Рішення

від 04.06.2021 по справі 213/1197/21

ІНГУЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРИВОГО РОГУ

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 213/1197/21

Номер провадження 2/213/1087/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2021 року м. Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Алексєєва О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Бабейкіної Н.О.

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовомОСОБА_1 до Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась в суд з вищевказаним позовом до Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат (далі АТ «ПІВДГЗК» ) про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що вона з 22 травня 1995 року працювала на підприємстві відповідача машиністом конвеєру на подрібнювальній фабриці №1. Звільнилась з роботи за власним бажанням 04 березня 2013 року. Відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на її робочому місці, у зв`язку з чим вона отримала професійне захворювання, яке встановлено Українським НДІ промислової медицини 06 лютого 2014 року.

25 лютого 2014 року комісією у складі представників ТОВ МЕДИКОМ КРИВБАС , відповідача, лікувального закладу, Фонду соціального страхування, профспілки складено Акт розслідування причин виникнення професійного захворювання, яким встановлено, що під час роботи на підприємстві відповідача позивач підпадала під дію шкідливих виробничих факторів, які перевищували гранично допустимі норми. Висновком МСЕК від 13 березня 2015 року їй встановлено 25% втрати професійної працездатності безстроково.

У зв`язку з отриманим професійним захворюванням вона має хворобливий стан, що змушує її постійно лікуватися та часто проходити медичні обстеження. Вона відчуває фізичний біль в шийно-грудному і поперековому відділах хребта, який особливо посилюється при ходьбі, біль в колінних і тазостегнових суглобах, оніміння кінцівок, слабкість кистей рук. Встановлення ступеня втрати працездатності безстроково означає, що стан її здоров`я з роками не покращиться, а навпаки погіршуватиметься.

Просить стягнути з відповідача на свою користь в рахунок компенсації за заподіяну моральну шкоду в розмірі 204000 грн.

Також позивачем подано заяву про розгляд справи без її участі у спрощеному порядку без виклику сторін.

Ухвалою Інгулецького районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 квітня 2021 року прийнято до розгляду дану позовну заяву та відкрито провадження у справі. Постановлено про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Ухвалою від 25 травня 2021 року відмовлено представнику відповідача у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Представником відповідача подано відзив на позов, з якого слідує що загальний стаж позивача на підприємстві відповідача складає 17 років 09 місяців 14 днів, з яких стаж в шкідливих умовах праці - 15 років 01 місяць 14 днів. Санітарно-побутове забезпечення позивача було у повному обсязі, застосування засобів колективного та індивідуального захисту при виконанні нею трудових обов`язків відбувалось згідно галузевих норм.

Позивач усвідомлюючи наявність шкідливих та небезпечних виробничих факторів на робочому місці, все одно реалізувала своє право на працю в шкідливих умовах. Позивач не лише знала про шкідливі умови без яких неможлива конкретна робота на гірничому підприємстві, але й свідомо продовжувала працювати на таких умовах тривалий час, отримуючи за це відповідні пільги та компенсації. Позивач пропрацювала у важких та шкідливих умовах праці 15 років, хоча для отримання права на пенсію на пільгових умовах було достатньо пропрацювати в таких умовах лише 10 років. Вважають, що безвідповідальне ставлення позивача до свого здоров`я та тривалий стаж роботи призвели до встановлення їй професійного захворювання та втрати працездатності.

Вважають, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження втрати працездатності та заподіянні моральної шкоди відповідачем, а також доказів наявності вини відповідача у заподіянні такої шкоди, що на їх думку виключає відповідальність підприємства за заподіяння шкоди позивачу.

З положень ст. 237-1 КЗпП України видно, що для стягнення моральної шкоди позивач повинен довести факт порушення відповідачем його законних прав, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Зазначають у відзиві, що для відшкодування моральної шкоди позивачу відсутні правові підстави, оскільки вину відповідача у заподіяння такої шкоди не доведено, протиправність його діяння не встановлена, а позивачем не доведено наявність моральної шкоди, причинний зв`язок між шкодою та протиправними діяннями підприємства відсутній.

