Ухвала

від 03.06.2021 по справі 408/809/21-ц

БІЛОВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 408/809/21

Провадження № 2-з/408/2/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року смт. Біловодськ

Суддя Біловодського районного суду Луганської області Булгакова Г.В., розглянувши заяву адвоката Кладко Олександра Вікторовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви, -

В С Т А Н О В И В :

На адресу Біловодського районного суду Луганської області 02.06.2021 надійшла заява адвоката Кладко О.В., подана в інтересах ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову до пред`явлення позовної заяви.

У поданій заяві вказує на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько заявника ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилася спадщина у вигляді права постійного користування земельною ділянкою, отриманою на підставі рішення № 7/8.5 від 09.09.1999 Біловодської районної ради 7 сесії 23 скликання, згідно якого спадкодавцю ОСОБА_2 - голові ФГ Геркулес надано земельну ділянку площею 8.2 га пашні для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Данилівської сільської Ради.

Зазначає, що рішенням від 20 лютого 2017 року Біловодського районного суду Луганської області за заявником в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано право власності на цілісний майновий комплекс та 100% статутного капіталу ФГ Геркулес (ідентифікаційний код 25353900), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Постановою від 21.05.2021 № 401/02-31 державного нотаріуса Біловодської державної нотаріальної контори Анохіна О.О. було відмовлено у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,2 га з огляду на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо права ОСОБА_2 на постійне користування вказаною земельною ділянкою.

06.05.2021 заявник ОСОБА_1 звернулася до Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в користування ФГ Геркулес .

Однак листом від 20.05.2021 № 013-31/1764 Біловодська селищна рада повідомила, що вказана земельна ділянка площею 8.2 га входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 4420684400:18:008:0268 загальною площею 22,0465 га, яка натепер є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, комунальної власності. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 27.07.2020 12-ти громадянам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,000 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровим номером 4420684400:18:008:0268 загальною площею 22,0465 га. На даний час виготовлена зазначена документація 9-ти громадянам та 05.05.2021 року надана до селищної ради для затвердження. Посилаючись на викладене та на те, що спадкодавець не має належним чином оформленого державного акту або свідоцтва про право власності (користування) на вказану земельну ділянку та, враховуючи вимоги ст. 134 Земельного кодексу України, Біловодська селищна рада повідомила про відсутність в неї законних підстав для прийняття рішення про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в користування ФГ Геркулес та рекомендувала звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом.

Представник заявника вказує, що за вищевказаних обставин, існує, на його думку, реальна загроза невиконання чи утруднення виконання вірогідного рішення суду про задоволення позову, просить суд вжити захід забезпечення позову, яким заборонити Біловодській селищній раді Біловодського району Луганської області затверджувати проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею по 2 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства 9-ти громадянам, які утворені шляхом поділу земельної ділянки кадастровим номером 4420684400:18:008:0268 загальною площею 22,0465 га.

Розгляд справи, у відповідності до ч.1 ст. 153 ЦПК України, проведено без повідомлення учасників справи.

Оскільки, розгляд справи здійснено судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову на предмет її відповідності вимогам ст.151 ЦПК України, суддя дійшов наступного висновку.

Так, згідно з положеннями ч. ч. 1,3 ст. 151 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відповідно до ч.2 ст.149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Відповідно до п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову зазначено, що забезпечення позову допускається на будь якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч. 4 ст. 151 ЦПК України), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У п. 7 цього зазначеної Постанови Пленуму ВСУ вказано, що питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову : забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичнихосіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 7 ст. 153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зі змісту заяви про забезпечення позову та доданих до неї представником заявника документів судом встановлено, що ОСОБА_1 зверталася до державного нотаріуса Біловодської державної нотаріальної контори Анохіна О.О. з заявою про оформлення спадкових справ після смерті свого батька ОСОБА_2 . Постановою нотаріуса від 21.05.2021 № 401/02-31 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на право постійного користування земельною ділянкою площею 8,2 га з огляду на те, що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація щодо права ОСОБА_2 на постійне користування вказаною земельною ділянкою.

З фотокопії рішення від № 7/8.5 від 09.09.1999 Біловодської районної ради 23 кликання 7 сесії, вбачається, що ОСОБА_2 , голові ФГ Геркулес , надано земельну ділянку площею 8.2 га пашні для розширення селянського (фермерського) господарства із земель запасу Данилівської сільської Ради.

