Рішення

від 26.05.2021 по справі 910/269/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.05.2021Справа № 910/269/21 за позовом Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради

до Гаражного кооперативу "Комфорт-Автосервіс"

про зобов`язання вчинити дії

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник керівника Київської місцевої прокуратури №4 в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Гаражного кооперативу "Комфорт-Автосервіс" про зобов`язання відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку, заг. площею 1,13 га (обліковий код 63:127:0013), яка знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Соборності, 15 у Дніпровському районі м. Києві, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель і споруд.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2021 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 24.02.2021.

23.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача (Київської міської ради) надійшли письмові пояснення на позовну заяву, у яких позивач підтримував заявлені прокурором позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Протокольною ухвалою суду від 24.02.2021 відкладено підготовче засідання на 24.03.2021.

Протокольною ухвалою суд від 24.03.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 21.04.2021.

Ухвалою суду від 21.04.2021 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про зупинення провадження у справі, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 26.05.2021.

У судовому засіданні 26.05.2021 суд заслухав вступне слово прокурора та представника позивача, які підтримували позовні вимоги та просили задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання 26.05.2021 не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання був належним чином повідомлений.

26.05.2021 у судовому засіданні суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представників сторін як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 26.05.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Київської місцевою прокуратурою №4 при виконання повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" виявлено факт незаконного зайняття та використання Гаражним кооперативом "Комфорт-автосервіс" земельної ділянки територіальної громади міста Києва площею 1,13 га по просп. Свободи (раніше просп. Возз`єднання), 15 у Дніпровському районі міста Києва (обліковий код 63:127:0013).

Судом встановлено, що Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено акт обстеження земельної ділянки від 17.06.2020 №20-0373-04.

Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 1,13 га по просп. Соборності, 15 у Дніпровському районі м. Києва (обліковий код: 63:127:0013) на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №410/1071 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2008 у справі №17/290 була передана в оренду на 5 років ТОВ "Сітібудмайстер" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом (договір оренди від 27.08.2007 №66-6-00411).

Рішенням Київської міської ради від 06.10.2011 №356/6572 відмінено рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №410/1071 про надання ТОВ "Сітібудмайстер" вищевказаної земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом та розірвано вищевказаний договір оренди.

Обстеженням встановлено, що на ділянці розміщена автомобільна стоянка з накриттям, шиномонтаж. Земельна ділянка огороджена парканом. На ділянці знаходяться споруда охорони стоянки та споруда невідомого призначення.

У Департаменті земельних ресурсів зареєстровано кадастрову справу Д9317 від 28.09.2018 щодо відведення земельної ділянки площею 1,13 га Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" для експлуатації та обслуговування майна кооперативу.

Київська міська рада рішень щодо передачі Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" в оренду вказаної земельної ділянки не приймала. Враховуючи зазначене, в діях Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 1,13 га.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає про те, що Київською місцевою прокуратурою №4 встановлено факт порушення вимог земельного законодавства під час використання Гаражним кооперативом "Комфорт-автосервіс" земельної ділянки площею 1,13 га, у зв`язку з чим прокуратура просить суд зобов`язати відповідача повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,13 га по просп. Свободи (раніше просп. Возз`єднання), 15 у Дніпровському районі міста Києва (обліковий код 63:127:0013), привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель і споруд.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

Згідно ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Відповідно до ст. 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Рішенням Конституційного суду України у справі №1-1/99 від 08.04.1999 визначено, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 78 Земельного кодексу України земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

За змістом ст. 83 Земельного кодексу України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають: а) усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; б) земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Як встановлено судом, спір у справі виник у зв`язку з виявленням факту використання відповідачем без документів, що посвідчують право власності або право користування земельною ділянкою за кадастровим номером 8000000000:63:127:0013.

Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема, розпорядження землями територіальної громади міста; передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Положеннями ст. 35 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено, що державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища. Державному контролю підлягають використання і охорона земель, надр, поверхневих і підземних вод, атмосферного повітря, лісів та іншої рослинності, тваринного світу, морського середовища та природних ресурсів територіальних вод, континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони України, природних територій та об`єктів, що підлягають особливій охороні, стан навколишнього природного середовища, а також дотримання заходів біологічної і генетичної безпеки щодо біологічних об`єктів навколишнього природного середовища при створенні, дослідженні та практичному використанні генетично модифікованих організмів у відкритій системі.

Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" передбачено повноваження місцевих рад у галузі охорони навколишнього природного середовища та зазначено, що місцеві ради несуть відповідальність за стан навколишнього природного середовища на своїй території і в межах своєї компетенції, в тому числі, здійснюють контроль за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Аналогічні положення наведені в ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, делеговані повноваження щодо здійснення контролю за дотриманням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Оскільки спірна земельна ділянка, яка, за твердженням прокурора, використовуються відповідачем без будь-яких правових підстав, знаходяться на території міста Києва, суд дійшов висновку, що Київська міська рада як орган місцевого самоврядування, який здійснює розпорядження землями територіальної громади міста та який уповноважений на здійснення в межах своєї території контролю за додержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, з огляду на заявлені предмет позову та підстави позову, є належним позивачем у даній справі.

