Постанова

від 02.06.2021 по справі 910/841/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2021 р. Справа№ 910/841/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мартюк А.І.

суддів: Зубець Л.П.

Алданової С.О.

при секретарі Гуцал О.В.

за участю представників зазначених в протоколі від 02.06.2021р.

розглянувши у відкритому судовому

засіданні апеляційну

скаргу Приватного акціонерного товариства Страхової компанії "Євроінс Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 26.01.2021р.

у справі № 910/841/20 (суддя Морозов С.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик"

до Приватного акціонерного товариства Страхової компанії

Євроінс Україна"

про стягнення 3 478 138,00 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик" звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна", в якому просить стягнути з відповідача 3 478 138,00 грн. суми страхового відшкодування за укладеним між сторонами договором добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) № 017002-2203-0000001 від 01.06.2017.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 у справі №910/841/20 позов задоволено повністю та стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (ідентифікаційний код 22868348, адреса місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик" (ідентифікаційний код 38526587, адреса місцезнаходження: 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, буд. 2/309) суму коштів у розмірі 3 478 138,00 грн (три мільйони чотириста сімдесят вісім тисяч сто тридцять вісім гривень 00 копійок) та суму судового збору в розмірі 52 046,64 грн (п`ятдесят дві тисячі сорок шість гривень 64 копійки).

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Євроінс Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 у справі №910/841/20 та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття невірного рішення.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.03.2021 р., апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Страхова компанія "Євроінс Україна" передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. - головуюча суддя; судді - Зубець Л.П., Владимиренко С.В.

Розпорядження №09.1-08/1275/21 Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 р,. у зв`язку з перебуванням судді Владимиренко С.В. на лікарняному призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/841/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 р. апеляційну скаргу у справі №910/841/20 передано на розгляд колегії суддів у складі: Мартюк А.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 у справі №910/841/20, розгляд справи призначено на 28.04.2021 року.

15.04.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній зазначає, що оскаржуване рішення прийнято з дотриманням норм чинного законодавства, тому просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 у справі №910/841/20 без змін.

У засіданні суду 28.04.2021 р. учасники апеляційного провадження надали пояснення по справі.

Представники відповідача у поясненнях, наданих у судовому засіданні підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 у справі №910/841/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Представник позивача у поясненнях наданих у судовому засіданні, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.04.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 19.05.2021 р.

11.05.2021 р. через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення.

19.05.2021 року через управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника позивача надійшли заперечення на додаткове пояснення відповідача.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 31.05.2021 р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні до 02.06.2021 р.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 19.01.2017 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" (замовник) та позивачем (виконавець) укладено Генеральний договір організації перевезення вантажів №190117 (надалі - Генеральний договір), відповідно до п. 1.1. якого виконавець приймає на себе обов`язки від свого імені та за рахунок замовника надати послуги, пов`язані з організацією перевезення легкових автомобілів, мікроавтобусів, джипів та інших транспортних засобів (далі - вантаж) автомобільним транспортним спеціально призначення (далі - "автовозами") у міжнародному сполученні з метою його доставки від пунктів відправлення до пунктів призначення згідно з заявками замовника (надалі - послуги організації перевезення вантажів або послуги).

Виконавець несе повну матеріальну відповідальність за пошкодження вантажу, втрату товарного вигляду вантажу, повне або часткове знищення вантажу в обсязі заподіяних збитків, якщо доведе, що це сталось не з його вини через обставини, яким він не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. А саме, виконавець несе відповідальність перед замовником: у сумі вартості вантажу, зазначеній у товарно-транспортних документах, при повній загибелі вантажу; у сумі, на яку зменшилася вартість вантажу при пошкодженні (при недоцільності проведення ремонтних робіт); у сумі необхідній для ремонту чи відновлення вантажу (п. 4.6. Договору).

