Рішення

від 02.06.2021 по справі 279/913/21

КОРОСТЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа № 279/913/21

Провадження № 2/279/787/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі судді Шульги О.М., з секретарем Башинською Н.М., розглянувши в приміщенні суду в м.Коростені цивільну справу №279/913/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності, в якому зазначив, що він та ОСОБА_2 володіють нерухомим майном - житловим будинком та земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до правовстановлюючих документів йому належить 34/100 частки, а відповідачу 66/100 часток вказаного будинку. Внаслідок здійснення ним ремонтних та будівельних робіт у належній йому частині будинку, розмір ідеальних та реальних часток не співпадають. Загальна площа вказаного будинку становить 183,0 кв.м., при тому 129,8 кв.м. належать позивачу, а 53,2 кв.м. відповідачу.

Згідно документів про право власності та технічної документації загальна площа частини будинку, яка належить позивачу становить 129,8 кв.м. (житлова 81,5 кв.м) та складається із наступних приміщень: коридор площею 7,8 кв.м.; кухня площею 17,6 кв.м.; кімната площею 26,0 кв.м.; санвузол площею 10.1 кв.м.; коридор площею 0,5 кв.м.; коридор площею 12,3 кв.м.; кімната площею 18,0 кв.м.; кімната площею 23,8 кв.м.; кімната площею 13,7 кв.м. Також до складу частки домоволодіння позивача входять надвірні будівлі: літня кухня В , сарай Г , навіс Н , туалет Т , огорожа N , колодязь К . Належне позивачу нерухоме майно розташоване на земельній ділянці з кадастровим номером 1810700000:02:021:0548 площею 0,1000 га, яка належить позивачу на праві власності.

Згідно документів про право власності та технічної документації загальна площа належної відповідачу частини будинку становить 53,2 кв.м. (житлова 29,9 кв.м.) та складається із наступних приміщень: коридор площею 9,5 кв.м.; кімната площею 14,7 кв.м.; кімната площею 15,2 кв.м.; кухня площею 13,8 кв.м. Також до складу частки домоволодіння відповідача входять наступні надвірні будівлі: сарай Б , сарай Б1 , туалет Т , огорожа N .

Належні позивачу та відповідачу частини житлового будинку мають окремі самостійні виходи. Виділ позивачу частини житлового будинку та надвірних будівель, перелік яких наведено у висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, не змінить площу належної відповідачу частини житлового будинку та надвірних споруд.

Позивач вважає, що він, як власник вправі окремо користуватися приміщеннями будинку, господарськими будівлями та спорудами, згідно переліку, наведеному у висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна.

Позивач, шляхом направлення письмового повідомлення, звертався до відповідача з проханням здійснити добровільно спільний розподіл майна, але вказане звернення відповідачем було проігнороване, а лист повернуто установою пошти. В зв`язку із відсутністю можливості провести добровільний розподіл майна відповідачем, який ігнорує права позивача, останній змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та захисту порушених прав на нерухоме майно - частку спільного будинку з надвірними будівлями, майнові права на які оформлені згідно діючого законодавства.

З підстав, передбачених ст.16, 364, 367 ЦК України просить рішенням суду виділити, згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна у приватну власність ОСОБА_1 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 : коридор 1-1 площею 7,8 кв.м.; кухню 1-2 площею 17,6 кв.м.; кімнату 1-3 площею 26,0 кв.м.; санвузол 1-4 площею 10, 1 кв.м.; коридор 1-5 площею 0,5 кв.м.; коридор 1-6 площею 12,3 кв.м.; кімнату 1-7 площею 18,0 кв.м.; кімнату 1-8 площею 23,8 кв.м.; кімнату 1-9 площею 13,7 кв.м. Також до складу частки домоволодіння позивача входять надвірні будівлі: літня кухня В , сарай Г , навіс Н , туалет Т , огорожа N , колодязь К .

Виділити, згідно висновку щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна, у приватну власність ОСОБА_2 у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1 : коридор 2-1 площею 9,5 кв.м.; кімнату 2-2 площею 14,7 кв.м.; кімнату 2-3 площею 15,2 кв.м.; кухню 2-4 площею 13,8 кв.м. Також до складу частки домоволодіння відповідача входять наступні надвірні будівлі: сарай Б , сарай Б1 , туалет Т , огорожа N .

09.04.2021 року у справі було відкрито спрощене позовне провадження, без повідомлення (виклику) сторін, та встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на позов та подання письмових та електронних доказів щодо заперечення проти позову. Ухвала про відкриття провадження, копія позовної заяви з додатком отримана відповідачем 18.04.2020 року. У встановлений строк відповідач відзив на позов або будь-яких клопотань пов`язаних з розглядом справи не подала.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку про наступне.

Судом встановлено, що майном, з приводу якого порушено спір, позивачем зазначено будинок АДРЕСА_1 .

На підтвердження права власності на вказане майно позивачем надано договір дарування 34/100 часток жилого будинку та земельної ділянки, посвідчений 18.09.2003 року приватним нотаріусом Коростенського міського нотаріального округу Житомирської області Добролежею Л.Г. Даний договір зареєстровано в реєстрі за №6142.

Зі змісту вказаного договору слідує, що жилий будинок, 34/100 частки якого даруються, мають розмір жилої площі 31, 4 кв.м. На земельній ділянці розміром 0, 10 га , яка була відведена дарувателю на підставі Державного акту серії ЖТ №27-000507 на право приватної власності на землю, виданого 20.05.2003 року Коростенським міськвиконкомом та на якій розташований згаданий жилий будинок, зазначений на плані літерою "А", знаходяться також хліви "Б", "Б1", "Б2", навіс "Н", вбиральня "Т", "Т1", огорожа "№1-2", дворове покриття "Д\п", водогін "В".

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об`єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 ЦК України.

Аналогічна позиція викладена в постановах Верхового Суду України від 18.11.2015 № 6-1858цс15, від 16.12.2015 № 6-688цс15, від 10.02.2016 № 6-2124цс15.

В додатку до позовної заяви додано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, висновок ФОП ОСОБА_3 щодо технічної можливості поділу об`єкта нерухомого майна , акт ФОП ОСОБА_3 про розподіл часток в натурі.

З вказаних документів слідує, що позивач ставить питання про виділ 34/100 часток будинку, що складає квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 129, 8 кв.м., житловою площею 81, 5 кв.м..

Порядок проведення робіт з поділу, виділу та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна при підготовці проектних документів щодо можливості проведення цих робіт визначається Інструкцією № 55.

Згідно з пунктами 1.2, 2.1, 2.4 Інструкції № 55 поділ об`єкта нерухомого майна (виділ частки) на окремі самостійні об`єкти нерухомого майна здійснюються відповідно до законодавства на підставі висновку щодо технічної можливості такого поділу (виділу) з дотриманням чинних будівельних норм та з наданням кожному об`єкту поштової адреси.

Пунктом 2.3 розділу 2 Інструкції № 55 передбачено, що не підлягають поділу об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна. Питання щодо поділу об`єктів нерухомого майна може розглядатись лише після визнання права власності на них відповідно до закону.

Разом з тим, договір дарування, витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вказують на належність позивачу 34/100 частки будинку жилою площею 31, 4 кв.м.

Отже, позивач в судовому порядку шляхом виділу частки домоволодіння має на меті узаконити проведені після укладення правочину добудови.

Відповідно до ст. 331 Цивільного кодексу України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об`єкта незавершеного будівництва після проведення державної реєстрації права власності на нього відповідно до закону.

Таким чином, право власності на новостворену рухому річ виникає у особи, яка її виготовила (створила) в той момент, коли в результаті виготовлення чи створення з`являється об`єкт, який може кваліфікуватись як нова річ, якщо інше не встановлено договором або законом.

Щодо моменту виникнення права власності на новостворене нерухоме майно встановлені особливості, передбачені ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України, відповідно до якої право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.