З копії листа від 20.05.2021 № 013-31/1764 Біловодської селищної ради Біловодського району Луганської області слідує, що 06.05.2021 ОСОБА_1 звернулася до Біловодської селищної ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки в користування ФГ Геркулес . Однак їй відмовлено посилаючись на те, що:

- спадкодавець ОСОБА_2 не має належним чином оформленого державного акту або свідоцтва про право власності (користування) на вказану земельну ділянку;

- вказана земельна ділянка площею 8.2 га входить до складу земельної ділянки з кадастровим номером 4420684400:18:008:0268 загальною площею 22,0465 га, яка натепер є земельною ділянкою сільськогосподарського призначення, перебуває в комунальній власності, та обов`язковість продажу якої або прав на неї на конкурентних засадах (земельних торгах) визначена ст. 134 Земельного кодексу України.

- відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області від 27.07.2020 12-ти громадянам надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 2,000 га за цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, шляхом поділу земельної ділянки кадастровим номером 4420684400:18:008:0268 загальною площею 22,0465 га. На даний час виготовлена зазначена документація 9-ти громадянам та 05.05.2021 року надана до селищної ради для затвердження.

Надаючи правову оцінку змісту заявлених вимог про забезпечення позову та наданим в їх обґрунтування доказам суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1статті 151ЦПК України визначено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Крім того, види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст.150 ЦПК України).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

Положеннями статті 150 ЦПК України встановлені види забезпечення позову. Одним із видів такого забезпечення є заборона вчиняти певні дії, тощо.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову роз`яснено, що, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити, наприклад, вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом України в постановах від 08 травня 2019 року в справі № 487/7097/18 та від 25 вересня 2019 року в справі № 320/3560/18.

Вирішуючи питання про застосування заходів забезпечення позову до пред`явлення позову шляхом заборони Біловодській селищній раді Біловодського району Луганської області затверджувати проекти землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею по 2 га за цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства 9-ти громадянам, які утворені шляхом поділу земельної ділянки кадастровим номером 4420684400:18:008:0268 загальною площею 22,0465 га, судом встановлено, що представником заявника:

- не надано належних та допустимих доказів того, що саме вищевказаним рішенням органу місцевого самоврядування буде порушено право заявника;

- не наведено відомостей про обсяг матеріальних втрат, які понесли 9-ро громадян на розроблення проектів землеустрою;

- не вказано ціну майбутнього позову, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості визначити співмірність запропонованого виду забезпечення позову із позовними вимогами, які мають бути заявлені.

Крім того, в документах, доданих представником заявника ОСОБА_3 до заяви про забезпечення позову, не міститься повний обсяг доказів, на які він спирається, обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову.

Так, суду не надано копії правовстановлюючих документів на цілісний майновий комплекс ФГ Геркулес , копії рішення Біловодського районного суду Луганської області від 20 лютого 2017 року, копії звернення до Біловодської селищної ради від 06.05.2021, копій витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на які посилається останній в своїй заяві про забезпечення позову, що позбавляє суд можливості достовірно й послідовно дослідити зміст спірних правовідносин згідно приписів вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9.

Також встановлено, що подана до суду заява не містить обґрунтування необхідності вжиття забезпечення майбутніх позовних вимог та даних про те, яким саме чином у випадку не забезпечення позову буде ускладнено виконання рішення суду.

До того ж суд наголошує на тому, що в заяві про забезпечення позову представник заявника не вказує конкретний зміст майбутніх позовних вимог і сторін (зокрема відповідача та третіх осіб), які будуть зазначені в позові, та взагалі не зазначає про його намір звернутися з позовом до суду.

Отже, на думку суду, представник заявника адвокат Кладко О.В. не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, у зв`язку із чим приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.

При цьому процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігти ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Забезпечення позову повинно гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову. Головною метою забезпечення позову є негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення завдання значної шкоди заявнику.

Відмова в забезпеченні позову на даній стадії не перешкоджає розгляду даного питання в майбутньому під час розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.149-153,260,261,353 ЦПК України,суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_3 , поданої в інтересах ОСОБА_1 , про забезпечення позову до подання позовної заяви - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Луганського апеляційного суду або через Біловодський районний суд Луганської області.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Суддя Г.В. Булгакова