Рішення

від 28.05.2021 по справі 440/2536/21

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

28 травня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/2536/21

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до суду з позовом до Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області (надалі - відповідач, Котелевська селищна рада), у якому просила:

визнати протиправним та скасувати рішення селищної ради від 26.02.2021 №385 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства";

зобов`язати відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,40 га.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на порушення відповідачем права ОСОБА_1 на отримання у власність земельної ділянки за рахунок земель комунальної власності у межах норм безоплатної приватизації для ведення особистого селянського господарства через безпідставну відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

2. Позиція відповідача та третьої особи.

Відповідач позов не визнав, у відзиві представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 33-37/. Свою позицію мотивував посиланням на те, що спірним рішенням правомірно відмовлено у наданні ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою, оскільки обрана позивачем земельна ділянка лише частково належить до земель комунальної власності та розташована на інвентаризованій земельній ділянці з кадастровим номером 5322255100:00:003:1112 площею 10,8060 га, а інша частина - не проінвентаризована та не передана з державної у комунальну власність, до того ж, ця частина земельної ділянки належить до земель водного фонду, що не можуть бути надані у приватну власність.

Третя особа письмових пояснень до суду не надала.

3. Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у цій справі, а її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників (у письмовому провадженні).

30.04.2021 судом одержано заяву представника позивача /а.с. 49-65/, у якій він наголошував на тому, що обрана позивачем земельна ділянка мала бути передана у комунальну власність на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин". Звертав увагу на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09.12.2020 №31-ОТГ "Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність" передано Котелевській селищній раді у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 2914,6706 га, які розташовані за межами населених пунктів згідно з актом приймання-передачі.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

За відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Обставини справи

19.01.2021 ОСОБА_1 звернулась до Котелевської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,4 га /а.с. 38/. До заяви додала графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, схематично позначивши її з прив`язкою до земельної ділянки кадастровий номер 5322255100:00:003:1125 /а.с. 39/.

26.02.2021 на шостій сесії Котелевської селищної ради восьмого скликання ухвалене рішення №385 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства", яким відмовлено у наданні позивачу такого дозволу, оскільки обрана нею земельна ділянка частково належить до земель комунальної власності та розташована на інвентаризованій земельній ділянці з кадастровим номером 5322255100:00:003:1112, а інша частина - не проінвентаризована /а.с. 19/.

Не погодившись з цим рішенням, ОСОБА_1 оскаржила його до суду.

Норми права, якими урегульовані спірні відносини

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У силу статті 14 Основного Закону України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Підстави набуття права на землю шляхом передачі земельних ділянок у власність встановлюються нормами Земельного кодексу України.

За змістом частини першої статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до частини четвертої цієї статті, передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Частинами шостою, сьомою статті 118 Земельного кодексу України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

За змістом пункту "б" частини першої статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Згідно з частиною першою статті 122 Земельного кодексу України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

А відповідно до частини четвертої цієї статті, центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Оцінка судом обставин справи

Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У цій справі предметом спору є правомірність рішення Котелевської селищної ради від 26.02.2021 №385 про відмову у наданні позивачу дозволу на розробку землевпорядної документації щодо відведення земельної ділянки у власність в межах норм безоплатної приватизації.

Виходячи з приписів частини другої статті 2 КАС України суд перевіряє відповідність цього індивідуального акта критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, а саме - чи прийнято це рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд враховує, що наведеними вище положеннями статей 116, 121 ЗК України гарантоване право особи на отримання у власність в межах норм безоплатної приватизації, з-поміж іншого, земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів:

- звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- надання дозволу відповідним (компетентним) органом виконавчої влади або місцевого самоврядування;

- розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;

- погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 Земельного кодексу України;

- затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За обставин цієї справи позивач звернулась із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою до Котелевської селищної ради вважаючи, що обрана нею земельна ділянка відноситься до земель комунальної власності.

Так, у силу частин першої, другої статті 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Згідно з частиною першою статті 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Крім того, як визначено пунктами 3, 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 06.09.2012 №5245-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються: (...) б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах "а" і "б" пункту 4 цього розділу.

У державній власності залишаються: (...) г) усі інші землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпункті "а" пункту 3 цього розділу.

Пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень названого Закону встановлено, що у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками.

Разом з цим, суд враховує, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 №1113 "Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин" (підпункт 2 пункту 1) доручено Держгеокадастру забезпечити передачу з 17.11.2020 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Так, до матеріалів справи залучено копію наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 09.12.2020 №31-ОТГ разом з актом приймання-передачі земельних ділянок від 09.12.2020, зі змісту якої встановлено, що Котелевській селищній раді передано у комунальну власність, окрім інших, земельну ділянку кадастровий номер 5322255100:00:003:1112 площею 10,8060 га /а.с. 43-45/.