Вважають, що зазначене в позові обґрунтування моральних страждань позивача не підтверджуються наданими позивачем доказами. Розмір позовних вимог ОСОБА_1 вважають таким, що не відповідає засадам розумності та справедливості. Просять відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

Із копії трудової книжки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , слідує, що 22 травня 1995 року вона прийнята у Відкрите акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат учнем машиніста конвеєра дробильної фабрики. 19 січня 1998 року переведена машиністом конвеєра дробильної фабрики. 01 травня 2006 року переведена в управління дробильно-транспортного комплексу машиністом конвеєра. 04 березня 2013 року - звільнена за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію (а.с.6).

Відповідно до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2014 року проведено розслідування причин виникнення у ОСОБА_1 професійного захворювання: вібраційна хвороба другої ступеню: синдром церебрально-периферичної ангіодистонії, ускладненої дисциркулярною енцефалопатією з вестибулопатією та антено-іпохондричними розладами; синдромом полірадикулоневропатії з вираженими статико-динамічними та м`язово-тонічними порушеннями на шийному та поперековому рівнях, стійким больовим компонентом, нейродистрофією у вигляді двостороннього плечолопаткового і ліктьового періартрозу (ПФС другого ст.), яке встановлено Українським НДІ промислової медицини 06 лютого 2014 року. Згідно з пунктами 16,17 акту професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи машиністом конвеєра ДФ 1 на ВАТ ПівдГЗК ОСОБА_1 внаслідок недосконалості робочих місць, виконувала роботи пов`язані з впливом вібрації, рівень якої перевищував ГДР. Причиною професійного захворювання визнано: робоче місце машиніста конвеєра ДФ №1, вібрація (загальна) рівень в дБ: 95-97 при гранично допустимому 92. Умови праці машиніста конвеєра за рівнем вібрації відносяться до ІІІ класу 1-2 ступеня шкідливості (а.с. 7-10).

При повторному огляді МСЕК 13 березня 2015 року ОСОБА_1 встановлено 25 % втрати професійної працездатності з 01 квітня 2015 року безстроково (а.с.11).

Відповідно до наданої виписки-епікризу та довідки ЛКК №1584 від 30 травня 2017 року видно, що позивач в період з 05 квітня 2017 року по 14 квітня 2017 року та з 06 жовтня 2017 по 23 жовтня 2017 року проходила стаціонарне лікування в медичних закладах з приводу наслідків професійного захворюваннята скаргами на їх загострення (а.с.13-15).

Також встановлено, що Акціонерне товариство Південний гірничо-збагачувальний комбінат є правонаступником Публічного акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , яке в свою чергу змінило назву з Відкритого акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат , що видно із довідки №79 від 19 травня 2021 року (а.с.41).

Викладеним обставинам відповідають правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок професійного захворювання.

На підставі ст. ст. 12 , 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, кожна сторона також несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров?я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (ст. 3 Конституції України).

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. При цьому, кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно статті 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України Про охорону праці роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків.

Суд вважає доведеним спричинення позивачу моральної шкоди, провину відповідача в її спричиненні та причинно-наслідковий зв`язок між винними діями відповідача з порушення вимог ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці» , що визначено Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 25 лютого 2014 року та настанням у позивача негативних наслідків - встановленння безстроково ступеню втрати професійної працездатності - 25% по вібраційній хворобі з 01 квітня 2015 року.

Суд не може погодитися із запереченнями представника відповідача, що позивач за власним бажанням тривалий час продовжувала працювати в шкідливих умовах праці, що стало причиною виникнення у неї професійного захворювання, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Також суд не погоджується із запереченнями представника відповідача про відсутність у відповідача підстав для відшкодування позивачу моральної шкоди у зв`язку з недоведеністю їх вини, відсутністю причинного зв`язку між отриманим позивачем професійним захворюванням та протиправними діяннями підприємства, оскільки із пунктів 16, 17 вказаного Акту розслідування хронічного професійного захворювання видно, що професійне захворювання позивача виникло у зв`язку з виконанням робіт пов`язаних з впливом вібрації, рівень якої перевищував ГДР, що було наслідком недосконалості робочих місць.

Жодних доказів на спростування наявності шкідливих факторів робочого місця позивача та його шкідливого впливу на її здоров`я - відповідачем не надано.

Відсутність встановлених осіб, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, не вказує на відсутність вини підприємства відповідача в отриманні позивачем професійного захворювання.

