Рішення

від 02.06.2021 по справі 600/1217/21-а

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 р. м. Чернівці Справа № 600/1217/21-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Анісімова О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

І. РУХ СПРАВИ

1.1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області (далі - відповідач або Держгеокадастр), в якому просить:

- визнати протиправними та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.01.2021 року, №Т-4433/0-127/0/16-21;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7323088300:02:003:0424 площею 1,8300 га для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради за межами с.Тарасівці, Новоселицького району, Чернівецької області.

1.2. Ухвалою суду від 22.03.2021 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача

2.1. Листом Держгеокадастру від 22.01.2021 року, №Т-4433/0-127/0/16-21 позивача проінформовано, що за результатами розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8300 га (кадастровий номер 7323088300:02:003:0424) для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), встановлено, що поданий проект не відповідає вимогам частини 14 статті 123 Земельного кодексу України. З таким рішенням позивач не згідний, що і обумовило звернення до суду з цим позовом.

2.2. В обґрунтування позовних вимог у поданих до суду завах по суті справи позивач зазначає, що ним виконані усі передбачені законодавством вимоги та пройдено усі етапи, які передували затвердженню Держгеокадастром проектної документації, а тому така відмова є протиправною та підлягає скасуванню.

Позиція відповідача

2.3. 09.04.2021 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача заперечує щодо задоволення позову, виходячи із наступного.

2.4. Так, підставою для прийняття оскаржуваного рішення є невідповідність проекту положенням частини 14 статті 123 Земельного кодексу України, згідно яких підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його не відповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

2.5. Рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою є стадією процесу реалізації права власності чи користування на земельну ділянку. Однак, отримання такого дозволу не гарантує особи чи невизначеному колу осіб набуття такого права, оскільки дозвіл не є правовстановлюючим документом.

2.6. Вважає, що суд у даному разі не може переймати повноваження щодо вирішення питання, яке належить до виключної компетенції органу державної влади. Законодавець чітко врегулював питання щодо втручання у повноваження органів державної влади, при реалізації покладених на них обов`язків.

2.7. Також звернув увагу суду на те, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року, №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин визначено кінцеву дату затвердження органами Держгеокадастру проектної документації, якої є 15.12.2020 року.

ІІІ. ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

3.1. Наказом Держгеокадастру від 17.02.2020 року, №24-599/14-20-сг Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою надано позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, орієнтований розмір земельної ділянки 1,83 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства (а.с.9).

3.2. Товариством з обмеженою відповідальністю Глобус КО розроблено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (01.03) на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області (а.с.11). 24.02.2020 року електронний документ перевірено та внесено до Державного земельного кадастру.

3.3. На наведений вище проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2020 року, №3007/82-20 надано висновок експерта державної експертизи Лозової Л.В. , згідно якого цей проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, форма власності земель - державна, зауваження та пропозиції відсутні, підсумкова оцінка проекту землеустрою - погоджується (а.с.12)

3.4. Земельній ділянці, про яку йдеться мова у цій справі, присвоєно кадастровий номер 7323088300:02:003:0424 (а.с.15,18).

3.5. Листом Держгеокадастру від 22.01.2021 року, №Т-4433/0-127/0/16-21 позивача проінформовано, що за результатами розгляду його заяви про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8300 га (кадастровий номер 7323088300:02:003:0424) для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), встановлено, що поданий проект не відповідає вимогам частини 14 статті 123 Земельного кодексу України (а.с.10).

ІV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА

4.1. Статтею 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

4.2. Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізовується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону.

4.3. Статтями 2 та 3 Земельного кодексу України від 25.10.2001 року №2768-ІІІ (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

4.4. Відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок є одним із видів документів із землеустрою.

4.5. Згідно із частиною 1 статті 50 Закону України "Про землеустрій" від 22.05.2003 року, №858-IV Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

4.6. Згідно із частиною 1 статті 22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

4.7. Пунктом "а" частини 3 статті 22 ЗК України визначено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

4.8. Статтею 121 ЗК України встановлено норми безоплатної передачі земельних ділянок громадянам. Згідно пункту "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

4.9. Частинами 1,2 статті 84 ЗК України передбачено, що у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності на земельні ділянки, визнане за державою рішенням суду, реалізується органами виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, незалежно від органу, в особі якого судом визнане таке право за державою.

4.10. Відповідно до статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

4.11. Статтею 118 ЗК України передбачений порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

4.12. Зокрема, відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України (у редакції чинній на момент виникнення правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

4.13. Згідно із частиною 7 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

4.14. Відповідно до частини 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

4.15. Частиною 4 статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

4.16. Згідно частини 6 статті 186 ЗК України проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок погоджуються в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу, і затверджуються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

4.17. Відповідно до частини 1 статті 186-1 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок усіх категорій та форм власності (крім земельних ділянок зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи) підлягає обов`язковому погодженню з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

4.18. Частиною 4 статті 186-1 ЗК України розробник подає на погодження до органу, визначеного в частині першій цієї статті, за місцем розташування земельної ділянки оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а до органів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, - завірені ним копії проекту, а щодо земельної ділянки зони відчуження або зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, розробник подає оригінал проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на погодження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а до органів, зазначених у частині третій цієї статті, - завірені ним копії проекту.

4.19. Відповідно до частини 5 статті 186-1 ЗК України органи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, зобов`язані протягом десяти робочих днів з дня одержання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або копії такого проекту безоплатно надати або надіслати рекомендованим листом з повідомленням розробнику свої висновки про його погодження або про відмову в такому погодженні з обов`язковим посиланням на закони та прийняті відповідно до них нормативно-правові акти, що регулюють відносини у відповідній сфері.

4.20. Згідно частини 6 статті 186-1 ЗК України підставою для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається замовником або розробником до центрального органу виконавчої влади, що здійснює реалізацію державної політики у сфері земельних відносин, або його територіального органу для здійснення такої експертизи.

4.21. Частиною 8 статті 186-1 ЗК України передбачено, що у висновку про відмову погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, має бути надано вичерпний перелік недоліків проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та розумний строк для усунення таких недоліків (який за письмовим проханням розробника проекту може бути продовжений).

Органами, зазначеними в частинах першій - третій цієї статті, може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки лише у разі, якщо не усунено недоліки, на яких було наголошено у попередньому висновку. Не можна відмовити у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з інших причин чи вказати інші недоліки.

Повторна відмова не позбавляє права розробника проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки усунути недоліки проекту та подати його на погодження.

4.22. Згідно частини 14 статті 123 ЗК України на підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна державної власності у комунальну власність приймається рішення про передачу у комунальну власність земельної ділянки, на якій розміщений об`єкт передачі.

На підставі рішення про передачу будівлі, споруди, іншого об`єкта нерухомого майна комунальної власності у державну власність, також передається у державну власність земельна ділянка, на якій розміщений об`єкт передачі.

4.23. Частиною 15 статті 123 ЗК України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. Зміна типу акціонерного товариства або перетворення акціонерного товариства в інше господарське товариство не є підставою для відмови у затвердженні проекту землеустрою або технічної документації із землеустрою.

4.24. Відповідно до пункту 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року, №1051 державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

4.25. Підпунктом 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року, №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин зобов`язано, Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

5.1. Надаючи оцінку цим правовідносинам, суд насамперед має визначити проблему, яка породила наявний правовий конфлікт.

5.2. Предметом цього позову є рішення Держгеокадастру, яке оформлено листом від 22.01.2021 року, №Т-4433/0-127/0/16-21, згідно якого за результатами розгляду заяви позивача про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність площею 1,8300 га (кадастровий номер 7323088300:02:003:0424) для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області (за межами населеного пункту), встановлено, що поданий проект не відповідає вимогам частини 14 статті 123 ЗК України.

Водночас суд звертає увагу, що таке рішення впливає на права позивача, оскільки унеможливлює оформити право власності на земельну ділянку.

5.3. Отже, суд має перевірити правове підґрунтя для прийняття оскаржуваного рішення, зокрема чи були нормативні підстави для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою.

5.4. Нормами ЗК України чітко визначені підстави, за наявності яких заявнику може бути відмовлено у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а саме: невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації; не проведення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації (якщо така є обов`язковою). Наведений перелік є вичерпним та не підлягає розширеному тлумаченню.

5.5. У разі відсутності наведених підстав для відмови у погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (про що обов`язково зазначається в рішенні про відмову) та перебування земельної ділянки у державній власності (юрисдикційна належність землі), такий проект підлягає погодженню.

5.6. Відповідно до вимог земельного законодавства процедура погодження земельної ділянки передує процедурі її державної реєстрації, після чого приймаються рішення про її затвердження органом державної влади (див. пункт 4.24 цього рішення).

5.7. Дослідженням матеріалів справи (див. пункти 3.2.-3.4 цього рішення) встановлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (01.03) на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області розроблений та погоджений, внаслідок чого земельній ділянці, про яку йдеться мова у цій справі, присвоєно кадастровий номер 7323088300:02:003:0424, тобто вона пройшла державна реєстрацію.

5.8. Водночас суд звертає увагу, що відповідно до висновку про розгляд проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 21.02.2020 року, №3007/82-20, цей проект відповідає земельному законодавству та прийнятим відповідно до нього нормативно-правовим актам, форма власності земель - державна, зауваження та пропозиції відсутні, підсумкова оцінка проекту землеустрою - погоджується.

5.9. Отже, експерт державної експертизи не навів жодного факту невідповідності проекту положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, документації із землеустрою або містобудівній документації, а ствердно та однозначно зазначив про їх відсутність.

За таких обставин слід прийти до висновку, що недоліків у проекті на момент його погодження не було.

5.10. Відмовляючи у затвердженні проекту землеустрою, відповідач послався виключно на положення частини 14 статті 123 ЗК України, при цьому не навів жодного пояснення цьому.

5.11. У пункті 4.22 цього рішення суд навів повну редакцію цієї норми, аналізом якої встановлено, що вона не урегульовує та не могла урегульовувати досліджувані правовідносини, оскільки сфера її застосування поширюється на інші правовідносини, не пов`язані з затвердженням проекту землеустрою.

5.12. Отже наявне правове обґрунтування відмови у затвердженні позивачу проекту землеустрою є неправильним.

5.13. Разом з цим, відповідно частиною 15 статті 123 ЗК України передбачено, що підставою відмови у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише його невідповідність вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Тобто, така норма потенційно могла бути застосована у даному разі відповідачем при відмові у затвердженні проекту землеустрою, однак для його застосування необхідно щоб проект не відповідав вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

5.14. Разом з цим, відповідачем у відмові та відзиві на позов не наведено жодного обґрунтування щодо не відповідності проекту землеустрою вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

Водночас суд звертає увагу, що під час погодження проекту будь-яких недоліків виявлено не було.

5.15. За таких обставин, суд вважає, що відмова Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.01.2021 року, №Т-4433/0-127/0/16-21 є протиправною та підлягає скасуванню.

VІ. ВИСНОВКИ СУДУ

6.1. Аналізуючи матеріали адміністративної справи у своїй сукупності, суд вважає, що не затверджуючи проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею її у власність ОСОБА_1 для ведення особистого селянського господарства (01.03) на території Тарасовецької сільської ради, Новоселицького району, Чернівецької області, відповідач діяв всупереч положень частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

6.2. Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а згідно частини 2 цієї статті Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

6.3. Відповідачем не доведено суду правомірність прийняття рішення від 22.01.2021 року, №Т-4433/0-127/0/16-21, натомість з матеріалів справи вбачається порушення прав позивача. А тому, позов в частині визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення підлягає задоволенню.