В подальшому, 01.06.2017 р., за заявою на добровільне страхування відповідальності перевізника (експедитора) між позивачем (страхувальник, перевізник) та відповідачем (страховик) було укладено Договір добровільного страхування відповідальності перевізника (експедитора) №017002-2203-0000001 (надалі - Договір страхування), за умовами якого предметом договору є майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону України та пов`язані з відшкодуванням збитків, нанесених вантажем, що перевозиться, життю, здоров`ю та майну третіх осіб та майнові інтереси страхувальника, які не суперечать закону України та пов`язані з відшкодуванням збитків правочинної за договором перевезення особи, що виникли внаслідок неналежного виконання страхувальником умов договору перевезення, у відповідності до умов чинного законодавства України.

Страховим випадком за даним Договором страхування є настання відповідальності страхувальника (обов`язок відшкодувати збитки) за неналежне виконання умов договору перевезення, що призвело до втрати, загибелі або пошкодження вантажу та/або несвоєчасної доставки за нижче переліченими ризиками і відповідно до умов Договору. (п. 4. Договору страхування).

Ліміт відповідальності за вантаж складає 3 500 000,00 грн. (п. 5. Договору страхування).

Додатком №1 до Договору страхування погоджено реєстр транспортних засобів, серед яких, зокрема: сідлові тягачі - DAF FT CF 85.460 д.р.н. НОМЕР_1 і DAF FT CF 85.460 д.р.н. НОМЕР_2 та причіпи - LOHR д.р.н НОМЕР_3 і LOHR д.р.н НОМЕР_4 .

03.11.2017 р. приблизно о 12 годині 34 хвилини на 318 км +600 м. автодороги Київ-Чоп, в межах села Біла Криниця, Рівненського району, Рівненської області, водій ОСОБА_1 керуючи вантажним сідловим тягачем DAF , д.р.н. НОМЕР_2 із напівпричепом, LOHR д.р.н НОМЕР_4 , допустив наїзд у задню частину вантажного сідлового тягача DAF , д.р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом LOHR д.р.н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 , який у свою чергу допустив наїзд у задню частину стоячого сідлового тягача SCANIA , д.р.н. НОМЕР_5 , із напівпричепом, д.р.н. НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_3 , а той в свою чергу допустив наїзд у задню частину стоячого вантажного сідлового тягача MAN TGA 18.430 , д.р.н. НОМЕР_7 , із напівпричепом-цистерною, д.р.н. НОМЕР_8 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого сталася дорожньо-транспортна пригода, у результаті якої виникла пожежа, в якій водій ОСОБА_1 загинув на місці події, а автомобілі, які знаходились на сідловому тягачі DAF , д.р.н. НОМЕР_2 із напівпричепом, LOHR д.р.н НОМЕР_4 , а саме: Hyundai Tucson НОМЕР_9 ; Hyundai Tucson НОМЕР_10 ; Hyundai Tucson НОМЕР_11 ; Hyundai Tucson НОМЕР_12 ; Hyundai Tucson НОМЕР_13 ; Hyundai Tucson НОМЕР_14 були пошкоджені. Окрім того, згорів вантажний сідловий тягач DAF , д.р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом, д.р.н. НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 разом з товарними автомобілями, які він перевозив, а саме: Hyundai Tucson НОМЕР_15 ; Hyundai Tucson НОМЕР_16 ; Hyundai Tucson НОМЕР_17 ; Hyundai Tucson НОМЕР_18 ; Hyundai Tucson НОМЕР_19 .

04.11.2017 р. позивач звернувся до відповідача із повідомленням про настання страхової події - ДТП, яка мала місце 03.11.2017 р.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №1 (вих. №2262/1), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_20 , в сумі 394 979,22 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 14 796,00 USD. Платіжним дорученням №4122 від 16.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 394 979,22 грн.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензії-вимогу №2 (вих. №2262/2), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_15 , в сумі 450 985,33 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 16 894,00 USD. Платіжним дорученням №4175 від 21.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 450 985,33 грн.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №3 (вих. №2262/3), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_16 , в сумі 448 769,65 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 16 811,00 USD. Платіжним дорученням №4181 від 21.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 448 769,65 грн.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №4 (вих. №2262/4), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_17 , в сумі 530 322,87 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 19 866,00 USD. Платіжним дорученням №4130 від 19.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 530 322,00 грн.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №5 (вих. №2262/5), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_18 , в сумі 391 914,97 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 14 796,00 USD. Платіжним дорученням №4150 від 20.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 391 914,97 грн.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №6 (вих. №2262/6), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_19 , в сумі 447 486,58 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 16 894,00 USD. Платіжним дорученням №4432 від 20.04.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 266 135,02 грн. Платіжним дорученням №4338 від 05.04.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 181 351,56 грн.

20.12.2017 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №7 (вих. №2262/7), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_9 , в сумі 124 782,49 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 20 991,00 USD. Платіжним дорученням №4176 від 21.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 124 782,49 грн. За заявою ТОВ "Хюндай Мотор Україна" судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Романяк Андрієм Михайловичем складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2370 від 17.11.2017 р., відповідно до якого вартість нового увезеного на митну територію України автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_9 , без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні, станом на момент дослідження, з урахуванням наявних аварійних пошкоджень, становить 431 226,13 грн.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №8 (вих. №2262/8), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_10 , в сумі 213 498,25 грн. Відповідно до рахунку-фактури вартість вказаного транспортного засобу становить 18 903,00 USD. Платіжним дорученням №4184 від 22.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 213 498,25 грн. За заявою ТОВ "Хюндай Мотор Україна" судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Романяк Андрієм Михайловичем складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2375 від 17.11.2017 р., відповідно до якого вартість нового увезеного на митну територію України автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_10 , без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні, станом на момент дослідження, з урахуванням наявних аварійних пошкоджень, становить 287 203,53 грн.

20.12.2017 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №12 (вих. №2262/12), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_14 , в сумі 10 285,64 грн. Платіжним дорученням №4337 від 05.04.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 18 648,44 грн. (10 285,64 грн. за вимогою №12 та 8 362,80 грн. за вимогою №14). За заявою ТОВ "Хюндай Мотор Україна" судовим експертом Київської незалежної судово-експертної установи Романяк Андрієм Михайловичем складено висновок експертного автотоварознавчого дослідження №2371 від 17.11.2017 р., відповідно до якого вартість нового увезеного на митну територію України автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_14 , без врахування митних платежів, зборів та інших платежів за його розмитнення та реєстрацію в Україні, станом на момент дослідження, з урахуванням наявних аварійних пошкоджень, становить 545 722,98 грн.

ДП Український термінал в листі №180129/01 від 29.01.2018 р. зазначає, що за 6 автомобілів згідно декларації №UA125120/2018/470612 від 26.01.2018 р. підлягає сплаті 8 362,80 грн. (комплекс послуг по митному оформленню 2 520,00 грн, стоянка легкових автомобілів на складах з 10 листопада 2017 р. по 14 січня 2018 р. - 4 492,80 грн., стоянка легкових автомобілів на складах з 15 січня по 29 січня 2018 р. - 1 350,00 грн).

31.01.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №9 (вих. №47/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_11 , в сумі 233 852,80 грн. Відповідно до рахунку-фактури №БА-0036286 вартість складових транспортного засобу становить 233 852,80 грн. Платіжним дорученням №4114 від 16.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 303 875,39 грн. (233 852,80 грн. за вимогою №9 та 70 072,59 грн. за вимогою №11).

31.01.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №10 (вих. №48/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_12 , в сумі 152 875,74 грн. Відповідно до рахунку-фактури №БА-0036286 вартість складових транспортного засобу становить 152 875,74 грн. Платіжним дорученням №4149 від 22.03.2018 року позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 152 875,74 грн.

31.01.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №11 (вих. №49/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість автомобіля Hyundai Tucson, кузов № НОМЕР_13 , в сумі 70 022,59 грн. Відповідно до рахунку-фактури №БА-0036286 вартість складових транспортного засобу становить 70 072,59 грн. Платіжним дорученням №4149 від 22.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 152 875,74 грн. Платіжним дорученням №4114 від 16.03.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 303 875,39 грн (233 852,80 грн. за вимогою №9 та 70 072,59 грн. за вимогою №11).

