Постанова

від 26.05.2021 по справі 18/1-11б

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 року

м. Київ

Справа № 18/1-11Б

Верховний Суд у складі суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Пєскова В.Г., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представника ОСОБА_1 - Новікова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.10.2020

та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020

у справі № 18/1-11Б

за заявою кредитора Закритого акціонерного товариства "Донецький комбінат хлобопродуктів"

про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Масложир",-

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи та заявлених вимог

28.09.2020 до господарського суду Донецької області надійшла заява від 23.09.2020 ОСОБА_1 (акціонера) про перегляд ухвали Господарського суду Донецької області від 03.06.2002 у справі №18/1-11Б про банкрутство Закритого акціонерного товариства "Масложир", м.Слов`янськ (далі - ЗАТ "Масложир") за нововиявленими обставинами.

Виходячи зі змісту даної заяви, ОСОБА_1 вказував на ті обставини, що 13.06.2002 Господарським судом Донецької області у справі №18/1-11Б про банкрутство ЗАТ "Масложир" було постановлено ухвалу, якою затверджено звіт голови ліквідаційної комісії та ліквідаційний баланс ЗАТ "Масложир", припинено провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Масложир", ліквідовано банкрута. 18.08.2020 ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області у справі №243/6842/20 закрито кримінальне провадження №12016050510001288, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.05.2016 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 190, частиною четвертою статті 358 Кримінального кодексу України, у зв`язку з не встановленням особи, яка вчинила кримінальне провадження та закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності. Згідно вказаної ухвали суду встановлено наступні обставини:

- 14.07.1995 АППБ "Аваль" та ЗАТ "Масложир" уклали кредитний договір № 11414001.001 на суму 150 млрд карб. На забезпечення вказаного договору 13.11.1995 між тими ж сторонам укладено договір застави N3-11414001.001/3, згідно якого під заставу передано незавершені капітальні вкладення на суму 140 млрд. крб. та основні фонди на суму 119 млрд. крб 07.06.1997. В постанові місцевого суду Ворошиловського району м. Донецька та постанові Слов`янського міського суду від 09.11.2003 зазначено, що під час укладання кредитного договору N 11414001.001 від 14.07.1995, договору рухомого майна N 3-11414001.001 від 14.07.1995, договору застави майна від 13.11.1995 були відсутні рішення загальних зборів, що надають повноваження на розпорядження майном акціонерів та не існує довіреності від імені ЗАТ "Масложир", на яку йде посилання в договорах;

- постановою Вищого арбітражного суду України від 18.01.1999 встановлено, що укладення договору N 11414001.001 від 14.07.1995, договору застави рухомого №11414001.001 від 14.07.1995 та договору застави нерухомого майна від 13.11.1995 відбулось в порушення вимог статей 6, 12, 13, 14 Закону України "Про заставу" (від 02.10.1992) та було порушено право колективної власності, встановленої статтею 30 Закону України "Про власність" (від 26.03.1991).

Таким чином, заявник вважав, що і колишні акціонери, і працівники ЗАТ "Масложир", як учасники справи про банкрутство ЗАТ "Масложир", піддані дискримінації як особи, яким було унеможливлено реалізувати свої права на захист порушених інтересів у зв`язку з використанням фальшивої печатки та фальшивих документів від імені ЗАТ "Масложир", що стали підставою для вчинення правочинів спрямованих на вилучення майна ЗАТ "Масложир" в непропорційному об`ємі зобов`язань товариства, а також для вчинення процесуальних дій до боргових зобов`язань, спрямованих на припинення судового розгляду щодо визнання недійсним вищевказаних правочинів, що призвело до можливості закінчити ліквідаційну процедуру ЗАТ "Масложир" й ліквідувати товариство без повного розрахунку з працівниками за заробітною платою. Крім того, як зазначено ОСОБА_1 , на сьогодні порушено їх право на захист своїх законних інтересів щодо привілейованого розрахунку по несплаченій заробітній платі згідно Конвенції МОП № 173 від 1992 року. Отже, ефективним захистом свого права на отримання заробітної плати працівники ЗАТ "Масложир" вважають перегляд ухвали Господарського суду Донецької області від 13.06.2002 у справі №18/1-11Б про банкрутство ЗАТ "Масложир", оскільки вищевказані обставини призвели до складення хибного ліквідаційного балансу, затвердженого оскаржуваною ухвалою.

Крім того, ОСОБА_1 заявлено про відновлення повністю або частково втраченого судового провадження про банкрутство №18/1-11Б.

Короткий зміст оскаржених ухвали та постанови судів попередніх інстанцій

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 (суддя Левшина Г.В.) відмовлено у задоволенні заяви від 23.09.2020 ОСОБА_1 в частині відновлення провадження у справі №18/1-11Б про банкрутство АТ "Масложир", заяву від 23.09.2020 ОСОБА_1 в частині перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 13.06.2002 у справі №18/1-11Б за нововиявленими обставинами залишено без розгляду.

Постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 (колегія суддів: Тарасова І.В. - головуючий, Пуль О.А., Шевель О.В.) апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення; ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 у справі № 18/1-11Б залишено без змін.

Судові рішення в частині відмови у задоволенні заяви про відновлення провадження у справі №18/1-11Б про банкрутство АТ "Масложир" обґрунтовані недостатністю зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження справи № 18/1-11Б, зокрема, з підстав встановлення судами наступних обставин:

- за наслідками перевірки даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", в провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа №11/18Б ".. за позовом: код ЄДРПО 00957459 до код ЄДРПО 00373824 про банкрутство..". У справі брали участь кредитор ОСОБА_2 , довіреність № 1245 від 03.10.02, ВКФ "Кропус"; кредитор, ОСОБА_3 , довіреність № б/н від 06.12.02, ЗАТ "Донецький комбінат хлібопродуктів" кредитор, ОСОБА_4 , довіреність № паспорт серія НОМЕР_1 виданий Краматорським МВУМВС України від 23.06.98, про що свідчать формуляри протоків судового засідання. При цьому, остаточні (кінцеві) процесуальні документи про результати розгляду даної справи діловодство не містить. Водночас, жодних процесуальних документів зі справі №18/1-11Б, на які посилався заявник, не вбачається за можливе виявити, тобто будь-які відомості на підтвердження перебування даної справи в провадженні господарського суду Донецької області відсутні;

- у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області, Господарський суд Донецької області з 15.07.2014 призупинив свою роботу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників господарського суду Донецької області та учасників судового процесу. 27.04.2015 Господарський суд Донецької області відновив свою роботу за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, архів, у тому числі матеріали справи №11/18Б, залишився на території зони проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_2 і доступ до означеної будівлі, як і можливість отримання справи, у суду відсутні;

- додані заявником до заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами та відновлення втраченого судового провадження документи не є достатніми;

- на теперішній час у суду відсутня жодна частина справи №18/1-11Б, відсутні будь-які відомості щодо перебігу провадження у справі про банкрутство №18/1-11Б, відповідні процесуальні документи ані в автоматизованій системі діловодства суду, а ні в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що унеможливлює встановлення та перевірку фактів й обставин, викладених заявником відповідно до вимог статті 362 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

У іншій частині щодо залишення без розгляду заяви про перегляд ухвали суду від 13.06.2002 у справі №18/1-11Б за нововиявленими обставинами ухвала суду першої інстанції обґрунтована тим, що нормами процесуального закону - ГПК України не передбачено порядку дій суду щодо вказаної заяви у випадку відмови у відновленні втраченого провадження, а тому з урахуванням приписів статті 169 цього Кодексу та обставин неможливості відновлення судового провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Масложир", відсутність доказів участі ОСОБА_1 у такій справі, заява останнього про перегляд ухвали суду від 13.06.2020 у справі №18/1-11Б підлягає залишенню без розгляду.

При цьому суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про залишення без розгляду вказаної заяви, однак мотивував своє рішення тим, що ОСОБА_1 у розумінні статті 321 ГПК України не є особою, яка має право на подачу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Донецької області 13.06.2002 у справі №18/1-11Б, оскільки не був учасником цієї справи.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

Не погодившись з ухвалою Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить вказані судові рішення скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій неповно з`ясували обставини, що мають значення для справи, а тому оскаржувані рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме пункту 4 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України, пункту 1 частини третьої статті 2, частин четвертої та восьмої статті 11, частини п`ятої статті 236 ГПК України.

Також, у якості підстави касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржник вказує на те, що Верховний Суд не викладав у постановах висновків щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

Учасники справи не скористались своїм процесуальним правом щодо подання відзиву на касаційну скаргу, що відповідно до положень частини 3 статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду судових рішень.

