Постанова

від 03.06.2021 по справі 824/1018/16-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 824/1018/16-а

адміністративне провадження № К/9901/34628/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Стрелець Т.Г.,

суддів: Рибачука А.І., Стеценка С.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін з наявними у справі матеріалами адміністративну справу 824/1018/16-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦМК-Комбудінвест" до державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Лугіна Дмитра Вікторовича про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЛІС"

на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року (ухвалену у складі головуючого судді Лелюка О.П.)

та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді: Сушка О.О., суддів: Смілянця Е. С., Залімського І. Г)

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю ЦМК-Комбудінвест звернулось до суду з позовом до державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Лугіна Дмитра Вікторовича, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Лугіна Дмитра Вікторовича за №31449486 від 19 вересня 2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень; зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Лугіна Дмитра Вікторовича провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення прав та їх обтяжень у зв'язку зі знищенням об'єкта нерухомого майна по вул. Буковинській, 33 в м. Чернівці, реєстраційний номер об'єкта №856170373101.

2. Позовні вимоги мотивовано тим, що рішення суб'єкту владних повноважень є протиправним і підлягає скасуванню, оскільки позивачем було подано всі документи, необхідні для здійснення реєстрації припинення права власності на об'єкт нерухомості, а у відповідача, в свою чергу, не було підстав для відмови в здійсненні такої реєстрації.

Короткий зміст рішення суду І інстанції

3.27 грудня 2016 року Чернівецький окружний адміністративний суд вирішив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Лугіна Дмитра Вікторовича за №31449486 від 19 вересня 2016 року про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Зобов'язати державного реєстратора прав на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Лугіна Дмитра Вікторовича провести державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення прав та їх обтяжень у зв'язку зі знищенням об'єкта нерухомого майна по вул. Буковинській, 33 в м. Чернівці, реєстраційний номер об'єкта №856170373101.

4. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що суб'єкт владних повноважень неправомірно відмовив позивачу у здійсненні реєстраційної дії, оскільки останнім було надано достатній обсяг документів для констатації факту знищення об'єкту нерухомості, що в силу положень статті 593 Цивільного кодексу України, статті 17 Закону України Про іпотеку , свідчить про припинення права застави (іпотеки).

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

5. 04 жовтня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд вирішив:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Поліс" залишити без задоволення, а постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року - без змін.

6. Рішення суду апеляційної інстанції обґрунтоване тим, що позивачем було подано усі необхідні документи для здійснення відповідної реєстраційної дії, утім відповідач відмовивши позивачу у цій ситуації діяв не у спосіб, визначений законодавством.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7.30 жовтня 2017 року до Вищого адміністративного суду України надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія поліс .

У касаційній скарзі скаржник просить постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі 824/1018/16-а скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій винесенні з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягають скасуванню.

У касаційній скарзі поміж іншого Товариство з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія поліс окремо звертає увагу суду на вирішення судом першої інстанції спору про право, який не належить до категорії публічно-правових спорів, випливає з договірних відносин, а отже не відноситься до компетенції адміністративного суду і має вирішуватися судами за правилами цивільної юрисдикції.

Крім того скаржник зазначає, що відповідачем було правомірно відмовлено позивачу у проведенні державної реєстрації припинення права власності на нерухоме майно у зв'язку з наявністю записів про іпотеку та заборону відчуження нерухомого майна.

8. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія поліс на постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі 824/1018/16-а. Пунктом другим резолютивної частини, вказаної ухвали суду, відмовлено скаржнику в задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення судів попередніх інстанцій.

9. 06 березня 2018 року справу передано до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду.

10. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06 березня 2018 року, сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Анцупової Т.О., суддів Стародуба О.П., Кравчука В.М.

11. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 11 червня 2019 року, було проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, унаслідок якого для розгляду касаційної скарги сформовано колегію суддів у складі: головуючого судді Стрелець Т.Г., суддів Рибачук А.І., Тацій Л.В.

12. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 вересня 2019 року прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс , а також відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс .

13. На підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду від 27 вересня 2019 року, у зв'язку з відрядженням та подальшою відпусткою судді Тацій Л.В., було проведено за допомогою автоматизованої системи заміну судді Тацій Л.В. на суддю Стеценко С.Г.

14.Ухвалою Верховного Суду від 30 вересня 2019 року справу було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

15. 19 грудня 2019 року Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про існування обставин, за яких касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія ПОЛІС на судове рішення у справі з означеними вище позовними вимогами підлягає поверненню відповідній колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду для продовження розгляду.

16. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 02 червня 2021 року прийнято до провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія Поліс .

II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

17. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю ЦМК-Комбудінвест є юридичною особою, ідентифікаційний код якої 34944822, місцезнаходження: 58000, Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Буковинська, 33.

16 вересня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю ЦМК-Комбудінвест звернулось до Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо припинення прав та їх обтяжень у зв'язку зі знищенням об'єкта нерухомого майна по вул. Буковинській, 33, м. Чернівці, реєстраційний номер об'єкта №856170373101.

