Рішення

від 08.04.2021 по справі 574/588/20

БУРИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 574/588/20 Провадження №2/574/59/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2021 року м. Буринь

Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцана В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду справу за позовом ОСОБА_1 до Біжівської сільської ради Буринського району Сумської області про встановлення факту визнання батьківства та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом мотивуючи тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 , у зв`язку з чим відкрилася спадщина, до якої ввійшло право на земельну частку (пай), яке було посвідчено сертифікатом серії СМ №0246560. Спадщину вона прийняла шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. При зверненні до нотаріуса для оформлення спадкових прав було встановлено, що оригінал вказаного сертифіката на земельну частку (пай) відсутній. Крім того, нотаріус звернув увагу, що у свідоцтві про її народження записане лише ім`я батька ОСОБА_4 , а прізвище їхні різні. З цих підстав їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину. Зазначає, що її мати - ОСОБА_5 проживала з її батьком - ОСОБА_3 без реєстрації шлюбу. Вони вели спільне господарство, а після її народження утримували та виховували її, проживаючи однією сім`єю. Просила встановити факт визнання батьківства ОСОБА_3 відносно неї та визнати за нею право на земельну частку пай, що залишилася після його смерті.

Ухвалою суду від 05.03.2021 року первісного відповідача Біжівську сільську раду Буринського району Сумської області замінено на правонаступника - Буринську міську раду Сумської області.

В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримали і в своїх поясненнях підтвердили обставини викладені в позові.

Представник відповідача про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, в судове засідання не з`явився, клопотання про відкладення розгляду справи та відзив на позовну заяву не надав.

Суд визнав можливим справу розглянути без його участі на підставі наявних доказів.

Із заяви т.в.о. сільського голови Біжівської сільської ради (а.с.36) вбачається, що вказана сільська рада в задоволенні позову заперечень не мала, розгляд справи просив розглянути без участі їхнього представника.

Свідок ОСОБА_6 підтвердила, що з дитинства знає сім`ю позивачки. ОСОБА_3 є її батьком. Останній проживав разом з матір`ю позивачки - ОСОБА_7 та позивачкою однією сім`єю. Вони вели спільне господарство. Він визнав своє батьківство по відношенню до ОСОБА_1 .. Батьки позивачки працювали в колгоспі разом з її батьками, а тому вона їх добре пам`ятає. Крім того вони жили на одній вулиці. Вона довго не розуміла чого у них були різні прізвища. Перша померла мати позивачки, а потім батько.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що з позивачкою вони однолітки, ходили в одну школу, а тому знає її з дитинства. ОСОБА_3 проживав з матір`ю позивачки ОСОБА_5 однією сім`єю і визнав своє батьківство по відношенню до ОСОБА_1 .. Він називав її дочкою, неодноразово приводив до школи. Він любив, виховував її.

Вислухавши пояснення позивачки, її представника та свідків, безпосередньо дослідивши надані докази і давши їм оцінку за своїм внутрішнім переконанням, повно та всебічно встановивши обставини справи, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно частини 3 пункту 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів №3 від 15.05.2006 року, у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю останнього, факт їхнього батьківства може бути встановлено рішенням суду в окремому провадженні.

У п. 3 цієї Постанови роз`яснено, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у ст. 128 СК, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених ст. 53 чинного на момент виникнення спірних правовідносин КпШС 1969 р., суди, вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.

Так, при розгляді справ про встановлення батьківства щодо дитини, яка народилася до ІНФОРМАЦІЯ_2 , необхідно застосовувати відповідні норми КпШС, беручи до уваги всі докази, що достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства, в їх сукупності, зокрема, спільне проживання й ведення спільного господарства відповідачем та матір`ю дитини до її народження, спільне виховання або утримання ними дитини.

Відповідно до ст.53 КпШС України, у разі народження дитини у батьків, які не перебувають у шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків батьківство може бути встановлено в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи на утримання якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.

При встановленні батьківства суд бере до уваги спільне проживання та ведення спільного господарства, спільне виховання чи утримання дитини, або докази, що з достовірністю підтверджують визнання відповідачем батьківства.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Сніжки Буринського району Сумської області маючи прізвище ОСОБА_9 (яке було змінено 01.06.1976 року після реєстрації шлюбу на ОСОБА_10 ), у зв`язку з чим суд застосовує норми Кодексу про шлюб та сім`ю України, що діяли до 01.01.2004 року, тобто до набрання чинності Сімейним кодексом України (а.с. 4,7,8).

Запис про народження позивачки проведений 17.09.1957 року за №31 виконавчим комітетом Сніжківської сільської ради Буринського району Сумської області, в якому записано дату народження ІНФОРМАЦІЯ_4 , документ, що підтверджує народження дитини - довідка від 16.09.1957 року Сніжківського медпункту, у графі відомості про батько записано ОСОБА_4 , відомості про матір - ОСОБА_5 .

Ці відомості відображені у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивачки ОСОБА_1 (а.с.62-65).

Таким чином встановлено, що відомості про батька позивачки в актовому записі про її народження повністю не зазначені, а її прізвище вказане за прізвищем матері.

При цьому, як вбачається з вищевказаного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження позивачки заявником реєстрації її народження був ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Сніжківської сільської ради (а.с.9), виданої на підставі погосподарської книги №18 за 1955,1956 та 1957 роки, ОСОБА_11 (дошлюбне прізвище позивачки) проживала разом та мала склад сім`ї, у тому числі її мати ОСОБА_5 , 1926 року народження, а також чоловік останньої ОСОБА_3 ,1929 року народження.

Ці обставини також підтверджуються завіреною копією сторінки вищевказаної погосподарської книги, особовий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.10).

Довідкою Біжівської сільської ради (а.с.11) підтверджено, що ОСОБА_3 , 1929 року народження, помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і на день смерті проживав в селі Болотівка Буринського району Сумської області. Спадкоємцем за законом є його дочка ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки розпорядилася його особистими речами.

Вказані докази, разом із показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , на думку суду, беззаперечно свідчать, що ОСОБА_3 проживав однією сім`єю із матір`ю позивачки ОСОБА_5 без реєстрації шлюбу як до її народження так і після. Останні вели спільне господарство, спільно виховували та утримували позивачку з дитинства. ОСОБА_3 проявляв батьківську турботу та визнавав своє батьківство по відношенню до ОСОБА_11 (дівоче прізвище позивачки ОСОБА_1 ).

Суд вважає, що вказаний факт знайшов своє підтвердження в судовому засіданні, у зв`язку з чим позивачка є спадкоємицею першої черги за законом в силу ст.529 ЦК Української РСР, положення якого діяли на час відкриття спадщини, і прийняла спадщину відповідно до вимог п.1) ч.1 ст.549 цього Кодексу, оскільки фактично вступила в управління і володіння спадковим майном.

24.06.2020 року позивачка отримала відмову нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну частку (пай) площею 4,53 в умовних кадастровим гектарах, яке належало ОСОБА_3 відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії СМ №0246560 (а.с.13).

Серед іншого, нотаріус вказав, що спадкоємцем не надано оригінал зазначеного правовстановлюючого документу.

Між тим, з доводів ОСОБА_1 вбачається, що вона не спроможна віднайти оригінал цього сертифікату і це унеможливлює оформлення спадщини через органи нотаріату.

Однак, право ОСОБА_3 на вказану земельну частку( пай) у суду сумнівів не викликає з огляду на таке.

Фактично, паювання сільськогосподарських земель в Україні розпочалося після прийняття Указу Президента України Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва №666/94 від 10.11.1994 року та Указу від 08.08.1995 року Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям №720/95.

Зокрема, згідно п.2 Указу Президента України Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям , право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно із законодавством, членами КСП були, зокрема, такі особи: постійні працівники - члени КСП, пенсіонери, які раніше працювали в КСП і залишилися його членами. Крім того, право на земельний пай мають спадкоємці тих членів КСП, які мали таке право, але померли до моменту видачі документа про це право, а саме - земельного сертифіката (Указ Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва ).

Тобто відповідно до змісту статей 22,23 Земельного кодексу України (1990 р. N 561-XII) та Указу Президента України від 08.08.1995 року право на земельний пай у таких випадках особа набуває за наявності усіх трьох умов - перебування в членах КСП, включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю, одержання КСП Державного акта.

Судом встановлено, що спадкодавець ОСОБА_3 таке право набув, оскільки він був включений до списку осіб громадян-членів сільськогосподарського акціонерно-пайового товариства Червоний лан під №141, що підтверджується копіями державного акту на право постійного користування землею серії СМ №000017 від 04.07.1995 року та списку громадян - членів сільськогосподарського товариства, що був доданий до нього (а.с.15-17).

Згідно інформаційної довідки відділу у Буринському районі ГУ Держгеокадастру у Сумській області Сторчак П.П. був виданий сертифікат на право на земельну частку (пай) серії СМ №0246560, який зареєстрований 18.03.1997 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №459, розмір частки (паю) 4,53 умовних кадастрових гектарів, що розташований на території Біжівської сільської ради (а.с.18).

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05.06.2003 року №899 - IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За загальним правилом спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування визначено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року N 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям та відповідні норми ЦК УРСР . У цьому разі слід ураховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04. 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розділ X Перехідні положення ЗК України ).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі - КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України , тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

Таким чином, досліджені по справі докази та встановлені судом фактичні обставини справи, дозволяють задовольнити позов в повному обсязі і таке рішення, на думку суду, буде відповідати не тільки принципу законності, а і справедливості.

Керуючись ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 про встановлення факту визнання батьківства та визнання права на земельну частку (пай) у порядку спадкування, задовольнити повністю.

Встановити факт визнання батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Болотівка Буринського району Сумської області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ).

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце проживання АДРЕСА_1 ), в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , право на земельну частку (пай) розміром 4,53 в умовних кадастрових гектарах, яке належало йому відповідно до сертифіката на земельну частку (пай) серії СМ №0246560, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 18.03.1997 року за №459.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 16.04.2021 року.