31.01.2018 р. Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" виставлено позивачу претензію-вимогу №14 (вих. №46/01-18), якою вимагало відшкодувати вартість понесених витрат на розмитнення в сумі 8 362,80 грн. Платіжним дорученням №4337 від 05.04.2018 р. позивачем було сплачено на користь ТОВ "Хюндай Мотор Україна" суму в розмірі 18 648,44 грн. (10 285,64 грн. за вимогою №12 та 8 362,80 грн. за вимогою №14).

13.09.2018 р. слідчим слідчого відділу розслідування злочинів у сфері транспорту Дідик Д.В. слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області винесено постанову про закриття кримінального провадження, в якій зазначено, що порушення водієм ОСОБА_1 вимог п. 12.3. Правил дорожнього руху України, що вимагають у разі виникнення перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди знаходиться у причинному зв`язку із виникненням ДТП та настанням суспільно-небезпечних наслідків. Кримінальне провадження №12017180000000242 закрито у зв`язку із відсутністю в діянні ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України.

09.11.2018 р. позивач звернувся до відповідача з клопотанням №09/11 про визнання дорожньо-транспортної пригоди страховою подією та виплату страхового відшкодування.

Листами №358 від 17.05.2018 р. та №531-ЮР від 17.07.2019 р. відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування по випадку, що мав місце 03.11.2017 р. Відмовляючи у здійсненні виплати страхового відшкодування відповідач зазначає, що відповідно до п. 17.2. Договору страхування страховик має право відмовити в здійсненні страхової виплати у випадку, якщо страхувальник не виконує умов Договору страхування, або перешкоджає реалізації прав страховика, оскільки позивачем приховано інформацію щодо реальної кількості страхових випадків, які мали місце за три роки до моменту укладення договору.

У зв`язку з тим, що відповідачем не здійснено виплату позивачу страхового відшкодування, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача суму коштів в розмірі 3 478 138,00 грн.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що заперечення відповідача про невиконання позивачем умов п. 17.2 Договору страхування не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, в той час як такі підтвердження є обов`язковим під час оцінки судом всіх наведених сторонами заперечень та пояснень.

Так, матеріалами справи не підтверджується подача позивачем Приватному акціонерному товариству "Страхова компанія "Українська страхова група" 113 заяв на виплату страхового відшкодування, як і не підтверджується проведення останнім 24 виплат за вказаними заявами.

Ще однією з підстав відмови відповідача від здійснення виплати страхового відшкодування він зазначає п. 4.1.11 Особливих умов страхування, оскільки дорожньо-транспортна пригода сталась за участю власного та орендованого транспортних засобів.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції, що такі твердження відповідача про наявність підстав для відмови, виходячи з підстав для відмови, зазначених п. 4.1.11 Особливих умов страхування, не знайшли свого підтвердження

Так, з урахуванням обставин даної справи, відповідач наголошує на тому, що п. 4.1.11. Особливих умов стосується відсутності у нього обов`язку здійснити страхове відшкодування в разі наявності відповідальності страхувальника в результаті дорожньо-транспортної пригоди з власним транспортним засобом чи транспортним засобом, яким юридична особа користується (ст. 759 ЦК України - користування майно за договором найму).

Однак, таке тлумачення відповідачем вказаного пункту Особливих умов є неточним, оскільки воно не повинно суперечити суті страхування та суті інститутів права власності і права користування, оскільки керування транспортним засобом відбувається лише на підставі права власності або права користування.

Пункт 4.1.11. Особливих умов не є по суті запереченням права володіння та права користування річчю, а стосується обставин відсутності обов`язку страховика на виплату страхового відшкодування, у випадку страхування саме відповідальності перевізника (експедитора), пошкодження власного або транспортного засобу, оскільки викладений пункт зазначає, про не віднесення до страхових випадків подій, які виникли в результаті дорожньо-транспортної пригоди з власним або орендованим транспортним засобом.