Касаційне провадження

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 18/1-11Б визначено склад колегії суддів: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Жуков С.В., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 03.02.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 22.02.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 18/1-11Б залишено без руху; надано скаржнику строк для усунення недоліків.

22.03.2021 до касаційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги з додатками.

Ухвалою Верховного Суду від 12.04.2021, серед іншого, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 18/1-11Б; призначено до розгляду на 12.05.2021 о 11:15 год.

У зв`язку з відпусткою судді Жукова С.В., автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи визначено склад колегії суддів:: Огороднік К.М. - (головуючий), Ткаченко Н.Г., Пєсков В.Г., що підтверджується витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 06.05.2021.

Ухвалою Верховного Суду від 12.05.2021 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 18/1-11Б з розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 до 26.05.2021 о 16:20 год.; зобов`язано ОСОБА_1 до початку судового засідання надати до касаційного господарського суду оригінали таких документів:

1) Протокол спільних загальних зборів акціонерів та трудового колективу ЗАТ "Масложир" м.Словянськ від 05.01.2000;

2) Витяг з Протоколу спільних загальних зборів акціонерів та трудового колективу ЗАТ "Масложир" м.Словянськ від 05.01.2000.

У судовому засіданні 26.02.2021 до початку розгляду справи по суті представник ОСОБА_1 - Новіков І.І. надав суду оригінал протоколу спільних загальних зборів акціонерів та трудового колективу Закритого акціонерного товариства "Масложир", м.Словянськ від 05.01.2000, належним чином завірена копія якого долучена до матеріалів справи.

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Здійснивши перевірку застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваних ухвали та постанови, оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла наступних висновків.

Як убачається з матеріалів касаційної скарги, об`єктом касаційного оскарження у даній справі є постанова Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №18/1-11Б, прийнята за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 про відмову у задоволенні заяви в частині відновлення провадження у цій справі та залишення без розгляду заяви в частині перегляду ухвали суду за нововиявленими обставинами.

Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічні положення містяться у статті 14 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Водночас, право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

У рішенні ЄСПЛ від 02.03.1987 у справі "Monnell and Morris v. the United Kingdom" (§ 56) зазначалося, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них.

Право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем процесуальних фільтрів доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому процесуальні обмеження зазвичай вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (подібний висновок викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі №910/4647/18).

Згідно зі статтею 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон про банкрутство), а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини шостої статті 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом про банкрутство.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали і постанови суду першої інстанції після їх перегляду в апеляційному порядку та постанови суду апеляційної інстанції у справах про банкрутство (неплатоспроможність) у випадках, передбачених Законом про банкрутство.

Ухвали, які суд виносить у процедурі банкрутства, за ознакою спеціалізації процесу можна поділити на два типи: а) спеціальні - ухвали, які суд виносить виключно з питань, що вирішуються у справах про банкрутство згідно з нормами КУзПБ; б) універсальні - ухвали, які суд виносить з питань, що вирішуються як у справах про банкрутство, так і у справах позовного та інших форм провадження (пункт 75 постанови Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 15/81) .

Тож при наданні оцінки наявності права на оскарження судових рішень, прийнятих у справі про банкрутство, та визначенні порядку оскарження їх слід розмежовувати, зважаючи на характер прийнятих рішень.

У цьому аспекті слід зауважити, що порядок оскарження судових рішень відповідно до Закону про банкрутство стосується судових рішень, які безпосередньо відносяться до процедур банкрутства. Судові рішення, якими вирішуються процедурні питання, пов`язані з рухом справи в господарському суді, клопотання та заяви осіб, які беруть участь у справі, оскаржуються в порядку, встановленому положеннями саме ГПК України (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.09.2019 у справі№ Б3/081-12/24) .

Колегія суддів зазначає, що спеціальне законодавство про банкрутство не містить положень, які регулюють особливості прийняття судових рішень у процедурі банкрутства за результатом вирішення питань, пов`язаних з рухом справи, зокрема, що стосується розгляду заяв про відновлення втраченого судового провадження.

Водночас такі положення містяться у чинному ГПК України, а саме статті 357-364 Розділу VIII "Відновлення господарським судом втраченого судового провадження".