За таких обставин, оскільки в позові прокурором зазначено про порушення інтересів держави у сфері управління та контролю за охороною земель, а також з огляду на невчинення позивачем дій щодо відновлення прав на земельну ділянку шляхом звернення до суду самостійно, суд дійшов висновку про наявність підстав для звернення прокурором з даним позовом до суду.

За змістом ст. 2 Закону України "Про охорону земель" об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Статтею 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

За змістом Порядку здійснення самоврядного контролю за використанням і охороною земель у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 25.09.2003 №16/890, самоврядний контроль за використанням і охороною земель полягає у забезпеченні додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями і громадянами земельного законодавства та включає правові, економічні і соціальні заходи, спрямовані на додержання вимог земельного законодавства. Самоврядний контроль повинен здійснюватися систематично, регулярно і своєчасно, що значно підвищує ефективність та результативність контрольної діяльності. Самоврядний контроль за використанням і охороною земель передбачає постійне спостереження за станом земель, отримання від землекористувачів і землевласників відповідної проміжної та підсумкової інформації про використання земель, аналіз цієї інформації та результатів моніторингу. Усі землі в межах міста Києва є об`єктами самоврядного контролю та охорони.

Суд зазначає, що п. 10 рішення Київської міської ради від 02.04.2015 №317/1182 "Про забезпечення недопущення самочинного будівництва та самовільного зайняття земельних ділянок" передбачено, що у разі виявлення факту самочинного будівництва без відповідних дозвільних документів або виданих з порушенням законодавства чи самовільного зайняття земельної ділянки Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), відповідній районній в місті Києві державній адміністрації слід забезпечити складання акта про виявлені порушення.

Як встановлено судом, Департаментом земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації складено акт обстеження земельної ділянки від 17.06.2020 №20-0373-04.

Під час обстеження встановлено, що земельна ділянка площею 1,13 га по просп. Соборності, 15 у Дніпровському районі м. Києва (обліковий код: 63:127:0013) на підставі рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №410/1071 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.07.2008 у справі №17/290 була передана в оренду на 5 років ТОВ "Сітібудмайстер" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом (договір оренди від 27.08.2007 №66-6-00411).

Рішенням Київської міської ради від 06.10.2011 №356/6572 відмінено рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №410/1071 про надання ТОВ "Сітібудмайстер" вищевказаної земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом та розірвано вищевказаний договір оренди.

Обстеженням встановлено, що на ділянці розміщена автомобільна стоянка з накриттям, шиномонтаж. Земельна ділянка огороджена парканом. На ділянці знаходяться споруда охорони стоянки та споруда невідомого призначення.

У Департаменті земельних ресурсів зареєстровано кадастрову справу Д9317 від 28.09.2018 щодо відведення земельної ділянки площею 1,13 га Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" для експлуатації та обслуговування майна кооперативу.

Київська міська рада рішень щодо передачі Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" в оренду вказаної земельної ділянки не приймала. Враховуючи зазначене, в діях Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" вбачаються ознаки самовільного зайняття земельної ділянки орієнтовною площею 1,13 га.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог чинного законодавства обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів може свідчити про самовільне зайняття земельної ділянки.

Разом з тим, у вирішенні питання про застосування відповідальності за самовільне зайняття земельної ділянки господарським судам необхідно враховувати, що саме по собі встановлення судом наявності фактичного користування земельною ділянкою без документів, що посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. Господарським судам у вирішенні таких спорів необхідно досліджувати, чи передбачено спеціальним законом отримання правовстановлюючих документів на земельну ділянку для розміщення певних об`єктів, причини відсутності таких документів у особи, що використовує земельну ділянку, наявність у особи права на отримання земельної ділянки у власність чи в користування, вжиття нею заходів до оформлення права на земельну ділянку тощо (пункт 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011).

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 2 ст. 116 Земельного кодексу України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання).

Частиною 2 ст. 123 Земельного кодексу України встановлено, що особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав (ст. 125 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, згідно з положеннями законодавства України право на землю реалізується шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Визначений законодавством порядок набуття права на землю передбачає, зокрема, отримання заявником дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, рішення компетентного органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність або про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а також про передання у власність чи користування (оренду) визначеної земельної ділянки заявникові, та отримання документів, що посвідчують права заявника на визначену земельну ділянку. Усі перелічені документи можуть свідчити або про вжиття особою заходів до оформлення права на земельну ділянку або про завершення оформлення такого права в установленому законодавством порядку.

Як встановлено судом, пунктом 3 рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №410/1071 земельну ділянку площею 11301 кв.м. на пр. Возз`єднання, 15 передано ТОВ "Сітібудмайстер" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом в короткострокову оренду на 5 років.

