скеровуючи священнослужителів до найкращого пастирського служіння усім. Рішення річного (постійного) Священного Синоду виконуються Головуючим та за сприяння Генерального секретаря.

27 липня 2019 року відбулося засідання Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) під головуванням Блаженнійшого ОСОБА_3 , Митрополита Київського і всієї України.

Згідно із Журналом № 43 від 27 липня 2019 року Священний Синод УПЦ (ПЦУ) з метою входження в єдність з Повнотою Вселенського Православ`я ухвалив:

1. Припинити діяльність релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) .

2. Визначити, що повним правонаступником усіх прав та обов`язків релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП є релігійна організація Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) . Після завершення строку заявлення вимог кредиторами у процесі реорганізації, відповідно до норм чинного законодавства, передати все майно та кошти релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП правонаступнику - релігійній організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) .

3. Створити (призначити) ліквідаційну комісію для припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) у такому складі: Митрополит Черкаський і Чигиринський ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 ); Архієпископ Тернопільський і Кременецький ОСОБА_17 (в миру ОСОБА_17 ); Архієпископ Чернігівський і Ніжинський ОСОБА_12 (в миру ОСОБА_12 ); Протоієрей ОСОБА_22 ; Протоієрей ОСОБА_20 ;

4. Призначити головою ліквідаційної комісії: Митрополита Черкаського і Чигиринського ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 );

5. Визначити, що до ліквідаційної комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова ліквідаційної комісії представляє її у відносинах з третіми особами та виступає у суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

6. Встановити строк для заявлення вимог кредиторами - сімдесят календарних днів із дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , та визначити, що вимоги кредиторів направляються письмово на адресу: АДРЕСА_1 ;

7. Здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП та уповноважити голову ліквідаційної комісії Митрополита Черкаського і Чигиринського ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 ) подавати, підписувати та отримувати всі необхідні документи та в цілому вчиняти всі дії з метою державної реєстрації припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП .

Отже, оскаржуване рішення Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) - органу управління УПЦ (ПЦУ) між Помісними та Архиєрейськими Соборами, оформлене Журналом № 43 від 27 липня 2019 року, прийняте для реалізації постанови Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року.

Оскаржувані рішення, оформлені указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року № 478

Згідно з указом Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року № 478 на виконання рішення Священного Синоду ПЦУ (Журнал № 43 від 27 липня 2019 року), визначено:

1. Припинити діяльність релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код: 42783113).

2. Визначити, що повним правонаступником усіх прав та обов`язків релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) є релігійна організація Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код: 42783113). Після завершення строку заявлення вимог кредиторами у процесі реорганізації, відповідно до норм чинного законодавства, передати все майно та кошти релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП правонаступнику - релігійній організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код 42783113).

3. Створити (призначити) ліквідаційну комісію для припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код: 42783113) у такому складі: Митрополит Черкаський і Чигиринський ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7); Архієпископ Тернопільський і Кременецький ОСОБА_17 (в миру ОСОБА_17 ); Архієпископ Чернігівський і Ніжинський ОСОБА_12 (в миру ОСОБА_12 ); Протоієрей ОСОБА_22 ; Протоієрей ОСОБА_20 ;

4. Призначити головою ліквідаційної комісії Митрополита Черкаського і Чигиринського ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 );

5. Визначити, що до ліквідаційної комісії з моменту призначення переходять повноваження щодо управління справами юридичної особи. Голова ліквідаційної комісії представляє її у відносинах з третіми особами та виступає в суді від імені юридичної особи, яка припиняється;

6. Встановити строк для заявлення вимог кредиторами - сімдесят календарних днів із дня оприлюднення повідомлення про рішення щодо припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 24074457), та визначити, що вимоги кредиторів направляються письмово на адресу: АДРЕСА_1 ;

7. Здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 24074457) та уповноважити голову ліквідаційної комісії Митрополита Черкаського і Чигиринського ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 ) подавати, підписувати та отримувати всі необхідні документи та в цілому вчиняти всі дії з метою державної реєстрації припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП .

Отже, оскаржуваний указ Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року № 478 прийнятий на виконання рішення Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) від 27 липня 2019 року, оформленого Журналом № 43 від 27 липня 2019 року.