6.4. Щодо вимоги позивача зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки з

кадастровим номером 7323088300:02:003:0424 площею 1,8300 га для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради за межами с.Тарасівці, Новоселицького району, Чернівецької області, суд зазначає наступне.

6.5. Статтею 245 КАС України визначено повноваження суду при вирішенні справи. Зокрема відповідно до пункту 2 частини 2 цієї статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

При цьому відповідно до частини 3 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

6.6. Спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

6.7. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьев проти України" від 05.04.2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

6.8. Умови, за яких орган відмовляє у затвердженні погодженого проекту землеустрою, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, в силу відсутності адміністративного розсуду, оскільки розсуд передбачає повноваження обирати у конкретній ситуації з правомірних альтернатив відповідний правомірний варіант поведінки/рішення. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слів "може", "або".

У випадку, коли повноваження суб`єкта владних повноважень сформульовані через формулу дихотомії "задоволити-відмовити", а фактично законодавство не передбачає альтернативи рішення при зверненні особи у разі виконання нею вимог закону, будь-які дискусії про дискреційні повноваження стають безпредметними. Встановити наявність чи відсутність умов дії норми не можна відносити до адміністративного розсуду.

6.9. Отже, зобов`язання прийняти рішення про затвердження погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення, не є втручанням суду в дискреційні повноваження відповідача, а є обґрунтованим способом захисту подушеного права позивача.

6.10. Вище судом встановлено, що відповідач, без жодного правового обґрунтування відмовив позивачу у затвердженні погодженого проекту землеустрою, а тому враховуючи відсутність інших передумов для відмови у затвердженні проекту, суд вважає, що ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7323088300:02:003:0424 площею 1,8300 га для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради за межами с.Тарасівці, Новоселицького району, Чернівецької області.

6.11. Щодо позиції відповідача яка висловлена у відзиві на позов, згідно якої постановою Кабінету Міністрів України від 16.11.2020 року, №1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин визначено кінцеву дату затвердження органами Держгеокадастру проектної документації, якої є 15.12.2020 року, суд зазначає, що така позиція є помилковою, оскільки наведеною нормою зобов`язано, Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру забезпечити передачу у комунальну власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, щодо яких надано дозволи на розроблення документації із землеустрою, у разі, коли до 15 грудня 2020 р. документацію із землеустрою не подано на затвердження до територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру відповідно до статті 117 Земельного кодексу України.

Тобто, така норма носить зобов`язальний характер саме для відповідача і її невиконання ним, має створювати наслідки саме для Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, а не суб`єктам приватного права. Водночас суд зазначає, що наведена постанова не змінила правове врегулювання порядку затвердження проектів землеустрою, який визначений ЗК України та Порядком ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року, №1051.

VІІ. РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

7.1. Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

7.2. З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816 грн 00 коп., що підтверджується квитанцією №1015476335 від 16.03.2021 року (а.с.1).

7.3. Оскільки, позов задоволено повністю, суд стягує на користь позивача судові витрати (судовий збір) у сумі 1816 грн 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73-77, 90, 241-246, 250 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов"язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 22.01.2021 року, №Т-4433/0-127/0/16-21.

3. Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області затвердити погоджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель державної власності сільськогосподарського призначення з подальшою передачею у власність громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 7323088300:02:003:0424 площею 1,8300 га для ведення особистого селянського господарства на території Тарасовецької сільської ради за межами с.Тарасівці, Новоселицького району, Чернівецької області.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді сплаченого згідно квитанцій №1015476335 від 16.03.2021 року судового збору у розмірі у сумі 1816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн 00 коп.

Згідно статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У відповідності до статей 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку повністю або частково. Апеляційна скарга на рішення до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення (складання).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування учасників процесу:

Позивач - ОСОБА_1 (с.Тарасівці, Новоселицький район, Чернівецька область,60362, РНОКПП НОМЕР_1 )

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області (вул. Героїв Майдану, 194А,Чернівці,Чернівецька область,58013, код ЄДРПОУ 39909396).

Суддя О.В. Анісімов