Рішення

від 01.06.2021 по справі 910/15933/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2021Справа № 910/15933/20 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТІ ТРЕЙДІНГ

до Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСТРІКТ БУД

про стягнення 115 090, 08 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Репецька Б.В.

представники учасників справи:

від позивача: Гніденко О.М.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТІ ТРЕЙДІНГ (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСТРІКТ БУД (надалі - відповідач) про стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар у розмірі 115 090, 08 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на тс.526, 530, 665, 693, 1212 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України обґрунтовані тим, що відповідачем неналежним чином виконано зобов`язання з поставки оплаченого товару, в зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про повернення суми попередньої оплати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2020 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

29.10.2020 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/15933/20, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

02.12.2020 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти задоволення позов та зазначає, що товар було поставлено в повному обсязі, однак позивач відмовився підписувати супровідні документи. Також зазначає, що позивачем було оплачено товар, а тому умови договору виконано з обох сторін.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.02.2021.

20.01.2021 на електронну адресу суду надійшло клопотання представника відповідача Кушнеренко Є.Ю. про проведення підготовчого засідання призначеного на 10.02.2021 о 11:00 в режимі відеоконференції, з приміщення Новозаводського районного суду міста Чернігова, яке не містило електронного цифрового підпису.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2021 клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСТРІКТ БУД Кушнеренко Є.Ю. від 19.01.2021 повернуто заявнику без розгляду.

01.02.2021 від представника відповідача Кушнеренко Є.Ю. надійшло клопотання про проведення підготовчого засідання призначеного на 10.02.2021 о 11:00 в режимі відеоконференції, з приміщення Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача Кушнеренко Є.Ю. про проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції відмовлено, з підстав викладених в ухвалі.

Засідання призначене на 10.02.2021 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

10.02.2021 від представника позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2021 призначено підготовче засідання на 03.03.2021.

18.02.2021 від представника відповідача Кушнеренка Є.Ю. надійшла заява про проведення підготовчого засідання призначеного на 03.03.2021 без його участі та проведення наступних засідань в режимі відеоконференції, з приміщення Новозаводського районного суду міста Чернігова.

02.03.2021 через канцелярію суду від представника відповідача Кушнеренка Є.Ю. надійшла заява, в якій останній заперечує щодо задоволення позовних вимог та повідомляє, що не зможе з`явитися у судове засідання призначене на 03.03.2021, в зв`язку з участю в іншому судовому засіданні.

Засідання призначене на 03.03.2021 не відбулося, в зв`язку із перебуванням судді Карабань Я.А. на лікарняному.

15.03.2021 від представника позивача надійшла заява, в якій остання повідомляє, що докази понесення витрат на правову допомогу будуть надані протягом 5 днів після ухвалення рішення, в порядку ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, підготовче засідання призначено на 27.04.2021 та в задоволенні клопотання представника відповідача Кушнеренка Є.Ю. про проведення судового засідання в режимі відеоконференції відмовлено.

09.04.2021 від представника відповідача Кушнеренко Є.Ю. надійшла заява про проведення підготовчого засідання призначеного на 27.04.2021 о 12:20 в режимі відеоконференції, з приміщення Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.04.2021 у задоволенні заяви представника відповідача Кушнеренко Є.Ю. про участь в підготовчому засіданні, призначеному на 27.04.2021 о 12:20, в режимі відеоконференції відмовлено, з підстав викладених в ухвалі.

У підготовче засідання 27.04.2021 з`явився представник позивача, відповідач в засідання не з`явився, про день та час розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином.

Протокольною ухвалою від 27.04.2021, враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, в підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, суд закрив підготовче провадження та призначив справи до судового розгляду по суті на 01.06.2021.

24.05.2021 від представника відповідача Кушнеренко Є.Ю. надійшла заява про проведення судового засідання призначеного на 01.06.2021 о 12:40 в режимі відеоконференції, з приміщення Новозаводського районного суду міста Чернігова.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2021 у задоволенні заяви представника відповідача Кушнеренко Є.Ю. про участь в судовому засіданні, призначеному на 01.06.2021 о 12:40, в режимі відеоконференції відмовлено, з підстав викладених в ухвалі.

Представник позивача в судовому засіданні 01.06.2021 надала пояснення по суті позовних вимог, позов просила задовольнити. Відповідач у засідання не з`явився, про розгляд справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи .

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Зважаючи на те, що неявка відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

При цьому, суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України ).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання розумності строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 01.06.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як зазначає позивач та убачається з матеріалів справи згідно платіжного доручення від 18.05.2020 за №2100 останнім перераховано на рахунок відповідача грошові кошти в сумі 115 090, 08 грн, у якості попередньої оплати за товар, що не заперечується відповідачем.

08.06.2020 позивач звернувся до відповідача з листом за №07 від 08.06.2020, в якому позивач просив відповідача здійснити поставку оплаченого товару або повідомити адресу, за якою можливо отримати такий товар.

03.08.2020 позивач направив на адресу відповідача лист за №07 від 29.07.2020, в якому просив повернути попередню оплату в розмірі 115 090, 08 грн.

У відзиві відповідач підтвердив перерахування йому передоплати за товар у розмірі 115 090, 08 грн, а також зауважив на тому, що між сторонами було укладено договір поставки продукції №02-22-04-2020 від 22.04.2020, на підставі якого така передоплата і була перерахована.

Так відповідачем надано копії договору поставки продукції №02-22-04-2020 від 22.04.2020 та специфікації №2118/1 від 22.04.2020, проте такі документи не підписані з боку позивача.

Відповідно до ч.3 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлена письмова форма, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами.

Разом з тим, підпис уповноваженої особи позивача в договорі поставки продукції №02-22-04-2020 від 22.04.2020 та специфікації №2118/1 від 22.04.2020 відсутній, що спростовує доводи відповідача про укладення між сторонами такого правочину та досягнення між позивачем та відповідачем викладених в ньому умов.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що договір купівлі-продажу в формі єдиного документу сторонами не укладався.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Судом встановлено, що сторонами досягнуто згоди щодо предмету договору та вартості товару, який мав бути поставлений відповідачем.

Таким чином, між сторонами укладено договір поставки в спрощений спосіб (шляхом виставлення рахунку №49 від 22.04.2020 та його оплатою позивачем), а відтак виникли відносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання з поставки оплаченого товару, в зв`язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати в розмірі 115 090, 08 грн.

Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно із ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Матеріалами справи (платіжне доручення №2100 від 18.05.2020) підтверджується перерахування позивачем на рахунок відповідача суму попередньої оплати в розмірі 115 090, 08 грн, даний факт також не заперечується відповідачем.

Заперечуючи проти позову, відповідач вказує на здійснення ним поставки товару на загальну суму 115 090, 08 грн, на підтвердження чого до відзиву додано копії товарно-транспортних накладних №1606/1 від 16.06.2020, №0107/1 від 01.07.2020 і №1907/1 від 19.07.2020 та видаткових накладних №53/1 від 16.06.2020, №64/1 від 01.07.2020 та №70/1 від 19.07.2020.

Суд не приймає зазначені документи в якості належних та допустимих доказів поставки товару оскільки вони не підписані уповноваженою особою ТОВ Просперіті Трейдінг .

Твердження відповідача про те, що позивач відмовився підписувати всі супровідні документи не підтвердженні жодним доказом.

Отже, надані відповідачем докази не підтверджують передачу товару позивачу.

03.08.2020 позивач направив на адресу відповідача лист за №07 від 29.07.2020, в якому просив повернути попередню оплату в розмірі 115 090, 08 грн, що підтверджується описом вкладення в поштове відправлення та фіскальним чеком АТ УКРПОШТА .

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17.

Згідно з ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту передання позивачу оплаченого згідно платіжного доручення №2100 від 18.05.2020 товару.

Отже, із реалізацією покупцем його права на повернення передоплати за договором, правочин, що витікає з цього договору, припиняється та виникає нове грошове зобов`язання.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі №925/125/14.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Отже, у відповідача виникло грошове зобов`язання по поверненню позивачу передоплати в розмірі 115 090, 08 грн, а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 115 090, 08 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на вищенаведені норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 115 090, 08 грн грошових коштів.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ДІСТРІКТ БУД (04053, місто Київ, Вознесенський узвіз, будинок 14, кімната 16/47, ідентифікаційний код 42183311) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОСПЕРІТІ ТРЕЙДІНГ (04111, місто Київ, вулиця Зоологічна, будинок 4-а, офіс 139, ідентифікаційний код 41170715) 115 090 (сто п`ятнадцять тисяч дев`яносто) грн 00 коп. грошових коштів та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 04.06.2021.

Суддя Я.А.Карабань