Рішення

від 27.05.2021 по справі 908/3348/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 27/220/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.05.2021 Справа № 908/3348/20

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової С.С., секретаря судового засідання Шолохова С.В., розглянувши матеріали справи

За позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135 м. Київ, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 38727770) в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 6, код ЄДРПОУ 38728360)

до відповідача: Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд. 138-а, ідентифікаційний код юридичної особи 32972994)

про стягнення 11 197 грн. 88 коп.

за участю

представника позивача: Мунтян О.Л., наказ № 172-к від 10.12.2018

представник відповідача: Череповський В.П., рішення № % від 15.09.2016

СУТЬ СПОРУ:

24.12.2020 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» про стягнення з Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» 9 389 грн. 71 коп. заборгованості за надані послуги СЧС «Вера» із відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно та відшкодування витрат на послуги віз технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж, 650 грн. 80 коп. 3 % річних, 1 157 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу розподілу судової справи між суддями від 24.12.2020 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/3348/20 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою суду від 28.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/33348/20, присвоєно справі номер провадження 27/220/20 розгляд справи по суті призначено на 25.01.2021.

Справа № 908/3348/20 розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 25.01.2021, відповідно до ст. 216 ГПК України, розгляд справи відкладено на 18.02.2021.

Ухвалою суду від 18.02.2021, відповідно до ст. 250 ГПК України, суд перейшов від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 908/3348/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 16.03.2021

Ухвалою суду від 16.03.2021 підготовче засіданні на підставі ст. 183 ПК України було відкладено на 13.04.2021.

Ухвалою суду від 13.04.2021, відповідно до ст. 185 ГПК України, підготовче провадження у справі № 908/3348/20 закрито, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні 28.04.2021.

Ухвалою суду від 28.04.2021 оголошувалася перерва на 27.05.2021, на підставі ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 27.05.2021, справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України здійснювалося повне фіксування судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг» .

Головуючим суддею оголошено яка справа розглядається, склад суду, та роз`яснено представнику позивача, який прибув в судове засідання, його права, у тому числі право заявляти відводи.

Відводів складу суду не заявлено.

27.05.2021 року в судовому засіданні здійснено безпосереднє дослідження доказів, поданих учасниками спору (ст. 210 ГПК України).

Представник позивача підтримав позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві, просив суд задовольнити позовні вимоги, які обґрунтовує наступним: починаючи з лютого по кінець грудня 2018 судновласник риболовецького судна СЧС Вера - Приватне підприємство Група науково - промислових досліджень (надалі - ПП ГНПД, Судновласник, Відповідач) через судно СЧС Вера , як засіб рибальства, при заході судна в Бердянський морський порт, на підставі відповідних заявок капітана судна, отримував послуги із електроживлення судна на умовах відшкодування, проте оплату за зазначені отримані послуги судном СЧС Вера судновласник протягом вказаного періоду не вносив. Отримання послуг з електрозабезпечення СЧС Вера на умовах відшкодування, під час знаходження судна біля причалів морського порту Бердянськ у вказаний період підтверджене відповідними актами про обсяги переданої електроенергії СЧС Вера , які оформлені за підписами уповноваженої особи БФ ДП АМПУ та старшого механіка СЧС Вера і скріплені відповідними печатками. При цьому, в період з лютого по кінець грудня 2018 у відповідь на виставлені рахунки та акти виконаних робіт (наданих послуг) надані судновласнику через т/х Вера від судновласника СЧС Вера - ПП Група науково-промислових досліджень - до БФ ДП АМПУ надходили заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог з актом здачі прийняття виконаних робіт (наданих послуг) з поміткою капітана СЧС Вера про проведення взаємозаліку зустрічних вимог, оскільки судновласник вважав, що має передоплату, яку на користь судна було перераховано морськими агентами в 2015 році та яка рахується на рахунках Філії. Проте провести взаємозалік зустрічних однорідних вимог у даному випадку не передбачалося за можливе, оскільки судновласник СЧС Вера не мав переплати на надання ослуг в порту Бердянськ судну СЧС Вера в 2018 році, про що останнього кожен раз було повідомлено відповідними листами. У зв`язку із несплатою послуг з електрозабезпечення на умовах відшкодування, які надавалися судновласнику через судно СЧС Вера у зазначений період, за останнім рахується несплачена дебіторська заборгованість у сумі 9 389,71 грн.