Так, частиною першою статті 255 ГПК України визначено перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку, окремо від рішення суду першої інстанції, зокрема, пункт 35 про відновлення чи відмову у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження.

Згідно пункту 2 частини першої статті 287 ГПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу, зокрема, на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Ухвала суду про відмову у відновленні втраченого судового провадження, зазначена у пункті 35 частини першої статті 255 ГПК України, касаційному оскарженню не підлягає.

Таким чином, нормами процесуального закону не передбачено можливість касаційного оскарження окремо від рішення ухвали місцевого господарського суду, після її апеляційного перегляду, про відновлення матеріалів втраченої справи (судового провадження).

ЄСПЛ у рішенні від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановленого законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Верховний Суд зазначає, що положення статті 296 ГПК України не передбачають закриття касаційного провадження з вищенаведених підстав, однак, у разі здійснення касаційного перегляду постанови Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №18/1-11Б (прийнятої за результатом апеляційного перегляду ухвали Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 про відмову у задоволенні заяви в частині відновлення провадження у цій справі), можливість оскарження якої в касаційному порядку не передбачено нормами КУзПБ та ГПК України, суд касаційної інстанції буде діяти не як "суд встановлений законом" в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини.

Ураховуючи наведене, оскільки скаржником - ОСОБА_1 касаційну скаргу подано на постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі №18/1-11Б, яка у частині відмови у задоволенні заяви про відновлення провадження у справі не підлягає касаційному оскарженню, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження за цією касаційною скаргою у вказаній частині.

Аналогічна правова позиція щодо закриття касаційного провадження у випадку його відкриття за касаційною скаргою на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню, викладена в ухвалах Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 12.11.2019 у справі № 922/6220/15 та від 28.01.2021 у справі № 50/311-б.

Щодо оскарження судових рішень в частині залишення без розгляду заяви про перегляд ухвали Господарського суду Донецької області від 03.06.2002 у справі №18/1-11Б за нововиявленими обставинами суд зазначає таке.

Колегія суддів враховує, що заява скаржника в частині перегляду ухвали місцевого господарського суду від 03.06.2002 (про затвердження ліквідаційного балансу банкрута та закриття провадження у справі) за нововиявленими обставинами оскаржуваними судовими рішеннями була залишена без розгляду, тобто її розгляд по суті не здійснено.

Як вірно зазначено місцевим господарським судом, положеннями законодавства про банкрутство не врегульовано порядок процесуальних дій суду у випадку надходження заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Відтак, при вирішенні питання щодо прийняття вищевказаної заяви, необхідно керуватися загальним положеннями ГПК України, що регулюють порядок перегляду справи за нововиявленими обставинами.

Так, Главою 3 Розділу IV "Перегляд судових рішень" ГПК України передбачено порядок та підстави перегляду судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно частини першої статті 320 ГПК України, зокрема, ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом про банкрутство, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами. У другій частині вказаної статті зазначено, що однією з підстав для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі.

Як встановлено судами за наслідками перевірки даних комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", в провадженні господарського суду Донецької області перебувала справа №11/18Б ".. за позовом: код ЄДРПО 00957459 до код ЄДРПО 00373824 про банкрутство..". У справі брали участь кредитор ОСОБА_2 , довіреність № 1245 від 03.10.02, ВКФ "Кропус"; кредитор, ОСОБА_3 , довіреність № б/н від 06.12.02, ЗАТ "Донецький комбінат хлібопродуктів" кредитор, ОСОБА_4 , довіреність № паспорт серія НОМЕР_1 виданий Краматорським МВУМВС України від 23.06.98, про що свідчать формуляри протоків судового засідання. При цьому, остаточні (кінцеві) процесуальні документи про результати розгляду даної справи діловодство не містить.

Водночас, жодних процесуальних документів зі справи №18/1-11Б, на які посилався заявник, судами не виявлено, тобто будь-які відомості на підтвердження перебування даної справи в провадженні господарського суду Донецької області відсутні.

Як зазначалось вище, судами також встановлено, що у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області місцевий господарський суд з 15.07.2014 призупинив свою роботу до закінчення дії обставин, які створюють загрозу життю і здоров`ю працівників господарського суду. За тим, 27.04.2015 Господарський суд Донецької області відновив свою роботу за адресою: АДРЕСА_1 . Проте, архів, у тому числі матеріали справи №11/18Б, залишилися на території зони проведення антитерористичної операції за адресою: АДРЕСА_2 і доступ до означеної будівлі, як і можливість отримання справи, у суду відсутні.

