Постанова

від 25.05.2021 по справі 927/703/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 927/703/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

позивача - Ткаченко А. М.,

відповідача - Миколаєнко Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛА САДИБА"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 (судді: Яковлєв М. Л. - головуючий, Куксов В. В., Шаптала Є. Ю.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 (суддя Романенко А. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛА САДИБА"

до Виконавчого комітету Чернігівської міської ради та Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради

про визнання незаконним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТЛА САДИБА" (далі - ТОВ "СВІТЛА САДИБА") звернулося до Господарського суду Чернігівської області з позовом до виконавчого комітету Чернігівської міської ради (далі - виконком Чернігівської міської ради) та Комунального підприємства "Паркування та ринок" Чернігівської міської ради (далі - КП "Паркування та ринок") про: визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення виконкому Чернігівської міської ради від 06.02.2020 № 52 в частині надання КП "Паркування та ринок" дозволу тимчасово до 31.12.2020 забезпечити організацію торгівлі продовольчою та непродовольчою продукцією, щотижня в середу, п`ятницю, суботу та неділю за такими адресами: м. Чернігів, по просп. Миру, 194, біля колишньої території заводу "Жовтневий молот"; зобов`язання КП "Паркування та ринок" використовувати земельну ділянку кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, з дотриманням її цільового призначення, а саме: для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для розміщення автостоянок).

1.2. Позовні вимоги з посиланням на положення статті 16 Цивільного кодексу України, статті 96 Земельного кодексу України, частини 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обґрунтовані тим, що оспорюваний пункт рішення в частині, що стосується КП "Паркування та ринок", порушує права позивача, оскільки відповідно до цього рішення КП "Паркування та ринок" здійснює торгівельну діяльність на земельній ділянці, що призначена для розташування паркінгу та автостоянки та є сусідньою з орендованою позивачем земельною ділянкою, на якій розташовані об`єкти нерухомості позивача.

Так, позивач зазначив, що торгівельні палатки встановлюються перед вікнами будівель позивача, чим фактично заважають нормальній господарській діяльності, оскільки заважають нормальному під`їзду до приміщень позивача, у той час, як територія, на якій розташовуються торгівельні палатки, фактично є автостоянкою та повинна використовуватися саме для розміщення транспорту, а не торгівельного майданчику.

Основною діяльністю позивача є передача в оренду власного нерухомого майна і орендарі такого майна зверталися до ТОВ "СВІТЛА САДИБА" про порушення КП "Паркування та ринок" розміщенням торгівельних об`єктів, у зв`язку з чим просили знизити орендну плату за оренду майна.

КП "Паркування та ринок" використовував земельну ділянку за цільовим призначенням - для будівництва та обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови з порушенням цільового призначення земельної ділянки, а саме проводив торгівельну діяльність ще з 2019 року, тобто до прийняття оспорюваного рішення, а КП "Паркування та ринок" та Чернігівська міська рада не реагували на звернення ТОВ "СВІТЛА САДИБА" про припинення незаконної торгівлі на земельній ділянці, яка призначена для розміщення автостоянки, позивач просив суд зобов`язати КП "Паркування та ринок" використовувати земельну ділянку з дотриманням її цільового призначення.

1.3. У відзиві на позовну заяву Чернігівська міська рада просила відмовити в її задоволенні, акцентуючи увагу на тому, що позивач не надав жодного доказу на підтвердження порушення його права здійснювати господарську діяльність у зв`язку із прийняттям виконкомом Чернігівської міської ради оспорюваного рішення або через господарську діяльність КП "Паркування та ринок". Надані позивачем листи Товариства з обмеженою відповідальністю "ВФ Ритейл" (далі - ТОВ "ВФ Ритейл") від 26.06.2019 та 11.07.2019 не підтверджують наявність порушених прав позивача, оскільки, по-перше, зазначені листи датовані раніше дати прийняття оспорюваного рішення від 06.02.2020, а по-друге, ці листи не свідчать про зменшення орендної плати за оренду належного позивачеві майна та про причинно-наслідковий зв`язок з прийнятим виконкомом Чернігівської міської ради рішенням.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання КП "Паркування та ринок" використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням, Чернігівська міська рада зазначає, що власником цієї земельної ділянки є територіальна громада міста Чернігова в особі міської ради, і саме до повноважень Чернігівської міської ради належить вимагати усунення порушень щодо використання земельної ділянки, тобто позивач обрав неналежний спосіб захисту своїх прав.

