Постанова

від 01.06.2021 по справі 650/1468/20

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 650/1468/20 Головуючий в І інстанції: Сікора О.О.

Номер провадження: 22-ц/819/706/21 Доповідач: Майданік В.В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2021 року Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Майданіка В.В.

суддів: Кутурланової О.В.,

Орловської Н.В.

секретар Давиденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2021 року, у складі судді Сікори О.О., у справі за позовом адвоката Колеснікова Сергія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" про стягнення суми боргу ,

В С Т А Н О В И В :

21 вересня 2020 року адвокат Колесніков Сергій Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", в якому просив стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики №10/2019 від 18.11.2019 року у розмірі 303000,00грн та судові витрати.

Позов, з посиланням на положення ст.ст.1046, 1047, 1049 ЦК України, обґрунтований наступним.

Між позивачем та відповідачем був укладений договір позики № 10/2019 від 18.11.2019 року, відповідно до якого позивач передав у тимчасове безоплатне користування, шляхом перерахування через термінал самообслуговування "Приватбанку", 300000,00 грн, що є еквівалентом 12330 доларів США. Шляхом обміну письмовими додатками сума боргу була узгоджена у розмірі 303000,00 грн.

В свою чергу відповідач зобов`язався повернути вищевказану суму трьома платежами: до 18 травня 2020 року - 50 % боргу, тобто 150000,00 грн; до 31 травня 2020 року - 100000,00 грн; до 18 червня 2020 року - 50000 грн. Пізніше термін погашення боргу було перенесено на 03 травня 2020 року, що підтверджується відповідними листами.

Однак, після закінчення узгодженого сторонами договору строку відповідач перестав відповідати на звернення позивача, а при зустрічі директор підприємства ОСОБА_2 повідомив, що він усунутий від керівництва підприємством, а отже позивачу слід звертатися безпосередньо до підприємства.

08 травня 2020 року позивач звернувся до керівництва підприємства боржника з проханням роз`яснення ситуації щодо строків повернення позики, але звернення було проігноровано і ніякої відповіді на листа позивач не отримав. Його повторне звернення від 17.06.2020 року також було залишено без відповіді.

З огляду на те, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором позики, просить задовольнити позов.

Ухвалою суду від 29.09.2020 року було відкрито провадження у справі й ухвалено провести розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.47).

Ухвалою суду від 06.10.2020 року вказану позовну заяву було залишено без руху з огляду на те, що відповідачами у справі зазначені Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" та ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", ідентифікаційний код 03119138 при тому, що за вказаним ідентифікаційним кодом в ЄДРЮОФОПГФ значиться юридична особа із назвою Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк". Тобто, не дотримана вимога п.2 ч.3 ст.175 ЦПК України щодо необхідності зазначення у позовній заяві повного найменування сторін, ідентифікаційного коду юридичної особи (а.с.68-69).

15.10.2020 року адвокат Колесніков Сергій Володимирович, діючий від імені ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою з уточненими та усуненими недоліками. У зазначеній уточненій позовній заяві ставиться питання пр стягнення суми боргу за договором позики №10/2019 від 18.11.2019 року у розмірі 303000,00грн з відповідача Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк". Обґрунтування позову тотожне попередньому (а.с.72-73).

Ухвалою суду від 16.10.2020 року здійснено заміну відповідача Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538" на Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" (а.с.74-75).

У відзиві на позов, поданому 23 листопада 2020 року, директор відповідача Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" Москаленко О.О. просить у позові відмовити повністю з огляду на таке.

Зазначив, що між сторонами вказаний договір позики укладено не було, оскільки, як вбачається зі змісту документу, його укладено позивачем з Публічним акціонерним товариством "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", якого як юридичної особи не існувало. Крім того, вказаний договір підписано особою, яка незаконно займала посаду директора ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", що відбулось внаслідок рейдерського захоплення підприємства. Також позивачем не доведено факту передачі предмету позики в натурі відповідачу та факту наявності у позивача вказаної суми коштів для можливості їх передання за договором позики.

Відповідно до свого Статуту ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське автотранспортне підприємство № 16538", а не Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538". Позивачем також не надано доказів того, що Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" є правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське автотранспортне підприємство № 16538" або ПрАТ "Великоолександрівськи автопарк".

Із змісту позовної заяви неможливо встановити наявність у позивача достатньої кількості коштів та їх походження. Так, позику здійснено 20-ма платежами протягом 23 календарних днів, тобто це підтверджує відсутність у позивача достатньої кількості коштів. Вважає, щ позивач скористався, за домовленістю з ОСОБА_3 , коштами, які були зараховані 27.11.2019 року на рахунок ПрАТу контрагентом ТОВ "Херсонавтотранс" в сумі 28000грн. З квитанцій вбачається, що платежі були здійснені з 21.11.2019 по 13.12.2019 року з терміналів самообслуговування ПриватБанку м. Дніпро (де проживає ОСОБА_4 ), м. Нова Каховка (де фактично проживає ОСОБА_3 ), смт. Велика Олександрівка. Це свідчить про те, що ОСОБА_1 було передано кредитну картку ОСОБА_3 , який фактично і здійснював "карусель" з позиковими коштами.

Крім того, дані про рух коштів позики по рахунку ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" є доказом про їх фактичне привласнення рідними братом і сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , та є елементом намагання злочинним шляхом заволодіти коштами та майном Товариства, заводячи його в борги для подальшого банкрутства.

Також, для транзиту коштів від ОСОБА_1 до громадянки ОСОБА_4 був незаконно використаний громадянином ОСОБА_3 розрахунковий рахунок ПрАТ "Великоолександрівський автопарк".

Також зазначив, що ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" не використовувало кошти позики на власні потреби. При цьому вважає, що ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" не є належним відповідачем у справі, оскільки Договір позики та квитанції перерахування коштів доводять те, що ОСОБА_3 діяв в своїх інтересах через ПАТ "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", а також, що отримані за договором позики кошти не передавалися ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" і докази їх використання останнім на власні потреби відсутні.

Також звернув увагу на про відсутність економічної мети перерахування відповідних коштів, про що свідчить факт здійснення ними, одразу після надходження на рахунок, оплати послуг ФОП ОСОБА_4 . Тобто отримання коштів у позику не призвело до приросту або збереження активів чи вартості підприємства, а лише штучно підвело його до банкрутства. Проведені операції також свідчать про здійснення транзиту коштів від ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_5 із використанням рахунку відповідача.

Ухвалою суду від 25.11.2020 року було закрито підготовче провадження й призначено справу до розгляду (а.с.132).

У відповіді на відзив, поданому позивачем ОСОБА_1 11 грудня 2020 року, останній просить задовольнити позов у повному обсязі, стягнувши з Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" на свою користь суму боргу в розмірі 303000,00 грн та судові витрати в сумі 3030,00 грн.

При цьому зазначив, що оскільки ОСОБА_3 був керівником ПАТ "Великоолександрівський АТП № 16538" з 16 вересня 2020 року, про що свідчить Витяг з ЄДРЮОФОПГФ, то він мав право підписувати вказаний договір позики. Крім того, вказаний договір позики в судовому порядку скасовано не було.

Також, позивач зазначив, що Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" є правонаступником Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП 16538", оскільки це є одним підприємством, про що свідчить зміст пункту 1.4 Статуту ПрАТ "Великоолександрівський автопарк".

Кошти, які є предметом договору позики, перераховувалися на рахунок відповідача в розмірі 15000 грн на добу, оскільки термінал лімітований. Факт отримання вказаних коштів відповідач визнав, про що також надав витяг з рахунку.

Твердження відповідача про те, що він (тобто позивач) діяв недобросовісно є хибним та необґрунтованим припущенням.

ФОП ОСОБА_5 дійсно отримала кошти від відповідача, що підтверджуються наданими нею документами.

У запереченнях, поданих 01.02.2021 року директором Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" Москаленком О.О., відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

При цьому повторив доводи, викладені у відзиві на позовну заяву. Зазначив про недопустимість як доказів договору позики та меморіальних ордерів, оскільки їх оригінали подано несвоєчасно, а копії, подані разом із позовом, не були засвідчені у встановленому законом порядку.

Також вказав, що позивач не довів факту правонаступництва між підприємствами з огляду на відсутність в ЄДР відомостей про таке правонаступництво та неіснування статуту Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП 16538".

Твердження позивача про дійсність договору позики, оскільки його не визнано недійсним, є недостатнім для виникнення у сторін взаємних зобов`язань, адже останнє підлягає окремому встановленню.

Рішенням Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2021 року у задоволенні позову було відмовлено .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати й прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, стягнувши з належного відповідача Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538" борг у сумі 303000,00 грн за договором позики від 18.11.2019 року. При цьому скаржник послався на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм процесуального права й неправильне застосування норм матеріального права.

Зокрема, зазначив, що первісно він звернувся до суду з позовом про стягнення суми боргу саме з Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП 16538", однак йому судом було запропоновано замінити відповідача та поставити відповідачем Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк". Отже такі дії суду є незаконними й такими, що здійснені без аналізу Витягу з ЄДРЮОФОПГФ.

Також, вказав, що суд не звернув уваги на історію створення ВАТ "Великоолександрівський АТП 16538" та інших перетворень вказаного товариства, акції якого до цього часу не змінювалися, в той час як акції Приватного акціонерного товариства відсутні та не зареєстровані в НКЦПФР. Зазначив, що у справі №923/849/15 постановою Одеського господарського апеляційного суду від 09.03.2016 року було визнано незаконним проведення загальних зборів 24.04.2015 року ВАТ "Великоолександрівський АТП 16538", в тому числі прийняття Статуту в новій редакції Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", оформлені протоколом №1 від 24.04.2015 року. Однак вказану постанову було виконано лише 18.09.2019 року і внесений реєстраційний номер 14849990032000062 замість незаконного номера 14841050030000062. Тобто, більш як через 4 роки вступили в дію старі Установчі документи, а саме ВАТ "Великоолександрівське автотранспортне підприємство 16538". Під час виконання вказаної постанови за законом про акціонерні товариства мали місце публічні акціонерні товариства та приватні. Тому реєстратором самостійно було зроблено запис - Публічне акціонерне товариство і через кому поставлено дійсне найменування - ВАТ "Великоолександрівське АТП 16538".

Також зазначив, що з огляду на те, що суд заставив внести у позов неналежного відповідача (ПрАТ "Великоолександрівський автопарк"), у цій справі як відповідач має бути Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівське АТП 16538".

У своєму відзиві відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

На вказаний відзив позивачем подано відповідь на відзив, який суд апеляційної інстанції приймає як письмові пояснення, в якому позивач просить його позов задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" суму боргу у розмірі 310575,00грн.

Справу втретє було призначено до апеляційного розгляду на 01.06.2021 року об 11-15 годині, однак позивач, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, до суду не з`явився. У своїй заяві до суду він просить розглянути справу за його відсутності та задовольнити позов у повному обсязі. У зв`язку з цим апеляційний суд вважає причину неявки в судове засідання позивача неповажною, вважає, що відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України неявка його не перешкоджає розгляду справи, а тому ухвалив розглянути справу за його відсутності.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається таке.

Відповідно до договору позики від 18 листопада 2019 року, укладеного в простій письмовій формі й наданого із відміткою "Копія 01.12.20 підпис ОСОБА_1 ", вбачається, що його сторонами зазначені ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" ВАТ Великоолександрівський АТП № 16538, ідентифікаційний код юридичної особи 03119138, юридична адреса: смт. Велика Олександрівка, вул. Чкалова, 11 у особі директора підприємства Дударева В.В., діючого на підставі Уставу товариства (а.с.181-182).

Згідно з положенням пункту 1.1 вказаного Договору сторони домовилися, що позикодавець, тобто ОСОБА_1 , передає, а позичальник, тобто Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" ВАТ Великоолександрівський АТП № 16538 приймає у тимчасове безоплатне користування грошові кошти у розмірі 300000 грн, що є еквівалентом 12330 доларів по курсу купівлі у ПриватБанку на момент видачі позики позичальнику.

Відповідно до положень пунктів 1.1 та 1.3 зазначеного Договору позикодавцем передача грошових коштів робиться у безготівковому вигляді на розрахунковий рахунок позичальника або у касі підприємства. Строк користування грошовими коштами за згодою сторін складає 4 місяці, тобто до 01 квітня 2020 року, але не припиняє своєї дії до повного погашення позичальником своїх фінансових зобов`язань перед позикодавцем.

Відповідно до положень пунктів 2.1 та 2.2 Договору позикодавець зобов`язався надати кошти в розмірі 300000 грн позичальнику на протязі двох тижнів з моменту підписання сторонами цього договору, а позичальник зобов`язався повернути позичену суму трьома платежами, а саме до 01 квітня 2020 року 50% позики у виді 150000 грн, до 15 квітня 2020 року 100000 грн, а до 30 квітня 2020 року 50000 грн.

Згідно з копіями листів від ОСОБА_1 від 09 грудня 2019 року, 25 березня 2020 року, 02 квітня 2020 року, 17 червня 2020 року, 08 травня 2020 року, від ОСОБА_3 від 29 березня 2020 року вбачається, що ОСОБА_1 звертався до ОСОБА_3 як директора Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" ВАТ Великоолександрівський АТП № 16538 з питання повернення позики та сторони домовилися про збільшення суми позики на 3000 грн (у зв`язку з додатковими витратами на комісію банка при зарахуванні коштів на рахунок у розмірі 1%), директор ОСОБА_3 просив відтермінувати строк погашення боргу за договором позики до 03.05.2020 року (а.с.7, 10, 11, 13, 15).

Судом було досліджено оригінали квитанцій, копії яких наявні в матеріалах справи, від:

21 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

22 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

23 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

24 листопада 2019 року на суму 5900 грн,

24 листопада 2019 року на суму 9099 грн,

25 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

26 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

27 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

28 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

29 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

30 листопада 2019 року на суму 14999 грн,

02 грудня 2019 року на суму 14999 грн,

04 грудня 2019 року на суму 14999 грн,

05 грудня 2019 року на суму 14999 грн,

06 грудня 2019 року на суму 14999 грн,

07 грудня 2019 року на суму 10400 грн,

07 грудня 2019 року на суму 4599 грн,

09 грудня 2019 року на суму 14999 грн,

10 грудня 2019 року, на суму 14999 грн,

11 грудня 2019 року на суму 14999 грн,

12 грудня 2019 року на суму 14999 грн,

13 грудня 2019 року на суму 14999 грн, а всього на суму 299980 грн (а.с.18-39).

Також судом було досліджено наданий АТ КБ "ПриватБанк" витяг з рахунку ВАТ "Великоолександрівське АТП 16538" за листопад, грудень 2019 року, яким підтверджується отримання відповідних траншів безвідсоткової позики за вказаним вище договором № 10/2019 від 18.11.2019 року від ОСОБА_1 (а.с.118-119).

Із вказаного Витягу також вбачається перерахування на адресу ФОП ОСОБА_4 коштів в розмірі 14999,00грн чи 15000,00грн (один раз - 43003,35грн 27.11.2019 року) як оплата послуг по відповідним актам виконаних робіт. Вказані перерахування в основному здійснені у дні перерахування відповідних коштів позивачем.

Із даних квитанцій та витягу вбачається, що грошові кошти були перераховані на розрахунковий рахунок № НОМЕР_2 на ім`я Великоолександрівського АТП № 16538, ВАТ, код ЄДРПОУ 03119138.

Вказані обставини також підтверджуються копіями меморіальних ордерів (а.с.169-179).

Із статуту ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" з ідентифікаційним кодом 03119138, затвердженого протоколом № 02/2019 від 28 жовтня 2019 року, долученого до відзиву на позовну заяву, встановлено, що Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське автотранспортне підприємство 16538", а також є правонаступником всіх прав та обов`язків останнього (а.с.112).

У справі щодо підприємства з одним і тим же кодом ЄДРПОУ 03119138 та за однією і тією ж адресою АДРЕСА_2 наявні Витяги з ЄДРЮОФОПГФ від 19.09.2019 року (а.с.208-212), від 12.03.2020 року (а.с.185-192; 206-207), від 03.06.2020 року (а.с.55-58).

Так, згідно Витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 19.09.2019 року за такими кодом ЄДРПОУ та адресою значиться Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538".

Згідно Витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 12.03.2020 року за такими кодом ЄДРПОУ та адресою також значиться Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538".

Згідно Витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 03.06.2020 року за такими кодом ЄДРПОУ та адресою також значиться Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" ПрАТ "Великоолександрівський АП".

Тобто, юридична особа з ідентифікаційним кодом 03119138 з 28 жовтня 2019 року діє як ПрАТ "Великоолександрівський автопарк".

Із Договору вбачається, що його стороною фактично визначено дві юридичні особи із різними організаційно-правовими формами, а саме Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" та Відкрите акціонерне товариство "Великоолександрівське автотранспортне підприємство 16538", при тому, що відповідна організаційна форма не передбачена ані частиною шостою статті 152 ЦК України, ані частиною першою статті 5 Закону України "Про акціонерні товариства".

Перш за все апеляційний суд зазначає про таке.

За положеннями ст.367 ЦПК України:

--- суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1);

--- в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.6).

З підстав зазначеного апеляційний суд не може прийняти до уваги вимогу апеляційної скарги, якою позивач просить скасувати рішення, визнати належним відповідачем Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538" та стягнути з нього вказаний борг у сумі 303000,00грн, тобто на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції позивач по суті змінює відповідача з Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" на Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", що не передбачено процесуальним законом.

А тому апеляційний суд виходить з вимог апеляційної скарги, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції. Тобто, якщо за наслідками розгляду скарги апеляційний суд дійде висновку про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, він, відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Якщо ж апеляційний суд дійде висновку про наявність підстав для скасування рішення суду першої інстанції, він, відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України скасовує судове рішення повністю або частково й ухвалює у відповідній частині нове рішення або змінює рішення.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того , що позивач не обґрунтував підстави виникнення обов`язку у ПрАТ "Великоолександрівський автопарк"за договором позики, укладеним із юридичною особою з іншою назвою.

Також суд виходив з того , що з урахуванням відомостей, зазначених у статуті ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" (від 28 жовтня 2019 року ), вбачається, що на момент укладення договору позики (18.11.2019 року) ВАТ "Великоолександрівський АТП" вже припинив своє існування, тобто на момент прийняття відповідного рішення у виді нової редакції вказаного статуту (28 жовтня 2019 року) не існувало позикових зобов`язань, оскільки вони виникли лише 18 листопада 2019 року, при цьому відомості про реєстрацію Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" в ЄДРЮОФОПГФ взагалі відсутні.

Також суд виходив з того , що перерахування вказаних грошових коштів на належний ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" рахунок, при тому, що домовленість щодо позикових зобов`язань мала місце з іншими особами, не свідчить про обов`язок ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" повернути вказані кошті в порядку виконання договору позики. При цьому суд не може виходити за межі позовних вимог, а доводи позивача щодо підстав позову не знайшли свого підтвердження.

Проте, погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна, оскільки до нього він дійшов при неповному з`ясуванні обставин справи, порушенні норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За своїми ознаками договір позики є реальним, оплатним або диспозитивно безоплатним, одностороннім, строковим або безстроковим.

Згідно п.2 ч.1 ст.1046 ЦК України договір позики вважається укладеним в момент здійснення дій з передачі предмета договору на основі попередньої домовленості.

Відповідно до ч.2 ст.1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику, зокрема грошові кошти в строк та у порядку, що встановлені договором; позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахуванням грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

За положеннями ст.1051 ЦК України:

--- позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором (абз.1 ч.1);

--- якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини (абз.2 ч.1).

Як вбачається із ч.ч.1, 2 ст.533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд першої інстанції обґрунтовано прийняв договір позики як доказ з огляду на наявність на ньому оригіналу печатки та підписів, а також з огляду на те, що стороною відповідача клопотання про проведення судової експертизи вказаного документу подано не було.

Апеляційний суд також звертає увагу на наступне.

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, є договори та інші правочини.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.202 ЦК України).

За змістом ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У цій справі вимога про визнання договору позики недійсним не є предметом позову.

Такий висновок викладений також у постанові Верховного Суду від 29.01.2020 року у справі № 667/3028/15-ц.

Таким чином, у справі встановлено, що договір позики від 18.11.2019 року є реальним, він по суті виконаний позивачем як позикодавцем (реально сплачено 299980 грн), протилежна сторона з цього приводу жодних претензій не заявляла. Питання стоїть в тому, чи повинен відповідач Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" відповідати за вказаним договором позики, тобто повернути позивачу суму боргу. При цьому, як зазначалось, не має значення позиція позивача, викладена в апеляційній скарзі (про стягнення боргу з іншої особи, яка не є відповідачем).

Позиція відповідача викладена наступним чином. Між сторонами вказаний договір позики укладено не було, оскільки, як вбачається зі змісту документу, його укладено позивачем з Публічним акціонерним товариством "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", якого як юридичної особи не існувало. Також позивачем не доведено факту передачі предмету позики в натурі відповідачу та факту наявності у позивача вказаної суми коштів для можливості їх передання за договором позики. Відповідач послався на фактичне привласнення коштів рідними братом і сестрою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , вказавши, що це є елементом намагання злочинним шляхом заволодіти коштами та майном Товариства, заводячи його в борги для подальшого банкрутства.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові, виходив з відсутності обов`язку у ПрАТ "Великоолександрівський автопарк"за договором позики, укладеним із юридичною особою з іншою назвою. Також суд вважав, що на момент прийняття відповідного рішення у виді нової редакції статуту відповідача (28 жовтня 2019 року) не існувало позикових зобов`язань, оскільки вони виникли лише 18 листопада 2019 року. Отже, суд першої інстанції вважав відсутнім обов`язок ПрАТ "Великоолександрівський автопарк" повернути вказані кошті в порядку виконання договору позики, а суд при цьому не може виходити за межі позовних вимог.

Апеляційний суд виходить з такого.

На теперішній час в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України взагалі відсутні відомості про державну реєстрацію трьох юридичних осіб, про які також йде мова у цій справі:

--- ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538";

--- Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк";

--- Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538".

У вказаному Реєстрі наявні відомості про державну реєстрацію Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", тобто відповідача у цій справі. Зокрема наявні такі відомості: Дата державної реєстрації: 08.04.1996 Дата запису: 15.03.2005 Номер запису: 14841200000000062; Ідентифікаційний код юридичної особи -

03119138; Місцезнаходження юридичної особи - Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Чкалова, 11; керівник - Москаленко Олександр Олександрович.

Крім того, саме відомості про державну реєстрацію відповідача Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" з`являються у Реєстрі при введенні запиту на відомості про державну реєстрацію трьох інших юридичних осіб, про які також йде мова у цій справі (ВАТ, ПАТ та ПАТ ВАТ).

За положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань":

--- Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (ч.1 ст.7 );

--- в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: 1) найменування юридичної особи, у тому числі скорочене (за наявності); 2) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (далі - ідентифікаційний код); 3) організаційно-правова форма; відомості про керівника юридичної особи, а за бажанням юридичної особи - також про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи (п.п.1, 2, 3, 13 ч.2 ст.9 );

--- якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості (ст.10 );

--- підставою для відмови у державній реєстрації є, зокрема, щодо юридичної особи, стосовно якої подано заяву про державну реєстрацію змін до відомостей Єдиного державного реєстру, пов`язаних із зміною засновників (учасників) юридичної особи, проведено державну реєстрацію рішення про припинення юридичної особи в результаті її ліквідації (ст.28 ).

Таким чином, виходячи із змісту укладеного договору позики, даних про особу позичальника (Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538" ), її коду юридичної особи (03119138) та її юридичної адреси (Херсонська область, смт. Велика Олександрівка, вул. Чкалова, 11 ), яка є тотожною з юридичною адресою відповідача ПрАТ "Великоолександрівський автопарк", виходячи із даних Витягу з ЄДРЮОФОПГФ від 19.09.2019 року та від 12.03.2020 року, за якими за такими ж кодом ЄДРПОУ та адресою значиться Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк", ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", виходячи зі змісту Статуту відповідача про те, що він є новим найменуванням Відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське автотранспортне підприємство 16538", а також є правонаступником всіх прав та обов`язків останнього, враховуючи, що грошові кошти від позивача як позикодавця реально надійшли протягом часу з 21.11.2019 року по 13.12.2019 року на банківський рахунок ВАТ "Великоолександрівське АТП 16538", відкритий в АТ КБ "ПриватБанк", із зазначенням коду ЄДРПОУ 03119138, апеляційний суд вважає , що Приватне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" є належним відповідачем у цій справі.

Той факт, що на момент прийняття відповідного рішення у виді нової редакції статуту відповідача (28 жовтня 2019 року) не існувало позикових зобов`язань, оскільки вони виникли пізніше, а саме 18.11.2019 року за договором позики, укладеним формально з позичальником з найменуванням Публічне акціонерне товариство "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівський АТП № 16538", зовсім і не свідчить про відсутність у відповідача зобов`язань за вказаним договором позики з урахуванням наведеного вище, адже позикодавець не може бути позбавлений права на повернення наданої ним суми боргу за договором позики за відсутності його вини та внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб підприємства-позикодавця.

Також, не може бути залишена поза увагою і та обставина, що статтею 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства встановлені: неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом (п.2); справедливість, добросовісність та розумність (п.6).

В даному випадку позиція відповідача суперечить вказаним засадам цивільного законодавства, оскільки передбачає позбавлення позивача свого майна з підстав, які стали можливими внаслідок дій чи бездіяльності посадових осіб підприємства-позикодавця.

Отже, апеляційний суд вважає, що відповідач має нести зобов`язання за вказаним договором позики.

Суд апеляційної інстанції не може прийняти до уваги як доказ неотримання відповідачем суми позики копії податкових декларацій відповідача за 2019-2021 роки, які долучені до справи при її апеляційному розгляді за клопотанням сторони відповідача, в які не внесено суму позики, яку відповідач не отримував. При цьому апеляційний суд враховує те, що вказані декларації заповнюються самим відповідачем і до їх заповнення позивач жодного відношення не має.

Сума, яка підлягає стягненню, складає 299980 грн, оскільки саме така сума коштів на виконання вказаного договору позики була надана позичальнику, що підтверджується відповідними квитанціями та меморіальними ордерами. Апеляційний суд не може прийняти до уваги лист за підписом директора Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" ВАТ "Великоолександрівське АТП 16538" В.В. Дударевим як відповідь на звернення позивача від 09.12.2019 року, в якому останній вважає можливим збільшити суму боргу на 3000,00грн, тобто до 303000,00грн. При цьому враховує, що відповідні зміни в договір позики внесено не було і реально кошти в сумі 3000,00грн у якості боргу надані не були.

Наявність судових рішень судів господарської юрисдикції у 2016, 2020 роках за участі і щодо Відкритого акціонерного товариства "Великоолександрівське автотранспортне підприємство 16538", Публічного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк", у тому числі у справах №923/849/15 (є посилання у скарзі, судові рішення оприлюднені в ЄДРСР), №923/37/20 (а.с.221-224, 225) лише підтверджують факт існування за вказаною юридичною адресою однієї юридичної особи, яка не припинялась, а лише змінювала своє найменування.

На вказане суд першої інстанції уваги не звернув і прийшов до помилкового висновку про відмову в позові.

Таким чином, з підстав наведеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення на підставі п.2 ч.1 ст.374, п.п.1, 4 ч.1 ст.376 ЦПК України слід скасувати й постановити нове рішення, яким позов задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики №10/2019 від 18.11.2019 року у розмірі 299980,00 грн . В решті позову слід відмовити.

Відповідно до положень ст.141 ЦПК України:

--- судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених

позовних вимог (ч.1);

--- інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно

розміру задоволених позовних вимог (ч.2).

При поданні позову та апеляційної скарги позивачем (скаржником) було сплачено судовий збір у встановленому законом розмірі відповідно 3030,00грн (а.с.1, 45) та 4545,00грн (3030,00грн х 150%), тобто всього сплачено 7575,00грн (3030,00грн + 4545,00грн).

Позовні вимоги задоволено на 99% (299980,00грн х 100% : 303000,00грн).

Таким чином, з урахуванням задоволення позову на 99% з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судові витрати у розмірі 7499,25грн (7575,00грн х 99% : 100% ).

Керуючись ч.1 ст.367, п.2 ч.1 ст.374, п.п.1 і 4 ч.1 ст.376 ЦПК України , ст.ст.1046, 1047, 1049 ЦК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Великоолександрівського районного суду Херсонської області від 03 лютого 2021 року скасувати й ухвалити нове рішення.

Позов адвоката Колеснікова Сергія Володимировича, діючого від імені ОСОБА_1 , до Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" про стягнення суми боргу - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики №10/2019 від 18.11.2019 року у розмірі 299980,00 грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Великоолександрівський автопарк" на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 7499,25грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 03 червня 2021 року .

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ В.В. Майданік

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.В. Кутурланова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Н.В. Орловська