Постанова

від 03.06.2021 по справі 526/1151/18

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 526/1151/18 Номер провадження 22-ц/814/713/21Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л. І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Панченка О.О., Одринської Т.В.,

при секретарі Філоненко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2019 рокуу справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності,

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Гадяцького районного суду Полтавської області з позовом до ОСОБА_3 про визнання права власності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 05 червня 1993 року між позивачем та відповідачем був укладений шлюб.

За час перебування у шлюбі, а саме в грудні 2003 року, на підставі договору купівлі-продажу від 20 грудня 2003 року, ними за спільні сімейні кошти було придбано житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , який оформлено на ім`я відповідача. Вказане нерухоме майно є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, тобто власністю позивача та власністю його колишньої дружини ОСОБА_3 , з якою він розлучився 20 жовтня 2010 року. Позивач з відповідачем не домовились про порядок поділу вказаного нерухомого майна. Також позивачем зазначено, що він дізнався про те, що в спірному будинку проживають фізичні особи, які стверджують, що вони є власниками даного будинку. ОСОБА_2 зазначає, що він письмової згоди на відчуження житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 не надавав та ніяких документів не підписував.

Враховуючи вищевказане, просив визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 будинок за адресою: АДРЕСА_1 та виділити ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в порядку поділу спільного майна подружжя у приватну власність по Ѕ частині даного будинку.

До закінчення підготовчого засідання позивач змінив позовні вимоги, надавши позовну заяву про визнання права власності, в якій посилається на те, що влітку 2018 року йому стало відомо, що колишня дружина ОСОБА_3 без його згоди дозволила проживати в їхньому спільному будинку стороннім особам. Коли він звернувся до них з питанням, на якій підставі вони вселилися до будинку, йому повідомили, що ОСОБА_3 продала їм вказане нерухоме майно. З цих підстав, позивач уточнив позовні вимоги та просив визнати за ним право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності задоволено.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірний будинок сторонами придбано під час перебування у шлюбі, а тому позивач має право на Ѕ частину житлового будинку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодилася з рішенням суду першої інстанції особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку.

Скаржник прохала скасувати рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2019 року повністю і ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_2 у позові про визнання за ним права власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апеляційна скарга мотивована тим, що скаржнику не було відомо про розгляд даної справи та ухвалене в результаті його розгляду судове рішення, що в свою чергу унеможливило скаржнику подати докази до суду першої інстанції, якими підтверджується право власності ОСОБА_1 на оспорюваний житловий будинок.

Так, скаржником зазначено, що 28 лютого 2014 року вона придбала вищевказаний житловий будинок у ОСОБА_3 , за що сплатила останній 15000,00 грн. Факт передачі грошей підтверджується розпискою. Про продаж спірного будинку знав ОСОБА_2 , адже у її присутності він вимагав половину вказаної суми у ОСОБА_3 .

Також зазначено, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 01 лютого 2018 року будинок зареєстровано на праві приватної власності за ОСОБА_1 .

Узагальнені доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу

Позивач ОСОБА_2 подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Вищевказане обґрунтовано тим, що між скаржником та відповідачем не укладався нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу спірного домоволодіння, що в свою чергу зумовлює його нікчемність.

Що ж стосується реєстрації права власності на домоволодіння за ОСОБА_1 , то ОСОБА_2 зазначено, що дана реєстраційна дія оскаржується ним у судовому порядку.

Також вказує, що суд апеляційної інстанції безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження ОСОБА_1 , адже позивач ознайомив скаржника із текстом оскаржуваного судового рішення ще у 2019 році.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник ОСОБА_1 - адвокат Козлова Т.М. апеляційну скаргу підтримала, просить її задовольнити, пославшись, зокрема, на обставини викладені в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_2 - адвокат Альошкіна О.І. проти задоволення апеляційної скарги заперечувала з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу та письмових поясненнях по справі.

Від ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи без участі. Прохала розгляд справи провести без її участі у порядку письмового провадження. Також вказала, що з апеляційною скаргою ОСОБА_1 вона ознайомлена та з вимогами погоджується.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників справи, які з`явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Щодо обставин справи

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 перебували у шлюбі з 05 червня 1993 року (а.с. 7).

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 20 жовтня 2010 року, яке набрало законної сили 30 жовтня 2010 року, розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , зареєстрований 05 червня 1993 року Березоволуцькою сільською радою Гадяцького району Полтавської області (а.с. 6).

Відповідно до договору купівлі-продажу від 20 грудня 2003 року, посвідченого приватним нотаріусом Гадяцького нотаріального округу Солодовник Н.С. за реєстровим № 2298, відповідачу ОСОБА_3 належить будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 , який складається в цілому з жилого будинку А-1 , жилою площею 28,7 кв.м, з допоміжними господарчими будівлями: літня кухня Б , сарай В , сарай Г , погріб в , огорожа № 1, колодязь К , розташований на приватизованій земельній ділянці (а.с.152).

Відповідно до довідки виконавчого комітету Петрівсько-Роменської сільської ради № 430 від 12 жовтня 2018 року, виконавчий комітет Петрівсько-Роменської сільської ради не володіє інформацією про наявність житлового будинку у ОСОБА_3 в с. Ручки Гадяцького району Полтавської області (а.с.56).

Зі змісту довідки, виданої виконавчим комітетом Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 04 березня 2014 року за № 02-20/37 слідує, що будинок по АДРЕСА_1 був придбаний ОСОБА_3 , згідно договору купівлі-продажу, який посвідчений 20 грудня 2003 року (а.с. 98).