Зазначене узгоджується з предметом укладеного між сторонами Договору страхування, оскільки відповідачем здійснено страхування відповідальності перевізника (експедитора) перед третіми особами за заподіяні збитки у вигляді втрати, загибелі чи пошкодження вантажу, а не пошкодження власного чи орендованого транспортного засобу.

Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що ПрАТ "СК "Євроінс Україна" має сплатити за вантаж, що перевозився обома пошкодженими транспортними засобами, а саме на автомобілі DAF , д.р.н. НОМЕР_2 із напівпричепом, LOHR д.р.н НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 , та на автомобілі DAF , д.р.н. НОМЕР_1 із напівпричепом LOHR д.р.н НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_2 .

Під час прийняття рішення судом першої інстанції не проаналізовано правову природу та правові підстави виникнення відповідальності за договором добровільного страхування відповідальності перевізника перед третіми особами №017002-2203-0000001.

Страховим випадком, згідно п. 4 цього Договору страхування є настання відповідальності Страхувальника (обов`язок відшкодувати збитки) за неналежне виконання умов договору перевезення, що призвело до втрати, загибелі або пошкодження вантажу. Відповідальністю за вантаж п. 4.1. Договору є відповідальність за збитки, заподіяні власникові вантажу у результаті повної або часткової втрати, псування, пошкодження або нестачі вантажу відповідно до:

- положень Конвенції: КДПВ 1956 р. і Протоколу до Конвенції 1978 р. - при міжнародних перевезеннях;

- положень чинного законодавства України про транспортні перевезення, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в України - при здійсненні перевезення вантажів в межах України, що здійснюються на підставі товарно-транспортної накладної (далі - ТТН).

Відтак, ключовим моментом в даному випадку є встановлення підстав притягнення перевізника до відповідальності за неналежне виконання умов договору перевезення.

Даний договір страхування укладений відповідно до вимог ст. 906-924 ЦК України, ст. 306-314 ГК України, Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р., Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Статтею 1 Правил Перевезення вантажів автомобільним транспортом України, затверджених Наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 р. визначено, що вантаж - це всі предмети з моменту прийняття для перевезень до здачі одержувачу вантажу.

Згідно ст. 924 ЦК, ст. 314 ГК України, ч.1-2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Перевізник відповідає за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення та до видачі вантажу одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

П. 11.1. Правил перевезень визначено, що документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна (ТТН). В міжнародних автомобільних перевезеннях таким документом є CMR - міжнародна автомобільна накладна, яка є товарно-транспортною накладною, що застосовується при міжнародних вантажних автомобільних перевезеннях і використовується у країнах, які приєднались до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів.

Виходячи із вищезазначених норм законодавства, під вантажем мається на увазі не взагалі все майно, яке має перевезти юридична особа - Перевізник, із яким власником майна укладено відповідний договір, а конкретне майно, що прийнято конкретним водієм Перевізника, який виступає в якості представника Перевізника, на підставі ТТН/ CMR.

Вантаж (6 автомобілів марки Хюндай Туксон), було прийнято водієм ОСОБА_1 (автомобіль DAF , д.р.н. НОМЕР_2 із напівпричепом, LOHR д.р.н НОМЕР_4 ) р. 31.10.2017 р. згідно CMR № Е1708С41А0031. Таким чином, відповідно до вимог ст. 924 ЦК, 314 ГК України, ч. 1-2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, водій ОСОБА_1 , який є представником Перевізника, тобто Перевізником в розумінні вимог даних статей, несе відповідальність виключно за вантаж, прийнятий ним на підставі CMR №Е1708С41А0031.

Вантаж (6 автомобілів марки Хюндай Туксон) було прийнято водієм ОСОБА_2 (автомобіль DAF , д.р.н. НОМЕР_1 , з причіп-платформою LOHR , д.р.н. НОМЕР_3 ) 31.10.2017 р. згідно CMR № Е1708С41А0034. Таким чином, відповідно до вимог ст. 924 ЦК, 314 ГК України, ч. 1-2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, водій ОСОБА_2 , який є представником Перевізника, тобто Перевізником в розумінні вимог даних статей, несе відповідальність виключно за вантаж, прийнятий ним на підставі CMR №Е1708С41А0034.

Таким чином, вантажі, прийняті до перевезення по різним CMR, на різні транспортні засоби, різними особами не можуть бути визнані одним вантажем, оскільки відповідальність щодо них виникла в різний час та в різних осіб.

Відповідно, кожен водій, який є представником Перевізника, несе відповідальність за свій вантаж окремо, саме як Перевізник, в розумінні вимог чинного законодавства України та міжнародного законодавства, в даному конкретному перевезенні.

03.11.2017 р. сталося ДТП за участі тягача DAF д.н.з. НОМЕР_21 , під керуванням ОСОБА_1 та тягача DAF д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 внаслідок чого були пошкоджені вантажі, що перевозились на обох тягачах.

Відповідно до Постанови слідчого управління Головного управління Національної поліції в Рівненській області про закриття кримінального провадження від 13.09.2018 р., ДТП сталася внаслідок порушення водієм ОСОБА_1 вимог пункту 12.3 Правил дорожнього руху України, що вимагають у разі виникнення перешкод, яку водій об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди.

Згідно ст. 924 ЦК, ст. 314 ГК України, ч.1-2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, Позивач, як Перевізник, несе відповідальність за вантаж, що перевозився тягачем DAF д.н.з. НОМЕР_22 під керуванням ОСОБА_1 (CMR №Е1708С41А0031).

Отже пошкодження даного вантажу однозначно є страховою подією відповідно до умов Договору добровільного страхування відповідальності перевізника перед третіми особами № НОМЕР_23 та Страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування в розмірі, визначеним даним договором страхування.

Щодо вантажу, що перевозився тягачем DAF д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та був прийнятий ним до перевезення на підставі CMR №Е1708С41А0034, то в даному випадку відповідальність Перевізника в розумінні ст.ст. 924 ЦК, ст. 314 ГК України, ч. 1-2 ст. 17 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів не настала, оскільки пошкодження даного вантажу сталося внаслідок обставин, яким Перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Відповідно, згідно п. 4 Договору добровільного страхування відповідальності перевізника перед третіми особами №017002-2203-0000001, пошкодження даного вантажу не може бути визнано страховим випадком, оскільки в даному випадку відсутнє неналежне виконання умов договору перевезення.

В даному випадку виникає інший вид відповідальності позивача, як юридичної особи, яка несе відповідальність за дії свого працівника - водія ОСОБА_1 під час виконання останнім трудових обов`язків, через винні дії якого було пошкоджено вантаж, що перевозився тягачем DAF д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 .

Статтею 1166 ч. 1 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно ч 1. ст. 1172 Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Як вбачається з обставин справи, через винні дії водія ОСОБА_1 було заподіяно шкоду вантажу, який перевозився тягачем DAF д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , та який належав Товариству з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна". Таким чином, в даному випадку виникає цивільно-правова відповідальність перед третіми особами, яка регулюється ст.ст. 1166, 1172, 1187 ЦК України, та які є загальними нормами чинного законодавства. Норми щодо відповідальності перевізника, які є спеціальними нормами та для застосування яких необхідні додаткові умови, в даному випадку застосовувати недоцільно з підстав зазначених вище.

Нормами спеціального законодавства, а саме статтею 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Як вбачається з роздруківки з сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України цивільно-правова відповідальність водія вантажного сідлового тягача DAF , реєстраційний номер НОМЕР_4 , станом на 03.11.2017 р. була забезпечена договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного з ПрАТ Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" (поліс страхування №AK/5635335). Наведене свідчить про той факт, що власник пошкодженого вантажу (або позивач після відшкодування збитку власнику вантажу) мав звернутись до цієї страхової компанії за відшкодуванням спричинених збитків, а не до відповідача.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Апеляційний суд не може погодитись із висновком суду першої інстанції в частині порядку розрахунку суми матеріального збитку, що підлягає стягненню з відповідача.

Так, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, що оскільки страховик відшкодовує збитки після фактичної сплати їх страхувальником, то необхідною складовою страхового відшкодування є фактичність сум збитків, що в даному випадку, підтверджується платіжними документами позивача про пряме перерахування сум вартості шкоди Товариству з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна", майно якого було пошкоджено в ДТП, що мало місце 03.11.2017 р.

Відповідно до умов п. 15.13. Договору страхування позивачем в межах встановлених умовами цього договору сум, приймається ризик виникнення відповідальності Страхувальника за збитки, заподіяні власнику вантажу в результаті неналежного виконання зобов`язань, що випливають з договору перевезення, і зокрема:

п.15.13. за збитки, заподіяні власнику вантажу в результаті повної або часткової втрати, загибелі, пошкодження вантажу - у розмірі дійсного прямого збитку завданого власнику вантажу відповідно до транспортного законодавства, яким визначається відповідальність перевізника, та з урахуванням умов цього Договору, за виключенням суми франшизи.

Як вбачається з наявних в матеріалах судової справи документів по частині транспортних засобів, зокрема по автомобілям, зазначеним в претензіях №№9-11, позивачем, в якості підтвердження розміру матеріального збитку, надано лише рахунки з СТО "Богдан-Авто", що свідчить, в свою чергу про той факт, що дані автомобілі підлягають ремонту на території України. Відповідно, під час розрахунку вартості матеріального збитку, слід застосовувати вартість ремонтно-відновлювальних робіт і вартість нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт на території України, що відповідає вимогам п. 8.5.3, 8.5.6 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України 24.11.2003 р. за №142/5/2092.

п. 8.5.3. - Вартість ремонтно-відновлювальних робіт Ср може визначатися як добуток від трудомісткості ремонту в нормо-годинах і вартості нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональної.

вартість нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна - вартість, що отримана шляхом спостережень вартісних значень нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт КТЗ певної моделі на спеціалізованих підприємствах автомобільного сервісу в регіоні;

п. 8.5.6. - у разі документального підтвердження відновлення КТЗ чи його складової частини на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві розрахунки вартості ремонтно-відновлювальних робіт проводяться на підставі вартості однієї нормо-години ремонтних робіт цього підприємства.

Якщо документальне підтвердження відновлення КТЗ на спеціалізованому для даної моделі КТЗ підприємстві відсутнє або на підприємстві не застосовуються норми праці у нормо-годинах ремонтно-відновлювальних робіт, то використовується вартість однієї нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт регіональна за даними довідкової літератури, зокрема довідника "Бюлетень автотоварознавця" (періодичний довідник).

У звязку із чим апеляційний суд критично відноситься до висновків автотовароознавчого дослідження, виготовлених на замовлення ТОВ "Хюндай Моторс" експертом Київської незалежної судово-експертної установи Романяк А.М., оскільки отаннім у своїх висновках зазначено нормо-години ремонтно-відновлювальних робіт не регіональну, а прийняту для держави Німеччина. Крім того, даним експертом розраховано втрату товарної вартості транспортних засобів, яка не підлягає відшкодуванню відповідачем, оскільки відповідно до п. 13.23. Договору страхування відповідач не відшкодовує непрямі збитки та недоотримані прибутки.

Керуючись вищенаведеним суд вважає за необхідне під час розрахунку суми страхового відшкодування використовувати автотоварознавчі дослідження, виготовлені оцінювачем Береговим В.М. на замовлення відповідача.

07.11.2017 р. оцінювачем Береговим В.М. , за заявою відповідача були проведені огляди товарних автомобілів товарних автомобілів "Hyundai Tucson", які перевозилися транспортним засобом DAF , д.р.н. НОМЕР_2 , з причіп-платформою LOHR , д.р.н. НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_1 .

За результатами проведених оглядів, 06.12.2017 р. оцінювачем Береговим В.М. були підготовлені експертні автотоварознавчі дослідження щодо визначення розміру матеріальних збитків, завданих власнику пошкодженого майна:

1) відповідно до Звіту про визначення вартості пошкодженого майна завданого власнику вантажу №1636 від 06.12.2017 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого майна, товарного автомобіля Hyundai Tucson , кузов № НОМЕР_9 , складає 49 283,88 грн.

2) відповідно до Звіту про визначення вартості пошкодженого майна завданого власнику вантажу №1641 від 06.12.2017 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого майна, товарного автомобіля Hyundai Tucson , кузов № НОМЕР_10 , складає 127 599,15 грн.

3) відповідно до Звіту про визначення вартості пошкодженого майна завданого власнику вантажу №1638 від 06.12.2017 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого майна, товарного автомобіля Hyundai Tucson , кузов № НОМЕР_14 , складає 12 763,20 грн.

4) відповідно до Звіту про визначення вартості пошкодженого майна завданого власнику вантажу № 1640 від 06.12.2017 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого майна, товарного автомобіля Hyundai Tucson , кузов № НОМЕР_12 , складає 84 069,74 грн.

5) відповідно до Звіту про визначення вартості пошкодженого майна завданого власнику вантажу №1637 від 06.12.2017 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого майна, товарного автомобіля Hyundai Tucson , кузов № НОМЕР_13 , складає 28 794,00 грн.

6) відповідно до Звіту про визначення вартості пошкодженого майна завданого власнику вантажу №1639 від 06.12.2017 р. вартість матеріального збитку, завданого власнику пошкодженого майна, товарного автомобіля Hyundai Tucson , VIN-код НОМЕР_11 , складає 112 682,59 грн.

Таким чином, загальна вартість матеріального збитку, завданого ТОВ "Хюндай Моторс" через пошкодження товарних транспортних засобів, які перевозились на автовозі DAF , д.р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом LOHR , д.р.н. НОМЕР_4 , (водій ОСОБА_1 ) становить 415 192,56 грн.

Крім того, судом першої інстанції не було взято до уваги, що відповідно до п. 5.4. Договору страхування №017002-2203-0000001 стандартна франшиза складає 2 000,00 грн. щодо кожного транспортного засобу, який перевозиться в якості вантажу на транспортних засобах згідно доданого переліку.

Приймаючи до уваги, що на автовозі DAF , д.р.н. НОМЕР_2 , з напівпричепом LOHR , д.р.н. НОМЕР_4 , (водій ОСОБА_1 ) перевозилось 6 транспортних засобів, які були пошкоджені та по яким має бути проведена виплата страхового відшкодування, то з розрахованої суми потрібно вирахувати франшизу в розмірі 12 000,00 (двандацять тисяч) грн.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Статтями 76, 77 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" підлягає часткову задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 26.01.2021 р. у справі №910/841/20 підлягає зміні в частині стягнення страхового відшкодування за товарні автомобілі, які перевозилися водієм ОСОБА_2 на автомобілі DAF д.н.з. НОМЕР_1 , в іншій частині рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 129, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" на рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 р. у справі №910/841/20 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 26.01.2021 р. у справі №910/841/20 скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким позов задовольнити частково.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Євроінс Україна" (Україна, 03150, місто Київ, вулиця Велика Васильківська, будинок 102; ідентифікаційний код 22868348) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Макс Логістик" (Україна, 02095, м. Київ, вул. Княжий Затон, будинок 2/309) 405 192 (чотириста п`ять тисяч сто дев`яносто дві) грн. 56 коп. страхового відшкодування, та суму судового збору в розмірі 6 077 (шість тисяч сімдесят сім) грн. 89 коп.

5. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

6. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ.

7. Матеріали справи №910/841/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

8. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в ст. 287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 03.06.2021р.

Головуючий суддя А.І. Мартюк

Судді Л.П. Зубець

С.О. Алданова