Ухвала

від 03.06.2021 по справі 369/7473/21

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/7473/21

Провадження №2/369/4355/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі судді Янченка А.В., вивчивши матеріали заяви позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

В С Т А Н О В И В :

02.06.2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Разом з позовною заявою представником позивача адвокатом Ляхом Романом Миколайовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій він просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,0774га, кадастровий номер 3222410600:01:009:0004 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 та житловий будинок (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2331368032224), житловою площею 69,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того просив заборонити ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 паспорт НОМЕР_1 , виданий Деснянським РВ ГУДМС України в місті Києві 23.10.2015 р. РНОКПП: НОМЕР_2 ) та іншим особам, а також державним реєстраторам вчиняти дії, направлені на відчуження та передання під заставу (іпотеку) земельну ділянку, площею 0,0774га, кадастровий номер 3222410600:01:009:0004 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Святошинського районного суду міста Києва по справі №2-2710-1/10 від 16.09.2010 року було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 та поділено спільно нажите в шлюбі майно.

Відповідно до вищевказаного рішення, за ОСОБА_1 було визнано право власності на житловий будинок, житловою площею 69,9 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

За ОСОБА_2 було визнано право власності на квартиру АДРЕСА_2 .

Житловий будинок, який належить ОСОБА_1 на праві власності розташований на земельній ділянці, площею 0,0774га, кадастровий номер 3222410600:01:009:0004 з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Однак, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на земельну ділянку зареєстроване за ОСОБА_4 .

Позивачем під час реєстрації права власності на будинок від 31.03.2021 року було встановлено, що його колишня дружина - ОСОБА_2 здійснила відчуження земельної ділянки, на якій розташований будинок, який перебуває у власності ОСОБА_1 , окремо від самого будинку шляхом укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 від 14.05.2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Прокопенко Л.В.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, на вищевказаній земельній ділянці розташована малоповерхова забудова, яка фактично і є житловим будинком, який на праві власності належить ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 було відомо про те, що будинок належить ОСОБА_1 на праві власності, однак, не зважаючи на це, вона не маючи такого права, здійснила відчуження земельної ділянки ОСОБА_3 .

ОСОБА_3 в подальшому здійснив відчуження вказаної земельної ділянки шляхом укладення 13.12.2018 р. договору купівлі-продажу із ОСОБА_4 , яка є власником ділянки по сьогоднішній день. Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бригідою В.О.

До моменту звернення з позовною заявою ОСОБА_1 було невідомо про зазначені вище правочини та це в свою чергу призвело до того, що ОСОБА_1 фактично позбавлений можливості користуватись належним йому майном.

Також заявник вважає, ще вказані правочини є незаконними.

Враховуючи викладене у заявника є підстави вважати, що існує загроза знищення житлового будинку, який належить йому на праві власності. У разі невжиття заходів забезпечення позову, розгляд справи може затягнутись, що може створити негативні наслідки для особи, яка потерпіла від правопорушення та розгляд справи взагалі втратить будь-який сенс. Крім того, заявник зауважує, що земельна ділянка належить іншій особі, якій невідомо про існування власника житлового будинку, оскільки сам будинок зараз у стані непридатному для проживання та потребує значного обсягу ремонтних робіт, у зв`язку з чим ОСОБА_6 , може знищити житловий будинок, що призведе до порушення прав ОСОБА_1 .

Вважає дані обставини достатніми для задоволення заяви.

Дослідивши заяву про забезпечення позову, додані до неї матеріали та матеріали справи, суддя приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-7 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду). Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Згідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд на прохання осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв`язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтування його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Згідно з ст. 152 ЦПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно або грошові кошти, забороною вчиняти певні дії, встановленням обов`язку вчинити певні дії, забороною іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання, зупиненням продажу описаного майна, зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку, передачею речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 9 від 22.12.2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову суд, при розгляді заяви про забезпечення позову, повинен з`ясувати характер спору, що виник між сторонами, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову - це сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо існує ймовірність невиконання судового рішення у майбутньому або виникнення складнощів під час його виконання.

Тобто, вжиття заходів забезпечення позову є заходом забезпечення в майбутньому виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини вказує на необхідність дотримання принципу справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (у справі "Спорронг і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого королівства") положення статті 1 Першого протоколу містять три окремих правила, які не застосовуються окремо: перше правило проголошує принцип мирного володіння майном, друге стосується позбавлення майна і визначає певні умови для визнання втручання у власність правомірним, третє правило визнає за державами контролювати використання майна за наявності певних умов для цього. Також, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання в право власності принципу правомірного та допустимого втручання, слід оцінити, чи є захід законним, чи переслідує втручання суспільний інтерес, чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям.

Між тим, суд не вбачає підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на те, що позивач просить забезпечити позов у визначений ним спосіб без надання жодних доказів того, що в разі невжиття заходів забезпечення може бути утрудненим та неможливим виконання рішення суду у випадку задоволення позову, зважаючи на зміст позовних вимог.

Заявником не надано доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення позову до суду. Доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на відчуження спірного майна, а саме земельної ділянки за вказаною вище адресою, або дії направлених на демонтування житлового будинку розташованого на вказаній земельній ділянці, суду не надано, а тому самі лише твердження позивача про потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову без долучення відповідних доказів та обґрунтувань, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Таким чином, заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, тому в задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Також зважаючи на наведені норми, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд насамперед має дослідити, чи існує небезпека ускладнення можливості виконання рішення суду, чи є така небезпека реальною, та чи співмірні запропоновані заходи забезпечення позову позовним вимогам. При цьому єдиною передбаченою законом підставою для застосування заходів забезпечення позову є ризик ускладнення виконання або неможливості виконання рішення суду у справі.

Одночасно суд роз`яснює, що ця відмова не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

За таких обставин, аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги наведені норми процесуального законодавства, з врахуванням роз`яснення Верховного Суду України, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів представника позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, яких заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; суд приходить до висновку, що вказана заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає, оскільки на даний час судом не встановлено, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а також заявником належним чином не обґрунтовано свої вимоги щодо забезпечення позову.

На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст. 149-154, 157, 353 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача 1: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Прокопенко Леся Володимирівна про визнання права власності на земельну ділянку та витребування майна з чужого незаконного володіння - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу підписано 03.06.2021 року

Суддя А.В. Янченко