Відповідно до статті 323 ГПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 32 цього Кодексу. Протягом п`яти днів після надходження заяви до суду суддя (суддя-доповідач) перевіряє її відповідність вимогам статті 322 цього Кодексу і вирішує питання про відкриття провадження за нововиявленими чи виключними обставинами, про що постановляє відповідну ухвалу. До заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими чи виключними обставинами, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 322 цього Кодексу, застосовуються правила статті 174 цього Кодексу.

Стаття 174 ГПК України встановлює підстави для залишення позову без руху або його повернення. Статтею 226 цього Кодексу визначено, зокрема, підстави та порядок залишення позову без розгляду.

Водночас, місцевим господарським судом вірно зазначено, що ГПК України не передбачено порядку дій суду щодо заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у випадку відмови у відновленні втраченого судового провадження.

Згідно частини третьої статті 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом. У випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином, приймаючи до уваги викладені вище висновки щодо неможливості відновлення судового провадження у справі про банкрутство ЗАТ "Масложир", відсутність доказів участі заявника у такій справі, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд ухвали суду від 13.06.2020 у справі №18/1-11Б.

При цьому, враховуючи відсутність матеріалів втраченої справи та можливості їх перевірки, Верховний Суд вважає передчасним висновок апеляційного господарського суду про те, що ОСОБА_1 у розумінні статті 321 ГПК України не є особою, яка має право на подачу заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Донецької області 13.06.2002 у справі №18/1-11Б, оскільки не був учасником цієї справи.

Втім, такий передчасний висновок суду апеляційної інстанції не призвів до невірних в подальшому висновків цього суду щодо правомірності залишення місцевим господарським судом без розгляду заяви ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали суду від 13.06.2002 у справі №18/1-11Б про банкрутство ЗАТ "Масложир".

Колегія суддів Верховного Суду також вважає за необхідне зауважити, що відповідно до частини четвертої статті 226 ГПК України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно. З урахуванням вказаних приписів процесуального закону, у випадку отримання матеріалів судового провадження (справи №18/1-11Б про банкрутство ЗАТ "Масложир") з непідконтрольної державі території, про що представник скаржника стверджував у судовому засіданні касаційного господарського суду, заявник не позбавлений можливості звернутися до суду з відповідною заявою повторно.

З урахуванням викладеного, посилання скаржника на приписи пункту 4 частини другої статті 16 ЦК України (передбачає відновлення становища, яке існувало до порушення, як спосіб захисту цивільних прав та інтересів особи), пункту 1 частини третьої статті 2 ГПК України (що встановлює верховенство права як одну із основних засад (принципів) господарського судочинства) , частин четвертої та восьмої статті 11 ГПК України (якими визначено застосування судом Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, а також умови застосування міжнародного договору України у разі невідповідності правового акта міжнародному договору) , частини п`ятої статті 236 (містить визначення обґрунтованості судового рішення) ГПК України, не підтверджують його доводів щодо порушення судами попередніх інстанцій норм права, з огляду на встановлені ними обставини справи та висновки Верховного Суду, викладені у цій постанові.

У зв`язку із викладеним, доводи скаржника щодо порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права з зазначених скаржником підстав не знайшли свого підтвердження під час касаційного розгляду справи та не можуть бути підставою для скасування законних судових рішень в частині залишення без розгляду заяви про перегляд ухвали суду за нововиявленими обставинами.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції, в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та прийшов до висновку, що оскаржувані судові рішення (у переглянутій касаційним судом частині) є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 240, 287, 293, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ :

1. Касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 18/1-11Б в частині відмови у задоволенні заяви від 23.09.2020 ОСОБА_1 про відновлення провадження у справі №18/1-11Б про банкрутство АТ "Масложир" закрити.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Господарського суду Донецької області від 21.10.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 21.12.2020 у справі № 18/1-11Б в частині залишення без розгляду заяви від 23.09.2020 ОСОБА_5 про перегляд ухвали Господарського суду Донецької області від 13.06.2002 у справі № 18/1-11Б за нововиявленими обставинами залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді В.Г. Пєсков

Н.Г. Ткаченко