Постанова

від 26.05.2021 по справі 300/2926/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/2926/20 пров. № А/857/5906/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Заверухи О. Б., Курильця А. Р.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №300/2926/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів,-

суддя в 1-й інстанції - Микитюк Р. В.,

час ухвалення рішення - 21.01.2021 року,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" звернулося в суд з позовом до відповідача - Слобожанської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA807020/2020/000029/1 від 21 квітня 2020 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21 квітня 2020 року.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, позивач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відповідачем не надано жодних доказів недостовірності заявленої Товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Зазначає, що під час заявлення товару до митного оформлення за ЕМД №UA807020/2020/003359 від 21 квітня 2020 року, позивачем були надані всі документи відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МКУ, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару та не містять неточностей чи розбіжностей. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову повністю.

Представником Слобожанської митниці Держмитслужби подано відзив на апеляційну скаргу, в якому апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" просить залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі №300/2926/20 залишити без змін. Зазначає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано всі обставини справи.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження.

Представник позивача (апелянта) - Бойко З. Р. підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без його участі за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 05 березня 2019 року між ООО Торговый дом "Башкирская химия" та ТОВ "Карпатнафтохім" укладено зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19 (а.с.22-29).

На виконання умов вищенаведеного контракту та доповнення до контракту (специфікація) №18 від 03 квітня 2020 року на митну територію України відповідно до інвойсу №ТД/ВЭС 0677 від 10 квітня 2020 року позивачем ввезено товар - бікарбонат натрію в картонних пачках по 500 грн. на загальну суму 21 010,08 USD.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення декларантом позивача відповідачу подано декларацію митної вартості UA807020/2020/003359 від 21 квітня 2020 року, згідно з якою заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту у розмірі 21 010,80 USD (а.с.33, 87).

Разом із декларацією митної вартості позивачем подано: сертифікати якості №№448380 448381, 448382, 448383 448384, 448385 від 10 квітня 2020 року, рахунок-фактуру (інвойс) №0018 від 06 квітня 2020 року, рахунок-фактуру (інвойс) №ТД/ВЭС-0677 від 12 квітня 2020 року, накладну УМВС №28847207 від 10 квітня 2020 року, декларацію про походження товару №ТД/ВЭС-0677 від 10 квітня 2020 року, платіжний документ, що підтверджує вартість товару від 07 квітня 2020 року, зовнішньоекономічний контракт купівлі-продажу товарів за №TD/BN/5896-19 від 05 березня 2019 року, доповнення до контракту (специфікація) №16 від 25 березня 2020 року, доповнення до контракту (специфікація) №17 від 03 квітня 2020 року, доповнення до контракту (специфікація) №18 від 03 квітня 2020 року, лист ТОВ "Карпатнафтохім" №8/1-115 від 15 липня 2019 року, копію митної декларації країни відправлення №10418010/130420/0097930 від 10 квітня 2020 року.

Під час вивчення поданих документів митним органом встановлено, що до ЕМД №UA807020/2020/003359 від 21 квітня 2020 року декларантом подано два різні інвойси №0018 від 06 квітня 2020 року та №ТД/ВЭС-0677 від 10 квітня 2020 року, на яких відсутні штампи митних органів про перетин митного кордону України разом з товаром. Вказані інвойси містять різну інформацію про вартість товару - в інвойсі №0018 від 06 квітня 2020 року вказано, що вартість товару становить 84040,32 USD (сума сплачена, згідно поданого до митного оформлення платіжного документу, що підтверджує вартість товару від 07 квітня 2020 р.); в інвойсі №ТД/ВЭС-0677 10 квітня 2020 року вказано вартість товару - 21010,08 USD (сума визначена в митній декларації у графі 42), однак документів на підтвердження оплати за цим інвойсом до митниці не надано.

Банківським платіжним документом, наданим до митниці разом з ЕМД, є платіжний документ Б/Н від 07 квітня 2020 року.

За результатом аналізу та співставлення платіжного документу з документами, які надані декларантом до митниці разом з ЕМД та стосуються оцінюваного товару встановлено, що у графі "Призначення платежу" зазначено реквізити інвойсу №0018 від 06 квітня 2020 р., що на думку митного орану вказує на те, що платіжний документ Б/Н від 07 квітня 2020 р. підтверджує оплату позивачем іншої партії товару, який надійшов за інвойсом №0018 від 06 квітня 2020 р., а тому не може бути прийнятий як документ, що належним чином підтверджує заявлену декларантом митну вартість товарів.