Крім того, Чернігівська міська рада зазначала, що між виконкомом Чернігівської міської ради і КП "Паркування та ринок" внаслідок прийняття оспорюваного рішення не виникло земельних правовідносин, які регулюються Земельним кодексом України, отже доводи ТОВ "СВІТЛА САДИБА" про порушення земельного законодавства є безпідставними.

КП "Паркування та ринок" у відзиві на позовну заяву також просило відмовити в її задоволенні з підстав, аналогічних тим, що викладені у відзиві Чернігівської міської ради, з посиланням на недоведення належними доказами позивачем порушення його права та обрання ним неналежного способу захисту щодо вимог про зобов`язання комунальне підприємство використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Судові рішення аргументовано прийняттям Чернігівською міською радою оспорюваного рішення в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України. При цьому, суди установили недоведення позивачем порушення його прав.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

3.1. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, ТОВ "СВІТЛА САДИБА" у касаційній скарзі просить їх скасувати повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 та застосованого судами під час розгляду цієї справи.

Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи висновок, викладений Верховним Судом у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 щодо зміни виду використання земельної ділянки, не надав належної оцінки тій обставині, що відповідно до частини 5 статті 20 Земельного кодексу України види використання земельної ділянки в межах певної категорії (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Позивач належним чином обґрунтував незаконність оскаржуваного пункту рішення виконавчого комітету Чернігівської міської ради про надання дозволу відповідачеві на торгівлю, оскільки таке рішення було прийняте за відсутності рішення власника щодо зміни виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель, без урахування містобудівної документації та документації із землеустрою. При цьому позивач обґрунтував порушення своїх прав як сусіднього землекористувача, а матеріали справи містять докази на підтвердження незаконності пункту 1 рішення виконкому Чернігівської міської ради від 06.02.2020 № 52 в частині надання дозволу КП "Паркування та ринок" тимчасово забезпечити організацію торгівлі продовольчою та непродовольчою продукцією за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, 194 біля колишньої території заводу "Жовтневий молот".

3.2. У відзиві на касаційну скаргу виконком Чернігівської міської ради просить відмовити в її задоволенні, наголошуючи на тому, що заявник касаційної скарги не зазначив конкретної норми права, про застосування якої був сформований висновок Верховного Суду та щодо якої є необхідність відступлення у подібних правовідносинах. Скаржник не наводить висновку, сформованого Верховним Судом у справі № 916/1998/19 і, відповідно, жодним чином змістовно не обґрунтовує необхідність відступлення від нього.

Виконком Чернігівської міської ради акцентує увагу на тому, що фактично зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із судовими рішеннями та до власного довільного тлумачення обставин справи, встановлених судами.

3.3. КП "Паркування та ринок" у відзиві на касаційну скаргу також просить відмовити в її задоволенні, посилаючись на безпідставність та неправомірність вимог ТОВ "СВІТЛА САДИБА", наголошуючи на тому, що згідно зі статутом комунального підприємства предметом його діяльності є створення, будівництво та експлуатація ринків, торгових місць поза ринками, інших об`єктів комерційного використання. надання пов`язаних з цим послуг тощо.

Згідно з оспорюваним рішенням виконкому Чернігівської міської ради від 06.02.2020 № 52 КП "Паркування та ринок" дозволено тимчасово до 31.12.2020 забезпечити організацію торгівлі продовольчою та непродовольчою продукцією, зокрема, у м. Чернігові на просп. Миру, 194 біля колишньої території заводу "Жовтневий молот". Комунальне підприємство з дозволу уповноваженого органу виконує соціальну функцію, пов`язану з необхідністю надання доступу найбільш незахищених верств населення до споживчих товарів.

Разом з цим, ТОВ "СВІТЛА САДИБА" не доведено порушення його прав та законних інтересів, а надані позивачем докази не стосуються спірних правовідносин.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 29.03.2021 (у складі суддів: Дроботова Т. Б. - головуючий, Берднік І. С., Зуєв В. А.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "СВІТЛА САДИБА" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 і рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі № 927/703/20, призначено розгляд справи у судовому засіданні на 20.04.2021.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 у зв`язку з перебуванням суддів Берднік І. С. та Зуєва В. А. у відпустці справу № 927/703/20 передано на розгляд колегії суддів Касаційного господарського суду у складі: Дроботова Т. Б.- головуючий, Багай Н. О., Чумак Ю. Я.

У судовому засіданні 20.04.2021 відкладено розгляд касаційної скарги на 25.05.2020.

4.2. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.

4.3. За змістом статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду, після подання касаційної скарги.

З урахуванням наведеного суд касаційної інстанції не приймає і не розглядає доводи скаржника, пов`язані з переоцінкою доказів та встановленням обставин справи.

Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.

4.4. Суди попередніх інстанцій установили такі обставини:

- 19.12.2017 між ТОВ "СВІТЛА САДИБА" (орендар) та Чернігівською міською радою (орендодавець) укладено договір оренди земельної ділянки № 4405, за умовами якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування до 23.11.2022 земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (для обслуговування нежитлової будівлі - адміністративного корпусу), кадастровий номер 7410100000:01:012:0297, що розташована в місті Чернігові по просп. Миру, 194.

На земельній ділянці за адресою: місто Чернігів, проспект Миру, буд. 194, корпус 1 розміщено об`єкт нерухомості: 24/100 частини нежитлового приміщення, а саме адміністративний корпус площею 995,5 м 2 , набутий ТОВ "СВІТЛА САДИБА" у приватну власність на підставі договору купівлі-продажу від 14.01.2014, з реєстрацією в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно реєстрації права власності;

- згідно з кадастровим планом земельна ділянка, надана ТОВ "СВІТЛА САДИБА" в оренду, є суміжною із земельною ділянкою, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, власником якої є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради, належним користувачем якої є КП "Паркування та ринок", про що свідчать витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (сформований 03.07.2014 № 23777290) та Державного земельного кадастру (сформований 14.08.2020 № НВ-7418352502020). Право постійного користування даною земельною ділянкою за КП "Паркування та ринок" зареєстровано 02.07.2014 (номер запису про речове право 6211222) на підставі рішення Чернігівської міської ради від 06.03.2014 № б/н;

- 30.05.2019 Чернігівська міська рада прийняла рішення "Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічних документацій із землеустрою, надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам" від 30.05.2019 № 42/VII-19, яким внесено зміни до рішення від 06.03.2014 № б/н і змінено редакцію пункту 14, а саме КП "Паркування та ринок" затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано земельну ділянку (кадастровий номер 7410100000:01:012:0199) у постійне користування, площею 0,2027 га на просп. Миру, вздовж території заводу "Жовтневий молот" для будівництва і обслуговування паркінгів та автостоянок на землях житлової та громадської забудови (для розміщення автостоянки).

Як свідчать матеріали справи та зміст судових рішень, 06.02.2020 виконком Чернігівської міської ради прийняв рішення № 52 "Про організацію тимчасової торгівлі", згідно з пунктом 1 якого надано КП "Паркування та ринок" дозвіл тимчасово до 31.12.2020 забезпечити організацію торгівлі продовольчою та непродовольчою продукцією, щотижня в середу, п`ятницю, суботу та неділю, зокрема, по просп. Миру, 194, у м. Чернігові, біля колишньої території заводу "Жовтневий молот".