До заяви позивачем додано наступні документи: договір купівлі-продажу нежилих приміщень та поділу їх в натурі від 07 березня 2008 року, серія та номер: бланк ВК І№091979, в реєстрі за №1071, видавник: приватний нотаріус Чернівецького міського нотаріального округу Новосельська І.Л.; звіт про проведення обстеження будівель від 15 червня 2016 року, видавник: фізична особа-підприємець інженер з інвентаризації нерухомого майна Дембіцька Ірина Богданівна; інформаційна довідка № 61049354 від 09 червня 2016 року видавник - Чернівецька міська рада, державний реєстратор Якименко Тетяна Віталіївна; витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно №21956646 від 23 лютого 2009 року, видавник - Чернівецьке комунальне обласне бюро технічної інвентаризації; квитанції №210 та №211 від 16 вересня 2016 року; довіреність на представника від 01 вересня 2016 року; копія паспорта громадянина України представника за довіреністю; копія картки фізичної особи-платника податків; свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №708321.

Розглянувши подану товариством з обмеженою відповідальністю ЦМК-Комбудінвест заяву та додані до неї документи, державний реєстратор прав на нерухоме майно Чернівецького комунального обласного бюро технічної інвентаризації Лугін Дмитро Вікторович прийняв рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №31449486 від 19 вересня 2016 року.

Вказаним рішенням відмовлено у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо припинення прав та їх обтяжень у зв'язку зі знищенням об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 856170373101, а саме нежитлової будівлі - насосної літер П, що розташована за адресою: Чернівецька область, місто Чернівці, вул. Буковинська, 33 і належить товариству з обмеженою відповідальністю ЦМК-Комбудінвест , ідентифікаційний код юридичної особи 34944822.

За змістом зазначеного рішення державний реєстратор встановив шляхом проведення пошуків в Реєстрі речових прав на нерухоме майно наявність договору іпотеки серія та номер ВКМ 033301-033302, виданого 04 червня 2008 року приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Балацьким О.О., номери запису про іпотеку - 13375061 та 13481845 (спеціальний розділ); обтяжень речових прав на нерухоме майно з наступними номерами запису про обтяження: 13375142 та 14595658 (спеціальний розділ); а також в Реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна є заборона на нерухоме майно за реєстраційним номером обтяження 7325851.

Як зазначено в рішенні державного реєстратора №31449486 від 19 вересня 2016 року, документи, які спростовують чинність договору іпотеки та обтяжень, заявником не надані. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 24 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень №834-VІІІ від 26 листопада 2015 року наявність зареєстрованих обтяжень речових прав на нерухоме майно є підставою для відмови в державній реєстрації прав.

Не погоджуючись з рішенням суб'єкта владних повноважень про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень, товариство з обмеженою відповідальністю ЦМК-Комбудінвест звернулось до адміністративного суду з даним позовом.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що перевірка законності судових рішень судів першої та апеляційної інстанції, згідно зі статтею 341 КАС України, здійснюється виключно у частині застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

15.Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішень судами попередніх інстанцій) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України, якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала правові позиції щодо правил віднесення спорів до адміністративної юрисдикції, які полягають в наступному.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору.Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів .

Зі змісту позовних вимог та обставин, якими Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦМК-Комбудінвест" їх обґрунтовує, вбачається, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом його прав у сфері саме публічно-правових відносин, адже подання цього позову покликано саме на скасування обтяжень нерухомого майна з причин його знищення, як на тому наполягає позивач, при цьому заявником не спростовується чинність договору іпотеки, на підставі якого було внесені відповідні реєстраційні записи про обтяження речових прав на нерухоме майно.

В частині 1 статті 17 Закону закріплено перелік безумовних підстав припинення іпотеки, який включає в себе: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Разом з тим, стаття 349 Цивільного кодексу України визначає, що право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру."

У постанові Верховного Суду від 17.01.2019 по справі № 708/254/18 викладено наступний правовий висновок:

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам'яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно з положеннями статті 349 ЦК України право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Аналіз зазначених норми дає підстави дійти висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно вимог статі 349 ЦК Украйни, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо.

У свою чергу позивачем не було надано належних доказів на підтвердження факту знищення об'єкта нерухомого майна по вул. Буковинській, 33, в м. Чернівці, реєстраційний номер об'єкта №856170373101, а також не підтверджено факту подання заяви до компетентного органу про внесення змін до державного реєстру щодо припинення права власності на окреслений об'єкт нерухомості, як і витягу з державного реєстру з цього приводу.

Утім вирішення питання щодо скасування рішення про державну реєстрацію припинення обтяження прав на нерухоме майно впливатиме на права та інтереси третьої особи - іпотекодержателя, оскільки у разі існування обставин, заявлених позивачем у позовній заяві в якості обґрунтування своїх позовних вимог, договірні зобов'язання, забезпечені відповідним нерухомим майном, будуть позбавлені такого засобу забезпечення як іпотека, а третя особа буде позбавлена права на ефективне спонукання іншої сторони договірних відносин до виконання власних зобов'язань.

При цьому варто вказати на те, що вчинення заявлених позивачем реєстраційних дій суб'єктом владних повноважень призведе лише то перманентної зміни статусу нерухомого майна шляхом скасування відповідних обтяжень, проте не матиме жодного впливу на договір іпотеки, чинність якого не було спростовано стороною позивача.

