Рішення

від 01.06.2021 по справі 610/282/21

БАЛАКЛІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ Іменем України (заочне) м. Балаклія 01 червня 2021 року Справа №610/282/21 2/610/337/2021

Балаклійський районний суд Харківської області у складі:

головуючий - суддя Купін В.В.,

за участю секретаря судового засідання Денисової В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного Підприємства Міловське

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-

установив:

02 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Балаклійського районного суду Харківської області із позовною заявою до Приватного підприємства Міловське про усунення перешкод користування земельною ділянкою, в якій просить усунути перешкоди в користуванні ним належною йому земельною ділянкою, загальною площею 4,2665 га, розташованої на території Міловської сільської ради, кадастровий номер 6320284000:02:000:0030, шляхом повернення переданої ОСОБА_1 в оренду ПП Міловське відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 18.05.2007 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32272710 від 08.11.2016, на підставі якого внесено запис про інше речове право за №17336169 від 03.11.2016.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням уточнень, позивач зазначив, що на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, він є власником земельної ділянки площею 4,2665 га, розташованої на території Міловської сільської ради Ізюмського (кол. Балаклійського) району Харківської області.

18 травня 2007 року між позивачем та ПП Міловське був укладений договір щодо передачі в строкове платне користування земельної ділянки, що належить ОСОБА_1 , для ведення сільськогосподарського виробництва строком на 10 років.

У зв`язку з закінчення дії договору та постійним невиконанням відповідачем умов договору, ОСОБА_1 вирішив укласти договір оренди з іншим господарством, а саме з ТОВ Успіх Слобожанщини . Від ТОВ Успіх Слобожанщини позивачу стало відомо, що він нібито 30.08.2016 уклав додаткову угоду з ПП Міловське на 25 років, тобто до 30.08.2041.

На підставі виявленого, позивач звернувся до правоохоронних органів, відомості щодо скоєння кримінального правопорушення були внесені до ЄРДР.

В рамках кримінального провадження було проведено судову-почеркознавчу експертизу, якою підтверджено, що підпис у вищезазначеній додатковій угоді з ПП Міловське ОСОБА_1 не належить.

Позивач звернувся до Балаклійського районного суду з позовом до ПП Міловське про визнання недійсною додаткової угоди договору оренди земельної ділянки та скасування державної реєстрації права користування. В рамках цивільної справи було проведено судово-почеркознавчу експертизу, за висновком якої підпис в додатковій угоді виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не підлягає визнанню недійсним, представник позивача ОСОБА_2 звернулася з заявою про залишення позовної заяви про визнання недійсною додаткової угоди та скасування державної реєстрації без розгляду. Ухвалою Балаклійського районного суду від 16.10.2020 позов ОСОБА_1 було залишено без розгляду.

Представник позивача до суду надала заяву про розгляд справи за відсутності її та позивача. Уточнені позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового розгляду справи був повідомлений належним чином. Відзив на позовну заяву суду не надав.

За загальним правилом частини першої статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. При цьому відповідно до частини четвертої названої статті Кодексу у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

З огляду на це та враховуючи одночасне існування умов, перелічених у частині першій статті 280 ЦПК України, визнавши достатніми наявні в справі матеріали для встановлення прав і взаємовідносин сторін, суд за згодою представника позивача, вважає за можливе розглянути справу за відсутності належно повідомленого про судове засідання відповідача з дотриманням встановлених законом вимог і постановити заочне рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов до наступного.

18.05.2007 між ОСОБА_1 та ПП Міловське було укладено договір оренди земельної ділянки. За вказаним договором орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 4,2665 га, строком на 10 років (а.с. 21-24).

На виконання умов договору 18.05.2007 між сторонами складено акт прийому - передачі земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_1 передав, а ПП Міловське прийняло земельну ділянку в користування (а.с. 12).

