Постанова

від 03.06.2021 по справі 640/20777/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/20777/19 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Лічевецького І.О.,

Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська компанія Малтюроп до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська компанія Малтюроп звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби, в якому просило: визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.06.2019 №0000555009, №000545009.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення вимог Податкового кодексу України необґрунтовано виніс оскаржувані податкові повідомлення-рішення, оскільки у спірний період позивач не користувався жодною земельною ділянкою, більше того права користування рухомим та нерухомим майном було передано правонаступнику, який в свою чергу сплачував податок на землю.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року позовні вимоги - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 06.06.2019 №0000555009 та №000545009.

В апеляційній скарзі Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог - відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Апелянт звертає увагу на пункт 21 договору оренди від 26.11.2010 реєстр № 510, який визначає обов`язок орендаря щодо сплати орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою до повного повернення такої згідно Акту прийому-передачі.

Оскільки земельна ділянка була повернута позивачем до земель запасу лише 19.03.2019, та державну реєстрацію повернення земельної ділянки зареєстровано 21.03.2019, тому на думку апелянта, Товариство з обмеженою відповідальністю Східноукраїнська компанія Малтюроп зобов`язане сплачувати орендну плату за період з 06.11.2018 по 18.03.2019 у сумі 264 289, 04 грн.

Окрім того, відповідач просить здійснити заміну відповідача - Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби на Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 19.06.2019 №537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби реорганізовано Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби шляхом його приєднання до Офісу великих платників податків Державної податкової служби.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України Питання Державної податкової служби від 21 серпня 2019 року № 682-р Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року №227 Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

У подальшому, наказом Державної податкової служби України Про утворення територіальних органів Державної податкової служби від 30.09.2020 № 529 утворені як відокремлені підрозділи Державної податкової служби України територіальні органи згідно з переліком (додаток до цього наказу), серед яких Офісу ВПП ДПС немає. Натомість у переліку є Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Західне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків, Південне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків та Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

У свою чергу, Наказом Державної податкової служби України Про початок забезпечення здійснення територіальними органами ДПС повноважень та функцій від 24.12.2020 №755 розпочато з 01.01.2021 здійснення територіальними органами ДПС своїх повноважень.

Відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

З огляду на вказане, колегія суддів зазначене вважає клопотання таким, що підлягає задоволенню, тому слід замінити сторону - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Північне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачем вказано, що земельна ділянка у період з 06.11.2018 по 18.03.2019 перебувала у фактичному користуванні ТОВ Малтюроп Юкрейн , тому останній як власник нерухомого майна, повинен сплачувати плату за землю.

Окрім того, позивач просить здійснювати розгляд справи за його участю у відкритому судовому засіданні, втім у задоволенні такого клопотання слід відмовити, з огляду на наступне.

У відповідності до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Пунктом 6 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно з пунктом 2 частини шостої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

Враховуючи, що позивачем пред`явлено вимоги, які у відповідності до частини шостої статті 12 КАС України належать до справ незначної складності, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05.11.2019 дану справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

При цьому, слід зазначити, що практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною на підставі Закону України Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів N 2, 4, 7 та 11 до Конвенції від 17 липня 1997 року №475/97-ВР (далі - Конвенція) свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 8 грудня 1983 року у справі Ахеn v. Germany , заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року Varela Assalino contre le Portugal , заява № 64336/01).

Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку Європейського суду з прав людини, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

З урахуванням предмету спору та тієї обставини, що відповідно до вимог статті 47 Кодексу адміністративного судочинства України сторони не позбавлені права подати будь-які письмові пояснення та докази в підтвердження власної позиції, враховуючи, що дана справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), з огляду на положення п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, з 2010 року позивач був платником орендної плати за земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161 на підставі договору оренди від 15.10.2010, укладеного з Харківською міською радою, акту приймання-передачі земельної ділянки в оренду від 26.11.2010 реєстр № 510 та додаткової угоди до Договору оренди від 13.12.2013.

Оренда зазначеної земельної ділянки здійснювалось для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель і споруд, які належали ТОВ Східноукраїнська компанія Малтюроп .

У свою чергу, 12 лютого 2018 року позивачем подано податкову декларацію з плати за землю за 2018 рік (№9017822750) та задекларовано податкові зобов`язання у розмірі 718505,56 грн (за січень-грудень 2018 року).

У подальшому, 05 липня 2019 року Харківським управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача відносно питань повноти нарахування та сплати плати за землю за період з 06.11.2018 по 18.03.2019, результати якої оформлені актом № 51/28-10-50-09-10/32031362.

Під час проведення перевірки контролюючим органом встановлено наступні порушення:

- пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України занижено суми податкових зобов`язань з плати за землю (орендної плати) за період з 06.11.2018 по 18.03.2019 на суму 264 269,04 грн., у тому числі: за листопад 2018 року (з 06.11.2018 по 30.11.2018) - 49876,22 грн.; за грудень 2018 року - 59 875,50 грн.; за січень 2019 року - 59 875,46 грн., за лютий 2019 року - 59 875,46 грн.; за березень 2019 року (з 01.03.2019 по 18.03.2019) - 34 766,40 грн.;

- пункту 49.2 статті 49, пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, а саме неподання до контролюючого органу податкової декларації з плати за землю (орендної плати) за 2019 рік (з 01.01.2019 по 18.03.2019).

06 серпня 2019 року на підставі акту від 05.07.2019 №51/28-10-50-09-10/32031362 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000555009 форми Р про суму нарахованого грошового зобов`язання з орендної плати з юридичних осіб (код платежу 18010600) в загальному розмірі 396 433,56 грн. з яких за податковими зобов`язаннями 264 289,04 грн. та 132 144,52 грн. за штрафними санкціями.

Крім того, 06.08.2019 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000545009 форми ПС яким застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у сумі 170 грн. за порушення граничного терміну подання податкової декларації за 2019 рік.

09 серпня 2019 року не погоджуючись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями позивач оскаржив їх в адміністративному порядку до Державної фіскальної служби України.

10 жовтня 2019 року ДПС України винесено рішення про результати розгляду скарги № 5070/6/99-00-08-05-05, відповідно до якого скаргу залишено без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення без змін.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки після закінчення строку договору оренди земельної ділянки, обов`язок сплати податку на землю перейшов до ТОВ Малтюроп Юкрейн , як власника нежитлових будівель, що розташовані за адресою м. Харків, вул. Роганська, 161 , та останнім сплачувався податок в порядку передбаченому вимогами податкового законодавства, відтак контролюючим органом протиправно винесено податкові повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України врегульовує відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно п. п. 14.1.72, 14.1.73 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу), землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Підпунктами 269.1.1, 269.1.2 пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Згідно з підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 Податкового кодексу України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.

У відповідності до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу України, платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій.

Пунктом 286.5 статті 286 цього Кодексу встановлено, що нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами (за місцем знаходження земельної ділянки), які надсилають (вручають) платникові за місцем його реєстрації до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - юридичної або фізичної особи до іншого протягом календарного року податок сплачується попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначену земельну ділянку, а новим власником - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

У разі переходу права власності на земельну ділянку від одного власника - фізичної особи до іншого протягом календарного року контролюючий орган надсилає (вручає) податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Якщо такий перехід відбувається після 1 липня поточного року, то контролюючий орган надсилає (вручає) попередньому власнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Частинами першою та другою статті 120 Земельного кодексу України закріплено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об`єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення. Якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Аналіз вищезазначених положень законодавства дає підстави для висновку про те, що контролюючий орган уповноважений здійснювати нарахування фізичним або юридичним особам податкових зобов`язань із земельного податку на підставі даних державного земельного кадастру, та до нового власника об`єкта нерухомості переходить і встановлений податковим законом обов`язок зі сплати податку за земельну ділянку (орендної плати), на якій розташоване набуте ним майно.

За приписами статтей 125 і 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка оформляється відповідно до Закону України від 1 липня 2004 року № 1952-IV Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

За пунктом 287.7 статті 287 Податкового кодексу України, у разі надання в оренду земельних ділянок (у межах населених пунктів), окремих будівель (споруд) або їх частин власниками та землекористувачами, податок за площі, що надаються в оренду, обчислюється з дати укладення договору оренди земельної ділянки або з дати укладення договору оренди будівель (їх частин).

Як свідчать матеріали справи, на підставі договору оренди земельної ділянки від 25.11.2010 № 741071100043 укладеного між Харківською міською радою та ТОВ СК Малтюроп та акту приймання-передачі земельної ділянки від 26.11.2010 №510/10 позивачу передано у користування земельну ділянку за адресою м. Харків, вул. Роганська, 161 строком до 01.12.2013.

13 грудня 2013 року додатковою угодою до Договору оренди земельної ділянки, пролонговано строк договору від 25.11.2010 № 741071100043 до 01.09.2018.

09 серпня 2018 року Харківською міською радою листом № 5421/0/225-18 повідомлено позивача про заперечення щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Роганська, 161 .

Вказані обставини свідчать про припинення договору оренди земельної ділянки 01.09.2018.

У свою чергу, позивач з 25.11.2010 сплачував земельний податок відповідно до вимог чинного законодавства по 01 вересня 2018 року.

Вказані обставини свідчать про те, що позивач, як користувач земельної ділянки за договором, до моменту припинення строку договору оренди земельної ділянки від 25.11.2010 №741071100043 сплачував податок на землю.

При цьому, з 24.12.2015 ТОВ Східноукраїнська компанія Малтюроп перебуває у стані припинення шляхом приєднання до Товариства з обмеженою відповідальністю Малтюроп Юкрейн .

У свою чергу, 01 квітня 2016 року між ТОВ Східноукраїнська компанія Малтюроп та ТОВ Малтюроп Юкрейн укладено передавальний акт та акт приймання-передачі нерухомого майна відповідно до яких нежитлові будівлі, які знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161 перейшли у власність ТОВ Малтюроп Юкрейн , відповідно право власності було зареєстровано в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 06.06.2016 за №14883839.

Відтак, після закінчення строку договору оренди земельної ділянки, обов`язок сплати податку на землю перейшов до ТОВ Малтюроп Юкрейн , як власника нежитлових будівель, що розташовані за адресою м. Харків, вул. Роганська, 161 , які сплачувались останнім в порядку передбаченому вимогами податкового законодавства.

З огляду на вказані обставини, відповідачем протиправно винесено податкове повідомлення рішення від 06.08.2019 №0000555009 та податкове повідомлення рішення від 06.08.2019, тому вони підлягають скасуванню.

Отже, висновок суду попередньої інстанції про наявність підстав для задоволення позову є правильним та таким, що відповідає приписам законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Посилання апелянта на те, що за даними Департаменту земельних відносин земельна ділянка площею 2, 9874 га, розташована за адресою: м. Харків, вул. Роганська, 161 , повернута позивачем до земель запасу лише 19.03.2019, тому до цієї дати останній зобов`язаний сплачувати земельний податок, колегія суддів не приймає до уваги, зважаючи на наступне.

Так, підставою для нарахування та сплати орендної плати є факт перебування землі у власності або користуванні земельної ділянки.

Відповідно до п.287.1. ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

При цьому, питання стосовно припинення договору оренди землі і наслідків припинення або розірвання такого договору унормовані статтями 31 та 34 Закону України Про оренду землі №161-XIV (далі - Закон №161-XIV), за змістом яких договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. У разі невиконання орендарем обов`язку щодо умов повернення орендодавцеві земельної ділянки орендар зобов`язаний відшкодувати орендодавцю завдані збитки.

У той же час, за правилами частин першої, другої статті 33 Закону №161-XIV по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.

Частина шоста вказаної статті Закону №161-XIV визначає, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Враховуючи, що 09 серпня 2018 року Харківською міською радою листом №5421/0/225-18 повідомлено позивача про заперечення щодо продовження дії договору оренди земельної ділянки за адресою м. Харків, вул. Роганська, 161 , та строк дії такого договору був встановлений до 01.09.2018, вказані обставини свідчать про припинення договору оренди земельної ділянки з ТОВ Східноукраїнська компанія Малтюроп саме 01.09.2018, тому відповідачем протиправно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ :

Замінити відповідача у справі - Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби на його правонаступника - Північне міжрегіональне управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків.

Апеляційну скаргу Північного міжрегіонального управління Державної податкової служби по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді І.О. Лічевецький

В.П. Мельничук