Постанова

від 03.06.2021 по справі 214/399/19(2-а/214/4/21)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

03 червня 2021 року справа № 214/399/19 2-а/214/4/21

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Баранник Н.П.,

суддів: Малиш Н.І., Щербака А.А.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року у справі № 214/399/19 (2-а/399/4/21) (суддя Гринь Н.Г.) за адміністративним позовом ОСОБА_1 до державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Дніпропетровської області - заступника начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Щоголєва Максима Ігоровича, Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про скасування постанови у справі про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №1123-ДК/0291По/08/01/-18 від 19.12.2018 року, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Дніпропетровської області Щоголєвим М.І. (далі відповідач-1). Також просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань співвідповідача Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (далі відповідач-2) понесені позивачем судові витрати.

Позивач стверджує, що його дії невірно кваліфіковані, як самовільне зайняття земельної ділянки, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП. Крім того, на думку позивача, відповідачем не дотримано визначеної законом процедури проведення перевірки, оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення.

Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено.

З рішенням суду першої інстанції не погодився позивач, ним була подана апеляційна скарга. В скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неналежну оцінку судом доказів, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове про задоволення його позовних вимог. Також позивач просить стягнути на його користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи як в суді першої, так і апеляційної інстанції, в тому числі і витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача направив на адресу суду письмовий відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві просить залишити рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Позивач та його представник в судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги, наполягали на задоволенні скарги.

Представник відповідача-1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлявся.

Представник відповідача-2 просив суд апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

З матеріалів справи встановлено, що 01.11.2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель головним спеціалістом відділу контролю за використанням та охороною земель в Апостоловському, Криворізькому, Софіївському, Широківському районах управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дубенко О.А. складено акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом земельною ділянкою №878-ДК/912/АП/09/01/-18 (т.1 а.с. 16).

З акту вбачається, що під час перевірки встановлено, що земельна ділянка комунальної власності, площею 0,2080 га, кадастровий номер 1211000000:03:208:0249, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , обліковується як землі житлової та громадської забудови. На земельній ділянці розташована двоповерхова будівля, яка на праві власності належить двом власникам, один з яких ОСОБА_1 , його частка майна складає 60,66%. Земельна ділянка огороджена з трьох сторін бетонним парканом, виконано благоустрій території, висаджено декоративні насадження, з фасадної сторони має вільний доступ. Територія розділена між власниками бетонним парканом. ОСОБА_1 зайнята частина земельної ділянки площею 0,0050 га за рахунок сусідньої земельної ділянки, що знаходиться у комунальній власності, кадастровий номер 1211000000:03:208:0220, власником якої є територіальна громада міста. Вказана самовільно зайнята земельна ділянка огороджена та обладнана металевими воротами, вільний доступ до земельної ділянки відсутній. Документи на право користування зазначеною земельною ділянкою у обох власників будівлі відсутні. Земельні ділянки, які належать власникам, відповідно до ідеальних часток становлять: у ОСОБА_1 - 0,1262 га, у ТОВ Кривбасметалстіл - 0,0818 га. Таким чином, ОСОБА_1 самовільно займає земельні ділянки площею 0,0050 га та 0,1262 га, а всього 0,1312 га.

13.12.2018 року державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Дубенко О.А. складено протокол про адміністративне правопорушення №18-ДК/0297/П/07/001/-18 відносно ОСОБА_1 (т.1 а.с. 15). Так, за даними протоколу, ОСОБА_1 , для здійснення комерційної діяльності, без оформлення документів на право користування земельними ділянками, займає земельні ділянки площею 0,0050 га та 0,1262 га, загалом 0,1312 га., чим заподіяв матеріальну шкоду в розмірі 78548,31 грн.. Наведене є порушенням ст.ст.125, 126 Земельного кодексу України, за що передбачена відповідальність ст.53-1 КУпАП та п. б ст.211 Земельного кодексу України. Копія протоколу отримана позивачем, що підтверджується його особистим підписом у відповідній графі вказаного протоколу.

19.12.2018 року заступником начальника управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області Щоголєвим М.І. винесено постанову №1123-ДК/0291По/08/01/-18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн. (т.1 а.с.6).

Вважаючи постанову відповідача-1 протиправною, позивач звернувся до суду з позовом про її скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що у позивача на момент проведення обстеження земельної ділянки та складення протоколу, а також на момент розгляду справи та винесення оскарженої постанови були відсутні документи, які б у відповідності до вимог ст.ст.125, 126 ЗК України свідчили про правомірність користування спірною земельною ділянкою. Земельна ділянка не перебувала у власності чи користуванні позивача на законних підставах та, відповідно, останній самовільно користувався нею, що підтверджується наявними у справі доказами. Доводи позивача щодо процедурних порушень під час розгляду справи та притягнення до адміністративної відповідальності суд відхилив.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає наявними підстави для визнання протиправною та скасування оскарженої позивачем постанови відповідача, з огляду на наступне.

Так, спірною постановою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Згідно ст.53-1 КУпАП самовільне зайняття земельної ділянки - тягне за собою накладення штрафу на громадян від десяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб - від двадцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель (в редакції, чинній на момент спірних правовідносин) визначено, що самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст.125, ст.126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ст.211 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення, зокрема, самовільне зайняття земельних ділянок.

З матеріалів справи встановлено, що 21.07.2009 року між ТОВ Промінь-Кривбас (Продавець), в особі директора товариства ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ( на даний час АДРЕСА_1 ). За умовами договору, у власність покупця переходить нежиле приміщення, яке знаходиться в стадії реконструкції, розташоване в підвалі та на першому поверсі двоповерхового будинку, загальною площею 734,2 кв.м. (т.1 а.с.7-8).

Відповідно до частин1,2,4 ст. 120 Земельного кодексу України ( в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин) у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

У разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Таким чином, позивач після укладення договору купівлі-продажу частини нерухомого майна: нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ( на даний час АДРЕСА_1 ), як власник такого майна набув право користування земельною ділянкою, на якій розташоване таке майно, пропорційно до частки у праві власності на нерухомість.

Під час перевірки інспектором було встановлено, що співвласниками нежитлової будівлі є ОСОБА_1 та ТОВ Кривбасметалстіл . В акті перевірки дотримання вимог земельного законодавства йдеться про те, що земельна ділянка огороджена з трьох сторін бетонним парканом, виконано благоустрій території, висаджено декоративні насадження, проте ким вчинено такі дії не встановлено. Посилання на те, що ОСОБА_1 зайнята частина земельної ділянки площею 0,00050 га за рахунок сусідньої земельної ділянки, власником якої є територіальна громада міста, не підтверджено жодними належними доказами.

Колегія суддів також звертає увагу, що протокол про адміністративне правопорушення складений з порушенням вимог ч.2 ст. 254 КУпАП ( з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення пройшло більш ніж 24 години, а саме 12 днів), з порушенням вимог ст. 256 КУпАП, а саме: не містить даних, необхідних для визначення складу правопорушення, передбаченого ст.53-1 КУпАП.

Згідно вимог ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтвердилось з матеріалів справи, при складанні протоколу про вчинення адміністративного правопорушення та постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача були допущені порушення вищевказаних приписів КУпАП. Так, ні в протоколі, ні в постанові не вказано дата та час вчинення позивачем правопорушення; не зазначено коли було виявлено таке правопорушення, будь яких об`єктивних даних, які б свідчили про встановлення бетонного паркану, виконання благоустрою території, насадження декоративних рослин саме позивачем, тобто про вчинення даною особою дій, що свідчать про самовільний захват земельної ділянки.

Наведені порушення є підставами для визнання протиправною оскарженої постанови відповідача та її скасування, із прийняттям рішення відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України про закриття справи про адміністративне правопорушення.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, колегія суддів враховує положення ч.3 ст.139 КАС України, з огляду на що, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області слід стягнути витрати на сплату судового збору в сумі 420,40грн ( чотириста двадцять гривень сорок копійок), сплачену за заяву про забезпечення позову та 576,30 грн. ( п`ятсот сімдесят шість гривень тридцять копійок), сплаченого судового збору за подачу апеляційної скарги.

Щодо понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу.

Так, норми статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України регулюють питання, пов`язані з витратами сторін на професійну правничу допомогу.

Згідно частини четвертої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини п`ятої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 05.06.2018 року у справі №904/8308/17, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

В обґрунтування клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції, позивачем надано: договір про надання правової допомоги, акти виконаних робіт та опис робіт (наданих послуг) адвоката, на підтвердження оплати надано квитанції до прибуткового касового ордеру.

За актами виконаних робіт, адвокатом надавалися такі послуги як: консультації, підготовка позовної заяви, відзивів, підготовка клопотань, участь в судових засіданнях, підготовка апеляційної скарги, участь в засіданнях суду апеляційної інстанції.

Всього, витрати, пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції позивач оцінив в сумі 56 202,50 грн., а в суді апеляційної інстанції в сумі -12 000 грн.

Відповідач не заперечує стосовно доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, проте звертає увагу , що сума є неспівмірною щодо предмета позову та складності самої справи.

Позивач стверджує, що справа розглядалася судом два роки, його представник -адвокат, приймав участь в усіх судових засіданнях, а надані ним докази на підтвердження понесених витрат не свідчать про штучне збільшення обсягу витраченого часу адвокатом.

Колегія суддів, враховуючи незначну складність справи, предмет позову - оскарження постанови про накладення штрафу у розмірі 170 грн., фактичний обсяг виконаної роботи адвокатом, вважає розумно обґрунтованими заявлені витрати на професійну правничу допомогу, які підлягають компенсації позивачу за рахунок відповідача-2 в розмірі: 5000,00грн. Вказаний розмір витрат зумовлений об`єктивною тривалістю часу, яку витратив адвокат під час супроводу справи у суді першої інстанції, якістю та обсягом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом апеляційного перегляду.

Вказана сума підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2 у справі - Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на помилковому застосуванні норм матеріального права, що є підставою для скасування такого рішення з прийняттям нового про задоволення позовних вимог позивача.

Керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст. 317, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 03 лютого 2021 року у справі № 214/399/19 (2-а/214/4/21) - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення №1123-ДК/0291По/08/01/-18 від 19.12.2018 року, винесену державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель на території Дніпропетровської області Щоголєвим М.І..

Провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст.53-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 - закрити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 996,70 грн. (дев`ятсот дев`яносто шість гривень сімдесят копійок).

Стягнути на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39835428) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5 000 грн. (п`ять тисяч гривень нуль копійок).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч.3 ст.272 КАС України.

Головуючий - суддя Н.П. Баранник

суддя Н.І. Малиш

суддя А.А. Щербак