Постанова

від 01.06.2021 по справі 640/10454/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10454/20 Суддя (судді) суду 1-ї інст.:

Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

Іменем України

01 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Сорочка Є.О.,

суддів Єгорової Н.М.,

Коротких А.Ю.,

за участю секретаря с/з Грисюк Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Дари природи до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0003193201 та № 0003203201

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року позов задоволено.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, оскільки вважає, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, посилаючись на необґрунтованість доводів скаржника.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що згідно наказу ГУ ДПС у м. Києві від 10.02.2020 № 1391 проведено фактичну перевірку ТОВ Дари природи з питань дотримання вимог законодавства, яке регулює виробництво та обіг спирту, спиртовмісної продукції, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами).

За результатами перевірки складено акт від 10.03.2020 № 714/26-15-32-01/21488342 Про результати фактичної перевірки з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами , згідно висновків якого за позивачем встановлені порушення п. 226.9 ст. 226 Податкового кодексу України (далі - ПК), ст. ст. 11, 11-1 Закону України Про державне регулювання виробництва спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального .

На підставі висновків акту перевірки, 15.04.2020 ГУ ДПС у м. Києві винесено податкове повідомлення рішення № 0003193201, яким нараховано ТОВ Дари природи штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 17 000 грн, та податкове повідомлення-рішення № 0003203201, яким нараховано ТОВ Дари природи штрафні санкції за порушення законодавства у сфері виробництва та обігу алкогольних напоїв та тютюнових виробів у розмірі 10 000 грн.

Не погодившись з такими рішеннями, позивач звернувся до суду з позовом.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні дійшов висновків про те, що з матеріалів справи не вбачається, що під час такої перевірки відповідачем було допущено процесуальні порушення, які би могли слугувати самостійною підставою для скасування податкових повідомлень-рішень.

У свою чергу, суд вказав, що матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своїх заперечень та правомірності прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій не надано до суду жодних доказів, які б надали можливість підтвердити неналежне походження марок акцизного податку вказаних алкогольних напоїв. Також не було долучено до матеріалів справи і належних доказів того, що зазначені у акті перевірки марки акцизного податку не видавались виробнику алкогольної продукції.

Марки акцизного податку, зазначені в акті перевірки, які не видавались виробнику продукції, не могли бути встановлені позивачем як такі під час придбання такої алкогольної продукції, оскільки ТОВ Дари природи не має доступу до бази даних АІС Акцизні марки та не має змоги пересвідчитись у їх легальності, зокрема, і у тому, що такі акцизні марки видавались виробнику алкогольної продукції.

Відсутність у позивача можливості перевірити таку інформацію у БД АІС Акцизні марки виключає відповідальність останнього за реалізацію підакцизних товарів (зокрема, алкогольної продукції) із маркуванням таких акцизними марками, які не видавались виробнику.

Відповідач не надав жодних доказів того, що на придбаній пачці сигарет Parliament Aqua Blue нанесена МРЦ 53,33 грн., а не 54,29 грн. Долучена копія фотофіксації пачки сигарет і фіскального чека є нечитабельними, а тому у суду відсутня будь-яка можливість встановити нанесену МРЦ на пачці сигарет та проаналізувати фіскальний чек.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції при прийнятті цієї постанови виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки доводи та вимоги апеляційної скарги не стосуються рішення суду першої інстанції в частині висновків про правомірність проведення спірної перевірки, то колегія суддів рішення суду у цій частині не переглядає.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0003193201.

За змістом п. 226.1 ст. 226 ПК у разі виробництва на митній території України алкогольних напоїв і тютюнових виробів чи ввезення таких товарів на митну територію України платники податку зобов`язані забезпечити їх маркування марками встановленого зразка у такий спосіб, щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару.

Згідно пп. 14.1.109 п. 14.1 ст. 14 ПК маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів - це наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою чи пачку (упаковку) тютюнового виробу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.

Відповідно до пп. 14.1.107 п. 14.1 ст. 14 ПК марка акцизного податку - це спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.

Пунктом 226.2 ст. 226 ПК передбачено, що наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою та пачці (упаковці) тютюнового виробу є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.

Відповідно до п. 226.9 ст. 226 ПК вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої та тютюнові вироби з підробленими марками акцизного податку; алкогольні напої та тютюнові вироби, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції; вироблені в Україні алкогольні напої з марками акцизного податку, на яких зазначення суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням чинних на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари; алкогольні напої іноземного виробництва з марками акцизного податку, на яких зазначена сума акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, не відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251 (далі - Положення № 1251).

Відповідно до п. 20 цього Положення маркування алкогольних напоїв вітчизняного виробництва і тютюнових виробів здійснюється виробниками зазначеної продукції.

Для алкогольних напоїв вітчизняного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням діючих на дату розливу продукції ставок акцизного податку, міцності продукції та місткості тари.

Для алкогольних напоїв імпортного виробництва використовуються марки із зазначенням суми акцизного податку, сплаченого за одиницю маркованої продукції, з точністю до тисячного знака, яка відповідає сумі, визначеній з урахуванням міцності продукції, місткості тари та розміру ставок акцизного податку, діючих на момент виробництва марки.