Оскаржувані рішення, оформлені протоколом від 12 серпня 2019 року № 1 ліквідаційної комісії релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП

12 серпня 2019 року відбулося засідання ліквідаційної комісії релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , на якому були присутні: Митрополит Черкаський і Чигиринський ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 ); Архієпископ Тернопільський і Кременецький ОСОБА_17 (в миру ОСОБА_17 ); Протоієрей ОСОБА_22 ; Протоієрей ОСОБА_28 .

На засіданні вирішено:

- заборонити іншим особам, за виключенням вказаних нижче, вчиняти будь-які дії правостворюючого, правозмінюючого та правоприняючого характеру, у тому числі вчиняти правочини будь-якого предмета та характеру, а також представляти інтереси релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788), та визначити, що дії правостворюючого, правозмінюючого та правоприняючого характеру, у тому числі вчинення правочинів будь-якого предмета та характеру, а також представництво інтересів релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) можуть здійснюватися виключно ліквідаційною комісією (комісією з припинення) колегіально або, коли не потребується прийняття колегіального рішення, - головою комісії з припинення (ліквідатором) одноосібно.

- направити запит до релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) щодо надання доступу до всіх внутрішніх документів релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , у тому числі, установчих, фінансових, бухгалтерських, статистичних та будь-яких інших, що стосуються діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП . Встановити та повідомити одержувача, що строк для надання доступу до документів спливає на 7 (сьомий) робочий день з дати отримання відповідного запиту.

- внести зміни до відомостей про керівника та підписанта релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788), що містяться у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме зазначити, що повноваження керівника та підписанта релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП відповідно до частини четвертої статті 105 ЦК України перейшли до ліквідаційної комісії (комісії з припинення) релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП із 29 липня 2019 року.

Оскаржуваний передавальний акт, складений на 12 листопада 2019 року, затверджений Священним Синодом УПЦ (ПЦУ) (Журнал від 19 листопада 2019 року № 58)

12 листопада 2019 року відбулося засідання Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) на якому ухвалено:

- визнати процедуру припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код: 42783113), завершеною;

- затвердити передавальний акт, за яким усе майно та кошти, активи і пасиви, всі права та обов`язки релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788) переходять до правонаступника - релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код: 42783113);

- здійснити всі необхідні дії для передачі майна та коштів, активів і пасивів прав та обов`язків релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП правонаступнику - релігійній організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) та уповноважити голову ліквідаційної комісії Митрополита Черкаського і Чигиринського ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 ) подавати, підписувати та отримувати всі необхідні документи та в цілому вчиняти всі дії (у тому числі, видавати довіреності) з метою передачі майна та коштів, активів і пасивів, прав та обов`язків релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП правонаступнику - релігійній організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) ;

- припинити релігійну організацію Київська Патріархія УПЦ КП шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) , що є повним універсальним правонаступником релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП ;

- здійснити всі необхідні дії для державної реєстрації припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП та уповноважити голову ліквідаційної комісії Митрополита Черкаського і Чигиринського ОСОБА_7 (в миру ОСОБА_7 ) подавати, підписувати та отримувати всі необхідні документи та в цілому вчиняти всі дії з метою державної реєстрації припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП ;

- внести зміни до відомостей про релігійну організацію Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код: 42783113), що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме до відомостей, що стосуються даних про юридичних осіб, правонаступником яких є релігійна організація Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) , та зазначити, що релігійна організація Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) (ідентифікаційний код: 42783113) є правонаступником релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП (ідентифікаційний код: 22894788), що була припинена шляхом реорганізації, а саме шляхом приєднання.

На підставі вказаних рішень Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) 12 листопада 2019 року складений передавальний акт про те, що все майно та кошти, активи і пасиви, права та обов`язки релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , у зв`язку з її реорганізацією шляхом приєднання, переходять до універсального правонаступника - релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) .

Нормативно-правове обґрунтування

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі Сокуренко і Стригун проти України зазначив, що фраза встановлений законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін суд, встановлений законом у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII Про судоустрій і статус суддів суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Для вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних, цивільних, кримінальних чи господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення складу учасників справи. Визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір. При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із прав та/або інтересів, за захистом яких звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватно-правовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних особистих прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є зазвичай фізична особа (стаття 19 ЦПК України).

Натомість публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих правовідносин з їх специфічними суб`єктами та їх підпорядкованістю.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

При вирішенні питання про те, чи є правовідносини господарськими, а спір - господарським, необхідно виходити з визначень, наведених у статті 2 та частині першій статті 3 ГК України , відповідно до яких як господарську діяльність розуміють діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямовану на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України , ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Гарантоване статтею 55 Конституції Україний конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її юридичний обов`язок. Тому судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Статтею 35 Конституції України гарантовано, що кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність.

Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

Отже, в Україні діє принцип взаємного невтручання держави та церкви, який ґрунтується на конституційній нормі про відокремленість церкви від держави.

Законом № 987-XII передбачено, що церква (релігійні організації) в Україні відокремлена від держави. Держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 987-XII релігійні управління і центри діють на підставі своїх статутів (положень), що реєструються у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону.

Відповідно до статті 12 Закону № 987-XII статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях. Статут (положення) може містити й інші відомості, пов`язані з особливостями діяльності даної релігійної організації.

Статтею 16 Закону № 987-XII визначено, що діяльність релігійної організації може бути припинено у зв`язку з її реорганізацією (поділом, злиттям, приєднанням) або ліквідацією. Реорганізація або ліквідація релігійної організації здійснюється відповідно до її власних настанов. Реєстрація статутів (положень) новоутворених після реорганізації релігійних організацій здійснюється в порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. У разі порушення релігійною організацією, що є юридичною особою, положень цього Закону та інших законодавчих актів України її діяльність може бути припинено також за рішенням суду.У судовому порядку діяльність релігійної організації припиняється лише у випадках: 1) вчинення релігійною організацією дій, недопустимість яких передбачена статтями 3, 5 і 17 цього Закону; 2) поєднання обрядової чи проповідницької діяльності релігійної організації з посяганнями на життя, здоров`я, свободу і гідність особи; 3) систематичного порушення релігійною організацією встановленого законодавством порядку проведення публічних релігійних заходів (богослужінь, обрядів, церемоній, походів тощо); 4) спонукання громадян до невиконання своїх конституційних обов`язків або дій, які супроводжуються грубими порушеннями громадського порядку чи посяганням на права і майно державних, громадських або релігійних організацій. Суд розглядає справу про припинення діяльності релігійної організації у порядку позовного провадження, передбаченому ЦПК України , за заявою органу, уповноваженого здійснювати реєстрацію статуту конкретної релігійної організації, або прокурора.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись до суду із цим позовом, Святійший Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет - ОСОБА_2 просив визнати недійсними рішення Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року, Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) від 27 липня 2019 року (Журнал № 43), Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року № 478, ліквідаційної комісії релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , оформлені протоколом від 12 серпня 2019 року № 1, оскільки позивач не погоджується із припиненням діяльність релігійного об`єднання УПЦ КП шляхом об`єднання та приєднання до утворюваної УПЦ (ПЦУ), припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП .

Так, на підставі рішень Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року релігійне об`єднання УПЦ КП припинило свою діяльність, а релігійна організація Київська Патріархія УПЦ КП , яка була релігійним адміністративним центром та центральним виконавчо-розпорядчим органом УПЦ КП, після створення та реєстрації статуту релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) увійшла до складу релігійного об`єднання УПЦ (ПЦУ).

Тобто, релігійне об`єднання УПЦ КП припинило свою діяльність шляхом об`єднання й приєднання до УПЦ (ПЦУ), всі функції статутних органів колишнього УПЦ КП перейшли до компетенції відповідних керівних органів УПЦ (ПЦУ), які отримали всі повноваження й юридичні підстави для прийняття відповідних рішень щодо майбутнього тих релігійних організацій, які перебували у складі колишнього релігійного об`єднання УПЦ КП.

Священний Синод УПЦ (ПЦУ) як керівний орган цього релігійного об`єднання на своєму засіданні 27 липня 2019 року (Журнал № 43) ухвалив рішення про припинення діяльності релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП шляхом приєднання до релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) , про що зроблено відповідний запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Отже, УПЦ КП припинила свою діяльність шляхом об`єднання та приєднання до ПЦУ, всі функції статутних органів цього релігійного об`єднання перейшли до компетенції відповідних органів ПЦУ. Вся повнота УПЦ КП увійшла до складу новоствореної помісної автокефальної церкви - ПЦУ, а релігійним центром, що представляє ПЦУ, створену шляхом об`єднавчого процесу, є релігійна організація Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) .