Рішенням Конституційного Суду №20-рп/2008 від 08.10.2008 року встановлено, що обов`язок по відшкодуванню моральної шкоди покладається на підприємства, які заподіяли шкоду.

У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року № 155, ратифікованою Україною законом № 3988-VI (3988-17) від 02 листопада 2011 року передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів.

Частиною 1 ст. 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів.

Встановлено, що внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяні моральні і фізичні страждання, що спричинили погіршення реалізації її фізичних можливостей, змінився її звичний спосіб життя, спричинені й інші негативні наслідки морального характеру, що призводять до порушення звичайного способу життя та вимагає від позивача додаткових зусиль для його організації.

Рішенням Конституційного Суду від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 року встановлено, що громадяни, яким установлена стійка втрата професійної працездатності, мають право на стягнення на їх користь моральної шкоди. Відповідно до п. 4.1 цього ж рішення ушкодження здоров`я, заподіяне потерпілому під час виконання трудових обов`язків незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, заподіюють йому моральні й фізичні страждання.

Відповідно до ст.237-1 КЗпП України, до юридичного складу, який є підставою для відшкодування моральної шкоди, входять: моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, наявність причинного зв`язку та вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, діючим законодавством не заперечується можливість стягнення з власника підприємства моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов`язку власника відшкодувати таку моральну шкоду. Крім того, відсутність причинного зв`язку між завданою позивачу шкодою і протиправною поведінкою відповідача також не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров`я на виробництві.

Сам факт втрати професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст.3 Конституції України, відповідно до якої людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Згідно зі ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Судом встановлено, що професійне захворювання позивача, яке завдає їй фізичного болю та душевних страждань, виникло з вини АТ ПІВДГЗК , яким було допущено перевищення гранично допустимого рівня вібрації на робочому місці позивача, що підтверджено висновком МСЕК щодо втрати позивачем професійної працездатності та визначено висновками комісії при розслідуванні профзахворювання і які не оспорило підприємство - відповідач, а тому наявні правові підстави для відшкодування відповідачем моральної шкоди, завданої позивачу внаслідок професійного захворювання. У зв`язку з вказаним, суд не погоджується із запереченнями представника відповідача в частині того, що позивач за власним бажанням тривалий час продовжувала працювати в шкідливих умовах праці, через що відсутня вина підприємства у заподіянні шкоди, оскільки саме на роботодавця покладається обов`язок забезпечити якісні та безпечні умови праці.

Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року, із змінами, внесеними Постановою Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних, тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення, тощо) та з урахуванням інших обставин.

При вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд враховує конкретні обставини справи, обсяг, характер, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, вину підприємства в заподіянні шкоди, суттєвість вимушених змін у житті.

Визначаючи розмір відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, встановлення позивачу з 01 квітня 2015 року 25 % ступеню втрати професійної працездатності у зв`язку з професійним захворюванням безстроково , обсяг фізичних та моральних страждань позивача, їх інтенсивність та довготривалість, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, наслідків, що наступили. Також суд враховує тривалість праці позивача в шкідливих умовах праці на підприємстві-відповідача, яка склала 15 років 1 місяць 14 днів.

З урахуванням вищезазначеного, суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 60000 грн без урахування податку з доходу громадян, що буде відповідати тим стражданням і переживанням, що вона зазнає у зв`язку з погіршенням стану здоров`я під час роботи на підприємстві відповідача. У задоволенні іншої частини позову щодо стягнення коштів на відшкодування моральної шкоди в розмірі 144000 грн - позивачу необхідно відмовити.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Також підлягає стягненню з відповідача судовий збір в доход держави у розмірі 600,00 грн.

На підставі ст.ст. 3, 43, 46 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1168 ЦК України, ст.ст. 153, 173, 237-1 КЗпП України, ст.13 Закону України "Про охорону праці" та керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 76-81, 141, 247 ч.2, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Південний гірничо-збагачувальний комбінат про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження здоров`я - задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я у розмірі 60000 (шістдесят тисяч) грн 00 коп. без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" на користь держави судовий збір у розмірі 600 (шістсот) грн 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Акціонерне товариство "Південний гірничо-збагачувальний комбінат", код ЄДРПОУ 00191000, юридична адреса: м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область, 50026.

Дата складення повного тексту судового рішення - 04 червня 2021 року.

Суддя О.В. Алексєєв