Представник відповідача проти позову заперечив, на підставах викладених у письмовому відзиві вих. № 5 від 21.01.2021 від 21.01.2021 (вх. № 1471/08-08/21 від 25.01.2021). Просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на наступне. ПП ГНПД взагалі ніколи у т.ч. у 2018 р не вело та не веде господарської діяльності на території порту Бердянськ, ніколи не виступало як Замовник послуг у порту (відсутня подія за якою, на думку Позивача, настає обов`язок у ПП ГНПД ). Тобто, саме судно т\х Вера та його екіпаж у спірному періоді отримувало гарантовані державою послуги монополіста порт Бердянськ лише за абз. 1 ст. 21 Закону у вигляді спеціалізованих послуг, що є заходами з безпеки мореплавства. За ст. 116 Кодексу Торговельного Мореплавства України (КТМУ) на території порту та поза його межами діють морські агенти. Морські агенти не можуть бути ані позивачами, ані відповідачами, як що вони діють в межах КТМУ (ст.ст. 116-119). Капітан т\х Вера надіслав до порту номінацію № 20-08 від 20.08.2015р -морський агент ФОП Череповський М.В.. на виконання номінації, на р\рахунок порту на користь т\х Вера та його екіпажу у період з 21.08.2015 по 11.08.2016 було перераховано коштів у сумі 61925,76 грн., про що не заперечує позивач. Саме на цю суму т\х Вера та його екіпаж має право отримувати послуги та використання коштів з р\рахунку портом можливе за розпорядженням власника коштів, а не на власний розсуд порту (власником коштів є судновласник, а не морський агент) за розпорядженням якого морський агент спрямував кошти на р\рахунок порту. Згідно із Повною інформацією про особу, яка здійснює розрахунки за отриману електроенергію судном т\х Вера , лист № 3 з матеріалів позовної заяви, гроші на р\рахунок порту можуть перераховувати (здійснювати) ПП ГНПД , ФОП Череповський М.В., ФОП Крижановська О.А., ДСД 30.05.12 № 1 - УП\О 32972994 ПП ГНПД . Правовідносини, на які посилається Позивач у періоді з лютого по кінець 2018 р, повністю врегульовані КТМУ, а тому застосовувати норми законодавства, на які посилається Позивач у даному позові, крім приписів КТМУ, не допустимо, та саме цьому необхідно надати окрему оцінку під час розгляду даної справи. Відповідач зазначив, що ПП ГНПД , як один з судновласників т\х Вера , якими не є ані ПП ГНПД , ані т\х Вера та його екіпаж ніколи господарської діяльності та території порту не проводило та з портом відносин не має. Тобто, позов подано до неналежного суб`єкта. До того ж, саме т\х Вера та його екіпаж під час заходу до порту Бердянськ ніколи не проводив господарської діяльності на території порту Бердянськ, оскільки заходив лише з метою поповнення запасів, укриття від непогоди, вивантаження риби та рибо продукції в проміжному порту без зміни екіпажу , що передбачено п. 2.4.5 Правил контролю суден з метою забезпечення безпеки мореплавства затверджений Наказом Міністерства транспорту України № 545 від 17.07.2003р (зареєстровано в Мін`юсті України 23.03.2004р за № 353/8952). Будь-яких послуг, що можуть бути віднесені у розумінні п. З ст. 21 Закону України Про морські порти не замовлялося, ані ПП ГНПД ані т\х Вера та його екіпажем. З наведеного та матеріалів, що подав позивач до суду вбачається, що ПП ГНПД , як судновласник, не проводив господарської діяльності на території порту, а тому не є суб`єктом господарських відносин з БФ ДП АМПУ , а т\х Вера та його екіпаж ТОВ Почерк не є суб`єктом правовідносин в розумінні Закону України Про морські порти у частині господарських відносин. Судно в порту користується гарантією держави щодо забезпечення безпеки мореплавства судну.

Позивач надав заперечення на відзив (вх. № 3498/08-08/21 від 18.02.2021) та додаткові пояснення у справі (вх. № 10843/08-08/21 від 26.05.2021).

Відповідач надав письмові пояснення за результатами розгляду справи вих. № 18 від 02.04.2021 (вх. № 7074/08-08/21 від 07.04.2021).

У судовому засіданні 27.05.2021, на підставі ст. 217 ГПК України суд закінчив з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів - ст. 218 ГПК України.

Заслухавши представників сторін, після судових дебатів, дослідивши докази, суд вийшов з нарадчої кімнати та згідно ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши пояснення представників сторін, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути - визнання права.

В статуті Державного підприємства Адміністрація морських портів України зазначено, що Державне підприємство Адміністрація морських портів України є державним унітарним підприємством і діє, як державне комерційне підприємство, створене відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.03.2013р. № 133-р, та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України.

Положенням про Бердянську філію державного підприємства Адміністрація морських портів України передбачено, що Бердянська філія державного підприємства Адміністрація морських портів України , яка не має статус юридичної особи та здійснює від імені Підприємства частину господарської діяльності.

Державне підприємство Адміністрація морських портів України за своїми статутними документами є господарюючим суб`єктом, основною цілю діяльності якого є отримання прибутків від своєї господарської діяльності.

Розділом 2 Статуту підприємства визначено, що підприємство створено з метою передбаченою статтею 15 Закону України Про морські порти України (в.т.ч. утримання та забезпечення ефективного використання державного майна, переданого їй в господарське відання, у тому числі модернізації, ремонту, реконструкції та будівництва гідротехнічних споруд, інших об`єктів портової інфраструктури, розташованих у межах території та акваторії морського порту) та встановленими чіткими цілями згідно з Порядком встановлення чітких цілей діяльності для державних унітарних підприємств та господарських товариств, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі, затвердженим постановою КМУ від 09.11.2016 № 1052 (п. 2.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України Про морські порти України передбачено, що фінансування діяльності Державного підприємства Адміністрація морських портів України здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються нею відповідно до Закону, плати за надання послуг та орендної плати, інших незаборонених законодавством джерел.

Одним із видів господарської діяльності, які може здійснювати Державне підприємство Адміністрація морських портів України є допоміжне обслуговування водного транспорту, та інші види діяльності, не заборонені законодавством України (п. 2.2 Статуту.).

Позивач зазначив, що згідно наданої адміністрацією СЧС Вера інформації до головної диспетчерської Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України , судновласником судна СЧС Вера визначено Приватне підприємство «Група науково-промислових досліджень» .

Як свідчать матеріали справи в період з 16.02.2018 по 28.12.2018 року між Бердянською філією державного підприємства Адміністрація морських портів України та судновласником СЧС Вера - Приватним підприємством «Група науково-промислових досліджень» склалися правовідносини, характерні для надання послуг.

Договір про надання послуг у формі єдиного документу на період з 16.02.2018 по 28.12.2018 між Бердянською філією державного підприємства Адміністрація морських портів України та Приватним підприємством «Група науково-промислових досліджень» не укладався.

Для можливості здійснення електрозабезпечення СЧС Вера під час знаходження судна біля причалів Бердянського морського порту, позивач листом від 18.04.2018 за № 11-04-14/88 звернувся до власника СЧС Вера та капітана вказаного судна для надання останніми інформації про судно та судновласника, в тому числі його платіжні реквізити.

На виконання листа позивача було надано заявку з інформацією про судновласника СЧС Вера яким офіційно було вказано Приватне підприємство «Група науково-промислових досліджень» , що стало підставою позивачеві рахувати саме відповідача судновласником СЧС Вера на протязі 2018, оскільки іншої офіційної інформації про судновласника не надходило.

Листом від 10.05.2018 № 23 Приватне підприємство «Група науково-промислових досліджень» повідомило Бердянську філією державного підприємства Адміністрація морських портів України що забезпечення судна СЧС Вера електрозабезпеченням під час його знаходження біля причалів порту буде здійснюватися у відповідності до пунктів 4.1, 4.5, 4.8, 4.9, 4.10, абз.6 п. 6.5 Інструкції по електрозабезпеченню суден від берегових мереж ( КНД 31.2.005-95), що в свою чергу не передбачає укладання окремого договору на надання зазначених послуг, а отже вказані послуги повинні надаватися Бердянською філією державного підприємства Адміністрація морських портів України судновласнику через СЧС Вера на підставі відповідних заявок про необхідність такого підключення.

За період з лютого по кінець 2018 судновласник СЧС Вера через судно СЧС Вера , як засіб рибальства, отримував послуги з електрозабезпечення, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про обсяги переданої електроенергії СЧС Вера , які оформлені за підписами уповноваженої особи Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України та старшого механіка СЧС Вера і скріплені відповідними печатками, однак, оплату за отримані послуги з електропостачання судна судновласник СЧС Вера протягом 2018 року не вносив.

Вартість послуг із забезпечення передачі на судно електроенергії, оплачується за тарифами електропостачальної організації.

За період з 16.02.2018 по 28.12.2018 на підставі заявок представників екіпажу СЧС Вера за надані послуги СЧС Вера із відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно, та відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж судновласнику судна СЧС Вера - ПП ГНПД було виставлено наступні рахунки з урахуванням ПДВ:

№ 1804020500 від 19.03.2018 - 1232,29 грн. з ПДВ ( частково сплачений, залишок 1103,64 грн.) відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 16.02.18 по 22.02.18 та з 01.03.18 по 15.03.18.

№ 1804020501 від 19.03.2018 - 341,38 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 16.02.18 по 15.03.18.

№ 1804032800 від 26.04.2018 - 644,50 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 18.04.18 по 25.04.18.

№ 1804032801 від 26.04.2018 - 174,05 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 18.04.18 по 25.04.18.

№ 1804039600 від 30.04.2018 - 52,26 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 27.04.18 по 28.04.18.

№ 1804039601 від 30.04.2018 - 14,11 грн з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 27.04.18 по 28.04.18.

№ 1804042600 від 17.05.2018 - 447,91 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 30.04.18 по 17.05.18.

№ 1804042601 від 17.05.2018 - 120,96 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 30.04.18 по 17.05.18.

№ 1804050100 від 31.05.2018 - 201,56 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 17.05.18 по 30.05.18.

№ 1804050101 від 31.05.2018 - 54,43 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 17.05.18 по 30.05.18.

№ 1804060000 від 20.06.2018 - 221,47 грн з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 30.05.18 по 17.06.18.

№ 1804060001 від 20.06.2018 - 59,81 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 30.05.18 по 17.06.18.

№ 1804068900 від 17.07.2018 - 360,36 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 17.06.18 по 30.06.18 таз 01.07.18 по 15.07.18.

№ 1804068901 від 17.07.2018 - 96,10 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 17.06.18 по 15.07.18.

№ 1804079000 від 31.07.2018 - 167,16 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 15.07.18 по 31.07.18.

№ 1804079001 від 31.07.2018 - 44,35 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 15.07.18 по 31.07.18.

№ 1804080400 від 20.08.2018 - 205,14 грн. з ПДВ відшкодування витрат на

послуги із передачі електроенергії на судно з 31.07.18 по 15.08.18.

№ 1804080401 від 20.08.2018 - 54,43 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 31.07.18 по 15.08.18.

№ 1804080500 від 20.08.2018 - 68,38 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 16.08.18 по 17.08.18.

№ 1804080501 від 20.08.2018 - 18,14 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 16.08.18 по 17.08.18.

№ 1804094300 від 31.08.2018 - 663,55 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 17.08.18 по 30.08.18.

№ 1804094301 від 31.08.2018 - 176,06 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 17.08.18 по 30.08.18.

№ 1804102200 від 18.09.2018 - 306,46 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 31.08.18 по 10.09.18.

№ 1804102201 від 18.09.2018 - 81,31 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 31.08.18 по 10.09.18.

№ 1804109600 від 30.09.2018 - 319,12 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 10.09.18 по 27.09.18.

№ 1804109601 від 30.09.2018 - 84,67 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 10.09.18 по 27.09.18.

№ 1804114300 від 23.10.2018 - 408,44 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 29.09.18 по 30.09.18 з 01.10.18 по 02.10.18 та з 03.10.18 по 17.10.18.

№ 1804114301 від 23.10.2018 - 106,85 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 29.09.18 по 30.09.18 з 01.10.18 по 02.10.18 та з 03.10.18 по 17.10.18.

№ 1804116400 від 31.10.2018 - 318,94 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 17.10.18 по 31.10.18.

№ 1804116401 від 31.10.2018 - 83,33 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 17.10.18 по 31.10.18.

№ 1804125200 від 30.11.2018 - 1044,24 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 31.10.18 по 30.11.18.

№ 1804125201 від 30.11.2018 - 272,83 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 31.10.18 по 30.11.18.

№ 1804137800 від 31.12.2018 - 851,34 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно з 30.11.18 по 28.12.18.

№ 1804137801 від 31.12.2018 - 222,43 грн. з ПДВ відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж з 30.11.18 по 28.12.18.

Всього за період з 16.02.2018 по 28.12.2018 за вказані послуги вартість відшкодування витрат на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж склала 9 389,71 грн. з ПДВ.

Фактичне споживання судном СЧС Вера електричної енергії через мережі Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 16.02.2018 по 28.12.2018 підтверджується Актами про обсяг переданої електричної енергії, які оформлені між представниками електрогосподарства Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України та представниками екіпажу судна СЧС Вера , та Довідками з розрахунком електропостачання.

Вказані рахунки разом з актами здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) за надання зазначених послуг на умовах відшкодування направлялися поштою на офіційну адресу судновласника СЧС Вера - Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» : м. Бердянськ, вул. Кабельників 138А (докази направлення та отримання надані позивачем та додані до матеріалів справи).

У відповідь на виставлені рахунки та акти виконаних робіт за надані послуги, у період з 16.02.2018 по 28.12.2018 від судновласника СЧС Вера - Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» на адресу позивача надходили заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог разом з актом здачі - прийняття виконаних робіт (наданих послуг) з поміткою капітана СЧС Вера про проведення взаємозаліку зустрічних вимог. Вказані заяви підписані директором судновласника СЧС Вера - Череповським В.П. та погоджено з морським агнетом судна ФОП Череповським М.В.

Отже, вказане доводить що саме судновласник СЧС Вера - ПП ГНПД отримував всі зазначені акти виконаних робіт разом з рахунками, капітан як представник судновласника у відповідності до ст. 58 КТМУ за його дорученням робив на актах відповідні помітки про застосування механізму зарахування однорідних зустрічних вимог чим фактично підтверджував отримання вказаних послуг.

Саме на підставі вказаних заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог які надходили від судновласника - Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» на протязі 2018 року, відповідач зазначав, що Бердянська філія державного підприємства Адміністрація морських портів України повинна була провести взаємозалік вимог, але правові підстави для здійснення зазначених дій у Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України були відсутні, оскільки у судновласника Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» на 2018 рік була відсутня будь-яка передплата на користь т/х СЧС Вера .

У відповідь на вказані заяви, відповідач надсилав відмову у їх задоволені (копії відповідних заяв та актів здачі-прийняття виконаних робіт та листів відповідей містяться в матеріалах справи).

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Згідно з ч. 1 ст .207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 9 389 грн. 71 коп. заборгованості за надані послуги СЧС «Вера» із відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно та відшкодування витрат на послуги віз технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж.

Враховуючи відсутність укладеного між сторонами договору, фактичне надання послуг має бути підтверджено іншими первинними документами, які свідчать про фактичне надання та споживання відповідачем електроенергії.

Фактичне споживання судном СЧС Вера електричної енергії через мережі Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України за період з 16.02.2018 по 28.12.2018 підтверджується Актами про обсяг переданої електричної енергії, які оформлені між представниками електрогосподарства Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України та представниками екіпажу судна СЧС Вера , та довідками з розрахунком електропостачання.

Факт споживання відповідачем за спірний період електричної енергії, підписання відповідачем актів свідчить про укладення між сторонами договору про надання послуг.

Отже, вказані обставини свідчать про виникнення у сторін по справі господарських зобов`язань відповідно до ст.ст.173, 174 ГК України (ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до п. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 2 ст. 73, ч.ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України).

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2 ст. 76, ч. 1 ст. 77, ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України)).

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини у сфері портової діяльності, зокрема встановлює основи державного регулювання діяльності в морських портах, порядок будівництва, відкриття, розширення та закриття морських портів в Україні, порядок провадження на їх території господарської діяльності, у тому числі надання послуг, визначає правовий режим об`єктів портової інфраструктури є Закон України «Про морські порти України» № 4709-VI від 17.05.2012.