Вважаються такими, що немарковані, алкогольні напої та тютюнові вироби у випадках, визначених пунктом 226.9 статті 226 ПК, а також алкогольні напої з марками, що мають такі пошкодження: пошкодження, які унеможливлюють встановлення реквізитів, передбачених абзацом сьомим пункту 5 цього Положення; наявність відкритого надриву з краю марки, розмір якого (ширина, довжина) перевищує такі значення: вертикальний надрив - 4 х 10 міліметрів; горизонтальний - 4 х 20 міліметрів; діагональний - 4 х 18 міліметрів (довжина діагонального розриву визначається як прямокутна проекція); пошкодження, внаслідок яких зменшилася довжина марки на 10 чи більше міліметрів або ширина марки - на 5 чи більше міліметрів; відсутність кута марки площею більше ніж 150 кв. міліметрів, довжина меншої сторони якого становить більше ніж 10 міліметрів.

Згідно абз. 19 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.

Механізм застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального визначає Порядок застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів , затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 02.06.2003 № 790 (далі - Порядок № 790).

Відповідно до п. 5 Порядку 790, підставою для прийняття рішення про застосування фінансових санкцій є, зокрема, акт перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Отже, як вірно вказав суд першої інстанції, склад правопорушення, за яке ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального передбачена відповідальність, утворює факт зберігання, транспортування чи реалізації алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, який підтверджений актом перевірки додержання суб`єктом господарювання встановлених законодавством вимог, обов`язкових для виконання під час здійснення оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, складений органом, що видав ліцензію, у якому зазначається зміст порушення і конкретні порушені норми законодавства.

Як вбачається з акта перевірки, в ході її проведення встановлено факт зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку з явними ознаками підробки; відповідно до БД АІС Акцизні марки марки акцизного податку, якими маркована алкогольна продукція, що знаходиться в реалізації у ТОВ Дари природи , не видавались виробникам алкогольних напоїв.

У свою чергу, пунктом 113.3 статті 113 ПК передбачено, що штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Застосування за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, штрафних (фінансових) санкцій (штрафів), не передбачених цим Кодексом та іншими законами України, не дозволяється.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про необґрунтованість нарахування штрафних (фінансових) санкцій при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відповідно до статті 218 Господарського кодексу України з посиланням на застосування адміністративно-господарської санкції не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм, можна дійти висновку про те, що хоча маркування алкогольних напоїв марками акцизного податку і здійснюється виробниками цієї продукції, втім порушенням норм Закону №481 щодо правил торгівлі такими напоями є саме виробництво, зберігання, транспортування, реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку; немаркованими ж вважаються алкогольні напої, марковані марками акцизного податку, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.

Аналогічну позицію висловив Верховний Суд у постанові від 10 червня 2020 року по справі № 808/4108/16.

У цій справі суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою позицію судів попередніх інстанцій про те, що оскільки позивач не був виробником алкогольних напоїв, а придбав готову продукцію разом з акцизними марками, які згідно АС Акцизні марки не видавались виробнику, що не могло бути відомо позивачу, оскільки товариство не має доступу до бази даних АС Акцизні марки , то наявність на пляшках придбаної алкогольної продукції марок акцизного податку, що були легально вироблені на державному підприємстві, але не видавались жодному виробнику, не може ставитись в провину покупцю пляшок алкогольних напоїв разом з акцизними марками.

Частиною першою статті 36 Закону України Про судоустрій і статус суддів передбачено, що Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з частини шостої статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Від наведених вище правових висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах палата, об`єднана палата або Велика Палата Верховного Суду у відповідності до статті 346 КАС не відступала, а тому підстав для їх неврахування при вирішенні даного спору немає.

За таких обставин, мотиви суду першої інстанції та доводи позивача про те, що останній не може нести відповідальності та не має вини за зберігання з метою подальшої реалізації алкогольних напоїв, які марковані марками акцизного податку, що не видавались виробникам алкогольних напоїв, є помилковими в силу згаданих висновків Верховного Суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції вказав про те, що матеріали справи не містять, а відповідачем в обґрунтування своїх заперечень та правомірності прийняття спірного рішення про застосування штрафних санкцій не надано до суду жодних доказів, які б надали можливість підтвердити неналежне походження марок акцизного податку вказаних алкогольних напоїв, а також не було долучено до матеріалів справи і належних доказів того, що зазначені у акті перевірки марки акцизного податку не видавались виробнику алкогольної продукції.

Відповідно до частини четвертої статті 9 КАС суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

На виконання вимог суду апеляційної інстанції, відповідачем були надані докази щодо невидання виробникам алкогольних напоїв марок акцизного податку, на які міститься посилання в акті перевірки від 10.03.2020 № 714/26-15-32-01/21488342. Зокрема, відповідач надав до суду відповідні скріншоти веб-ресурсу ДПС АС Акцизні марки .

За таких обставин, відповідачем доведено факт порушення позивачем норм Закону №481 щодо правил торгівлі такими напоями є саме зберігання, транспортування, реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка.