Дослідивши наданий ОСОБА_1 разом із заявою від 19.01.2021 графічний матеріал із зображенням бажаного місця розташування обраної нею земельної ділянки орієнтовною площею 1,4 га суд за допомогою відкритих даних Публічної кадастрової карти України (https://map.land.gov.ua/?cc=3868102.982342746,6462766.267783021&z=16&l=kadastr&bl=ortho10k_all&marker=3868102.982342746,6462766.267783021) встановив, що схематично відповідну земельну ділянку частково зображено у межах земельної ділянки з кадастровим номером 5322255100:00:003:1112, а в іншій частині - на земельній ділянці, що не входить у згадану земельну ділянку з кадастровим номером 5322255100:00:003:1112 /а.с. 39, 69-71/.

Поряд з цим суд зауважує, що частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу у разі звернення до нього особи з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою, а саме: надати дозвіл або відмову в наданні такого дозволу.

Так само, згадана норма визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Суд звертає увагу на те, що у заяві від 19.01.2021 позивачем зазначений орієнтовний розмір земельної ділянки площею 1,4 га, а відповідачем не розглянуто питання про можливість надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення землевпорядної документації виключно на частину земельної ділянки комунальної власності.

А тому, твердження відповідача про те, що обрана позивачем земельна ділянка частково непроінвентаризована, на переконання суду, не є достатнім обґрунтуванням правомірності спірного рішення.

Доводи відповідача щодо віднесення іншої частини земельної ділянки до земель водного фонду не підтверджені документально та не зазначені у спірному рішенні у якості підстави для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, а тому судом відхиляються.

При цьому наданий Котелевською селищною радою разом з відзивом графічний матеріал та фрагмент картографічного матеріалу /а.с. 42, 46/ не містить належної інформації про те, що відповідна земельна ділянка відноситься до земель водного фонду. На Публічній кадастровій карті України відповідні позначення відсутні.

Суд зауважує, що невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Однак, спірне рішення не містить посилань на такі конкретні обставини.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішення було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття, а також надання оцінки усім фактам та обставинам, що мають значення.

За викладених обставин, відмова відповідача, оформлена рішенням від 26.02.2021 №385, не ґрунтується на вимогах статті 118 Земельного кодексу України.

Відсутність належного мотивування підстав для відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою так само свідчить про невідповідність спірного рішення вимогам частини другої статті 2 КАС України.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, суд враховує, що завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про відсутність можливості та наміру у суб`єкта владних повноважень прийняти обґрунтоване та законне рішення з урахуванням висновків суду, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є саме зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства з урахуванням висновків суду.

Наведені висновки суду відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 16.05.2019 у справі №826/9569/17, від 14.08.2019 у справі №480/4298/18, від 05.12.2019 у справі №806/2540/17, від 29.04.2020 у справі №820/4932/18 та у постанові Великої Палати від 06.11.2019 у справі №509/1350/17.

Відтак, зважаючи на встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково.

Розподіл судових витрат

Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У силу пункту 1 частини третьої цієї статті, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 908,00 грн /а.с. 25/, що зарахований до спеціального фонду Державного бюджету /а.с. 26/.

Відповідач доказів понесення судових витрат до суду не надав.

Також представником позивача заявлено клопотання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження понесення цих витрат до матеріалів справи залучені копії договору про правничу допомогу від 17.03.2021, розрахункової квитанції від 17.03.2021 №17-03/2021, акта приймання-передачі (звіту) виконаних робіт від 22.04.2021/а.с. 78-83/, ордера /а.с. 23/.

Зі змісту акта виконаних робіт слідує, що адвокатом надані клієнту такі послуги: консультація з правових питань щодо вирішення спору тривалістю 30 хв., ознайомлення з матеріалами тривалістю 30 хв., підготовка позовної заяви тривалістю 2 год. 20 хв., оформлення додатків до позову тривалістю 30 хв., підготовка заяви по суті справи тривалістю 01 год. 40 хв., формування додатків тривалістю 30 хв., загальна тривалість - 6 годин, вартість однієї годи 900,00 грн, погоджена вартість наданих послуг - 5000,00 грн /а.с. 81-83/.

Питання, що стосуються витрат на професійну правничу допомогу, регулюються статтею 134 КАС України, у силу положень якої за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Крім того, як визначено частиною дев`ятою статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Отже, документально підтверджені судові витрати належить компенсувати стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень, та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

У цій справі склад та розмір судових витрат на професійну правничу допомогу підтверджений документально. Відповідачем не спростовано, що відповідні витрати не відповідають принципам обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

А тому, зважаючи на ухвалення судом рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 частково, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмір 908,00 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн належить стягнути на її користь за рахунок бюджетних асигнувань Котелевської селищної ради у розмірі 2954,00 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 132, 134, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області від 26.02.2021 №385 "Про розгляд заяви гр. ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства".

Зобов`язати Котелевську селищну раду Полтавського району Полтавської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,40 га з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Котелевської селищної ради Полтавського району Полтавської області на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 2954,00 грн (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні).

Позивач: ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Котелевська селищна рада Полтавського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 13955812; вул. Полтавський шлях, 221, смт Котельва, Полтавський район, Полтавська область, 38600).

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39767930; вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Другого апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О. Кукоба