Рішення

від 01.06.2021 по справі 918/173/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Рівненської області

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" червня 2021 р. м. Рівне Справа № 918/173/21

Господарський суд Рівненської області у складі судді Заголдної Я.В. при секретарі судового засідання Васильєвій О.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовом Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Деревбуд" (вул. Данила Галицького, 19, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 42694469) про стягнення 18 664 грн 67 коп.

у судове засідання з розгляду справи по суті з`явилися:

- від позивача: Біла О.В. (в режимі ВКЗ);

- від відповідача: Денисюк О.І.

Відповідно до ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 01.06.2021 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск СD-R, серійний номер MAP6 26X112064011.

ВСТАНОВИВ:

11.03.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича (далі - позивач, ФОП Радіонов Т.В.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Деревбуд" (далі - відповідач, ТОВ Компанія Деревбуд ), у якому позивач просить суд, посилаючись на ст. ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 509, 526, 629 Цивільного кодексу України, стягнути з відповідача 64 243 грн 35 коп. (з яких - 45 578 грн 68 коп. - основний борг, 2 487 грн 43 коп. - пеня, 14 891 грн 94 коп. - відсотки за користування коштами, 1 285 грн 30 коп. - інфляційні втрати).

В обґрунтування позовних вимог ФОП Радіонов Т.В. посилається на невиконання ТОВ "Компанія Деревбуд" своїх зобов`язань за Договором-Заявкою № 320-004443 від 22.07.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, внаслідок чого за відповідачем утворилася основна заборгованість та нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями 11.03.2021 року справу № 918/173/21 розподілено судді Заголдній Я.В.

Процесуальні рішення, заяви і клопотання сторін, результати їх розгляду.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.03.2021 року позовну заяву ФОП Радіонова Т.В. залишено без руху, встановлено заявнику строк на усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху, встановлено ФОП Радіонову Т.В. спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду доказів відправлення ТОВ "Компанія Деревбуд" (вул. Данила Галицького, 19, м. Рівне, 33027) копії позовної заяви та доданих до неї документів.

У межах процесуального строку, встановленого судом, 24.03.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від представника ФОП Радіонова Т.В. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано опис вкладення в поштовий конверт, що підтверджує відправлення ТОВ "Компанія Деревбуд" копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Відтак судом встановлено, що позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.03.2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/173/21, постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання для розгляду справи по суті призначити на 20.04.2021 року, визначити відповідачу строк для подання заяви з запереченням проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - 10 днів з дня вручення даної ухвали, запропонувати сторонам:

а) позивачу: подати суду будь-які додаткові докази в обґрунтування позовних вимог (у разі їх наявності) у термін до 20.04.2021 року включно;

б) встановити відповідачу строк для подання відзиву на позов суду - 15 днів з дня отримання даної ухвали, одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду;

в) позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

г) відповідачу: у строк протягом 5-ти днів з дня отримання відповіді на відзив подати до суду заперечення на відповідь на відзив з урахуванням вимог ст. 167 ГПК України, одночасно надіслати заперечення позивачу та надати суду докази такого скерування позивачу.

05.04.2021 року на поштову адресу господарського суду Рівненської області від представника ФОП Радіонова Т.В. адвоката Білої О.В. надійшло клопотання № б/н від 01.04.2021 року про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21.

У вказаному клопотанні представник позивача просить суд у зв`язку з віддаленим місцем судового розгляду від місця проживання адвоката Білої О.В. доручити Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, Львівська область, 79014) (у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути адвокат Біла О.В. для участі у судових засіданнях по справі № 918/173/21) - проводити усі судові засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21, в тому числі судове засідання з розгляду справи по суті, яке призначене на 20.04.2021 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 05.04.2021 року задоволено клопотання представника ФОП Радіонова Т.В. адвоката Білої О.В. в частині доручення Господарському суду Львівської області провести судове засідання для розгляду справи № 918/173/21 по суті 20.04.2021 року о 13:00 год. в режимі відеоконференції, доручено забезпечити проведення 20.04.2021 року о 13:00 год. судового засідання для розгляду справи № 918/173/21 по суті (яке призначене ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.03.2021 року на "20" квітня 2021 р. о 10:30 год.) в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, Львівська область, 79014), відмовлено у задоволенні клопотання представника ФОП Радіонова Т.В. адвоката Білої О.В. в частині про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21.

19.04.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від ТОВ "Компанія Деревбуд" надійшов відзив на позовну заяву № б/н від 19.04.2021 року із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

20.04.2021 року судом встановлено, що відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а саме - ухвали Господарського суду Рівненської області від 29.03.2021 року) за трек-номером 3301311369068.

Оскільки 02.04.2021 року відповідач отримав ухвалу Господарського суду Рівненської області від 29.03.2021 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за трек-номером 3301311369068, - останній день на подання відзиву припадає на 17.04.2021 року.

Згідно з ч. 4 ст. 116 ГПК України якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

17.04.2021 року є вихідним днем, таким чином останнім днем процесуального строку на подання відзиву є 19.04.2021 року включно.

Оскільки відповідач подав відзив на позовну заяву у межах процесуального строку, встановленого судом, суд долучає відзив ТОВ "Компанія Деревбуд" до матеріалів справи.