Таким чином підстава внесення до Реєстру відповідних записів про обтяження речових прав на нерухоме майно, що належить позивачу на праві власності, продовжує існувати і може при позитивному для позивачу розгляді справи бути знову реалізована шляхом подання іпотекодержателем відповідної заяви до державного реєстратора.

Та обставина, що відповідачем у справі ТОВ ЦМК-Комбудінвест визначив державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень, як і оскарження ним рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень щодо припинення обтяжень на об'єкт нерухомого майна по вул. Буковинській, 33 в місті Чернівці, тобто на предмет іпотеки, не змінює правову природу спірних правовідносин та не робить цей спір публічно-правовим, оскільки вимоги позивача не стосуються захисту його прав, свобод та інтересів у сфері публічно-правових відносин, а покликані з ціллю ухилення від потенційної дії правових механізмів забезпечення договору в рамках цивільних правовідносин.

Наведене у свою чергу узгоджується з неодноразово висловленими Великою Палатою Верховного Суду правовими висновками щодо юрисдикції спорів за участю державного реєстратора як суб`єкта владних повноважень.

Так, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 4 вересня 2018 року у справі №823/2042/16,якщо позивач не був заявником стосовно оскаржених ним реєстраційних дій, які були вчинені за заявою іншої особи, такий спір є спором про цивільне право незалежно від того, чи здійснено державну реєстрацію прав на нерухоме майно з дотриманням державним реєстратором вимог законодавства та чи заявляються, окрім вимог про скасування оспорюваного рішення, запису в державному реєстрі прав, також вимоги про визнання недійсними правочинів, на підставі яких прийнято оскаржене рішення, здійснено оспорений запис.

Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у зазначеній постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16, належним відповідачем у таких справах є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої внесений запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; участь у справі державного реєстратора як співвідповідача (якщо позивач вважає його винним у порушенні прав) не змінює характеру цього спору на адміністративний.

Крім того, у постанові від 4 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, викладеного в її постанові від 13 червня 2018 року (справа № 820/2675/17), на яку також послався суд апеляційної інстанції у справі, що розглядається, від 10 квітня 2018 року у справі № 808/8972/15 та від 5 червня 2018 року у справі № 804/20728/14, зокрема, на тій підставі, що скасування державної реєстрації права, належного одній особі за заявою іншої особи в порядку адміністративного судочинства не дозволяє остаточно вирішити спір між цими особами. Тому такі спори про цивільне право між особами, які вимагають скасування державної реєстрації, й особами, за якими зареєстроване право чи обтяження, мають вирішуватися залежно від суб`єктного складу їх сторін судами господарської або цивільної юрисдикції.

Натомість, до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

У справі, що розглядається, колегія КАС ВС також керується правовим висновком, висловленим у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 листопада 2018 року у справі № 490/5986/17-ц, у якій вказано на те, що при визначенні юрисдикційності спору з державним реєстратором чи щодо оскарження дій державного реєстратора критерієм такого розмежування є предмет оскарження. Якщо позивач оскаржує дії державного реєстратора з приводу розгляду його заяви у контексті статті 24 Закону № 1952-IV, яка регламентує відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, і цей спір не стосується речових прав чи обмежень на нерухоме майно третіх осіб, такий спір є публічно-правовим і підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

Водночас, якщо позивачем оскаржуються дії державного реєстратора щодо вчинення їх за заявами третьої особи, тобто стосуються правовідносин, які виникли чи виникають між державним реєстратором і іншою, відмінною від позивача, особою, вбачається спір про право між позивачем та іншою особою щодо нерухомого майна, який повинен розглядатися у порядку цивільного чи господарського судочинства, залежно від суб`єктного складу сторін, та є за своєю природою приватноправовим спором.

З огляду на ту обставину, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

Таким чином, що спір у цій справі не пов`язаний із захистом прав позивача у сфері саме публічно-правових відносин, а виник у зв`язку з внесенням державним реєстратором записів про обтяження належного позивачу предмета іпотеки за заявою третьої сторони - як іпотекодержателя, то цей спір є приватноправовим, а справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно статті 1 Господарського кодексу України господарські відносини виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 12 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, чинній на час подання позову) господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.

Відповідно до частин першої та другої статті 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За таких обставин, спір у цій справі не може вирішуватися за правилами адміністративного судочинства, а з огляду на суб`єктний склад сторін, має вирішуватись за правилами господарського судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на зазначене, рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі.

Відповідно до статті 239 КАС України позивач має право протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. 238, 239, 341,344, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

п о с т а н о в и в :

1.Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЛІС" задовольнити частково.

2. Постанову Чернівецького окружного адміністративного суду від 27 грудня 2016 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 04 жовтня 2017 року у справі 824/1018/16-а - скасувати.

3.Провадження у справі закрити.

4.Роз'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦМК-Комбудінвест" право на звернення до суду за правилами господарського судочинства.

5.Ро'яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦМК-Комбудінвест" право протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Г. Стрелець

Судді А.І. Рибачук

С.Г. Стеценко