На підставі зазначеного рішення, між Київської міською радою та ТОВ "Сітібудкепітал" було укладено договір оренди земельної ділянки площею 11303 кв.м. (код ділянки 8000000000:63:127:0013), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради у книзі записів державної реєстрації договорів 27.08.2007 №66-6-00411.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2008 у справі №31/132 зобов`язано Громадську організацію "Київська міська спілка автомобілістів" знести самочинно збудоване майно, розташоване на спірній земельній ділянці, привівши її у придатний для використання стан та усунути перешкоди у користуванні земельною ділянкою.

Рішенням Київської міської ради від 06.10.2011 №356/6572 відмінено рішення Київської міської ради від 29.03.2007 №410/1071 "Про передачу ТОВ "Сітібудмайстер" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального торговельно-офісного центру з багаторівневим паркінгом на пр. Возз`єднання, 15 у Дніпровському районі м. Києва.

Інформація щодо державної реєстрації земельної ділянки прощею 1,13 га по просп. Свободи, 15 у Дніпровському районі міста Києва у Державному реєстрі речових прав відсутня.

Разом з тим, рішенням Господарського суму міста Києва від 07.06.2018 у справі №910/3457/18 задоволено позов Київської міської прокуратури №4, зобов`язано ФОП Литвинюк В.О. повернути Київській міській раді земельну ділянку площею 1,3 га по просп. Возз`єднання, 15 у м. Києві, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель та споруд.

Зазначеним рішенням встановлено, що рішень щодо передачі спірної земельної ділянки у власність або користування ФОП Литвинюк В.О. Київською міською радою не приймалися.

З матеріалів справи вбачається, що актом державного виконавця від 24.06.2019 при примусовому виконання рішення суду №910/3457/18 від 07.06.2018 встановлено, що фактично спірна ділянка використовується Гаражним кооперативом "Комфорт-автосервіс".

Разом з тим, у Департаменті земельних ресурсів зареєстровано кадастрову справу Д9317 від 28.09.2018 щодо відведення земельної ділянки площею 1,13 га Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" для експлуатації та обслуговування майна кооперативу.

Із листа Департаменту земельних ресурсів №0570202/3-1132 від 26.09.2019 вбачається, що розроблений та погоджений, у встановленому порядку, проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки Гаражному кооперативу "Комфорт-автосервіс" на просп. Свободи, 15 у Дніпровському районі міста Києва до Департаменту не надходив.

Суд зазначає, що будь-які рішення про передачу спірної земельної ділянки відповідачу Київською міською радою не приймались, доказів протилежного суду не надано.

Будь-яких доказів у підтвердження наявності у відповідача відповідного речового права щодо спірної земельної ділянки останнім не надано.

Суд враховує висновки Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №910/19726/17, де в основу висновків про самовільне зайняття земельної ділянки покладено в тому числі встановлені Департаментом земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) в акті обстеження земельної ділянки обставини.

Відповідачем не надано будь-яких доказів у підтвердження того, що земельну ділянку, яку прокурор просить повернути, відповідач займає на законних підставах.

Зважаючи на встановлені обставини та беручи до уваги, що відповідачем не було надано суду належних та допустимих доказів наявності обставин, які б у своїй сукупності дали б змогу дійти протилежного висновку, суд дійшов висновку, що спірну земельну ділянку площею 1,13 га відповідач займає без правовстановлюючих документів.

За наведених обставин, оскільки така земельна ділянка використовуються без правовстановлюючих документів відповідачем, таке використання порушує право територіальної громади міста Києва на землю.

За змістом ст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

За змістом ч. 2 ст. 212 Земельного кодексу України, приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Так, оскільки земельна ділянка площею 1,13 га за адресою м. Київ, пр. Свободи, 15 самовільно використовується без правовстановлюючих документів відповідачем, така ділянка підлягає поверненню власнику землі - позивачу із приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від будівель та спору.

За таких обставин, позовні вимоги Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про повернення земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Дніпровської окружної прокуратури міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради - задовольнити.

2. Зобов`язати Гаражний кооператив "Комфорт-автосервіс" (2160, м. Київ, пр-т Возз`єднання, буд. 15-А, код ЄДРПОУ - 42305132) повернути Київській міській раді (01044, м. Київ, вул. Хрещатик, буд. 36, код ЄДРПОУ - 22883141) земельну ділянку прощею 1,13 га (обліковий код 63:127:0013), яка знаходиться за адресою: пр-т Соборності, 15 у Дніпровському районі м. Києва, привівши її у придатний для використання стан, шляхом звільнення від будівель та споруд.

3. Стягнути з Гаражного кооперативу "Комфорт-автосервіс" (2160, м. Київ, пр-т Возз`єднання, буд. 15-А, код ЄДРПОУ - 42305132) на користь Київської міської прокуратури (03150, м. Київ, вул. Предславинська, буд. 45/9, код ЄДРПОУ - 02910019, банк ДКСУ м. Київ, код банку 820172, IBAN - UA168201720343100001000011062, код класифікації видатків бюджету - 2800) 2 102 (дві тисячі сто дві) грн - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 03.06.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна