Постанова

від 03.06.2021 по справі 520/18536/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 р.Справа № 520/18536/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Чалого І.С.,

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. ,

за участю секретаря судового засідання - Сузанського О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Бойченка Вадима Віталійовича на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Мар`єнко Л.М., м. Харків) від 19.03.2021 (повний текст рішення складено 19.03.2021) по справі № 520/18536/2020 за позовом Гаражного кооперативу "Весна" до Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Бойченка Вадима Віталійовича; третя особа - Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Харківській області, Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю Департаменту територіального контролю Харківської міської ради про зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить суд зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34952393, зняти арешт нерухомого майна, накладений на майно ГК ВЕСНА код ЄДРПОУ 24335159, адреса: 61166, м. Харків, вул. Шатилова Дача, буд. 1А, відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер ВП 45146869, видана 24.11.2014 року, номер запису про обтяження 7802515; зобов`язати Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34952393, зняти арешт нерухомого майна, накладений на все майно ГК ВЕСНА код ЄДРПОУ 24335159, адреса: 61166, м. Харків, вул. Шатилова Дача, буд. 1А, відповідно до постанови про арешт майна боржника, серія та номер 54747661, видана 22.09.2017 року, номер запису про обтяження 22551688.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що станом на 24.09.2020 року будь-яких відкритих виконавчих проваджень щодо позивача не має, проте арешт на майно позивача не знято. Представник позивача неодноразово звертався до відповідача з проханням скасувати арешт, що був накладений на позивача при примусовому виконанні постанови №3805 від 21.09.2012 року, але відповідач щоразу відмовляв ГК "ВЕСНА", що на думку позивача є порушенням його прав.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 адміністративний позов задоволено.

Зобов`язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34952393, зняти арешт нерухомого майна, накладений на майно ГК ВЕСНА код ЄДРПОУ 24335159, адреса: 61166, м. Харків, вул. Шатилова Дача, буд. 1А, відповідно до постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер ВП 45146869, видана 24.11.2014 року, номер запису про обтяження 7802515;

Зобов`язано Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Харків), код ЄДРПОУ 34952393, зняти арешт нерухомого майна, накладений на все майно ГК ВЕСНА код ЄДРПОУ 24335159, адреса: 61166, м. Харків, вул. Шатилова Дача, буд. 1А, відповідно до постанови про арешт майна боржника, серія та номер 54747661, видана 22.09.2017 року, номер запису про обтяження 22551688.

Стягнуто на користь Гаражного кооперативу "ВЕСНА" (вул. Шатилова Дача, буд. 1 А, м.Харків,61145, код 24335159) за рахунок бюджетних асигнувань Шевченківського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, 6 під., 10 пов., м. Харків,61022, код 34952393) суму судового збору у розмірі 2102.00 грн. (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок).

Відповідач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду першої інстанції та порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, відповідач зазначає, що завершення виконавчого провадження на підставі ст. 47 Закону України " Про виконавче провадження" № 606-XIV та ст. 37 Закону України " Про виконавче провадження" №1404-VIII не мало своїм наслідком зняття арешту. Цей висновок повністю узгоджується з тим, що у випадку завершення виконавчого провадження на підставі положень ст. 47 Закону № 606-XIV та ст. 37 Закону №1404-VIII стягувач не отримує задоволення своїх вимог та в подальшому має право на повторне пред`явлення виконавчого документу до виконання. А тому вважає, що вимоги позивача про зняття арешту, накладеного постановою від 24.11.2014 р. та постановою від 22.09.2017 р. є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях Закону.

Позивач надав письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 4 ст. 229 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що на примусовому виконанні у Шевченківському відділі державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) декілька разів перебувала постанова №3805 від 21.09.2012 року, видана Інспекцією державної архітектурно-будівельного контролю у Харківській області про стягнення з Гаражного кооперативу "ВЕСНА" штрафу у розмірі 49590,00 грн., яка набрала законної сили 06.10.2012 року.

01.11.2012 вперше була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №35006712 щодо примусового виконання зазначеного виконавчого документу.

31.05.2013 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (закон №606-ХІV). Постановою роз`яснено право стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документа у строк до 31.05.2014.

03.10.2013 після повторного пред`явлення виконавчого документа стягувачем державним виконавцем вдруге було відкрито виконавче провадження (постанова № 40027946).

09.12.2013 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України Про виконавче провадження (закон № 606-ХІУ). Постановою роз`яснено право стягувача на повторне пред`явлення виконавчого документа у строк до 09.12.2014.

20.10.2014 після повторного пред`явлення виконавчого документа стягувачем державним виконавцем втретє було відкрито виконавче провадження (постанова № 45146869).

24.11.2014 для забезпечення реального виконання рішення державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

21.07.2015 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України Про виконавче провадження (закон 606-ХІV). Постановою роз`яснено право стягувана на повторне пред`явлення виконавчого документа у строк до 21.07.2016.

12.10.2016 після повторного пред`явлення виконавчого документа стягувачем державним виконавцем вчетверте було відкрито виконавче провадження (постанова № 52639684).

24.07.2017 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувачу на підставі п.2 ч.1 ст.37 Закону України Про виконавче провадження (закон 1404-VІП), постановою роз`яснено право стягувана на повторне пред`явлення виконавчого документа у строк до 24.10.2017.

22.09.2017 після повторного пред`явлення виконавчого документа стягувачем державним виконавцем вп`яте було відкрито виконавче провадження (постанова № 54747661).

22.09.2017 для забезпечення реального виконання рішення державним виконавцем накладено арешт на все майно боржника - ГК "ВЕСНА" в межах суми стягнення з урахуванням виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Відповідні відомості внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

24.10.2017 державним виконавцем повернуто виконавчий документ стягувану на підставі п.2 ч. 1 ст. 37 Закону України Про виконавче провадження (закон 1404-VIII).

Позивач просить суд зобов`язати відповідача зняти арешти, накладений постановами від 24.11.2014 та 22.09.2017.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що Інспекцією державної архітектурно-будівельного контролю у Харківській області не було повторно пред`явлено виконавчий документ до виконання, а строк пред`явлення постанови №3805 від 21.09.2012 року до виконання вже сплив. Тобто на даний час відсутні виконавчі провадження щодо примусового виконання постанови №3805 від 21.09.2012 року, виданої Інспекцією державної архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, про стягнення з Гаражного кооперативу "ВЕСНА" штрафу у розмірі 49590,00 грн., а тому у відповідача були підстави для зняття арешту з майна позивача.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів приходить до висновку, що правовому дослідженню в даних спірних правовідносинах підлягає питання щодо не зняття арешту накладеному постановою про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження від 24.11.2014 та постановою від 22.09.2017, оцінку якому необхідно надавати на підставі законодавства, що діяло на той час та з урахуванням законодавчо передбаченої можливості, станом на вирішення спірних правовідносин судом, щодо скасування арешту та заборони відчуження всього (рухомого та нерухомого) майна позивача.

Так, преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (далі Закон №606-XIV, який діяв під час винесення постанови про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження серія та номер ВП 45146869, видана 24.11.2014 року) визначено, що цей Закон визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Аналогічні положення були викладені у Законі України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), який діяв та при винесенні постанови про арешт майна боржника, серія та номер 54747661, видана 22.09.2017 року, номер запису про обтяження 22551688 та діє на даний час.

Відповідно до п.5 ч.3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 року № 606 ХІV, державному виконавцю надано право у процесі здійснення виконавчого провадження накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізувати його у встановленому законом порядку. Крім того, за змістом ч. 2 ст. 25 названого Закону за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Водночас ч. 4 ст. 47 Закону № 606-XIV передбачено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу, зокрема, у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Відповідно до ч. 5 цієї статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.

Згідно п.2 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII - виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

За приписами частини першої статті 50 Закону № 606-XIV, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Статтею 40 ч. 1 та ч. 2 Закону №1404-VIII також передбачені аналогічні норми, а саме у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.

При цьому, обов`язку державного виконавця знімати накладені арешти в межах виконавчого провадження, у разі повернення виконавчого документу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними, з підстав визначених п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону № 606-XIV та п.2 ч.1 ст. 37 Закону №1404-VIII, не передбачено.

Зазначена норма необхідна для забезпечення прав стягувача, у разі його повторного пред`явлення виконавчого документу протягом строків, визначених Законом України Про виконавче провадження .

Статтею 22 Закону № 606-XIV були передбаченні строки пред`явлення виконавчих документів до виконання, а саме 1) посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; 2) інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Законом №1404-VIII були збільшенні строки, а саме ст. 12 визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття.

Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.

Одночасно з цим відповідачем не надано до суду докази того, що повторно протягом строків, визначених чинним законодавством до відділу пред`являвся до виконання виконавчий документ, а саме встановлено що Інспекцією державної архітектурно-будівельного контролю у Харківській області не було повторно пред`явлено виконавчий документ до виконання, а строк пред`явлення постанови №3805 від 21.09.2012 року до виконання вже сплив.

Отже, суд першої інстанції правильно виходив з того, що стягувач своїм правом на повторне пред`явлення до виконання виконавчих документів не скористався.

Відтак, колегія суддів погоджується з тим, що арешт майна боржника порушує його права, як власника адже у теперішній час строк пред`явлення виконавчого документу до виконання, визначений Законом України Про виконавче провадження , сплив.

Відповідно до норм ст. 59 Закону України Про виконавче провадження арешт крім іншого може бути знятий за рішенням суду.

Відповідно до ст. 386 Цивільного кодексу України, власник, який має підстави передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Водночас, слід наголосити, що зазначене судове рішення не позбавляє можливості відповідача накласти повторні арешти на майно позивача у разі необхідності по іншим виконавчим провадженням, або у разі повторного пред`явлення до виконання виконавчих документів, раніше повернутих стягувачам.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги Гаражного кооперативу "Весна" про зобов`язання вчинити певні дії належним чином обґрунтовані, підтверджені наявними у справі матеріалами та підлягають задоволенню.

Колегія суддів не враховує практику Верховного Суду, викладену у постановах від 01.08.2019 р. справа № 754/15469/16-ц, від 17 січня 2018 року у справі №910/8019/15-г, від 01.03.2021 року справа № 242/4668/20, від 06 березня 2019 року в справі № 263/1468/17, від 04 березня 2020 року в справі № 127/2-1421/09, від 16 березня 2020 року в справі № 137/1649/17, на які посилається відповідач, оскільки вказані судові рішення ухвалені за інших фактичних обставин, а саме в даних судових рішеннях не було встановлено, що строки пред`явлення виконавчого документа до виконання вже сплили, що суттєво впливає на висновки.

Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені позивачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Отже, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ч.1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 відповідає вимогам ст. 242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Начальника Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління юстиції (м.Харків) Бойченка Вадима Віталійовича залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19.03.2021 року по справі № 520/18536/2020 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.С. Чалий Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко