Рішення

від 02.06.2021 по справі 902/1230/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" червня 2021 р. Cправа № 902/1230/20

за позовом :Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)

до :Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" (вул. Чехова, 7 А, м. Вінниця, 21034)

про стягнення 8555,89 грн

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Шейгець І.В.

за участю представників:

позивача: не з`явився

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях до Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" про стягнення 8555,89 грн з яких: 7318,67 грн - заборгованість з орендної плати, 403,07 грн - пеня, 834,15 грн - штраф.

Вказану позовну заяву розподілено для розгляду судді Колбасову Ф.Ф.

Ухвалою суду від 18.12.2020 відкрито провадження у справі №902/1230/20 за правилами спрощеного позовного провадження. Вказаною ухвалою розгляд справи по суті призначено на 12.01.2021.

Ухвалою суд від 12.01.2021 розгляд справи у порядку спрощеного провадження відкладено до 26.01.2021.

За наслідками судового засідання, яке відбулося 26.01.2021 відкладено розгляд справи у порядку спрощеного провадження до 09.02.2021.

Ухвалою від 09.02.2021 суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 902/1230/20 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження.

Вказаною ухвалою підготовче засідання у справі призначено на 23.01.2021.

Ухвалою від 23.02.2021 відкладено підготовче засідання до 09.03.2021.

Відповідно до ухвали суду від 09.03.2021 підготовче судове засідання відкладено до 23.03.2021.

Разом з тим, судове засідання, призначене на 23.03.2021, не відбулось в зв`язку із перебуванням судді Колбасова Ф.Ф. на лікарняному. ІНФОРМАЦІЯ_1 суддя Колбасов Ф.Ф. помер.

Відповідно до ст. 126 Конституції України повноваження суддi припиняються у разi його смертi.

Згідно п. 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 126 Конституції України, п.2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, здійснено повторний автоматизований розподіл для передачі іншому складу суду справи № 902/1230/20.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.04.2021 справу № 902/1230/20 розподілено судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 07.04.2021 р. повідомлено учасників справи про підготовче засідання у справі, що відбудеться 05.05.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача. Представник відповідача не з`явився, про місце, дату та час проведення даного судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 07.04.2021 р.

Ухвалою суду від 05.05.2021 р. закрито підготовче провадження та призначено справу № 902/1230/20 для судового розгляду по суті на 02.06.2021 р.

На визначену дату судом в судове засідання представники сторін не з`явились, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлені ухвалою суду від 05.05.2021 р.

Водночас суд зауважує, що направлена кореспонденція суду відповідачу, повернуто з поштовою відміткою Адресат відсутній за вказаною адресою .

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Фіксування судового процесу здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

02.10.2017 р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Вінницькій області (далі по тексту також - позивач, Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" (далі по тексту також - відповідач, Орендар) укладено договір оренди № 1845-НМ нерухомого майна, (нежитлових вбудованих приміщень (№ 3-№ 8 за даними БТІ), загальною площею 128,8 кв.м. на 1-му поверсі будівлі банно - прального комбінату (літ. Б), що належить до державної власності, перебуває на балансі Філії "Центральна" Концерну "Військторгсервіс" та розташоване за адресою: вул. Липовецька,1, м. Вінниця.

Згідно з пунктом 1 додаткової угоди № 1 від 16.12.2019 р. до даного договору, замінено орендодавця - з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області (код ЄДРПОУ 13327990) на Регіональне відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (код ЄДРПОУ 42964094).

За умовами договору орендна плата за перший (базовий) місяць становить 2 018,87 (серпень 2017 р.), що в подальшому коригується на індекс інфляції та щомісяця не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним, перераховується орендарем до Державного бюджету України та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% (п.п. 3.1.-3.6. договору).

Відповідно до п.1.2. Договору майно передається в оренду з метою прісноводного рибництва (аквакультура).

Згідно до п.2.1. Договору Орендар вступає у строкове платне користування орендованим майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання акту приймання-передавання, погодженого з Орендодавцем.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (далі - Методика розрахунку), і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, по якому наявна інформація про індекс інфляції) - вересень 2018 р. -8439,26 грн.

Орендна плата за перший місяць оренди (жовтень 2018 р.) визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за жовтень 2018 р.

Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п.3.2. Договору).

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць із врахуванням положень чинного законодавства.

Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Державної служби статистики України (htpp://www.ukrstat.gov.ua/)(п.3.3. Договору).

Відповідно до п.3.4.Договору у разі користування орендованим майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) сума орендної плати за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування.

Пунктом 3.5. Договору передбачено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством, у порядку, передбаченим пунктами 3.1. - 3.3 цього договору.

