Постанова

від 02.06.2021 по справі 910/1054/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" червня 2021 р. Справа№ 910/1054/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Чорногуза М.Г.

Агрикової О.В.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021

у справі №910/1054/21 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю АВВА-Сервіс

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 2. Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради

про розірвання договору

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю АВВА-Сервіс (далі - ТОВ АВВА-Сервіс , позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради (далі також - відповідач) про:

- розірвання договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.03.2008 за № 78-6-00524 (далі - договір оренди);

- розірвання договору від 11.10.2013 про поновлення договору оренди;

- розірвання договору від 19.12.2013 про внесення змін до договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію на орендованій земельній ділянці, позивач має право на припинення договору оренди землі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю Молодіжний житловий комплекс Оболонь (далі - ТОВ МЖК Оболонь , третя особа-1), на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа-2).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/1054/21 позовні вимоги задоволено повністю.

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що будівництво на орендованій за договором оренди земельній ділянці є завершеним, об`єкт будівництва прийнятий до експлуатації, збудовані об`єкти передані на баланс для обслуговування експлуатуючій організації, а відтак, доведеним є факт припинення користування позивачем наданою йому в оренду земельною ділянкою та наявності у нього права на припинення договору оренди; добросовісність позивача, як орендаря в правовідносинах, що виникли у зв`язку з перебуванням у строковому платному користуванні спірної земельної ділянки, зокрема, в частині сплати орендної плати та використання земельної ділянки за цільовим призначенням, не оспорена відповідачем; доказів порушення позивачем умов договору оренди суду не надано.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, Київська міська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які суд визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, у зв`язку з чим висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт наголошував на тому, що після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію в орендаря на підставі частини другої ст. 19 Закону України Про оренду землі виникає право на дострокове припинення дії договору оренди, при цьому, у даному випадку, завершення будівництва має розглядатися в контексті припинення орендарем користування наданою йому для будівництва земельною ділянкою; відчуження об`єкта нерухомості, що знаходиться на орендованій земельній ділянці не є підставою для розірвання договору оренди з попереднім власником, оскільки такий договір припиняється щодо останнього, однак діє на тих самих умовах щодо особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розміщене на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а, отже, й відповідні права та обов`язки; встановивши, що будівництво на орендованій за договором оренди земельній ділянці є завершеним, об`єкт будівництва прийнятий до експлуатації, суд не з`ясував чи виконані інші умови договору; встановивши, що житловий будинок переданий на баланс для обслуговування експлуатуючій організації, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі, суд не дослідив чи всі квартири (приміщення) в такому будинку передані у власність фізичних та юридичних осіб; позивачем до матеріалів позовної заяви не додано належних та допустимих доказів виконання ним договірних зобов`язань в повному обсязі станом на момент звернення до суду; позивачем не доведено його добросовісність в розумінні договору оренди, а також фактичне припинення користування земельною ділянкою та виконання зобов`язання у повному обсязі та, відповідно, досягнення мети сторін за договором; рішення суду не містить висновків, які дають належну оцінку доводам відповідача, а також мотивів їх неврахування за наслідком повного та всебічного розгляду справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/1054/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 02.06.2021, встановлено учасникам справи строк для подання відзивів на апеляційну скаргу.

Позивач скористався наданим статтею 263 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правом, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, позивач вказував на те, що до позовної заяви ним надані належні та допустимі докази передачі житлово-громадського комплексу з паркінгом та трансформаторною підстанцією на баланс для обслуговування експлуатуючій організації, а відтак, доведеним є факт припинення користування позивачем наданою йому в оренду земельною ділянкою; висновки суду першої інстанції повністю кореспондуються з правовими висновками Верховного Суду, наведеними у постановах від 27.03.2019 у справі №925/315/18, від 04.03.2020 у справі №910/7294/19, водночас, посилання скаржника на правові позиції Верховного Суду, викладені у наведених ним постановах є безпідставними, оскільки такі справи не є тотожними даній справі; належне виконання позивачем умов договору підтверджується наявними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

У судове засідання 02.06.2021 третя особа-1 явку свого уповноваженого представника не забезпечила, про місце, день та час розгляду даної справи повідомлялась належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи-1, явка якої у судове засідання обов`язковою не визнавалась, заслухавши думку представників учасників справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд скарги без її участі.

У судовому засіданні представники відповідача та третьої особи-2 вимоги апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити, рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, доводи, на яких вона ґрунтується вважає безпідставними, а судове рішення законним, у зв`язку з чим просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

02.06.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, 24.03.2008 між Київською міською радою (у тексті договору - орендодавець) та ТОВ АВВА-Сервіс (у тексті договору - орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) у книзі записів державної реєстрації договорів за № 78-6-00524, відповідно до п. 1.1 якого орендодавець, на підставі рішення Київської міської ради від 22.08.2007 №176/2010, за Актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку (далі - об`єкт оренди або земельна ділянка), визначену цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору оренди об`єктом оренди є земельна ділянка з наступними характеристиками:

- місце розташування - проспект Оболонський (біля озера Опечень) в Оболонському районі міста Києв;

- розмір 10 085 кв.м;

- кадастровий номер 8000000000:78:153:0011;

- цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування відкритої автостоянки.

Пунктом 3.1 договору оренди визначено, що його укладено на 5 років.

11.10.2013 між сторонами було укладено договір про поновлення на 10 років договору оренди та 19.12.2013 - договір про внесення змін до договору оренди, за яким цільове призначення об`єкту оренди визначено для будівництва та експлуатації житлово-громадського комплексу з паркінгом.

Пунктом 8.4 договору оренди (у редакції договору про поновлення договору від 11.10.2013) позивач зобов`язаний завершити забудову земельної ділянки у строки, встановлені проектною документацією на будівництво.

04.02.2014 між ТОВ АВВА-Сервіс та ТОВ МЖК Оболонь було укладено договір про делегування частини функцій замовника будівництва, за умовами якого сторони шляхом інвестицій позивача (надання земельної ділянки для забудови) та інвестицій ТОВ МЖК Оболонь (надання фінансування), а також через залучення коштів третіх осіб, спільними зусиллями зобов`язались виконати роботи по проектуванню, будівництву та експлуатації житлово-громадського комплексу з паркінгом на проспекті Оболонському (біля озера Опечень) в Оболонському районі міста Києва у визначений термін та здати його в експлуатацію.

Пунктом 2.1.1 вказаного договору від 04.02.2014 встановлено, що позивач виступає забудовником (замовником) будівництва на підставі прав, що йому належать за договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 24.03.2008 за № 78-6-00524 у книзі записів державної реєстрації договорів.

06.01.2015 Державною архітектурно-будівельною інспекцією України видано ТОВ МЖК Оболонь дозвіл на виконання будівельних робіт на проспекті Оболонському (біля озера Опечень) в Оболонському районі міста Києва.

Відповідно до сертифікатів відповідності закінченого будівництва об`єктів серія ІУ № 1631733070854 від 03.11.2017, № 163183190147 від 15.11.2018, № 163192741584 від 01.10.2019, виданих Державною архітектурно-будівельною інспекцією України, будівництво житлово-громадського комплексу з паркінгом на проспекті Оболонському (біля озера Опечень) в Оболонському районі міста Києва завершено.

Таким чином, Державна архітектурно-будівельна інспекція України засвідчила відповідність закінчених будівництвом об`єктів проектній документації та підтвердила їх готовність до експлуатації.

Згідно з актом прийому-передачі закінченого будівництва від 15.01.2018, авізо від 15.01.2018, від 31.12.2018, від 31.12.2018, від 01.11.2019 ТОВ МЖК Оболонь передало житлово-громадський комплекс з паркінгом на проспекті Оболонському (біля озера Опечень) в Оболонському районі міста Києва на баланс експлуатуючій організації - Товариству з обмеженою відповідальністю Експлуатаційна компанія Респект (далі - ТОВ Експлуатаційна компанія Респект ).

З огляду на те, що будівництво на орендованій земельній ділянці завершено та відповідний об`єкт прийнято в експлуатацію, позивач звернувся до відповідача з вимогою розірвати договір оренди земельної ділянки за згодою сторін.

Листом № 05716-6235 від 25.03.2020 Департамент повідомив про відмову у розірванні договору оренди земельної ділянки з мотивів збереження дохідної частини місцевого бюджету.

У зв`язку з наведеними обставинами, посилаючись на приписи статті 19 Закону України Про оренду землі , позивач звернувся з даним позовом до суду про розірвання договору оренди земельної ділянки, договору про поновлення договору оренди від 11.10.2013 та договору про внесення змін до договору оренди від 19.12.2013.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (далі - ГК України) господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором оренди (найму), за яким, відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 ГК України).

Аналогічні положення містить частина 1 статті 759 ЦК України.

У відповідності до ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), ЦК України, Законом України Про оренду землі , іншими нормативно-правовими актами та договором оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Виходячи зі змісту ст. 93 ЗК України, ст.ст. 762, 792 ЦК України, статей 13 та 21 Закону України Про оренду землі правовідносини щодо оренди земельної ділянки передбачають передачу орендарю земельної ділянки у володіння та користування на певний строк для її використання відповідно до умов договору та положень земельного законодавства.

В силу ст.ст. 177, 181, 373, 374 ЦК України земельна ділянка (як індивідуалізований об`єкт, що має ознаки у вигляді кадастрового номеру, площі, меж) є об`єктом права власності територіальної громади, а правомочності щодо володіння та користування орендованою земельною ділянкою, як і правомочність розпорядження, є складовими права власності територіальної громади щодо земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 761, ч. 1 ст. 762 ЦК України право передання майна у найм має власник речі, або особа, якій належать майнові права. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частиною 2 ст. 2 ЦК України передбачено, що територіальні громади є учасниками цивільних відносин, діючи у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин, набуваючи та здійснюючи цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом (статті 169 та 172 ЦК України).

