Постанова

від 24.05.2021 по справі 910/13349/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" травня 2021 р. Справа№ 910/13349/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Адамас на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020

у справі № 910/13349/20 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Орхідея-В

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Адамас

про стягнення 871 333,44 грн

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Орхідея-В звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Адамас про стягнення 871 333,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору постачання карбоміду на внутрішній ринок України від 06.03.2018 № 06-03/18, право вимоги за яким набуто позивачем на підставі договору відступлення права вимоги від 01.06.2019. Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України на суму заборгованості нараховано інфляційні та 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13349/20 позов ТОВ Орхідея-В до ТОВ Виробниче об`єднання Адамас про стягнення 871333,44 грн задоволено повністю.

Стягнуто з ТОВ Виробниче об`єднання Адамас на користь ТОВ Орхідея-В 738 722, 42 грн заборгованості; 81 101, 84 грн втрат від інфляції; 51 509, 18 грн 3% річних і 13 070, 00 грн судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ Виробниче об`єднання Адамас звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13349/20 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального права. Так, апелянт стверджує, що судом першої інстанції не було враховано того, що на дату укладення договору відступлення права вимоги від 01.06.2019 між первісним кредитором - ТОВ Всеукраїнська енерго компанія та відповідачем жодних зобов`язань останнього не існувало у зв`язку з тим, що відбулось зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме нарахованої відповідачем неустойки згідно п. 10.3 договору постачання карбоміду на внутрішній ринок України від 06.03.2018 № 06-03/18 (в редакції додаткової угоди № 2 до договору). Крім того, апелянт вказує на те, що судом першої інстанції не було залучено до участі у справу в якості третьої особи ТОВ Всеукраїнська енерго компанія , що, на думку апелянта, в разі зворотного, дозволило б встановити фактичні обставини у справі, зокрема, відсутності заборгованості за договором постачання карбоміду на внутрішній ринок України від 06.03.2018 № 06-03/18.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.12.2020, апеляційна скарга у справі № 910/13349/20 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.01.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ Виробниче об`єднання Адамас на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020; розгляд справи призначено на 15.02.2021; запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання та повідомлено строки на їх подання.

В межах встановлених судом процесуальних строків від позивача надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач у відзиві зазначає, що оскаржуване рішення є законним, обґрунтованим, ухваленим у відповідності до вимог матеріального права з дотриманням норм процесуального права, на підставі повного і всебічного з`ясування обставин, що мають значення для справи. Позивач зазначає, що оскільки правочин, на підставі якого виникло зобов`язання з оплати вартості поставленого карбоміду, був вчинений в письмовій формі, а тому відповідна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог повинна була бути вчинена саме у письмовій формі та направлена первісному кредитору до моменту набуття позивачем права вимоги. За доводами позивача, оскільки апелянт не надав належних доказів надіслання відповідної заяви первісному кредитору, а тому ним не було заявлено про зарахування зустрічних однорідних вимог. При цьому, саме лише посилання у відзиві на позовну заяву на наявність вимоги ТОВ Виробниче об`єднання Адамас щодо грошової заборгованості до первісного кредитора не може бути кваліфіковане як заява про зарахування зустрічних однорідних вимог.

В судовому засіданні 15.02.2021 оголошено перерву до 22.03.2021.

Враховуючи перебування головуючої судді Алданової С.О. на лікарняному, судове засідання, призначене на 22.03.2021, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 розгляд справи призначено на 19.04.2021.

Від відповідача надійшли клопотання про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи документів, яке обґрунтовано тим, що у відповідача наявні сумніви щодо оригінальності підпису керівника ТОВ Всеукраїнська енерго компанія на договорі відступлення права вимоги від 01.06.2019.

Також від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/21226/20 за позовом ТОВ Виробниче об`єднання Адамас до ТОВ Орхідея-В та ТОВ Всеукраїнська енерго компанія про визнання недійсним договору відступлення права вимоги від 01.06.2019.

Колегія суддів, розглянувши в судовому засіданні 19.04.2021 заявлені відповідачем клопотання, заслухавши думку присутніх учасників справи, протокольною ухвалою відмовила в їх задоволенні з наступних мотивів.

Так, звертаючись з клопотанням про призначення у справі судової почеркознавчої експертизи відповідачем жодними доводами та належними аргументами з урахуванням предмета і підстави позову про стягнення заборгованості за договором не обґрунтовано дійсної необхідності призначення у справі експертного дослідження та встановлення факту оригінальності підпису особи директора первісного кредитора.