Систему органів державної реєстрації прав становлять центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав, та структурні підрозділи територіальних органів Міністерства юстиції України, які забезпечують реалізацію його повноважень та є органами державної реєстрації прав - ст.6 Закону України "Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Положення ч. 2 ст. 331 ЦК України слід розуміти у системному зв`язку із положенням ст. 182 ЦК України щодо державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, яка не передбачає ніяких винятків. Як правило, усі об`єкти нерухомого майна, зважаючи на свою специфіку, після завершення будівництва підлягають прийняттю до експлуатації та державній реєстрації.

Статтею 2 Закону України "Про деражвну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 вказаного Закону України речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Отже, моментом виникнення права власності на новостворене нерухоме майно є державна реєстрація.

Частиною 4 статті 357 ЦК України передбачено, що співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудоа (прибудова) є власнісю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.

Матеріали справи не містять документів на підтвердження законності проведення позивачем добудови (прибудови), внаслідок якої жила площа належної йому частки будинку збільшилась з 31, 4 кв.м. до 81, 5 кв.м., та яка була зареєстрована на праві власності за позивачем.

Відповідно до ст.18 Закону України "Про основи містобудування" реалізація містобудівної документації полягає у впровадженні рішень відповідних органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування при плануванні відповідних територій, комплексній забудові та реконструкції населених пунктів, проектуванні та будівництві об`єктів житлово-цивільного і виробничого призначення, систем транспортного та інженерного забезпечення, впорядкуванні і благоустрої територій.

Статтею 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" визначено, що проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку:

1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних;

2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи;

3) затвердження проектної документації;

4) виконання підготовчих та будівельних робіт;

5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів;

6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.

Статтями 27, 29, 31 вказаного Закону передбачено умови для забудови, в тому числі земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні фізичної особи, на що необхідно одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.

Отже, слід враховувати наявність в особи, що здійснила будівництво, належного дозволу на початок будівельних робіт, належним чином затвердженого проекту, а також відсутність істотних порушень будівельних норм і правил у збудованому об`єкті нерухомості.

Об`єкт нерухомості, на якій позивач просить визнати право власності, не має належного дозволу на виконання будівельних робіт, проекту та погодження з відповідними службами, отже є самочинним будівництвом.

Ураховуючи те, що за змістом статей 316, 317 ЦК України право власності - це право особи володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на свій розсуд, але у межах, передбачених законом, здійснення особою самочинного будівництва відповідно до частини другої статті 376 ЦК України не породжує в неї права власності на таке майно, відтак виключає це майно із цивільного обороту.

В пункті 12 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №6 від 30.03.2012 року також роз`яснено, що суди мають враховувати, що за загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК). Вирішуючи справу за позовом власника (користувача) земельної ділянки про визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, суди зобов`язані встановлювати усі обставини справи, зокрема: чи є позивач власником (користувачем) земельної ділянки; чи звертався він до компетентного державного органу про прийняття забудови до експлуатації; чи є законною відмова у такому прийнятті; чи є порушені будівельні норми та правила істотними.

Отже, самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності, а тому не може бути предметом поділу (виділу) згідно з нормами статей 364, 367 ЦК України.

Не підлягають поділу (виділу) об`єкти нерухомого майна, до складу яких входять самочинно збудовані (реконструйовані, переплановані) об`єкти нерухомого майна.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах від 04 грудня 2013 року у справі № 6-130цс13, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-286цс15.

Враховуючи наведене підстави для задоволення позову відсутні.

Посилання позивача у позовній заяві на практику Верховного суду у справах: №750/2807/15ц від 19.06.2019 року, №444/1113/14;№289/1401/15-ц, №490/2697/15-ц є хибним, оскільки висновки у зазначених справах стосуються іншої правоої ситуації.

Керуючись ст. 4, 12, 19, 76-82, 258, 259, 265, 268, 273, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, ст. 16, 316, 328, 331, 356, 357, 364, 376, 392 ЦК України,

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виділ реальної частки домоволодіння, що є у спільній частковій власності відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі протягом тридцяти днів апеляційної скарги.

Відповідно п.п.15.5 п. 15 Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня його вручення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Сторони та учасники:

Позивач - ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя: Шульга О.М.