Зазначене рішення Чернігівської міської ради прийняте з метою підвищення якості торгівельного обслуговування населення, на виконання статутних завдань КП "Паркування та ринок", керуючись підпунктом 8 пункту "а" частини 1 статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", з метою підтримки місцевих товаровиробників та підприємців в межах соціальної акції "Купуй рідне", враховуючи усні та письмові звернення громадян та з метою забезпечення доступу найбільш незахищених верств населення до споживчих товарів (преамбула рішення, а. с. 48).

4.5. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ТОВ "СВІТЛА САДИБА" до Чернігівської міської ради та КП "Паркування та ринок" про визнання незаконним та скасування пункту 1 рішення виконкому Чернігівської міської ради від 06.02.2020 № 52 в частині надання КП "Паркування та ринок" дозволу забезпечити організацію торгівлі у місті Чернігові, просп. Миру, 194 біля колишньої території заводу "Жовтневий молот", а також КП "Паркування та ринок" використовувати земельну ділянку з дотриманням її цільового призначення, з посиланням на порушення оспорюваним рішенням прав позивача, а також порушення вимог земельного законодавства.

4.6. За змістом статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частини 1, 2 статті 4 зазначеного Кодексу).

Отже, у розумінні наведених положень правом на пред`явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом відкриття провадження у справах здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

Як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу передбачено у статті 16 Цивільного кодексу України.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу в спірних відносинах, і в разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

З правових норм вбачається, що правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Отже, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

4.7. Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" відповідно до Конституції України визначає систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Згідно з частиною 1 статті 17 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами та організаціями, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, будуються на засадах їх підпорядкованості, підзвітності та підконтрольності органам місцевого самоврядування.

За змістом статей 29, 30 зазначеного Закону до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема: управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад (підпункт 1 пункту а) статті 29); управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації (підпункт 1 пункту а) статті 30); організація місцевих ринків, ярмарків, сприяння розвитку всіх форм торгівлі (підпункт 8 пункту а) статті 30); здійснення заходів щодо розширення та вдосконалення мережі підприємств житлово-комунального господарства, торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, розвитку транспорту і зв`язку (підпункт 1 пункту б) статті 30).

Суди попередніх інстанцій установили, що, як вбачається зі статуту КП "Паркування та ринок", затвердженого рішенням виконкому Чернігівської міської ради 29.03.2019 № 116, підприємство створено відповідно до рішення виконкому міської ради від 18.03.1996 № 60 на базі відокремленої частини майна територіальної громади міста Чернігова (пункт 1.1). Власником підприємства є територіальна громада міста Чернігова в особі Чернігівської міської ради (пункт 1.2). Предметом діяльності підприємства, зокрема, є створення, будівництво та експлуатація ринків, торгових місць поза ринками, інших об`єктів комерційного використання, надання пов`язаних з цим послуг, справляння з юридичних та фізичних осіб плати за користування ринками, торговими місцями, іншими об`єктами комерційного використання та надання супутніх послуг (підпункт 2.2.2 пункту 2). Управління підприємством здійснює, зокрема вищий орган підприємства - власник та уповноважений власником орган - виконком Чернігівської міської ради (пункт 6.1).

КП "Паркування та ринок" є належним користувачем земельної ділянки, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, яка суміжна із земельною ділянкою, кадастровий номер 7410100000:01:012:0297, і передана в користування ТОВ "СВІТЛА САДИБА".

Суди попередніх інстанцій установили, що оскаржуване рішення виконкому Чернігівської міської ради від 06.02.2020 № 52 "Про організацію тимчасової торгівлі", згідно з яким КП "Паркування та ринок" надано дозвіл тимчасово до 31.12.2020 забезпечити організацію торгівлі продовольчою та непродовольчою продукцією, у тому числі на просп. Миру, 194 в місті Чернігові біля колишньої території заводу "Жовтневий молот" (земельна ділянка, кадастровий номер 7410100000:01:012:0199, категорія: землі житлової та громадської забудови), прийнято в межах його повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України.