При цьому інших банківських платіжних документів щодо оплати вартості товару за інвойсом №ТД/ВЭС-0677 10 квітня 2020 року до митниці надано не було.

Як наслідок, посадовою особою відповідача, аналізуючи подані документи до митного оформлення, встановлено, що декларантом не було подано повний перелік первинних документів, зазначених в статті 53 Митного кодексу України, підтверджуючих митну вартість товару.

Відтак, митним органом виставлена декларанту вимога про надання додаткових документів, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. А також, відповідно до пункту 4 статті 53 Митного кодексу України надати: виписку з бухгалтерських документів та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам (а.с.98).

У відповідь на вказану вимогу декларантом позивача повідомлено про те, що ним до митного оформлення подано всі документи, які підтверджують митну вартість товару. Додаткові документи для підтвердження митної вартості товару надаватися не будуть та викладено вимогу щодо негайного прийняття рішення (а.с.101-102).

Як наслідок, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA807020/2020/000029/1 від 21 квітня 2020 року (а.с.37-38, 88).

Також відповідачем прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21 квітня 2020 року (а.с.35-36, 89).

Як встановлено судом, при визначенні митної вартості товару перший метод не застосований з таких причин: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що документи, подані декларантом та зазначені у ч.2 ст.53 МК України, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці, а також у зв`язку неподанням декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України, та вимогою декларанта надати рішення про коригування митної вартості товару. Джерело інформації - наявна в митному органі цінова інформація щодо вартості ідентичних товарів за даними ЄАІС Держмитслужби України: МД №UA110130/2020/010135 від 06 квітня 2020 року.

Крім того, у вказаній графі рішення про коригування митної вартості товарів №UA807020/2020/000029/1 від 21 квітня 2020 року, відповідачем детально описано невідповідність поданих декларантом позивача документів (а.с.37-38, 88).

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся з цим позовом в суд.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки документи, надані позивачем до митної декларації не містять достатньої інформації щодо заявленої вартості товару, а декларантом не надано додаткових документів на пропозицію митного органу, відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Даючи правову оцінку вказаним висновкам суду першої інстанції, колегія суддів вказує на наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування. їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (ст.49 МК України).

Стаття 51 МК України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VІІІ цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ст.52 МК України).

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (ч.4 ст.58 МК України).

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

Отже, митний орган має повноваження на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів у тому разі, коли у документах, поданих декларантом для митного оформлення наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв`язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість. Водночас цим повноваженням митниці на витребування додаткових документів кореспондує обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких заявлена митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією.

Крім того, наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Однак, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні правові висновки висловлені Верховним Судом в постанові від 19 лютого 2019 року у справі № 805/2713/16-а.

Відповідно до ч.1-4 ст.57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 та ч.2 ст.53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Крім того, відповідно до ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Згідно з ч.1-3 ст.54 цього Кодексу контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 ст.54 МК України визначено, що митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: - невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; - неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; - невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу; - надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Таким чином, наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали певні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 05 березня 2019 року у справі №815/5791/17 основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару. Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України (ст. 53) заборонено.

Поряд з цим, відповідно до норм статей 51-58 МК України самої констатації суб`єктом владних повноважень наявних у нього сумнівів щодо вартості товарів недостатньо для прийняття рішення про коригування такої вартості, вказаний сумнів повинен бути обґрунтований з покликанням на інформацію, яка стала підставою його виникнення.

Як вбачається з матеріалів справи, до декларації було подано додатки, в яких були наявні всі обов`язкові документи передбачені ч. 1, 2 ст.53 МК України і даних документів було цілком достатньо для підтвердження митної вартості і відповідно завершення митного оформлення.

Так, матеріалами справи підтверджується, що між позивачем та ТОВ ТД БАШХІМ було укладено контракт №TD/BN/5896-19 від 05 березня 2019 року, пунктом 1 якого встановлено, що точна поставка Товару, її кількість та умови поставки будуть узгоджуватись Сторонами в Додаткових угодах. На виконання Контракту було укладено Додаткову угоду №18 від 03 квітня 2020 року до Контракту. Даною додатковою угодою №18 Сторони погодили відповідну партію Товару, а саме: 248,64 т. та ціну за 1т. - 338 дол. США. На виконання умов контракту ТОВ ТД БАШХІМ було надано попередній інвойс №0018 від 06 квітня 2020 року, який був оплачений шляхом перерахування грошових коштів у вигляді 100 % передоплати.

В інвойсі №0018 від 06 квітня 2020 року зазначено про загальну вартість товару в кількості 248,64 т, на загальну суму 84 040,32 доларів США та вказано вартість за 1 т - 338,00 доларів США. Даний інвойс був оплачений одним платіжним документом (swift) б/н від 07 квітня 2020 року на суму 84 040,32 доларів США.

Таким чином, з наведеного слідує, що вся погоджена партія Товару згідно з Додатковою угодою № 18 до Контракту була оплачена відповідно до умов Контракту одним платіжним документом, як зазначено вище.

Однак, в інвойсі №ТД/ВЭС-0677 від 10 квітня 2020 року зазначена інформація щодо вартості тільки 1 вагону (62,160 т), вартістю 21 010,08 доларів США та вартість за 1 тону Товару - 338,00 доларів США.

Поряд з цим, як зазначив позивач, поставка і розмитнення Товару була здійснена окремими вагонами по 1 вагону і, відповідно, інвойс №ТД/ВЭС- 0677 від 10 квітня 2020 р. містив інформацію про вартість тільки 1 вагону від загальної партії Товару по Додатковій угоді № 18 і в рамках останньої.

Колегія суддів вважає безпідставними покликання на те, що документи, на підтвердження оплати за інвойсом №ТД/ВЭС-0677 від 10 квітня 2020 року, не подані митниці, оскільки, якщо проаналізувати усі надані позивачем до митного оформлення документи у їх сукупності, вся партія Товару по Додатковій угоді №18 до Контракту була оплачена платіжним документом (swift) б/н від 07 квітня 2020 року на підставі інвойсу №0018 від 06 квітня 2020 року. Даний інвойс №0018 від 06 квітня 2020 року був наданий як попередній, на виконання умов Контракту, так як умовами Контракту передбачено 100 % попередню оплату. А інвойс №ТД/ВЭС-0677 від 10 квітня 2020 р. був виписаний у день відвантаження частини партії Товару в кількості 1 вагону (62,160т) та не потребував оплати.

Таким чином, у спірних правовідносинах колегія суддів вважає, що сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях.

Щодо доводів апелянта в частині правомірності застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних товарів, то колегія суддів вважає такі підставними та обгрунтованими, оскільки відповідачем не було доведено належними та допустимим доказами існування саме такої ціни за такими ж самими умовами, а надані до матеріалів справи ВМД, де зазначена інша ціна, не спростовує факту придбання позивачем Товару саме за задекларовною ціною- 338 дол. за 1т., як це передбачено у спірних правовідносинах.

Аналізуючи наведені вище правові норми та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, а також враховуючи ту обставину, що суб`єкт владних повноважень не довів правомірності свого рішення, а під час заявлення товару до митного оформлення за ЕМД №UA807020/2020/003359 від 21 квітня 2020 року, позивачем були надані всі документи, відповідно до ч.1 та ч.2 ст.53 МК України, які містять складові вартості товару, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товару та не містять неточностей чи розбіжностей, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про коригування митної вартості товарів за №UA807020/2020/000029/1 від 21 квітня 2020 року та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA807020/2020/00051 від 21 квітня 2020 року є протиправними, а тому підлягають скасуванню.

Разом з тим, суд першої інстанції не врахував усі наведені вище обставини, та, відповідно, не надав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає підставними та такими, що спростовують висновки суду першої інстанції з наведених вище мотивів.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим відповідно до вимог ст.317 КАС України рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення.

Відповідно до ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" згідно з платіжним дорученням №2711 від 20 жовтня 2020 р. (а.с.1) та №2761 від 11 листопада 2020 р. (а.с.2) за подання позовної заяви сплатило судовий збір у розмірі 4 204, 00 грн, а за подання апеляційної скарги згідно платіжного доручення №2850 від 24 лютого 2021 р. сплатило судовий збір у розмірі 6 306,00 грн.

Враховуючи повне задоволення позову та вимоги ст.139 КАС України, необхідно стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби судовий збір в розмірі 10 510,00 грн.

Керуючись ст. 139, 242, 243, 250, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" задовольнити.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 січня 2021 року у справі № 300/2926/20 скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA807020/2020/000029/1 від 21 квітня 2020 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA807020/2020/00051 від 21 квітня 2020 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби (61003, місто Харків, вулиця Короленка, 16 Б, код ЄДРПОУ 43332958) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпатнафтохім" (77306, Івано-Франківська область, місто Калуш, вулиця Промислова, 4, ЄДРПОУ 33129683) сплачений судовий збір в сумі 10 510 (десять тисяч п`ятсот десять) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді О. Б. Заверуха А. Р. Курилець Повне судове рішення складено 03 червня 2021 року.