Основоположним рішенням, яке стало підставою для початку процедур припинення діяльності релігійного об`єднання УПЦ КП шляхом об`єднання та приєднання до ПЦУ, є оскаржуване у цій справі рішення Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року, тобто рішення найвищого органу влади в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду (законодавчої, виконавчої, судової) УПЦ КП.

Усі інші оскаржувані у цій справі рішення, як то рішення Священного Синоду УПЦ (ПЦУ), указ Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3, є рішеннями, прийнятими на виконання рішення Помісного Собору.

Рішення, що прийняті статутними органами релігійного об`єднання у межах своїх повноважень, є виключно внутрішньою діяльністю релігійної організації. Втручання органів державної влади у здійснювану в межах закону діяльність релігійної організації чи релігійного об`єднання, не допускається.

Отже, держава, у тому числі і судова влада, не має права втручатись у діяльність церкви, зокрема переглядати (ревізувати, скасовувати) рішення найвищого органу влади в галузях віровчення, церковного управління і церковного суду, тобто законодавчої, виконавчої, судової влади УПЦ.

Оскарження Святійшим Патріархом Київським і всієї Руси-України Філаретом - ОСОБА_2 дійсності рішень Помісного Собору УПЦ КП від 15 грудня 2018 року з підстав недотримання вимог Статуту про управління УПЦ КП та дійсності рішень Священного Cиноду УПЦ (ПЦУ) та Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3 від 27 липня 2019 року в судовому порядку є по суті залученням держави в особі її судових органів до надання аналізу дотримання канонічними утвореннями: УПЦ КП та УПЦ (ПЦУ) - а саме їх статутними органами: Помісним Собором УПЦ КП, Священним Синодом УПЦ (ПЦУ), і Митрополитом Київським і всієї України Предстоятелем ПЦУ ОСОБА_12 , вимог їхніх внутрішніх документів, а саме: Статуту про управління УПЦ КП та Статуту ПЦУ, тобто втручанням держави у внутрішню діяльність церкви, що суперечить частині третій статті 35 Конституції України та статті 5 Закону № 987-XII.

Правовідносини щодо прийняття найвищим органом влади релігійного об`єднання -Помісним Собором УПЦ КП - рішення від 15 грудня 2018 року, а також і правовідносини, які виникли у зв`язку із прийняттям указаного рішення, є правовідносинами, що виникли всередині церкви. Спори, щодо оскарження рішення найвищого органу влади церкви не підлягають вирішенню в національних судах.

Оскільки оскаржувані у цій справі рішення статутних органів релігійного об`єднання, зокрема Священного Синоду УПЦ (ПЦУ) та рішення очільника новоутвореної церкви - Митрополита Київського і всієї України Предстоятеля ПЦУ ОСОБА_3, прийняті на виконання рішення найвищого органу влади церкви, також належать до рішень щодо внутрішньоорганізаційної діяльності церкви і її релігійної організації та є їх виключною компетенцією, то заявлені вимоги щодо їх оскарження також не можуть бути предметом судового розгляду в національних судах .

Підсумовуючи, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення, прийняті Помісним Собором, Священним Синодом, Митрополитом Київським і всієї України Предстоятелем ПЦУ ОСОБА_12 не є рішеннями, що можуть бути перевірені національним судом на відповідність вимогам законодавства чи статуту релігійної організації (об`єднання), оскільки такі рішення є внутрішньою діяльністю церкви. Здійснення державою в особі суду ревізії (перевірки) таких рішень свідчитиме про втручання останньої в діяльність церкви шляхом перебирання на себе функцій церковного суду, що є неприпустимим, позаяк порушує Конституцію Українита закони України.

Законодавець надав релігійним організаціям в Україні право автономно здійснювати свою діяльність, визначати напрями цієї діяльності, утворювати в своєму складі необхідні органи, для провадження діяльності, і зокрема, вирішувати відповідні спори, у випадку їх виникнення, відокремлено від держави. Суди наділені повноваженням розглядати спори щодо релігійних організацій, проте у визначених випадках, наприклад, трудові спори, майнові спори тощо.

Такі висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, сформульованими у постанові колегії суддів Касаційного господарського суду від 17 липня 2018 року у справі № 909/1012/17, згідно з якими, спір, який виник між двома релігійними організаціями, тобто всередині Церкви, відносини між якими регулюються Кодексом Канонів Східних Церков, а не актами цивільного чи господарського законодавства, є внутрішньоцерковним спором, має вирішуватися церковним судом і не підлягає розгляду в національних судах жодної юрисдикції.

Церковний суд - орган здійснення правосуддя у справах, що належать до відання церкви (релігійної організації), а також процесуальна діяльність такого органу. Таким чином, саме на церковний суд покладається розгляд спорів, що стосуються внутрішньоорганізаційної діяльності церкви і релігійної організації.

Серед інших позовних вимог позивач просив також скасувати реєстраційні дії щодо: припинення релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП , внесення змін до відомостей про неї, що не пов`язані зі змінами в установчих документах; державної реєстрації припинення юридичної особи - релігійної організації Київська Патріархія УПЦ КП у результаті реорганізації.

Враховуючи те, що такі вимоги за своїм змістом підлягають розгляду в судах, але у цій справі є похідними від вимог про визнання недійсними рішень Помісного Собору, Священного Синоду , тобто фактичними підставами цих вимог є також недійсність, на думку позивача, рішень Помісного Собору та Священного Синоду , тому Верховний Суд дійшов висновку, що такі вимоги не можуть бути предметом самостійного розгляду в національних судах з підстав, визначених у позові.

Суд першої інстанції зробив висновок про те, що виходячи зі змісту позовних вимог та враховуючи положення статті 20 ГПК України, правові підстави для відкриття провадження у справі для її розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні, оскільки позов повинен розглядатися в порядку господарського судочинства.

Разом з тим, у переліку спорів, які відносяться до юрисдикції господарських судів та встановлені статтею 20 ГПК України , справи із таким предметом спору, як у цій справі, відсутні.

Суд апеляційної інстанції, роблячи висновок про те, що вказаний спір підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, виходив із того, що позовні вимоги Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - ОСОБА_2 пов`язані з визнанням недійсними рішень зборів релігійної громади, які є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на зміну діяльності релігійної організації, та враховуючи той факт, що держава вчинила дії щодо реєстрації таких змін, тому вирішення спору відповідною релігійною громадою, а не судом, буде суперечити чинному законодавству.

Разом з тим суд апеляційної інстанції помилково ототожнив поняття релігійної громади та релігійної організації . У справі, що переглядається, позивач оспорює рішення, прийняті статутними органами релігійної організації, а отже, вирішення цього спору має відбуватися церковним судом, оскільки протилежне є втручанням у внутрішню діяльність церкви.

У заявленому позові відсутній спір про права та обов`язки цивільного характеру чи будь якого іншого (господарського, адміністративного), тому він не підлягає розгляду у національних судах.

Суд першої інстанції дійшов правильного процесуального рішення про відмову у відкритті провадження у справі та зробив правильний висновок щодо необхідності відмови у відкритті провадження у справі, проте навів помилкові мотиви такої відмови.

Верховний Суд вказує на те, що поняття справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства необхідно тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

У пункті 3 частини першої статті 409 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги наділений правом змінити рішення.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 412 ЦПК України суд змінює рішення, якщо воно переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Отже, постанова Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 рокупідлягає скасуванню, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020року - зміні, шляхом викладення її мотивувальної частини у редакції цієї постанови та виключення із резолютивної частини роз`яснення про те, що спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою, другою, тринадцятою статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпунктів б , в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції складається, зокрема, з резолютивної частини із зазначенням у ній нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, - у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Отже, зі Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - ОСОБА_2 на користь релігійної організації Київська Митрополія УПЦ (ПЦУ) підлягає стягненню судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 102,00 грн.

Керуючись статтями 409, 412, 416 ЦПК України , Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу релігійної організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України ) задовольнити.

Постанову Київського апеляційного суду від 30 вересня 2020 року скасувати.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 20 серпня 2020 року змінити: викласти її мотивувальну частину в редакції цієї постанови; виключити із резолютивної частини абзац другий: Роз`яснити, що розгляд справи віднесено до юрисдикції господарського суду .

Стягнути зі Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) на користь релігійної організації Київська Митрополія Української Православної Церкви (Православної Церкви України ) (місцезнаходження: вул. Трьохсвятительська, 6, м. Київ, Код ЄДРПОУ: 42783113) судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 2 102,00 грн.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

С. О. Погрібний

Г. І. Усик

В. В. Яремко