Додатковою угодою про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007, зареєстрованої за №040768300024 від 19.09.2007 було подовжено термін дії договору оренди від 18.05.2007 додатково на 25 років (а.с. 23-24).

Оскільки позивач заперечує факт укладення вищезазначеної додаткової угоди, в рамках кримінального провадження №42017221380000116 від 08.08.2017 було проведено судово-почеркознавчу експертизу №264/4304 від 27.02.2018. У висновку цієї експертизи зазначено, що підпис від імені ОСОБА_1 у додатковій угоді до договору оренди земельної ділянки від 18.05.2007, зареєстрованій за № 040768300024 від 19.09.2007, укладеній в с.Мілова Балаклійського району Харківської області 30.08.2016, розташований на зворотній стороні документа, уграфі Підпис сторін Орендодавець , у рядку ОСОБА_1 виконаний рукописним способом без попередньої технічної підготовки та використання технічних засобів не ОСОБА_1 , а іншою особою (а.с. 18-22). В рамках цивільної справи №610/1088/18 була проведена комісійна судово-почеркознавча експертиза. Висновок № 23081 від 27.02.2020 ідентичний висновку експертизи №264/4304 від 27.02.2018, проведеної в рамках кримінальної справи (а.с.30-35).

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України , а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України , так і у статтях 229-233 ЦК України , йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли правочин не укладався та не підписувався, правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли, оскільки самого такого правочина не було.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України ).

За частиною першою статті 14 Закону України Про оренду землі (тут і далі - у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі, а за статтею 18 цього Закону договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації.

За частиною першою статті 15 Закону України Про оренду землі істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6 , 11 , 17 , 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Разом із цим суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

У справі, що розглядається, позивач звернувся з вимогою про усунення перешкод користування земельною ділянкою, посилаюсь на те, що додаткову угоду до договору оренди не підписував, умови його не погоджував, тож відповідач безпідставно відмовляє в поверненні використовуваної земельної ділянки позивачу як власнику цієї земельної ділянки, покликаючись до умов додаткової угоди до договору, підписаного невстановленою особою замість позивача.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України , висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, наведені позивачем у позовній заяві, в якій він наполягає на поверненні йому земельної ділянки, вважаючи, що ця ділянка знаходиться у фактичному користуванні відповідача без установлених законом підстав. Зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки. Більше того, негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Такий висновок щодо застосування відповідних норм права викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року в справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог про усунення перешкод користування земельною ділянкою, шляхом повернення Приватним підприємством Міловське власнику ОСОБА_1 , переданої ОСОБА_1 ПП Міловське відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 18.05.2007, та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень .

Як убачається з матеріалів справи, позивач за подання до суду позовної заяви сплатив 1816, 00 гривень судового збору (а.с. 1). У зв`язку із задоволенням позовних вимог суд відповідно до ст. 141 ЦПК України покладає зазначені судові витрати на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2 , 4 , 12 , 13 , 81 , 259 , 263-265 Цивільного процесуального кодексу України , суд -

вирішив:

Позов задовольнити.

Усунути перешкоди в користуванні власником ОСОБА_1 належною йому земельною ділянкою, загальною площею 4,2665 га, розташованою на території Міловської сільської ради, кадастровий номер 6320284000:02:000:0030, шляхом повернення Приватним підприємством Міловське власнику ОСОБА_1 , переданої ОСОБА_1 ПП Міловське відповідно до акту прийому-передачі земельної ділянки від 18.05.2007 , та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 32272710 від 08.11.2016, державний реєстратор Сідак М.В., запис про інше речове право за №17336169 від 03.11.2016.

Стягнути з Приватного підприємства Міловське на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1816,00 грн (одну тисячу вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення до Харківського апеляційного суду через Балаклійський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Відповідач: Приватне підприємство Міловське , місцезнаходження: 64253, Харківська область Ізюмський район с. Мілова вул. Нова б.10, ЄДРПОУ 32803274.

Повний текст рішення складено 02.06.2021.

Суддя