Не зважаючи на те, що відповідач не довів наявність "явних ознак підробки" спірних марок акцизного податку, на що міститься посилання в акті перевірки, податкове повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0003193201 є правомірним, оскільки, як зазначалося, у ході апеляційного провадження підтверджено факт порушення позивачем норм Закону №481, за що законом встановлено відповідальність у вигляді штрафу, застосованого згаданим податковим повідомленням-рішенням.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0003203201.

За приписами пп. 215.3.10 п. 215.3 ст. 215 ПК для пива, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну, реалізованих відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, ставка податку становить 5 відсотків.

Відповідно до п. 221.1 ст. 221 ПК обчислення сум податку з тютюнових виробів здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками.

Відповідно до п. 28.2 ст. 28 Податкового кодексу України відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.

Відповідно до пп. 214.1.4 п. 214.1 ст. 214 ПК у разі обчислення податку із застосуванням адвалорних ставок базою оподаткування є вартість (з податком на додану вартість та без урахування акцизного податку з реалізації суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів) підакцизних товарів, що реалізовані відповідно до підпункту 213.1.9 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу.

Тобто, базою оподаткування акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів є вартість (з ПДВ) підакцизних товарів.

Відповідно до пп. 14.1.106 п. 14.1 ст. 14 ПК максимальні роздрібні ціни - це ціни, встановлені на підакцизні товари (продукцію з урахуванням усіх видів податків (зборів). Акцизний податок з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів не включається до максимальної роздрібної ціни.

Максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію) встановлюються виробниками або імпортерами товарів (продукції) шляхом декларування таких цін у порядку, встановленому цим Кодексом. Продаж суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, на які встановлюються максимальні роздрібні ціни, не може здійснюватися за цінами, вищими за максимальні роздрібні ціни, збільшені на суму акцизного податку з роздрібної торгівлі підакцизних товарів.

Відповідно до абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального до суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі роздрібної торгівлі тютюновими виробами за цінами, вищими від максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, збільшеними на суми акцизного податку з реалізації через роздрібну торговельну мережу тютюнових виробів, - 100 відсотків вартості наявних у суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) тютюнових виробів, але не менше 10000 гривень.

Як вбачається із видаткових накладних № КЕ20-000078792 від 20.02.2020, № КЕ20-000090520 від 27.02.2020 ТОВ Тедіс Україна поставило на користь ТОВ Дари природи , зокрема, сигарети Parliament Aqua Blue із максимальною роздрібною ціною (МРЦ) 54,29 грн. за пачку сигарет.

Отже, як вірно вказав суд ершої інстанції, з урахування акцизного податку максимальна ціна реалізації однієї пачки сигарет Parliament Aqua Blue складатиме 57,00 грн. (54,29 + 54,29 / 100 * 5 або 54,29 * 1,05). Саме за таку вартість і було здійснено реалізацію цієї пачки сигарет.

Водночас, відповідач наплягає, що МРЦ на пачку сигарет Parliament Aqua Blue складає 53,33 грн., а отже з урахуванням акцизного податку максимальна ціна продажу такої пачки сигарет може складати 56,00 грн.

Відповідно до п. 221.3 ст. 221 ПК за наявності у місці торгівлі тютюновими виробами таких виробів одного найменування, на пачках, коробках та сувенірних коробках яких зазначені різні максимальні роздрібні ціни, продаж таких тютюнових виробів здійснюється за цінами, не вищими ніж ті, що зазначені на відповідних пачках, коробках та сувенірних коробках, збільшеними на суму акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі тютюнових виробів, тютюну та промислових замінників тютюну.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 11-1 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення.

Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

На переконання відповідача, максимальна роздрібна ціна, що була нанесена на спірну пачку сигарет, становить 53,33 грн.

Відповідно до частин першої-другої статті 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини першої статті 75 КАС достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Як вірно вказав суд першої інстанції, всупереч наведеним положенням, відповідач не надав жодних доказів того, що на придбаній пачці сигарет Parliament Aqua Blue нанесена МРЦ 53,33 грн., а не 54,29 грн. Долучена копія фотофіксації пачки сигарет є нечитабельною , а тому не може бути прийнята як достовірний доказ (а.с. 59). Не зважаючи на наявність такого зауваження суду першої інстанції, недолік згаданого доказу відповідач не усунув і в суді апеляційної інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій, передбачених абз. 18 ч. 2 ст. 17 Закону України Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального та про необхідність скасування податкового повідомлення-рішення № 0003203201 від 15.04.2020.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв помилкове рішення в частині позовних вимог щодо податкового повідомлення-рішення від 15.04.2020 № 0003193201.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Решта доводів учасників справи висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні фактичних обставин та норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.

Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 КАС.

Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

За змістом частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом неправильно застосовано норми матеріального права, то оскаржуване судове рішення підлягає частковому скасуванню, а позов частковому залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 34, 243, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві задовольнити частково.

Скасувати рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року в частини позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 15.04.2020 № 0003193201 та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. В інших випадках постанова не підлягає касаційному оскарженню.

Головуючий суддя Є.О. Сорочко

Суддя Н.М. Єгорова

Суддя А.Ю. Коротких

Повний текст постанови складений 01.06.2021.