Відповідно до довідки Полтавського обласного державного нотаріального архіву від 01 квітня 2019 року № 948/01-20, згідно перевірки справ Гадяцької державної нотаріальної контори за грудень 2003 року встановлено, що договір купівлі-продажу від імені ОСОБА_3 не посвідчувався (а.с.108).

Відповідно до інформаційної довідки від 19 жовтня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності з 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 (а.с. 158).

Рішенням Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 03 листопада 2017 року затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5320486201:01:001:0107 та передано в приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 0,25 га по АДРЕСА_1 (а.с.154).

Позиція суду апеляційної інстанції

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частини другої статті 129 Конституції України забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження є однією з основних засад судочинства.

Отже, держава гарантує право на апеляційний перегляд справи, який здійснюється після її розгляду в суді першої інстанції, а касаційне оскарження допускається у визначених законом випадках.

Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі Сокуренко і Стригун проти України від 20 липня 2006 року вказав, що фраза встановленого законом поширюється не лише на правову основу самого існування суду , але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність.

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Згідно з частиною першою статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення є таким, що прийняте про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, лише тоді, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 19 червня 2018 року у справі № 910/18705/17, від 03 червня 2019 року у справі № 910/6767/17, від 25 жовтня 2019 року у справі № 910/16430/14, від 05 травня 2020 року у справі № 910/9254/18.

Так, оскаржуваним рішенням позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності задоволено та визнано за ОСОБА_2 право власності на Ѕ частину житлового будинку з господарськими будівлями, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Разом з тим, відповідно до інформаційної довідки від 19 жовтня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності з 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 .

Також позивачу при розгляді даної справи в суді першої інстанції було відомо про факт продажу спірного домоволодіння відповідачем - ОСОБА_3 , адже в уточненій позовній заяві ним зазначалося про те, що влітку 2018 року йому стало відомо про проживання в даному будинку осіб на підставі продажу його колишньою дружиною цієї нерухомості.

Отже, з вищевказаного вбачається, що оскаржуваним рішенням вирішено права, інтереси та (або) обов`язки скаржника, адже суд першої інстанції при розгляді даної цивільної справи не перевірив та не з`ясував хто є власником спірного домоволодіння на час розгляду справи, а позивач не заявив клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_1 , яка з 01 лютого 2018 року, відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, є власником спірного будинку за адресою: АДРЕСА_1 .

Щодо доводів ОСОБА_2 .

Позивачем у письмових поясненнях та у відзиві на апеляційну скаргу зазначено про його незгоду щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2019 року, адже про оскаржуване рішення скаржнику стало відомо влітку 2019 року. На підтвердження даного доводу ОСОБА_2 подано до суду апеляційної інстанції відеозапис та декілька фото зображень, датованих 24 серпня 2019 року.

Відповідно до вимог частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Положеннями частини першої статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України)

Згідно вимог статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Однак, ОСОБА_2 не надав до суду апеляційної інстанції достатніх, достовірних та належних доказів того, що скаржник дізналася про оскаржуване судове рішення влітку 2019 року, адже з поданого до суду відеозапису неможливо встановити дату його створення, а подані фотографії мають нечітке зображення та не можуть достовірно свідчити про факт озвучення позивачем оскаржуваного судового рішення. До того ж, постанова про закриття кримінального провадження від 25 червня 2020 року містить в собі суперечливу інформацію щодо оскаржуваного судового рішення, адже в даній постанові зазначено, що в 2018 році ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_1 про рішення суду, що значно передує даті ухвалення оскаржуваного судового рішення.

Що ж стосується відсутності нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , то колегія суддів зазначає, що відповідно до практики Великої Палати Верховного Суду відомості державного реєстру прав на нерухомість презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тобто державна реєстрація права за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права, але створює спростовувану презумпцію права такої особи (пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 2 липня 2019 року у справі № 48/340 (провадження № 12-14звг19), пункт 4.17 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18).

Також позивачем зазначено, що ним до суду першої інстанції подано цивільний позов з вимогою скасування запису в Реєстрі права власності на нерухоме майно від 01 лютого 2018 року за реєстраційним номером 24674423 про реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 . Однак з аналізу Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що вищевказаний запис у судовому порядку не скасовано, у зв`язку з перебуванням даного позову на стадії розгляду в суді першої інстанції.

Враховуючи, що скаржником подано до суду інформаційну довідки від 19 жовтня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відповідно до якої житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві власності з 01 лютого 2018 року ОСОБА_1 та це право не є спростованим, то даний довід позивача не заслуговує на увагу.

Слід також зазначити, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що однією із підстав для державної реєстрації права власності на спірне домоволодіння є затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) кадастровий номер 5320486201:01:001:0107 та передання в приватну власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 0,25 га по АДРЕСА_1 рішенням Ручківської сільської ради Гадяцького району Полтавської області від 03 листопада 2017 року.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Пунктом 4 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Враховуючи, що суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки ОСОБА_1 , яка не була залучена до участі у справі та не з`ясував хто є власником спірного домоволодіння на час розгляду справи, то оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності слід відмовити.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції дійшов висновку про ухвалення у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову, судові витрати понесені скаржником за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн слід стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 20 червня 2019 року - скасувати.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1057,20 грн.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 03 червня 2021 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.О. Панченко

Т.В. Одринська