Відповідно до п. 3.6 договору орендна плата перераховується Орендарем щомісяця у співвідношення 70% до Державного бюджету України та 30 % на рахунок Балансоутримувача не пізніше 15 числа місяця наступного 15 числа місяця за звітним, у сумі, визначеній відповідно до пунктів 3.1-3.3 цього договору, відповідно до пропорцій розподілу, установлених чинним законодавством України і чинних у звітному періоді, за який здійснюється платіж.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до Державного бюджету України відповідно до чинного законодавства України з урахуванням суми пені, що нарахована згідно пункту 9.2. цього Договору (п. 3.7. Договору).

Цей Договір укладено строком на 2 роки 11 місяців, що діє з 02.10.2017 р. до 01.09.2021 р. включно.

Згідно з Актом приймання-передавання державного нерухомого майна від 02.10.2017 р. Балансоутримувач передано, а орендарем прийнято зазначене вище нерухоме майно.

В подальшому, договір припинено за згодою сторін наказом № 557 від 07.05.2020 р., а майно повернуто балансоутримувачу, згідно з актом приймання- передавання від 07.05.2020 р.

При цьому відповідно до п.п. 3.10, 3.11. Договору у разі припинення (розірвання) договору оренди орендна плата нараховується включно по день підписання акта приймання-передачі (повернення) орендованого майна, який підтверджує фактичне його повернення. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє Орендаря від обов`язку сплати заборгованості до Державного бюджету України за договором оренди, включаючи санкції, що передбачені даним договором оренди та чинним законодавством України.

Водночас відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання в частині здійснення орендних платежів у зв`язку із чим, відносно нього утворилася заборгованість, за період з 01.12.2019 р. по 07.05.2020 р., в розмірі 7 318,67 грн. Зазначене зумовило звернення позивача з даним позовом до суду.

З урахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.759 ЦК України).

Приймаючи до уваги, що майно, яке є предметом договору оренди належить до державної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Стаття 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" визначає, що орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

В силу ч.1 ст.283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 зазначеної вище статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 Господарського кодексу України.

Згідно приписів ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Виходячи з встановлених обставин справи та наведених вище законодавчих приписів, суд вважає вимогу позивача про стягнення заборгованості з орендної плати згідно Договору в розмірі 7 318,67 грн правомірною та обґрунтованою з огляду на що задовольняє її в повному обсязі.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у сумі 403,07 грн і штрафу в сумі 834,15 грн суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушення зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Слід зазначити, що у відповідності до п.3 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст.230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

У відповідності до ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. При цьому штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, а пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч.1 ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно із ч. 4 ст.231 ГК України розмір штрафних санкцій встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Так, сторонами в пункті 9.2. Договору узгоджено міру відповідальності Орендаря за несвоєчасну та не в повному обсязі сплату орендної плати, зокрема: нарахування пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла у період існування заборгованості, за кожний день прострочення, до моменту повного погашення заборгованості.

При цьому пунктом 9.3. Договору сторони узгодили, що у випадку, якщо у Орендаря утворюється заборгованість перед бюджетом, що дорівнює або перевищує розмір трьох місяців орендної плати, Орендарю нараховується штраф у розмірі 10% від такої суми заборгованості, який підлягає сплаті на рахунок кредитора. У разі збільшення суми заборгованості, на яку нараховано штраф, Орендарю додатково нараховується штраф на різницю відповідної заборгованості.

Отже, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором, зокрема, в частині сплати орендної плати у встановлені договором строки, позивачем обґрунтовано заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Перевіркою за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора обрахунку пені та штрафу, судом встановлено, що він виконаний позивачем арифметично вірно з огляду на що вимоги Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях в цій частині підлягають задоволенню судом у заявленому розмірі.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість та обов`язку повернути спірне майно.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, підлягають стягненню з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 7, 8, 13, 14, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ПродУкрСервіс" (вул. Чехова, 7 А, м. Вінниця, 21034, код ЄДРПОУ 41072527) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій та Хмельницькій областях (вул.Гоголя, 10, м.Вінниця, 21018, код ЄДРПОУ 42964094) в дохід Державного бюджету України заборгованість з орендної плати в розмірі 7 318,67 грн; пеню в розмірі 403,07 грн; штраф в розмірі 834,15 грн та 2102,00 грн судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно - західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам процесу рекомендованим листом та позивачу на електронну адресу: vinnytsa@spfu.gov.ua.

Повне рішення складено 03 червня 2021 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Гоголя, 10, м. Вінниця, 21018)

3 - відповідачу (вул. Чехова, 7 А, м. Вінниця, 21034)