Ухвала

від 09.04.2021 по справі 761/11394/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/11394/21

Провадження № 1-кс/761/7232/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2021 року місто Київ

Шевченківський районний суд міста Києва у складі слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши увідкритомусудовомузасіданні вприміщенісуду клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту земельної ділянки, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2019, у кримінальному провадженні №12019110000000568, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України,-

В С Т А Н О В И В:

До Шевченківського районного суду м. Києва 25.03.23021 (вх. №29364) надійшло клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту земельної ділянки, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2019, у кримінальному провадженні №12019110000000568, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України.

В обґрунтування клопотання заявникк зазначив, що ГУНП у Київській області здійснюється досудове розслідування у вказаному вище кримінальному провадженні.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2019 задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області про арешт майна у кримінальному провадженні №12019110000000568, а саме: на земельну ділянку загальною площею 3,6034 га з кадастровим номером 3223186200:05:008:0018, розташованої на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області та яка перебуває у користуванні ТОВ "Роза-Л" на підставі договору оренди.

Однак, на думку заявника, арешт накладений необґрунтовано, з огляду на те, що земельна ділянка не може бути речовим доказом у кримінальному провадженні, так як не була знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігала на собі його сліди та не містить інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час даного кримінального провадження, будь-якої потреби у подальшому накладенні арешту на майно не встановлено.

У судове засідання заявник не з' явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений вчасно та належним чином, на адресу суду надіслала заяву про розгляд клопотання у її відсутність.

Прокурор у судове засідання також не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином, водночас його неявка не перешкоджає розгляду клопотання по суті.

Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наступне.

Приписами статей 131, 132 КПК України передбачено, що арешт майна віднесений до заходів забезпечення кримінального провадження, які вживаються за наявності обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування відповідного заходу забезпечення.

При цьому підлягає врахуванню, чи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи потреби досудового розслідування, а також, чи може бути виконане завдання, для виконання якого сторона обвинувачення звертається з відповідним клопотанням.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2019 (справа №761/35999/19) задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури Київської області про арешт майна у кримінальному провадженні №12019110000000568, а саме: на земельну ділянку загальною площею 3,6034 га з кадастровим номером 3223186200:05:008:0018, розташованої на території Нещерівської сільської ради Обухівського району Київської області.

Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням власника майна за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.

Вказана процесуальна норма покладає на учасника кримінального провадження, яким ініціюється скасування арешту, обов`язок доведення зазначених обставин.

Отже, саме ця особа має навести необхідне та достатнє обґрунтування своїх доводів, надавши слідчому судді відповідні докази.

Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов`язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.

У той же час, оцінюючи наведені заявниками доводи, слідчий суддя не знаходить їх переконливими, оскільки вони не доводять наявність підстав для скасування рішення слідчого судді про накладення арешту.

Слідчим суддею встановлено, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12019110000000568, наразі триває.

З мотивувальної частини ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва від 16.09.2019 вбачається, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання органу досудового розслідування були достатні підстави для висновку, що вказані земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення та речовим доказом у кримінальному провадженні №12019110000000568 в розумінні ст.98 КПК України, тобто існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що таке майно є доказом злочину, а арешт майна необхідний з метою забезпечення збереження такого майна як речового доказу.

Крім того, зі змісту ухвали вбачається, що слідчий суддя виходив з того, що на час розгляду клопотання про арешт майна потреби органу досудового розслідування виправдовували таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а сукупність отриманих судом даних, відповідно до ст.170 КПК України, була достатньою для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно.

З огляду на викладене, слідчий суддя вважає, що при ухваленні рішення слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва були належним чином враховані як фактичні обставини кримінального провадження, так і вимоги КПК України, у зв`язку з чим слідчий суддя обґрунтовано дійшов висновку, що вказані земельні ділянки, відповідають критеріям, визначеними ст.98 КПК України та наклав арешт на таке майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

Також, слідчий суддя звертає увагу й на те, що ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2019 була предметом розгляду Київського апеляційного суду, який в своїй ухвалі від 11.11.2019 року підтвердив законність та обґрунтованість вказаної ухвали слідчого судді.

Так, в ухвалі Київського апеляційного суду від 11.11.2019 року зазначено про те, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані прокурором матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно, а також того, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Також колегією суддів зазначено, що посилання апеляційної скарги про невідповідність зазначеного вище майна ознакам речового доказу, необґрунтовані та спростовуються наданим матеріалами справи.

При цьому, як вбачається з матеріалів клопотання та долучених до нього документів, вони не містять належного обґрунтування та доказів того, що на даній стадії розслідування вищезазначений захід забезпечення втратив свою актуальність та які б спростували висновки, викладені в ухвалі слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019, якою накладено арешт на вказану земельну ділянку, що дає слідчому судді підстави дійти висновку що необхідність накладення арешту на зазначене в клопотанні майно на теперішній час не відпала.

При цьому варто нагадати, що відповідно до вимог абзацу 2 частини 1 статті 174 КПК України обов`язок доведення, що в подальшому застосуванні арешту майна відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано, законодавець покладає безпосередньо на особу, яка звернулась із клопотанням про скасування арешту майна.

Слідчим суддею вживалися усі розумні заходи з метою перевірки тверджень заявника, однак власника майна, на яке накладено арешт, в судове засідання не з`явився та не навів переконливих даних щодо того, що арешт накладено необґрунтовано чи необхідність в такому арешті майна на даний час відпала.

За правилами ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Суд зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Таким чином, слідчий суддя, розглянувши клопотання в межах питань, які були винесені на його розгляд, та перевіривши надані в обґрунтування цих питань докази, з урахуванням вищенаведеного, дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 16.09.2019 року, в рамках кримінального провадження №12019110000000568 від 01.08.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1КК України.

Керуючись статтями 2, 7, 98, 170, 173-174, 309, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,-

У Х В А Л И В:

Клопотання ОСОБА_3 про скасування арешту земельної ділянки, накладеного ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16.09.2019, у кримінальному провадженні №12019110000000568, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01.08.2019 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.197-1 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає, заперечення проти неї можуть бути подані під час підготовчого провадження в суді.

Слідчий суддя ОСОБА_1