Відносно клопотання про зупинення провадження у справі, колегія суддів, на підставі оцінки предмету та підстав позову у цій справі та дослідженні вимог позову у справі № 910/21226/20, не вбачає об`єктивної неможливості вирішення даного спору про стягнення заборгованості за правочином, презумпція правомірності якого на час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не спростована. При цьому, сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі.

В судовому засіданні 19.04.2021 оголошено перерву до 24.05.2021.

Представники відповідача в судовому засіданні 24.05.2021 підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову.

Представник позивача в судовому засіданні 24.05.2021 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

Місцевим господарським судом на підставі наявних в матеріалах справи документів вірно встановлено, що 06.03.2018 між ТОВ Всеукраїнська енерго компанія (продавець за договором, первісний кредитор) та ТОВ Виробниче об`єднання Адамас (покупець, відповідач у справі), укладено договір постачання карбоміду на внутрішній ринок України № 06-03/18 (далі - договір постачання), згідно умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупця карбамід, а покупець - оплатити і прийняти продукцію на умовах EXW Правил ІНКОТЕРМС-2010 .

Згідно п. 2.1 договору постачання кількість продукції, переданої продавцем покупцю, становить 2 500 тон насипом та 2 500 тон фасованого у мішку типу Біг-бег по 800 кг; покупець має право на додаткові обсяги поставки, в межах можливості продавця, на умовах окремо укладених сторонами додаткових угод, які будуть вважатися невід`ємними частинами договору.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2 договору постачання продавець передає, а покупець приймає продукцію окремими партіями (власним або орендованим транспортом) відповідно до погодженого графіка поставок на умовах Франко-завод (EXW) з місцем поставки за адресою: Одеська область, м. Южне, вул. Заводська, 3, АТ ОПЗ протягом березня, квітня, травня 2018 року. Починаючи з 12.03.2018.

На кожну партію відпущеної продукції продавець надає покупцю такі документи: накладну на відпуск ТМЦ, податкову накладну (відповідно до Податкового кодексу України), аналітичний звіт якості.

В п. 4.3 договору постачання сторонами визначено умови оплати, зокрема, 100% передплата за кожну партію продукції; на підставі рахунку, виставленого продавцем, оплата здійснюється шляхом прямого банківського переказу на поточний рахунок продавця; датою оплати вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок продавця.

За змістом п. 4.4 договору постачання у період дії договору ціна на продукцію може змінюватися у зв`язку зі зміною цін на сировину і матеріали; при цьому, продавець письмово (фактом або електронною поштою) сповіщує покупця про зміну ціни за 5 (п`ять) банківських днів; зміна ціни оформлюється додатковою угодою.

23.03.2018 між сторонами підписано додаткову угоду (а.с. 14 том 1), згідно якої внесено зміни до п.п. 4.1-4.2 договору постачання щодо ціни продукції. Так, ціна 1 тони продукції насипом на момент укладення Договору становить 7 750 грн., крім того ПДВ 1 550 грн., ціна з ПДВ становить 9 300 грн.

Загальна сума договору 102 500 000 грн з ПДВ, в тому числі ПДВ - 17 083 330 грн. (пункт 4.2 договору постачання в редакції додаткової угоди від 23.03.2018).

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє по 31.12.2018 (пункт 8.1 договору постачання).

26.03.2018 між сторонами укладено додаткову угоду № 2 до договору постачання (а.с. 119), якою вказаний правочин доповнено розділом 10 Податкові застереження.

На виконання умов договору постачання ТОВ Всеукраїнська енерго компанія (первісний кредитор) було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 65 218 722,42 грн.

Відповідачем поставлену продукцію було оплачено частково у загальній сумі 64 480 000 грн.

01.06.2019 між ТОВ Орхідея-В (новий кредитор за договором, позивач у справі) і ТОВ Всеукраїнська енерго компанія (первісний кредитор за договором) було укладено договір відступлення прав вимоги (далі - договір від 01.06.2019), за умовами якого первісний кредитор відступив, а новий кредитор повністю прийняв право вимоги, що належить первісному кредитору, і став кредитором за договором (далі - Основний договір), укладеним первісний кредитором і об`єднанням (далі - боржник) (пункт 1.1 договору від 01.06.2019).

За змістом п. 1.2 договору від 01.06.2019 новий кредитор повністю одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за Основним договором.

Згідно п. 1.3 договору від 01.06.2019 первісний кредитор відступив новому кредитору суму основного боргу (738 722,42 грн.), суми втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих на суму боргу та інші вимоги, які має первісний кредитор до боржника (далі - право вимоги).

Право вимоги за Основним договором вважається набутим новим кредитором у повному обсязі в момент укладення договору від 01.06.2019 (п. 2.2 договору від 01.06.2019).

Договір від 01.06.2019 набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за Договором від 01.06.2019 (п. 4.1 договору від 01.06.2019).

09.08.2019 позивачем було надіслано відповідачу повідомлення про відступлення права вимоги (про заміну кредитора) від 08.08.2019 №08/09-19 та вимогу (претензію) від 08.08.2019 №08/09-19 про сплату 738 722,42 грн основного боргу, 66 612,78 грн втрат від інфляції та 28 476,23 грн 3% річних.

Оскільки вищенаведена вимога позивача не була задоволена, ТОВ Орхідея-В пред`явлено позов у даній справі про стягнення з ТОВ Виробниче об`єднання Адамас 738 722,42 грн. заборгованості, що утворилася в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов укладеного договору постачання карбаміду на внутрішній ринок України від 06.03.2018 №06-03/18, а також 81 101,84 грн. втрат від інфляції та 51 509,18 грн. 3% річних, а всього 871 333,44 грн.

Відповідно до ст. 11 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (зобов`язань). Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

За змістом ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

За змістом ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Дослідивши зміст договору, укладеного між сторонами у даній справі, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом надана вірна оцінка правової природи правовідносин між сторонами за укладеним правочином, як договору поставки, а відтак, правове регулювання цих відносин здійснюється за правилами глави 54 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1. ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 ГК України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

У відповідності до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Відповідно до ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частинами 1, 2 ст. 664 ЦК України визначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

За змістом ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вже зазначалось у даній постанові, на виконання умов договору постачання ТОВ Всеукраїнська енерго компанія (первісний кредитор) було поставлено, а відповідачем прийнято продукцію на загальну суму 65 218 722,42 грн, що підтверджується видатковими накладними: від 15.03.2018 №196 на суму 395 200,16 грн.; від 16.03.2018 №207 на суму 798 000,34 грн.; від 19.03.2018 №255 на суму 509 200,21 грн.; від 20.03.2018 №264 на суму 668 800,28 грн.; від 21.03.2018 № 275 на суму 197 600,09 грн.; від 22.03.2018 №284 на суму 2 758 801,16 грн.; від 23.03.2018 №292 на суму 691 920 грн.; від 24.03.2018 №300 на суму 2 656 080 грн.; від 26.03.2018 №301 на суму 2 031 120 грн.; від 27.03.2018 №313 на суму 2 700 720 грн.; від 27.03.2018 №314 на суму 3 221 520 грн.; від 27.03.2018 №315 на суму 1 733 520 грн.; від 28.03.2018 №324 на суму 1 763 280 грн.; від 28.03.2018 №335 на суму 1 041 600 грн.; від 28.03.2018 №336 на суму 3 132 240 грн.; від 28.03.2018 №337 на суму 520 800 грн.; від 28.03.2018 №338 на суму 520 800 грн.; від 29.03.2018 №339 на суму 1 569 840 грн.; від 29.03.2018 №485 на суму 4 188 720 грн.; від 30.03.2018 №344 на суму 1 614 480 грн.; від 01.04.2018 №478 на суму 1 041 600 грн.; від 01.04.2018 №479 на суму 2 075 760 грн.; від 02.04.2018 №368 на суму 2 856 960 грн.; від 03.04.2018 №378 на суму 372 000 грн.; від 04.04.2018 №385 на суму 4 724 400 грн.; від 05.04.2018 №397 на суму 1 956 720 грн.; від 05.04.2018 №398 на суму 211 600,09 грн.; від 05.04.2018 №480 на суму 1 041 600 грн.; від 12.04.2018 №481 на суму 2 083 200 грн.; від 12.04.2018 №482 на суму 3 124 800 грн.; від 13.04.2018 №446 на суму 223 200 грн.; від 14.04.2018 №451 на суму 1 339 200 грн.; від 16.04.2018 №483 на суму 520 800 грн.; від 16.04.2018 №484 на суму 1 562 400 грн.; від 17.04.2018 №491 на суму 498 480 грн.; від 17.04.2018 №527 на суму 211 600,09 грн.; від 18.04.2018 №528 на суму 2 611 440 грн.; від 19.04.2018 №529 на суму 2 455 200 грн.; від 19.04.2018 №569 на суму 520 800 грн.; від 20.04.2018 №544 на суму 193 440 грн.; від 21.04.2018 №550 на суму 193 440 грн.; від 24.04.2018 №558 на суму 148 800 грн.; від 25.04.2018 №568 на суму 193 440 грн.; від 26.04.2018 №577 на суму 1 956 720 грн.; від 27.04.2018 №584 на суму 386 880 грн.

Вказані видаткові накладні підписані уповноваженими представниками продавця і покупця, а також скріплені печатками цих юридичних осіб. Будь-які заперечення щодо якості отриманої продукції в матеріалах справи відсутні.

За отриману продукцію відповідач розрахувався частково, в загальній сумі 64 480 000 грн. Наведені обставини відповідачем ані в суді першої інстанції, ані під час перегляду справи в апеляційному порядку не заперечуються.

Згідно долученого до матеріалів справи акта звірки взаєморозрахунків за період з 01.03.2018 по 05.05.2018 відповідачем визнано наявність у нього заборгованості за договором постачання в загальній сумі 738 722,42 грн (65 218 722,42 - 64 480 000).

Водночас, заперечуючи проти задоволення позову, відповідач вказує на те, що оскільки за первісним кредитором була наявна заборгованість з оплати неустойки, нарахованої згідно п. 10.3 договору постачання, то ТОВ Виробниче об`єднання Адамас здійснено зарахування зустрічних однорідних вимог. А тому, на думку апелянта, у нього відсутня заборгованість з оплати отриманої продукції за вказаним правочином.

Згідно з положеннями ст. 601 ЦК України, зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 203 ГК України господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, згідно наведених норм закону, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Не заборонено законом й випадки часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.10.2018 у справі № 914/3217/16 зазначено, що вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду); строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо).

Згідно з ч. 2 ст. 601 ЦК України та ч. 3 ст. 203 ГК України, зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін, що означає, що заяви однієї сторони достатньо для проведення зарахування. Тобто, це одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Водночас, апеляційна інстанція звертає увагу на те, що відповідна заява про зарахування зустрічних однорідних вимог обов`язково повинна бути доведена до відома іншої сторони, адже недотримання наведеного порядку повідомлення виключає можливість припинення тих чи інших зобов`язань та, відповідно, позбавляє контрагента права на оскарження цієї заяви в господарському суді.

Так, на обґрунтування доводів щодо зарахування зустрічних однорідних вимог, відповідачем не надано жодних належних і допустимих доказів надсилання заяви первісному кредитору. В матеріалах справі також відсутні як будь-які докази викладення цієї заяви єдиним письмовим документом, так і докази направлення її стороні правочину.

Таким чином, на час укладення між позивачем і первісним кредитором договору відступлення права вимоги від 01.06.2019 зобов`язання з оплати карбоміду, отриманого за видатковими накладними, перелік яких наведений вище у даній постанові, не були припинені. Відтак колегія суддів відхиляє як безпідставні твердження апелянта про відсутність у позивача права вимоги за вказаним правочином.

При цьому, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що наявність у відповідача права вимоги на повернення попередньої оплати продукції у розмірі, що вказаний в незареєстрованій податковій накладній згідно п. 10.1 договору постачання, а також права нарахування неустойки, згідно п. 10.3 договору постачання, не може свідчити про безумовне припинення його зобов`язань перед первісним кредитором щодо оплати отриманої продукції згідно приписів ст. 601 ЦК України.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Беручи до уваги те, що відповідач у визначеному в договорі постачання порядку не розрахувався за отриману продукцію, а також з огляду на неподання апелянтом належних і допустимих доказів в спростування обставин невиконання ним договірних зобов`язань в повному обсязі, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором постачання в сумі 738 722,42 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Північний апеляційний господарський суд, здійснивши перевірку правильності нарахування позивачем розміру інфляційних та 3% річних, встановив, що він є арифметично вірним та таким, що відповідає матеріалам справи, а тому висновок місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача 81 101,84 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з травня 2018 по липень 2020 та 51 509,18 грн 3 % річних, нарахованих за період з 30.04.2018 по 31.12.2019 і з 01.01.2020 по 25.08.2020, - є правомірним.

Посилання апелянта на незалучення до участі у справу в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ТОВ Всеукраїнська енерго компанія (первісний кредитор) оцінюються судом критично, оскільки відповідачем в порядку ст. 50 ГПК України не доведено вплив прийнятого у даній справі рішення на права або обов`язки цієї особи з огляду на неспростовану презумпцію правомірності правочину про відступлення права вимоги.

Підсумовуючи вищенаведене, доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі № 910/13349/20 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Адамас на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 підлягає залишенню без задоволення.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Адамас на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/13349/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2020 у справі №910/13349/20 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений стороною у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю Виробниче об`єднання Адамас .

4. Справу №910/13349/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк

Повний текст постанови складено 03.05.2021