Згідно з ст. 3 Закону України "Про морські порти України" законодавство про морські порти ґрунтується на Конституції України та складається з цього Закону, Кодексу торговельного мореплавства України, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Бюджетного кодексу України, Податкового кодексу України, Земельного кодексу України, Водного кодексу України, законів України "Про транспорт"; Про природні монополії" та інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них.

Згідно з п. 6 ст. 1 Закону України "Про морські порти України" морський порт - визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про морські порти України" принципами функціонування та розвитку морських портів є розмежування адміністративних функцій щодо забезпечення безпеки мореплавства та нагляду (контролю) за безпекою мореплавства і господарської (комерційної) діяльності; забезпечення безпеки мореплавства та господарської діяльності, що провадиться у морському порту.

Адміністрація морських портів України - це державне підприємство, утворене відповідно до законодавства, що забезпечує функціонування морських портів, утримання та використання об`єктів портової інфраструктури державної форми власності, виконання інших покладених на нього завдань безпосередньо і через свої філії, що утворюються в кожному морському порту (адміністрація морського порту) (п. 1 ч. 1 ст. Закону України «Про морські порти України» )

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про морські порти України» морський порт - це визначені межами територія та акваторія, обладнані для обслуговування суден і пасажирів, проведення вантажних, транспортних та експедиційних робіт, а також інших пов`язаних з цим видів господарської діяльності.

Пунктами 2 та 9 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону України визначено, що акваторія морського порту (портова акваторія) - це визначена межами частина водного об`єкта (об`єктів), крім суднового ходу, призначена для безпечного підходу, маневрування, стоянки і відходу суден; об`єкти портової інфраструктури загального користування - це акваторія, залізничні та автомобільні під`їзні шляхи (до першого розгалуження за межами території порту), лінії зв`язку, засоби тепло-, газо-, водо- та електропостачання, інженерні комунікації, інші об`єкти, що забезпечують діяльність двох і більше суб`єктів господарювання у морському порту.

Згідно зі ст. 116 КТМ України у морському порту або поза його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації (морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства. При виконанні договору морського агентування морський агент, що діє від імені судновласника, може також діяти на користь іншої договірної сторони, якщо вона її на те уповноважила і якщо судновласник не заперечує.

Згідно ст. 58 КТМ України капітан судна визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна..., якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Згідно п. 5 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників... (капітан) зазначено, що капітан судна контролює порядок ведення суднової документації фінансово - господарської діяльності судна, що не означає що останній сам приймає рішення щодо оплати послуг.

Діючим законодавством визначено загальне поняття представника - фізична або юридична особа, яка зобов`язана або має право вчиняти правочин від імені іншої сторони, яку вона представляє, відповідно до ЦКУ.

У відповідності до п. 30 Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників... ( директор компанії судноплавної) визначено обов`язки директора (в даному випадку керівник судновласника СЧС Вера) зазначено, що останній визначає, формує, планує, здійснює й координує всі види діяльності, організовує роботу й ефективну взаємодію структурних підрозділів і флоту компанії, спрямовує їх діяльність на досягнення високих економічних та фінансових результатів.

З огляду на вказане вбачається, що капітан судна не може вести свою діяльність окремо від судновласника, оскільки судно над яким останній здійснює керівництво відноситься до судновласника, яке останній експлуатує від свого імені, видає розпорядження капітану та організовує роботу структурних підрозділів і флоту.

Згідно ст. 15 КТМ України законодавцем надано поняття риболовного судна, це будь-яке торговельне судно, що використовується для рибного або іншого морського промислу.

Відповідно до ст. 20 КТМ України, судновласником визнається юридична особа або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є вона власником судна, чи використовує на інших законних підставах.

Судно (т/х Вера) - це ланка підприємства Судновласника за рахунок якої здійснюється вилов та його транспортування, який є джерелом формування доходів Судновласника, а тому не може у господарських відносинах виступати як окремий суб`єкт ( мати правосуб`єктність юридичної особи) у взаємовідносинах пов`язаних з електропостачанням судна від берегових електроколонок.

Капітан судна не може вести свою діяльність окремо від судновласника, оскільки судно над яким останній здійснює керівництво відноситься до судновласника, яке останній експлуатує від свого імені, видає розпорядження капітану та організовує роботу структурних підрозділів і флоту.

Саме через СЧС Вера судновласнику- Приватному підприємству «Група науково-промислових досліджень» надавалися послуги з електроживлення в 2018 році, а тому саме судновласник (через капітана судна) с кінцевим отримувачем послуг та саме за його кошти оплачуються електрозабезпечення судна в порту.

Таким чином, Приватне підприємство «Група науково-промислових досліджень» як судновласник СЧС Вера , на протязі 2018 виступав замовником та отримувачем послуг з електроживлення судна СЧС Вера на умовах відшкодування, з вказаних причин був визначений як відповідач по вказаній справі.

Позивач зазначив, що на протязі 2018 року до нього жодної інформації щодо іншого представника СЧС Вера (окрім судновласника - Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» ) не надходило, окрім інформації про платників за отримані послуги які було зазначено у Повній інформації про особу, яка здійснює розрахунки за отриману електроенергію судном .

Законодавцем не надано переліку послуг, які відносяться до заходів пов`язаних із забезпеченням безпеки судноплавства на судноплавних шляхах.

Разом із тим, у відповідності до Порядку справляння та розмірів ставок портових зборів, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 27.05.2013 № 316 «Про портові збори» , із суден відповідних груп корабельний збір стягується за кожний вхід в акваторію морського порту, операційну акваторію причалу (причалів), а також вихід з акваторії морського порту, операційної акваторії причалу (причалів).

В свою чергу оскільки вказаний збір законодавцем пов`язано із заходом/ виходом суден до/з акваторії морського порту, то й заходи із забезпеченням безпеки судноплавства на які витрачається корабельний збір, пов`язані із забезпеченням БФ ДП «АМПУ» безпечного користування акваторією порту (утримання персоналу, утримання підводних гідротехнічних споруд в належній якості, днопоглиблювальні роботи в акваторії порту, промірні роботи в акваторії порту та інші пов`язані роботи).

До вказаних заходів, забезпечення електропостачання на судно жодним чином не відноситься, оскільки відносини із електропостачання врегульовані іншим законодавством.

З аналізу Закону України Про ринок електричної енергії та інших нормативно-правових актів вбачається, що відносини пов`язанні з виробництвом, передачею, розподілом, постачанням і використанням електроенергії надаються на підставі відповідних договорів, а отже жодним чином не можуть відноситися до послуг які надаються у складі портових зборів.

Постачання електроенергії на судна від берегових мереж здійснюється через берегові електроколонки, які разом з електромережами, у відповідності до норм Закону України Про морські порти України відносяться до об`єктів портової інфраструктури загального користування, та утримуються на умовах відшкодування.

З метою відшкодування витрат, пов`язаних із виконанням послуг, що не входять до складу портових зборів та спеціалізованих послуг порту, наказом начальника Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України від 28.12.2017 № 336 Про введення в дію вільних цін (тарифів) , було введено тарифи з 01.01.2018 на послуги із технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж стороннім організаціям.

Відповідно до ст. 21 Закону України "Про морські порти України" тарифи на спеціалізовані послуги, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, та послуги, які оплачуються у складі портових зборів, підлягають державному регулюванню національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту. Перелік спеціалізованих послуг, що надаються у морському порту суб`єктами природних монополій, які підлягають державному регулюванню, визначає Кабінет Міністрів України. Тарифи на інші послуги, крім визначених у частині першій цієї статті, є вільними та визначаються договором між суб`єктом господарювання, який надає відповідні послуги, та їх замовником.

Згідно з ст. 22 Закону України "Про морські порти України" у морському порту справляються такі портові збори: корабельний, причальний, якірний, канальний, маяковий, адміністративний та санітарний. Використання коштів від портових зборів допускається виключно за їх цільовим призначенням. Фінансування утримання гідротехнічних споруд в об`ємах, необхідних для підтримання їх паспортних характеристик, здійснюється за рахунок портових зборів, що справляються у морських портах, де розташовані такі гідротехнічні споруди. Розміри ставок портових зборів для кожного морського порту встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері транспорту, відповідно до затвердженої нею методики. Порядок справляння, обліку та використання коштів від портових зборів, крім використання коштів від адміністративного збору, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах морського і річкового транспорту. Кошти від адміністративного збору використовуються відповідно до закону. Портові збори сплачуються адміністрації морських портів України, крім випадків, визначених цим Законом.

15.05.2018 позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 6 (вих. № 11-04-07/118 від 15.05.2018) з вимогою сплатити Бердянській філії державного підприємства Адміністрація морських портів України заборгованість за надання на умовах відшкодування послуг з електропостачання для обслуговування т/х Вера .

Відповідач надіслав відповідь на претензію (вих. № 34 від 13.06.2018), яка отримана позивачем 19.06.2018 за вх. № 1455-с, відповідно до якої вимоги претензії відхилені в повному обсязі, з посиланням на наявність передплати на рахунках філії на користь відповідача.

19.11.2018 позивач повторно на адресу відповідача надіслано претензію № 13 (вих. № 11-04-07/264 від 19.11.2018) з вимогою сплатити Бердянській філії державного підприємства Адміністрація морських портів України заборгованість за надання на умовах відшкодування послуг з електропостачання для обслуговування т/х Вера , та зазначенням про відсутність у позивача будь-якої передплати на користь відповідача.

Відповідач надіслав відповідь на дану претензію (вих. № 104 від 29.11.2018), яка отримана позивачем 29.11.2018 за вх. № 3108с/8501/11/Вх), відповідно до якої вимоги претензії відхилені в повному обсязі, з посиланням на наявність передплати на рахунках філії на користь відповідача.

Крім того, у листах відповідях на претензії, відповідач зазначав, що Приватне підприємство «Група науково-промислових досліджень» є судновласником т/х Вера та генеральним морським агентом.

Суд приймає доводи позивача про те, що відсутність наявної передплати на рахунках Бердянської філії державного підприємства Адміністрація морських портів України у 2018 на користь СЧС Вера доведено у рішенні по судовій справі № 310/1154/19 (згідно інформації з офіційного сайту Судова влада України дата набрання рішенням чинності 01.12.2020).

Відповідно до ст. 116 КТМ України, у морському порту або по за його територією як постійні представники судновласника діють агентські організації ( морський агент), які за договором морського агентування за винагороду зобов`язуються надавати послуги в галузі торговельного мореплавства.

Згідно ст. 118 КТМ України, до обов`язків судновласника відноситься надання морському агенту коштів, достатніх для здійснення його функцій передбачених у ст. 117 КТМ України, а також відшкодування морському агенту будь-яких витрат, зроблених ним від імені або за їх згодою.

З аналізу викладених норм КТМ України вбачається, що морський агент виконує функцію посередника між портом та судновласником, або капітаном судна, як представником судновласника, згідно зі ст. 58 КТМ України.

На протязі 2015 року під час обслуговування судна СЧС Вера біля причалів Бердянського морського порту судновласнику надавалися послуги за вільними тарифами та послуги які входять до складу портових зборів. На протязі 201 5, за послуги надані позивачем: судновласникам т/х Вера , останніми через морських агентів, в тому числі ФОП Череповський М.В. було сплачено кошти.

Відповідачем до матеріалів справи долучено в якості доказів відповідні копії видаткових касових ордерів з товарними чеками від 19.11.2015, 13,11.2015, 11.09.2015, 21.08.2015, 09.10.2015, 11.12.2015 які свідчать що Приватне підприємство «Група науково-промислових досліджень» на протязі 2015 року передало кошти у розмірі 64 000,00 грн. ФОП Череповському М.В.

Суд, погоджується з доводами позивача про те, що вказані взаємовідносини між судновласником Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» та морським агентом ФОП Череповським М.В. які відбувалися в 2015 році та стосувалися передачі та отримання коштів, якими в подальшому ФОП Череповським М.В. здійснював оплати по договору 65-П-БЕФ-15 від 20.08.2015 ( надання послуг судну СЧС Вера ) було досліджено у судовій справі № 908/353/18.

Так, колегією суддів Центрального апеляційного господарського суду ухвалено постанову по справі № 908/353/18 від 06.11.2018, відповідно до якої зроблено наступні висновки

На підтвердження того, що саме ПП «ГНПД» було судновласником СЧС «Вера» , позивачем надано договір № 04 від 01.01.2015р., за яким власник СЧС «Вера» ТОВ «Почерк» зобов?язувалося передати ПП «ГНПД» риболовне судно на період з 01.01.2015р. по 31.12.2016р., договір морського агентування за винагороду від 01.01.2015р. укладений з морським агентом ДСД 30.05.12 № 1 - УП\О «ГНПД» 32972994, договір морського агентування №01/01/15 ЧМВ від 15.08.2015р., укладений з морським агентом ФОП Череповським М.В., копії квитанцій КБ «Приватбанку» про сплату ФОП Череповським М.В. коштів відповідачу, копії платіжних доручень, за якими морський агент ДСД 30.05.12. перераховував кошти відповідачу, видаткові касові ордери, квитанції до прибуткового касового ордера.

З видаткових касових ордерів, зазначених в реєстру додатка № 8 до позовної заяви, № 54 від 19.01.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 2 від 09.02.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 5 від 17.02.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 10 від 04.03.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 11 від 05.03.2015р. сума 1000,00 грн.; № 62 від 21.08.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 66 від 04.09.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 69 від 11.09.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 79 від 09.10.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 86 від 13.11.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 88 від 19.11.2015р. сума 10 000,00 грн.; № 96 від 11.12.2015р. сума 4000,00 грн., вбачається, що кошти ПП «Група науково-промислових досліджень» видавало Череповському Володимиру Петровичу; підстава видачи - агентський договір з морським агентом ФОП Череповський М.В. У видаткових касових ордерах: № 5 від 17.02.2015; № 11 від 05.03.2015; № 10 від 04.03.2015; № 54 від 19.01.2015; № 2 від 09.02.2015 в якості підстави видачі зазначено - агентський договір.

Як на підтвердження подальшого отримання морським агентом ФОП Череповським М.В. вищезазначених коштів» позивачем надано товарні чеки: від 21.08.2015р. сума 10 000,00 грн.; від 11.12.2015р. сума 4000,00 грн.; від 11.09.2015р. сума 10 000,00 грн.; від 13.11.2015р. сума 10000,00 грн.; від 19.11.2015р. сума 10 000,00 грн. У товарних чеках зазначено продавець ФОП Череповський М.В., товар/послуга - агентські кошти.

В платіжних дорученнях, зазначених в додатку № 2 до розрахунку в призначені платежу зазначено: оплата агента за дорученням капітана счс «Вера» .

В квитанціях, зазначених в реєстрі додатку №1 за якими ФОП Череповським М.В. сплачувалися грошові кошти відповідачу, в якості призначення платежу зазначено: оплата агента ОСОБА_1 по договору 65-П-БЕФ-15 від 20.08.2015р., або аванс від агента Череповський М.В. по договору 65-П-БЕФ-15 від 20.08.2015р. ( Договір № 65-П-БЕФ-15 від 20.08.2015р. був укладений між БФ ДП «АМПУ» (адміністрація) та ФОП Череповським М.В. (агент), за яким порт надавав, а агент зобов`язувався прийняти та оплачувати послуги з обслуговування риболовних суден).

Постанова ЦАГС від 06.11.2018р. набрала чинності 06.11.2018р.

Отже, кошти які в 2015 році сплачені порту за послуги СЧС Вера через морського агента ФОП Череповський М.В. не належать Приватному Підприємству Група науково - промислових досліджень . Судновласником в 2015 ропі в розумінні ст. 20 КТМ України судна СЧС Вера було D.О.О. ВАRK СG FISHING , про що свідчать відповідні заявки на постановку судна СЧС Вера до причалів порту які надавалися представниками судна з 21.05.2015 по 25.12.2015.

Відсутність наявної передплати на рахунках Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» у 2018 на користь СЧС Вера доведено у рішенні по судовій справі № 310/1154/19.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 85 Кодексу торговельного мореплавства під час перебування в морському порту будь-яке судно зобов`язане дотримувати чинних законів і правил України, у тому числі тих, що стосуються безпеки порту і судноплавства в порту, митного, прикордонного, санітарного (фітосанітарного) режимів, лоцманського проведення, буксирування, рятувальних і суднопіднімальних робіт, якірної стоянки і надання місць біля причалів, навантаження і вивантаження вантажів, посадки і висадки людей, послуг, пов`язаних з навантажувально-розвантажувальними роботами, і будь-яких інших портових послуг, портових зборів, запобігання забрудненню навколишнього природного середовища.

Як свідчать матеріали даної господарської справи, відповідач не здійснив відшкодування витрат на послуги із передачі електроенергії на судно та відшкодування витрат на послуги віз технічного обслуговування та утримання електроустановок та електромереж за спірний період, внаслідок чого сума заборгованості в розмірі 9 389 грн. 71 коп. яка заявлена обґрунтовано та підлягає задоволенню.

В силу приписів ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Під належним виконанням зобов`язання розуміють виконання належній особі, в належному місці, в належний строк (термін), з додержанням усіх інших вимог і принципів виконання зобов`язань. Якщо учасники зобов`язання порушують хоч би одну з умов його належного виконання, зобов`язання не припиняється, а трансформується (змінюється), оскільки в такому разі на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов`язки у вигляді відшкодування збитків, сплати неустойки тощо. Виконання таких додаткових обов`язків, як правило, не звільняє боржника від виконання зобов`язання в натурі. Лише після того, як сторони здійснять усі дії, що випливають із зобов`язання, воно вважатиметься припиненим. Виконання, яке припиняє зобов`язання, має бути належним чином оформлене (підтверджене).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Позивач просив суд стягнути з відповідача 650 грн. 80 коп. 3 % річних, 1 157 грн. 37 коп. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, у разі прострочення виконання грошового зобов`язання кредитор має право стягнути, а боржник повинен сплатити, крім основного боргу, також втрати від інфляційних процесів та річні відсотки за весь час прострочення виконання зобов`язання.

Таким чином, заявляючи вимогу щодо сплати інфляційних втрат та 3% річних, позивач правомірно скористався наданим йому законодавством правом.

Три відсотки річних - це спосіб захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому, в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Оскільки заборгованість за договором боржником у повному обсязі не сплачено, тому нарахування позивачем сум 3% річних та інфляційних втрат від знецінення грошових коштів є правомірним.

Такого ж висновку дійшов Верховний суд України в ухвалі від 12.03.2009 у справі № 6-9743сво08, в якій зазначено, що саме по собі ухвалення судом рішення про задоволення вимог кредитора, виконання якого не здійснене, не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін договору й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Статтею 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у встановлений строк.

Відповідно до чинного законодавства України, позовні заяви повинні подаватись до суду в разі порушення відповідачем законних прав та інтересів позивача. Тобто, подання позовної заяви є способом захисту порушених прав та законних інтересів правомірної сторони.

15.12.2020 позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу (вих. № 1602/11-

01-03/Вих від 15.12.2020) про погашення заборгованість за надання на умовах відшкодування в 2018 році послуг з електропостачання та сплатити у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України нарахованих 3% річних та індекс інфляційних втрат на загальну

суму 1 808,17 грн. Дана претензія залишилася відповідачем без задоволення.

Перевіривши розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, судом встановлено, що розрахунок позивача є правильним, складеним відповідно до вимог чинного законодавства, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних задовольняються судом повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейского суду з прав людини від 19.03.1997 р. (п. 40) по справі «Горнсбі поти Греції» зазначено: «…Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду однієї зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні Гарантії, що надаються сторонам цивільного судового процесу - у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним - і не передбачив при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні сторони зобов`язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію.

Відповідно до ст.ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями усім належним їй майном.

Обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог, належним чином доведені і відповідачем не спростовані.

Відповідач не надав належних та допустимих доказів сплати заборгованості.

Заперечення відповідача спростовуються вищевикладеним.

З урахуванням наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 42, 75 ч. 4, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» , м. Київ в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» , м. Бердянськ, Запорізька область задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Група науково-промислових досліджень» (71101 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Кабельників, буд. 138-а, ідентифікаційний код юридичної особи 32972994) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135 м. Київ, пр. Перемоги, 14, ідентифікаційний код юридичної особи 38727770) в особі Бердянської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (71112 Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Горького, 6, код ЄДРПОУ 38728360) 9 389 (дев`ять тисяч триста вісімдесят дев`ять) грн. 71 коп. заборгованості, 650 (шістсот п`ятдесят) грн. 80 коп. 3 % річних, 1 157 (одна тисяча сто п`ятдесят сім) грн. 37 коп. інфляційних втрат, 2102 (дві тисячі сто дві ) грн. 00 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення оформлено та підписано 04.06.2021.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.