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 ЦК України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено також главою 20 ГК України.

Розірванням договору є припинення договірного зобов`язання, тобто зникнення правового зв`язку між сторонами договірного зобов`язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено законом або договором, а частиною 3 цієї норми визначено, що у разі односторонньої відмови від договору повністю або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Згідно з ч. 3 ст. 291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Частинами 3, 4 статті 31 та частиною 1 статті 32 Закону України Про оренду землі , який є спеціальним нормативним актом, що регулює саме правовідносини щодо договорів оренди землі, встановлені аналогічні положення про те, що зміна та розірвання договорів оренди землі допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку. Зміна та розірвання договорів оренди землі саме в односторонньому порядку допускаються лише, якщо це прямо передбачено відповідним законом або договором.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов`язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 статті 31 Закону України Про оренду землі договір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи-орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Позивач, обґрунтовуючи своє право на захист, посилається на приписи ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі , згідно з якою після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

Отже, статтею 19 Закону України Про оренду землі передбачено право добросовісного орендаря на дострокове припинення дії договору оренди землі у зв`язку з завершенням будівництва та прийняттям об`єкта в експлуатацію.

За приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №909/560/17, від 06.06.2018 у справі №910/17652/17, від 12.06.2018 у справі №910/18941/17 та від 27.11.2019 у справі №910/4540/19 викладено правову позицію, відповідно до якої право позивача, як добросовісного орендаря, на дострокове припинення дії договору оренди землі у зв`язку із завершенням будівництва та прийняттям об`єкта в експлуатацію на підставі окремої спеціальної норми, а саме, наведеної частини 2 статті 19 Закону України Про оренду землі , способом саме його розірвання диспозитивно унормовано законом.

При цьому, колегія суддів враховує правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 щодо застосування приписів ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі , згідно з якими завершення будівництва має розглядатися в контексті припинення орендарем користування наданою йому для будівництва земельною ділянкою. В той же час, сам факт завершення будівництва не свідчить про факт припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону. Факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 Земельного Кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена також у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 у справі № 910/7294/19.

Вказаний висновок Верховного Суду не містить вичерпного переліку фактів, з якими законодавство пов`язує припинення користування земельною ділянкою, однак, сторона, яка посилається на необхідність розірвання договору оренди на підставі ч. 2 ст. 19 Закону України Про оренду землі повинна підтвердити факт припинення користування земельною ділянкою та надати докази в підтвердження цих обставин.

Отже, обґрунтованим є твердження відповідача про те, що сам факт завершення будівництва не свідчить про припинення користування орендарем наданою йому для будівництва земельною ділянкою, що є підставою для розірвання договору оренди землі на підставі закону.

Разом з тим, як правильно зауважив суд першої інстанції, факт припинення користування земельною ділянкою може бути підтверджений, зокрема, доказами передачі права власності на новозбудований об`єкт нерухомості іншій особі, передачі новозбудованого багатоквартирного будинку на баланс ОСББ чи іншої експлуатуючої організації, оформлення права власності, оренди чи постійного користування на земельну ділянку в порядку, встановленому статтями 41, 42 Земельного Кодексу України.

Враховуючи, що матеріали справи містять належні та допустимі докази того, що будівництво на орендованій згідно з договором оренди земельній ділянці є завершеним, об`єкт будівництва прийнятий до експлуатації, збудовані об`єкти передані на баланс для обслуговування експлуатуючій організації (ТОВ Експлуатаційна компанія Респект ), місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність факту припинення користування позивачем наданою йому в оренду земельною ділянкою та наявності у нього права на припинення договору оренди.

При цьому, суд першої інстанції правомірно виходив з того, що добросовісність позивача, як орендаря у правовідносинах, що виникли у зв`язку з перебуванням у строковому платному користуванні спірної земельної ділянки, зокрема, в частині сплати орендної плати та використання земельної ділянки за цільовим призначенням, не оспорена відповідачем. Доказів порушення позивачем умов договору оренди суду не надано.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З огляду на вимоги законодавства, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ТОВ АВВА-Сервіс до Київської міської ради про розірвання договору оренди, договору про поновлення договору оренди та договору про внесення змін до договору оренди.

За приписами ч.ч. 1, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

При цьому, Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України у рішенні від 18.07.2006 та у справі Трофимчук проти України у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 06.04.2021 у справі №910/1054/21 прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги обґрунтованих висновків суду не спростовують, у зв`язку з чим оскаржуване рішення має бути залишеним без змін, а апеляційна скарга Київської міської ради - без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі статті 129 ГПК України покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/1054/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 06.04.2021 у справі №910/1054/21 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1054/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 03.06.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді М.Г. Чорногуз

О.В. Агрикова