Ухвала

від 02.06.2021 по справі 520/4712/2020

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

02 червня 2021 року

м. Київ

справа № 520/4712/2020

провадження № К/9901/13462/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Смоковича М. І.,

суддів: Єресько Л. О., Радишевської О. Р.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Норма на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі за позовом Головного управління Держпраці у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Норма про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду,

в с т а н о в и в :

13 квітня 2021 року зазначену касаційну скаргу подано засобами поштового зв`язку.

15 квітня 2021 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано десять днів з моменту отримання вказаної ухвали для усунення недоліків касаційної скарги шляхом надання до суду касаційної інстанції уточненої касаційної скарги з належним обґрунтуванням підстав, на яких подається касаційна скарга, із визначенням передбачених статтею 328 КАС України підстав.

Так, суд роз`яснив, що касаційна скарга в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції містить посилання на постанови Верховного Суду України від 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19 та від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/19. Водночас, скаржником не зазначено яку саме норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновків, викладених у вищевказаних постановах суду касаційної інстанції.

На виконання указаної ухвали суду касаційної інстанції 17 травня 2021 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла уточнена касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Норма .

Так, звертаючись до суду касаційної інстанції із касаційною скаргою, її автор зазначав, що судові рішення судів попередніх інстанцій ним оскаржуються з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Водночас, дослідивши подану на виконання вимог ухвали від 26 квітня 2021 року уточнену касаційну скаргу на предмет відповідності вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, суд установив, що її автор посилається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає інші підстави касаційного оскарження, а саме: недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України), а також встановлення обставин, що мають істотне значення для справи, на підставі недопустимих доказів (пункт 1 частини другої статті 353 КАС України).

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу .

Отже, з аналізу наведеного положення вбачається, що касаційне оскарження судових рішень з підстав недослідження судами попередніх інстанцій зібраних у справі доказів можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Як вже зазначалося вище, автор касаційної скарги в частині наведених у ній обґрунтувань вимог до суду касаційної інстанції посилається постанови Верховного Суду України від 19 березня 2020 року у справі № 140/2323/19 та від 19 вересня 2019 року у справі № 826/19328/19, проте, ані в касаційній скарзі, ані в уточненій касаційній скарзі скаржником не зазначено яку саме норму права суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував без урахування висновків, викладених у вищевказаних постановах суду касаційної інстанції, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судового рішення у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Згідно з приписами частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Вказаним положенням встановлено пряму заборону при розгляді та вирішенні адміністративної справи для суду брати до уваги докази з порушенням законної процедури їх одержання (нелегітимні докази, включаючи сфальсифіковані) як під час розгляду клопотання про долучення доказу до справи, так і в межах судового розгляду.

Слід зауважити, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, тобто такими, що одержані з порушенням законної процедури.

Натомість обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень зводиться до викладення обставин справи, цитування ряду нормативно-правових актів та переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин, що не є належним правовим обґрунтуванням підстав касаційного оскарження судових рішень у розумінні частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, тому суд касаційної інстанції не може надати іншу правову оцінку тим доказам, які вже були перевірені та відхилені судами під час розгляду справи.

При цьому, з урахуванням змін до КАС України, внесених Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX і які набрали чинності 8 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі належно вмотивованих визначених законом підстав для касаційного оскарження унеможливлює її прийняття до розгляду і відкриття касаційного провадження.

Отже, заявник не усунув недоліки касаційної скарги, що стали підставою для залишення її без руху.

За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 КАС України касаційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала.

Керуючись статтями 169, 329, 332 КАС України,

у х в а л и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Норма на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09 липня 2020 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 лютого 2021 року у справі № 520/4712/2020 за позовом Головного управління Держпраці у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю Норма про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду повернути особі, що її подала.

Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. І. Смокович

Судді Л. О. Єресько

О. Р. Радишевська