Постанова

від 02.06.2021 по справі 483/110/19

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

02.06.21

22-ц/812/796/21

Справа номер 483/110/19 Головуючий суду першої інстанції - Шевиріна Т. Д.

Провадження номер 22-ц/812/796/21 Доповідач суду апеляційної інстанції - Локтіонова О. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 червня 2021 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Колосовського С. Ю., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Біляєвою В. М.,

за участі:

прокурора - Волкожи С. В.,

представника Чорноморської сільської ради - Лушникова В. П.,

представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , на рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 лютого 2021 року, ухвалене о 15 год 39 хв під головуванням судді Шевиріної Т. Д. в приміщенні суду в м.Очакові Миколаївської області, повний текст якого складено 04 лютого 2021 року, за позовом заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки,

У С Т А Н О В И В:

У січні 2018 року прокурор в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації пред`явив зазначений позов до Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - Очаківська РДА), ОСОБА_1 , ОСОБА_3 який обґрунтовував наступним.

Розпорядженням Очаківської РДА №148 від 06 травня 2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки площею 0,1 га у власність для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Розпорядженням Очаківської РДА №388 від 03 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 4825184800:04:000:0425 для індивідуального дачного будівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

У подальшому між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 30.12.2009 укладено договір купівлі-продажу вказаної земельної ділянки, який зареєстровано за №1707.

На підставі зазначеного договору ОСОБА_3 27.12.2012 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку.

Прокурор зазначав, що розпорядження Очаківської РДА №388 від 03 жовтня 2008 року прийняте з порушенням вимог земельного та водного законодавства щодо розпорядження землями водного фонду, а саме прибережними захисними смугами.

З огляду на зазначене прокурор просив: визнати незаконним та скасувати розпорядження Очаківської РДА від 03 жовтня 2008 року № 388 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4825184800:04:000:0425 серії ЯЗ №137616 від 20 жовтня 2008 року, розташовану в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області; витребувати від ОСОБА_3 вищезазначену земельну ділянку у власність Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Звернення з вказаним позовом прокурор обґрунтовував тим, що ані Миколаївська обласна державна адміністрація, ані вказана сільська рада, до складу якої спірна земельна ділянка перейшла 26 жовтня 2018 року, не вживали заходів щодо усунення порушень законодавства.

Очаківська РДА заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що діяла в межах наданих їй законодавством повноважень і з дотриманням вимог про прибережні захисні смуги.

Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 квітня 2018 року вжито заходів забезпечення позову. Накладено арешт на земельну ділянку із кадастровим номером 4825184800:04:000:0425, що розташована у межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області. Заборонено Управлінню ДАБІ у Миколаївській області здійснювати реєстрацію дозвільних документів щодо будівництва об`єктів нерухомості на земельній ділянці. Заборонено відділу державної реєстрації Очаківської РДА здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної ділянки. Заборонено ОСОБА_3 укладати договори щодо земельної ділянки, вчиняти дії, спрямовані на зміну цільового призначення ділянки, проводити будівельні роботи.

Протокольною ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 17 вересня 2019 року до участі у справі в якості правонаступника позивача Миколаївської обласної державної адміністрації залучено Чорноморську сільську раду Очаківського району Миколаївської області.

Рішенням Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 лютого 2021 року позов прокурора задоволено.

Визнано незаконним та скасовано розпорядження Очаківської РДА від 03 жовтня 2018 року №388 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,10 га для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ № 137616 від 20 жовтня 2008 року на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0425 для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

Зобов`язано ОСОБА_3 повернути у власність держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області земельну ділянку площею 0,10 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0425.

З Очаківської РДА на користь Прокуратури Миколаївської області стягнуто судовий збір в сумі 882,13 грн.

З ОСОБА_1 на користь Прокуратури Миколаївської області стягнуто судовий збір в сумі 925,05 грн.

З ОСОБА_3 на користь Прокуратури Миколаївської області стягнуто судовий збір в сумі 1 784,59 грн.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги прокурора є обґрунтованими, оскільки оскаржуване розпорядження Очаківської РДА прийнято з порушенням вимог земельного та водного законодавства.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог прокурора відмовити.

Обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу, ОСОБА_1 зазначала, що судом першої інстанції неправильно оцінено наявні у матеріалах справи докази, а також розтлумачено норми матеріального права.

Прокурором подано відзив на апеляційну скаргу, у якому ним наголошено на тому, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги безпідставними.

Відповідачем ОСОБА_3 також подано відзив на апеляційну скаргу, у якому він зазначив, що доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, а рішення суду незаконним.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 12 травня 2021 року залучено до участі у справі Миколаївську районну державну адміністрацію Миколаївської області в якості правонаступника Очаківської районної державної адміністрації Миколаївської області.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що розпорядженням Очаківської РДА №148 від 06 травня 2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,1 га у власність для індивідуального дачного будівництва в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

З висновків про погодження проекту випливає, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області та Відділ земельних ресурсів у Очаківському районі Миколаївської області розглядали проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок 44 особам загальною площею 4,25 га пасовищ, а не окремо щодо кожної ділянки, і вказували, що вони погоджують проект за умови дотримання режиму використання земель у прибережній захисній смузі.

Розпорядженням Очаківської РДА №388 від 03 жовтня 2008 року затверджено проект землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_1

20 жовтня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЗ №137616, згідно з яким вона стала власником земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4825184800:04:000:0425 із цільовим призначенням для індивідуального дачного будівництва, яка розташована в межах території Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області.

30 грудня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки.

27 грудня 2012 року ОСОБА_3 отримано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯК №940882.

Згідно з даними Публічної кадастрової карти України спірна земельна ділянка знаходиться на відстані 527,647 м від урізу води Чорного моря.

З відповіді Миколаївської обласної державної адміністрації від 11.12.2017 р. випливає, що спірна земельна ділянка за проектом планування забудови Очаківського району Миколаївської області, затвердженого постановою Державного комітету Української РСР у справах будівництва від 23.10.1985 р. №113, знаходиться в зоні рекреації, де передбачалося розміщення санаторіїв, установ відпочинку та туризму, піонертаборів, місць тимчасового відпочинку, заказників та причалів.

14 грудня 2017 року Чорноморська сільська рада Очаківського району Миколаївської області прийняла рішення №2 Про затвердження Генерального плану с.Чорноморка Очаківського району Миколаївської області .

26 жовтня 2018 року Очаківською районною радою Миколаївської області прийнято рішення №10 Про затвердження проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Чорноморка Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області . На підставі вказаного рішення спірна земельна ділянка увійшла до меж села Чорноморка.

Відповідно до Плану зонування села (у складі Генерального плана села) спірна земельна ділянка знаходиться у житловій зоні Ж-1 Зона садибної забудови і не перебуває в межах прибережної захисної смуги.

В силу ст.ст.13, 14, 19 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу.

Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою відповідно до закону і гарантується державою.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог статей 58-61 Земельного кодексу України, 88-90 Водного кодексу України, в редакції яка діяла на час виникнення спірних правовідносин, до земель водного фонду належать землі, зайняті прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм, крім земель, зайнятих лісами.

Землі водного фонду можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Громадянам та юридичним особам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування можуть безоплатно передаватись у власність замкнені природні водойми (загальною площею до 3 гектарів). Власники на своїх земельних ділянках можуть у встановленому порядку створювати рибогосподарські, протиерозійні та інші штучні водойми.

Громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, а також озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб, культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт тощо.

Вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об`єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: а) для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менш як 3 гектари - 25 метрів; б) для середніх річок, водосховищ на них, водойм, а також ставків площею понад 3 гектари - 50 метрів; в) для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів.

При крутизні схилів більше трьох градусів мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється.

Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації (ч.3 ст.60 ЗК України).

Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води (ч.5 ст.88 ВК України).

Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності.

У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: а) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; б) зберігання та застосування пестицидів і добрив; в) влаштування літніх таборів для худоби; г) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач , гаражів та стоянок автомобілів; ґ) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо; д) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки.

Об`єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватися, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.

Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж річок, навколо водойм та на островах встановлюється законом.

Прибережна захисна смуга уздовж морів, морських заток і лиманів входить у зону санітарної охорони моря і може використовуватися лише для будівництва санаторіїв та інших лікувально-оздоровчих закладів, з обов`язковим централізованим водопостачанням і каналізацією.

Згідно з нормами Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.05.1996 №486, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України.

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення фізичних та юридичних осіб, узгоджуються з власниками землі, землекористувачами, Міндовкіллям, Держводагентством та територіальними органами Держгеокадастру, а на території Автономної Республіки Крим - з органами виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань екології та природних ресурсів, водного господарства та земельних ресурсів і затверджуються відповідними місцевими органами виконавчої влади або виконавчими комітетами рад.

Водоохоронна зона морів, морських заток і лиманів, як правило, збігається з прибережною захисною смугою і визначається шириною не менш як 2 кілометри від урізу води.

Відповідно до ст.116, 118, 121 ЗК України, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара.

Громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Статті 21, 393 ЦК України регламентують, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Якщо інше не встановлено законом, власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст.152 ЗК України та ст.391 ЦК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з положеннями Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо планування використання земель від 17.06.2020 №711-ІХ, який набере чинності 24.07.2021, прибережні захисні смуги в межах населених пунктів встановлюються згідно з комплексними планами просторового розвитку територій територіальних громад, генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності або якщо зазначеною містобудівною документацією межі таких смуг не встановлені, вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів, морських заток і лиманів, а для інших водних об`єктів - згідно з частиною другою цієї статті. Межі прибережних захисних смуг, пляжних зон зазначаються в документації із землеустрою, містобудівній документації та позначаються органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування на місцевості інформаційними знаками. Відомості про межі прибережних захисних смуг, пляжних зон вносяться до Державного земельного кадастру як відомості про обмеження у використанні земель (ч.7 ст.88 ВК України); генеральний план населеного пункту є одночасно видом містобудівної документації на місцевому рівні та документацією із землеустрою і призначений для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту. Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту визначається Кабінетом Міністрів України у Порядку розроблення, оновлення, внесення змін та затвердження містобудівної документації та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення), яке складається і затверджується замовником за погодженням з розробником. Обов`язковою складовою генерального плану населеного пункту є план зонування території цього населеного пункту. Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів. Рішення про розроблення генерального плану приймає відповідна сільська, селищна, міська рада. Проектні рішення генерального плану населеного пункту повинні включати межі та правові режими всіх режимоутворюючих об`єктів та всіх обмежень у використанні земель (у тому числі обмежень у використанні земель у сфері забудови), встановлених до або під час розроблення проекту генерального плану (у тому числі межі та правові режими територій і об`єктів природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду, прибережних захисних смуг, водоохоронних зон, пляжних зон, інших охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель). Генеральні плани населених пунктів та зміни до них розглядаються і затверджуються відповідними сільськими, селищними, міськими радами протягом трьох місяців з дня їх подання. У разі затвердження у встановленому цим Законом порядку генерального плану населеного пункту не розробляються: проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів (щодо обмежень у використанні земель, відомості про які підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі цього генерального плану населеного пункту) (ст.17 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності ).

Прикінцеві та перехідні положення вищевказаного Закону передбачають, що містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність. З 1 січня 2025 року внесення змін до такої документації допускається за умови приведення її у відповідність із вимогами цього Закону. Плани зонування територій, затверджені до набрання чинності цим Законом, вважаються невід`ємними складовими генеральних планів населених пунктів. У населених пунктах, у яких не затверджені плани зонування територій станом на день набрання чинності цим Законом, можуть затверджуватися плани зонування територій шляхом внесення змін до генеральних планів населених пунктів. До 1 січня 2025 року розмір прибережних захисних смуг у межах населених пунктів може змінюватися детальним планом території, розробленим з урахуванням вимог цього Закону щодо складу та змісту містобудівної документації на місцевому рівні або проектом землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об`єктів, що узгоджується із затвердженою містобудівною документацією. Зазначений проект землеустрою у такому разі затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою.

Норми статті 5 ЦК України регламентують, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Стаття 41 Конституції України передбачає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.

Згідно з вимогами статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три окремі норми: 1) виражається у першому реченні першого абзацу, закладає принцип мирного володіння майном і має загальний характер; 2) викладена у другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності й обумовлює його певними критеріями; 3) закріплена у другому абзаці та визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна у загальних інтересах. Другу та третю норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, треба тлумачити у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України від 23 січня 2014 року ( East/West Alliance Limited v. Ukraine , заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.

Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах Рисовський проти України від 20 жовтня 2011 року ( Rysovskyy v. Ukraine , заява № 29979/04), Кривенький проти України від 16 лютого 2017 року ( Kryvenkyy v. Ukraine , заява № 43768/07)).

Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову прокурора не відповідає обставинам справи, вимогам законодавства та положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на таке.

Судом встановлено, що станом на 03 жовтня 2008 року законодавство не передбачало права передання земель водного фонду, якими є прибережні захисні смуги, у приватну власність громадян.

Спірна земельна ділянка на той час знаходилася за межами населеного пункту, а тому на неї розповсюджувалися вимоги Водного кодексу України про дотримання двокілометрової відстані від урізу води моря.

Проте, з зазначеного часу відбулися зміни і земельна ділянка увійшла до меж населеного пункту села Чорноморка Очаківського району Миколаївської області, було затверджено Генеральний план села та прибережні захисні смуги, розташовані в селі, законодавчий орган держави прийняв Закон про те, що в межах населених пунктів прибережні захисні смуги встановлюються, серед іншого, згідно з генеральними планами населених пунктів, а в разі їх відсутності вони визначаються шириною 100 метрів від урізу води морів. І хоча вказаний Закон від 17.06.2020 №711-ІХ ще не набрав чинності, однак його Прикінцеві та перехідні положення регламентують, що містобудівна документація на місцевому рівні, затверджена до набрання чинності цим Законом, зберігає чинність, плани зонування територій, затверджені до набрання чинності цим Законом, вважаються невід`ємними складовими генеральних планів населених пунктів.

Спірна земельна ділянка на даний час перебуває в зоні садибн ої забудови та за межами прибережних захисних смуг.

З урахуванням викладеного колегія суддів констатує, що позбавлення права власності на вказану земельну ділянку за таких обставин не можна стверджувати, що буде в інтересах суспільства, а також пропорційним легітимній меті втручання у право, а тому не вбачає наявності підстав для задоволення позову.

За такого, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Оскільки рішення суду скасоване, то відповідно до вимог ч.13 ст.141 ЦПК України Прокуратура Миколаївської області має відшкодувати відповідачу ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 7929 грн.

Керуючись ст.374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через її представника ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 02 лютого 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову заступника керівника Миколаївської місцевої прокуратури №1 в інтересах держави в особі Чорноморської сільської ради Очаківського району Миколаївської області до Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування розпорядження, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки відмовити.

Стягнути з Прокуратури Миколаївської області на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 7929 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді С. Ю. Колосовський

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 03 червня 2021 року.