4.8. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ТОВ "СВІТЛА САДИБА" посилалося на порушення положення земельного законодавства, оскільки КП "Паркування та ринок" на підставі оспорюваного рішення здійснює торгівельну діяльність на земельній ділянці, яка призначена для розташування паркінгу та автостоянки.

Згідно зі статтею 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов`язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки.

У постанові Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19 зроблено такі висновки:

"… відповідно до положень статті 1 Закону України "Про землеустрій" цільове призначення земельної ділянки - використання земельної ділянки за призначенням, визначеним на підставі документації із землеустрою у встановленому законодавством порядку.

Отже, основою для визначення цільового призначення земельної ділянки є її належність до відповідної категорії земель і відповідного способу використання. Поділ земельного фонду країни на категорії передбачено ЗК України.

Відповідно до статті 19 ЗК України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; є) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі.

Отже, усі землі у межах України мають своє цільове використання, як це передбачено статтею 19 ЗК України, цільове використання земельних ділянок є одним із принципів земельного законодавства.

Частиною 1 статті 20 ЗК України передбачено, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Отже, зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури.

Згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Отже, цільове призначення земельної ділянки відповідно до законодавчо встановлених категорій земель визначається на підставі документації із землеустрою, а порядок використання земельної ділянки в межах певної категорії визначається землекористувачем самостійно, проте з обов`язковим дотриманням містобудівної документації та документації із землеустрою

Зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються при зміні цільового призначення (розробки проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо).

Єдина умова, яку встановлюють положення частини 5 статті 20 ЗК України при самостійному визначені виду використання земельної ділянки її власником/користувачем, є дотримання вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, та необхідність урахування містобудівної документації та документації із землеустрою.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у справі № 806/5308/15 (постанова від 31.07.2019).

Також варто зауважити, що наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 458 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель (далі - Класифікація).

Відповідно до пунктів 1.2, 1.4 цієї Класифікації код та цільове призначення земель застосовуються для забезпечення обліку земельних ділянок за видами цільового призначення у Державному земельному кадастрі.

Підпунктом 10 пункту 24 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, визначено, що до Державного земельного кадастру вносяться відомості про земельні ділянки, зокрема про цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель), що включає такі складові: категорія земель згідно з підпунктом 6 пункту 22 цього Порядку; цільове призначення згідно з документацією із землеустрою; вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель згідно з частиною 5 статті 20 ЗК України.

Згідно з Класифікацією до секції В належать землі житлової та громадської забудови, код 03.15 - землі громадської забудови, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.

Правовий режим земель громадської та житлової забудови визначено у статті 38 ЗК України, згідно з якою до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель та споруд, інших об`єктів загального користування.

Порядок використання зазначеної категорії земель регламентовано статтею 39 ЗК України, відповідно до якої використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Поняття "використання земельної ділянки не за цільовим призначенням" стосується тих випадків, коли на земельній ділянці з певним цільовим призначенням проводиться діяльність, яка виходить за межі цільового призначення та передбачає фактичне використання такої ділянки.

Отже, нецільовим використанням земельної ділянки з категорії земель житлової та громадської забудови є її використання за іншим призначенням, всупереч генеральному плану населеного пункту, іншій містобудівній документації, плану земельно-господарського устрою тощо, тобто всупереч земельному законодавству України.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у справі № 915/47/17 (постанова від 04.02.2020)."

4.9. Суд апеляційної інстанції з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, дійшов висновку, що оскаржуване рішення виконкому Чернігівської міської ради від 06.02.2020 № 52 прийнято виконкомом Чернігівської міської ради в межах його повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та законами України, а зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель не є зміною її цільового призначення, а отже, не потребує проходження процедур, які відповідно до земельного законодавства України застосовуються у разі зміни цільового призначення (розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок, його затвердження тощо), тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Крім того, суд апеляційної інстанції не взяв до уваги доводи позивача про порушення його майнових прав як належного користувача земельною ділянкою (кадастровий номер 7410100000:01:012:0297), на якій розміщено об`єкт нерухомого майна (адміністративний корпус), частка якого (24/100) є його приватною власністю та здається ним в оренду з метою отримання прибутку, а використання КП "Паркування та ринок" земельної ділянки (кадастровий 7410100000:01:012:0199) під здійснення торгівельної діяльності (тимчасове розміщення торгівельних палаток), заважає господарській діяльності позивача та знижує ринкову вартість послуг оренди нежитлових приміщень, що ним надаються іншим господарюючим суб`єктам, про що свідчить наявний в матеріалах справи листи-звернення б/н від 26.06.2019 та лист ТОВ "ВФ Ритейл" від 11.07.2019 про перегляд розміру орендної плати за договором.

Так, за змістом статті 103 Земельного кодексу України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

Власники та землекористувачі земельних ділянок можуть вимагати припинення діяльності на сусідній земельній ділянці, здійснення якої може призвести до шкідливого впливу на здоров`я людей, тварин, на повітря, земельні ділянки та інше (стаття 104 зазначеного Кодексу).

Проте суд апеляційної інстанції установив, що доводи позивача про зниження ринкової вартості послуг з оренди, що ним надаються іншим суб`єктам господарювання внаслідок розміщення на суміжній ділянці тимчасових об`єктів торгівлі не ґрунтуються на належних доказах, оскільки листи-звернення орендаря ТОВ "ВФ "Рітейл" (у червні та липні 2019 року) з проханням про перегляд орендної плати не свідчать про знецінення вартості послуг, що ним надаються. Крім того, зазначені звернення мали місце до прийняття виконкомом Чернігівської міської ради оспорюваного рішення від 06.02.2020. Інших доказів на підтвердження факту створення перешкод в здійсненні господарської діяльності позивач не надав.

Ураховуючи сукупність встановлених судом обставин та положень статей 75- 79, 86 Господарського процесуального кодексу України, а також правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

4.10. Як убачається зі змісту касаційної скарги, ТОВ "СВІТЛА САДИБА" просить скасувати судові рішення повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, обґрунтовуючи підстави для касаційного оскарження судових рішень посиланням на пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким підставами касаційного оскарження судових рішень є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

Отже, зі змісту зазначеної норми вбачається, що при касаційному оскарженні судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 2 частини 2 статті 287 зазначеного Кодексу, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів для такого відступлення.

Принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

Разом з цим, оскаржуючи судові рішення у справі, що розглядається, на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, ТОВ "СВІТЛА САДИБА" зазначило про необхідність відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.07.2020 у справі № 916/1998/19, не навівши при цьому вмотивованих обґрунтувань щодо необхідності відступлення від висновку Верховного Суду, викладеного в зазначеній скаржником постанові, а саме не довів наявності причин для відступу (неефективність, помилковість, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість судового рішення), а тому підстави для задоволення касаційної скарги відсутні. При цьому зміст касаційної скарги зводиться до незгоди скаржника із судовими рішеннями у справі.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Згідно зі статтею 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеного цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

5.2. Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі з підстави касаційного оскарження, визначеної пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, Верховним Судом не було встановлено наявність підстав для відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у зазначеній скаржником постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, то і підстав для зміни чи скасування оскаржуваної у справі постанови Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021, якою залишено без змін рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020, у касаційного суду немає.

5.3. Ураховуючи, що Верховний Суд дійшов висновку про залишення оскаржуваних судових рішень без змін, судові витрати за розгляд касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЛА САДИБА" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2021 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 19.10.2020 у справі № 927/703/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак