Ухвала

від 31.05.2021 по справі 751/3172/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/4823/194/21 Слідчий суддя ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 травня 2021 рокум. Чернігів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Чернігівського апеляційного суду в складі:

Головуючого-суддіОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Чернігові апеляційну скаргу представника володільця майна директора ТОВ «Інагро Групп» ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2021 року про накладення арешту на майно,

з участю учасників кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_7

слідчої ОСОБА_8

володільців майна ОСОБА_9 , ОСОБА_10

представника володільця майна - адвоката ОСОБА_11

У С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2021 року накладено арешт у вигляді заборони розпорядження, відчуження та користування речами та документи, які було виявлено 23.04.2021 року під час обшуку приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ТОВ «ІНАГРО ГРУПП» та ОСОБА_9 , а саме: з кімнати № 1, де знаходились робочі місця працівників ТОВ «ІНАГРО ГРУПП» ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та перелік яких детально зазначено в резолютивній частині судового рішення слідчого судді.

Задовольняючи клопотання слідчого слідчий суддя вказав, що зазначене майно відповідає критеріям речового доказу, встановленим ст.98 КПК України.

В апеляційній скарзі представник володільця майна - директор ТОВ «Інагро Групп» ОСОБА_6 просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт вилученого майна.

В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що за адресою, де проведено санкціонований обшук, зареєстровано робоче місце адвоката ОСОБА_9 , однак ним для здійснення професійної діяльності використовується не все приміщення квартири, а лише його частина. Також в даному приміщенні здійснюють свою діяльність інші особи, окрім іншого, і ТОВ «Інагро Групп» та інші товариства, а також адвокат ОСОБА_10 .

В ході обшуку слідчим було вилучено предмети та документи, що належать ТОВ «Інагро Групп», яке користується приміщенням на підставі договору оренди. Речі та документи ОСОБА_17 в ході обшуку не вилучались. Всі вилучені речі та документи ТОВ «Інагро Групп» не стосуються діяльності ОСОБА_9 , не містять відомості про вчинення злочинів, не стосуються відомостей та фактів, викладених в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку. Крім того, вказаною ухвалою дозвіл на відшукування та вилучення майна, належного ТОВ «Інагро Групп» не надавався.

Вилучення та арешт майна і документів товариства унеможливлюють подальшу діяльність підприємства та призводить до зупинення або надмірного обмеження правомірної господарської діяльності.

В клопотанні та під час судового розгляду стороною обвинувачення не було зазначено про конкретні підстави та підозри вважати, що вилучене майно ТОВ «Інагро Групп» є будь-яким доказом у кримінальному провадженні.

Заслухавши доповідача, доводи представників власника майна, які підтримали апеляційну скаргу та просили їх задовольнити з викладених підстав, прокурора, який просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити, слідчої, яка вказувала на наявність підстав для арешту майна, дослідивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна, окрім іншого, допускається з метою збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.170 КПК України з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.98 цього Кодексу речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом.

Приймаючи рішення, слідчий суддя суду 1 інстанції зазначених вимог закону дотримався.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, СУ ГУНП в Чернігівській області здійснюється досудове слідство кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №42021270000000044 від 26.03.2021 року за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.362, ч.2 ст.364 КК України.

В ході досудового слідства встановлено, що посадові особи Департаменту землеустрою, використання та охорони земель Держгеокадастру, зловживаючи службовим становищем, за посередництва з іншими громадянами, зокрема і ОСОБА_9 , організували протиправний механізм отримання неправомірної вигоди за погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у приватну власність.

Останній є адвокатом (адвокатське свідоцтво №002677 від 18.03.2015 року) та використовує вказане приміщення за адресою: АДРЕСА_1 для розташування комп`ютерної техніки та документів, пов`язаних з несанкціонованим доступом до АСУД «ДОК ПРОФ3» Держгеокадастру України, на користь третіх осіб.

В ході проведення 22.04.2021 року санкціонованого обшуку в приміщені, яке значиться як робоче місце адвоката ОСОБА_9 було виявлено речі та документи, що можуть належати останньому, ТОВ «ІНАГРО ГРУПП» та адвокату ОСОБА_10 .

Постановою слідчого від 22.04.2021 року вилучені предмети та документи було визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

Задовольняючи клопотання слідчого, внесене в межах вказаного кримінального провадження про накладення арешту на майно, вилучене в ході проведення обшуку 23.04.2021 року, слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на вищезазначене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

З урахуванням цього слідчий суддя, встановив належну правову підставу, передбачену ч.1 ст.170 КПК України, для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки воно, як встановила і колегія суддів, відповідає критеріям ст.98 КПК України.

Також, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст.132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно з метою забезпечення його збереження, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням унеможливлення настання наслідків, які можуть перешкоджати кримінальному провадженню.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, задовольняючи клопотання слідчого, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Зі змісту ч. 7 ст. 237, ч. 7 ст. 236 КПК України, окрім іншого, встановлено, що при обшуку слідчий має право оглядати і вилучати речі і документи, які мають значення для кримінального провадження. Вилучені речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

Згідно до п. 1 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди.

Враховуючи вище вказане, твердження апелянта про безпідставне вилучення та накладення арешту на майно ТОВ «ІНАГРО ГРУПП», які не входили до переліку майна, яке слід відшукати під час проведення обшуку, є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки вони є тимчасово вилученим майном та можуть містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, стороною захисту не надано та колегією суддів не встановлено.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для зміни оскаржуваного судового рішення.

На підставі вище викладеного, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для зміни або скасування ухвали слідчого судді, зі змісту апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу представника володільця майна директора ТОВ «Інагро Групп» ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 травня 2021 року про накладення арешту на майно - без змін.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_3 ОСОБА_2 ОСОБА_4