Ухвала

від 02.06.2021 по справі 908/538/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

02.06.2021 м. Дніпро Справа № 908/538/20

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів : головуючого судді : Білецької Л.М. (доповідач),

суддів : Верхогляд Т.А., Вечірка І.О.,

секретар судового засідання Саланжій Т.Ю.,

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 (суддя Юлдашев О.О.) у справі № 908/538/20

Боржник - фізична особа ОСОБА_2 , м. Запоріжжя

кредитор - 1 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Палмас", Донецька область, м. Маріуполь

кредитор - 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Міт Експорт", м. Запоріжжя

керуючий реалізацією - арбітражний керуючий Сиротенко О.О., м. Київ

про неплатоспроможність фізичної особи,

В С Т А Н О В И В:

Постановою Господарського суду Запорізької області від 28.07.2020 задоволено клопотання кредиторів про завершення процедури реструктуризації боргів боржника, визнання боржника банкрутом і введення процедури погашення боргів боржника, визнано фізичну особу ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , банкрутом. Введено процедуру погашення боргів фізичної особи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Керуючим реалізацією призначено арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича (свідоцтво Міністерства юстиції України № 520 від 28.03.2013, адреса: Андріївський узвіз, 38, офіс 1, м. Київ, 04070). Зобов`язано керуючого реалізацією у встановленому законом порядку здійснити процедуру погашення боргів боржника, надати господарському суду звіт про виконану роботу.

19.03.2021 до суду надійшло клопотання голови комітету кредиторів боржника про закриття провадження у справі № 908/538/20.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 клопотання голови комітету кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю Міт Експорт задоволено. Провадження у справі №908/538/20 про неплатоспроможність боржника - фізичної особи ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , закрито. Припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів. Припинено повноваження керуючого реалізацією майна боржника арбітражного керуючого Сиротенка Олександра Олександровича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) № 520 від 28.03.2013).

В обґрунтування висновку зазначеної ухвали суд посилався на положення Кодексу України з процедур банкрутства та пункт 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки за змістом клопотання голови комітету кредиторів боржника, адресованого суду, всі вимоги кредиторів згідно з реєстром вимог кредиторів погашені боржником, справу слід закрити з підстав відсутності предмета спору.

Відмовляючи в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Отенка П.В. про відмову у задоволенні клопотання голови комітету кредиторів боржника про закриття провадження у справі № 908/538/20, суд зазначив, що вирішення такого роду питань згідно з Кодексом України з процедур банкрутства належить виключно до компетенції кредиторів, які можуть делегувати свої повноваження комітету.

Оскільки ОСОБА_1 не входить до складу кредиторів у справі № 908/538/20 про банкрутство фізичної особи ОСОБА_2 , у суду відсутні правові підстави для задоволення такої заяви.

Не погодившись з ухвалою місцевого господарського суду, до Центрального апеляційного господарського суду звернувся ОСОБА_1 із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 у справі №908/538/20 про закриття провадження та ухвалити нове рішення, яким справу №908/538/20 направити до господарського суду для продовження розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник зазначив про порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, внаслідок чого суд припустився невірного висновку в оскаржуваній ухвалі.

Мотиви апеляційної скарги:

Господарським судом не розглядався та не затверджувався звіт керуючого реалізацією, висновок суду про можливість закриття провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору зроблений на підставі лише клопотання голови комітету кредиторів. Докази погашення вимог згідно з реєстром вимог кредиторів на підтвердження такого клопотання судом не досліджувались.

Закриття провадження у справі про банкрутство з підстави погашення всіх вимог кредиторів згідно з реєстром кредиторів передбачено в пункті 4 статті 90 Кодексу України з процедур банкрутства, і можливість закриття провадження з вказаної підстави існує виключно до визнання боржника банкрутом (ч. 2 ст. 90 КУзПБ). Натомість судом неправомірно застосовано норму статті 231 ГПК України і провадження у справі закрито з підстави відсутності предмета спору після визнання ОСОБА_2 банкрутом.

Рішення суду про закриття провадження у справі про банкрутство безпосередньо стосується прав скаржника - ОСОБА_1 , оскільки рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.02.2021 в межах справи про неплатоспроможність, що розглядається, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння. Витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сорок земельних ділянок. Також, у провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа № 908/538/20(369/13065/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними.

Згідно зі ст. 1 КУзПБ до складу учасників належать, зокрема, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір. Перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство. Відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не позбавляє особу процесуальних гарантій, встановлених ст. 254 ГПК України. Констатування факту відсутності стосовно особи, яка подає апеляційну скаргу, ухвали суду про визнання її стороною у справі є недостатнім, оскільки суду слід визначити, яким чином оскаржуване судове рішення зачіпає права та інтереси відповідної особи, чи брала вона участь у будь-якому статусі у цій справі, та чи вплине в подальшому оскаржене судове рішення на її права та інтереси. Зазначені правові висновки містяться в постановах Верховного Суду від 09.06.2020 у справі № 910/4475/19, від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.04.2021, у складі колегії суддів: головуючого судді Кузнецова В.О., суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2020 у справі № 908/538/20.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.05.2021, у складі колегії суддів: головуючого судді Білецької Л.М., суддів Верхогляд Т.А., Вечірка І.О., апеляційну скаргу прийнято до свого провадження, розгляд справи призначено на 02.06.2021 о 14:50 год.

У відзиві на апеляційну скаргу представник боржника просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 про закриття провадження у справі про неплатоспроможність. Зазначає, що оскаржуваною ухвалою питання щодо прав, інтересів та (або) обов`язків ОСОБА_1 не вирішувалось, ОСОБА_1 не є іпотекодержателем майна, а отже - не набув статусу заставного кредитора, як було встановлено Центральним апеляційним господарським судом в ухвалі від 27.01.2021. ОСОБА_1 не є конкурсним кредитором у справі про неплатоспроможність, а відтак процесуальним правом заперечувати судові рішення у справі неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_2 скаржник не наділений.

У судовому засіданні представник скаржника надав пояснення у справі та навів обґрунтування своїх вимог і заперечень з посиланням на норми законодавства.

Представник боржника у судове засідання не з`явився, 01.06.2021 через систему "Електронний суд" подав клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в інших судових процесах, додав копії ордерів на надання правничої (правової) допомоги, але відсутні ухвали про призначення за його участю судових засідань, а, відтак, докази його зайнятості не надані. Тому не можна вважати відсутність представника боржника у засіданні суду такою, що відбулась з поважної причини (п. 2 ч. 2 ст. 202 ГПК України).

Інші учасники справи не скористались своїм правом бути присутніми у судовому засіданні, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.

02.06.2021 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, вислухавши представника скаржника, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні ним ухвали, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційне провадження у справі слід закрити.

Так, приписами ст. 129 Конституції України встановлено основні засади судочинства, до яких, зокрема, віднесено забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін.

Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Частиною 2 статті 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи мають право на судовий захист в Україні нарівні з громадянами і юридичними особами України. Судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України. кожному гарантується захист його прав, свобод та законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону. Кожен має право на участь у розгляді своєї справи у визначеному процесуальним законом порядку в суді будь-якої інстанції.

Таким чином, конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" передбачено, що учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.

Отже, реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.

Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

З наведеного вбачається, що Господарським процесуальним кодексом України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.

Отже, особи, які не брали участі у справі, також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов`язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов`язки. У свою чергу, суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.

Слід ураховувати, що судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватись прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Рішення є таким, що прийнято про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братись до уваги.

Особа, яка звертається з апеляційною скаргою в порядку ст.ст. 254, 272 Господарського процесуального кодексу України, повинна довести, що оскаржуване судове рішення прийнято про її права, інтереси та (або) обов`язки.

В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство, діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

У статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що учасники у справі про банкрутство - сторони, арбітражний керуючий, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Кодексом, інші учасники справи про банкрутство, щодо прав або обов`язків яких існує спір; кредитор - юридична або фізична особа, а також контролюючий орган, уповноважений відповідно до Податкового кодексу України здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у межах своїх повноважень, та інші державні органи, які мають вимоги щодо грошових зобов`язань до боржника; забезпечені кредитори - кредитори, вимоги яких до боржника або іншої особи забезпечені заставою майна боржника; конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли до відкриття провадження у справі про банкрутство і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника; поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, що виникли після відкриття провадження у справі про банкрутство.

Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов`язки.

Набуття статусу кредитора законодавець пов`язує з наявністю у особи (як фізичної, так і юридичної) грошових вимог до боржника, поданих у встановленому Законом порядку.

Така правова позиція викладена Верховним Судом, зокрема у постанові від 25.06.2020 у справі № 916/1965/13, від 11.11.2020 у справі № 913/266/20, від 04.11.2020 у справі №904/9024/16, Верховним Суд у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19.

Законодавством про банкрутство, яке допускає участь у справі про банкрутство багатьох учасників провадження з різним обсягом повноважень, передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення, оскаржувати дії боржника, розпорядника майном, керуючого санацією, ліквідатора, звертатися про визнання недійсними угод боржника. Визнання такого статусу остаточно формалізується ухвалою суду про визнання вимог кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2020 у справі № 913/444/18, у постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 16.07.2020 у справі № 910/4475/19).

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не є кредитором у справі № 908/538/20.

Cудове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватись прав, інтересів та (або) обов`язків цієї особи. Таким судовим рішенням безпосередньо зачіпаються права, інтереси та (або) обов`язки такої особи, у тому числі створюються перешкоди для реалізації її суб`єктивного права чи законного інтересу або реального виконання обов`язку стосовно однієї із сторін спору. При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок; такий правовий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братись до уваги.

У вирішенні цього питання суд має з`ясувати, чи буде у зв`язку з прийняттям судового рішення таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов`язки, або змінено її наявні права та/або обов`язки, або позбавлено певних прав та/або обов`язків у майбутньому тощо. Тобто, суд має розглянути та вирішити спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах.

Якщо скаржник лише зазначає про те, що оскаржуване рішення може вплинути на його права та/або інтереси, та/або обов`язки, або лише зазначає (констатує), що рішенням вирішено питання про його права та/або обов`язки чи інтереси, то такі посилання, зважаючи на наведе, не можуть бути достатньою та належною підставою для розгляду, зокрема, апеляційної скарги.

Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Якщо буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалися, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 264 ГПК, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, у зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.

Суб`єктний склад учасників господарського процесу за ГПК України є іншим, ніж склад учасників у справі про банкрутство за КУзПБ.

Водночас, перелік учасників провадження у справі про банкрутство не є вичерпним, оскільки до учасників справи про банкрутство наведеними нормами віднесено також інших осіб, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.

Коло осіб (у позовному провадженні), які мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а також оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, визначено приписами статей 254, 255 ГПК України. У справі про банкрутство коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення, звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства.

Відповідна правова позиція не має законодавчого відтворення ані в ГПК України, ані в КУзПБ, однак є усталеною під час перегляду справ про банкрутство та викладена суддями судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, у постанові від 07.07.2020 у справі № Б-39/27-09 (№ в ЄДРСР 90306691), від 11.06.2020 у справі № 916/3206/17, постанові від 03.06.2020 у справі № 910/18031/14 (№ в ЄДРСР 89652131), постанові від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19 (№ в ЄДРСР 89539265), від 03.03.2020 у справі № 904/7965/16, постанові від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011 (№ в ЄДРСР 80181095), постанові від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14 (№ в ЄДРСР 87086783).

Як Закон про банкрутство, так і КУзПБ не передбачають обов`язкову формалізацію статусу всіх учасників справи про банкрутство (окрім кредиторів), шляхом прийняття відповідного судового рішення (ухвали). На переконання Суду, було б доцільно формалізувати статус наведених учасників у справі про банкрутством шляхом прийняття господарським судом відповідного судового рішення (ухвали) задля впорядкування процесу здійснення провадження у справі.

Водночас, відсутність відповідного судового рішення (ухвали про визнання або залучення особи учасником у справі про банкрутство) не може позбавляти особу процесуальних гарантій права на апеляційне оскарження за статтею 254 ГПК України або невиправдано ускладнювати реалізацію цього права нижче мінімально допустимих стандартів на апеляційне оскарження, визначених Конституцією України, Конвенцією, Законом України Про судоустрій і статус суддів України , ГПК України, КУзПБ.

Посилання скаржника на ті обставини, що рішенням Господарського суду Запорізької області від 18.02.2021 в межах справи про неплатоспроможність, що розглядається, було задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, витребувано з незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сорок земельних ділянок, а також наявність у провадженні Господарського суду Запорізької області справи № 908/538/20(369/13065/19) за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання договорів купівлі-продажу недійсними, на думку колегії суддів, не свідчать про наявність у скаржника статусу кредитора у справі про неплатоспроможність фізичної особи - підприємця Березовчука С.В., а відтак, у даному випадку, оскаржувана ухвала не є судовим рішенням, яке ухвалено про права та інтереси скаржника.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 264 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.

Згідно з ч. 2 наведеної статті про закриття апеляційного провадження суд апеляційної інстанції постановляє ухвалу, яка може бути оскаржена в касаційному порядку.

За викладених вище обставин, оскільки права ОСОБА_1 оскаржуваною ухвалою не порушені та рішення стосовно його прав та обов`язків судом не приймалось, то, відповідно, він не наділений процесуальний правом на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 у справі №908/538/20, а відтак, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 у даній справі підлягає закриттю.

З урахуванням наведеного, керуючись ст.ст. 234, 235, 264 ГПК України, апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Запорізької області від 08.04.2021 у справі № 908/538/20.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку у строки, передбачені ст. 288 ГПК України.

Повний текст складено 04.06.2021

Головуючий суддя Л.М. Білецька

Суддя Т.А. Верхогляд

Суддя І.О. Вечірко