Судом встановлено, що до відзиву відповідачем додано платіжні доручення № 228 від 02.04.2021 року на суму 20 000 грн 00 коп. та № 230 від 06.04.2021 року на суму 25 578 грн 68 коп., що підтверджують оплату за послуги перевезення згідно рах. № 320-004443 від 12.08.2020 року (без ПДВ) у загальному розмірі 45 578 грн 68 коп.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 29.03.2021 року, зокрема, запропоновано позивачу: відповідно до ст. 166 ГПК України подати суду відповідь на відзив у 5-денний строк з дня отримання відзиву; одночасно надіслати відповідь на відзив відповідачу та надати суду докази такого скерування відповідачу.

Оскільки строк на подання відповіді на відзив не сплинув, господарський суд дійшов висновку про передчасність вирішення спору у даному судовому засіданні 20.04.2021 року.

Окрім того, присутній у судовому засіданні представник позивача заявила усне клопотання про проведення наступного судового засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21 у зв`язку з віддаленим місцем судового розгляду від місця проживання адвоката Білої О.В. та доручити його проведення Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, Львівська область, 79014) (у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути адвокат Біла О.В. для участі у судовому засіданні з розгляду справи № 918/173/21 по суті).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 20.04.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/173/21 по суті на 12.05.2021 року, усне клопотання представника ФОП Радіонова Т.В. адвоката Білої О.В. про проведення судового засідання з розгляду справи № 918/173/21 по суті 12.05.2021 року у режимі відеоконференції задоволено, постановлено доручити забезпечити проведення "12" травня 2021 року о 14:30 год. судового засідання для розгляду справи № 918/173/21 по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, Львівська область, 79014).

12.05.2021 року від представника відповідача адвоката Денисюк О.І. надійшло клопотання про надання можливості ознайомлення з матеріалами справи № 918/173/21.

12.05.2021 року судом встановлено, що представники учасників справи не з`явилися у судове засідання, належним чином повідомлені про час, дату та місце проведення судового засідання з розгляду по суті, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а саме - ухвали Господарського суду Рівненської області від 20.04.2021 року) за трек-номерами 3301311403550 (позивач), 3301311403550 (відповідач).

Господарський суд Львівської області не вийшов на зв`язок у режимі відеоконференцзв`язку 12.05.2021 року із технічних причин, про що складено акт.

Зважаючи на виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь представника позивача адвоката Білої О.В. у судовому засіданні з розгляду справи по суті, зважаючи на конституційне право учасника справи на участь у судовому розгляді, з метою дотримання принципів господарського судочинства, а саме змагальності та рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, з метою забезпечення надання можливості учасникам провадження у справі скористатися правами та обов`язками, передбаченими ГПК України, господарський суд дійшов висновку про необхідність відкладення судового засідання з розгляду справи по суті.

Окрім того, господарський суд, дослідивши платіжні доручення № 228 від 02.04.2021 року на суму 20 000 грн 00 коп. та № 230 від 06.04.2021 року на суму 25 578 грн 68 коп., додані до відзиву, встановив, що такі підтверджують оплату основного боргу за послуги перевезення згідно з рах. № 320-004443 від 12.08.2020 року (без ПДВ) за Договором-Заявкою № 320-004443 від 22.07.2020 року у загальному розмірі 45 578 грн 68 коп.

Зважаючи на викладене, господарський суд дійшов висновку про необхідність закриття провадження у справі в частині 45 578 грн 68 коп. основної суми заборгованості, оскільки після відкриття провадження у справі № 918/173/21 відповідачем проведено повну оплату основної заборгованості за Договором-Заявкою № 320-004443 від 22.07.2020 року, який укладено між позивачем та відповідачем та між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань стосовно даної заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2021 року відкладено розгляд справи по суті в межах строку, встановленого ГПК України, на 18.05.2021 року, закрито провадження у справі № 918/173/21 в частині стягнення основного боргу у сумі 45 578 грн 68 коп.

17.05.2021 року представник ТОВ "Компанія Деревбуд" ознайомилася з матеріалами справи № 918/173/21, про що свідчить її особиста відмітка на відповідному клопотанні.

17.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача адвоката Білої О.В. надійшли:

- клопотання про долучення до матеріалів справи доказів оплати правничої правової допомоги у розмірі 6 000 грн 00 коп.;

- клопотання про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21, у якому заявник просить суд у зв`язку з віддаленим місцем судового розгляду від місця проживання адвоката Білої О.В. доручити Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014) (у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути адвокат Біла О.В. для участі у судових засіданнях по справі № 918/173/21) - проводити усі судові засідання в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 17.05.2021 року задоволено клопотання представника ФОП Радіонова Т.В. адвоката Білої О.В. в частині доручення Господарському суду Львівської області провести судове засідання для розгляду справи № 918/173/21 по суті 18.05.2021 року в режимі відеоконференції, доручено забезпечити проведення 18.05.2021 року судового засідання для розгляду справи № 918/173/21 по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014), відмовлено у задоволенні клопотання представника ФОП Радіонова Т.В. адвоката Білої О.В. (вх. № 1330/21 від 17.05.2021 року) в частині про проведення усіх судових засідань в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21.

18.05.2021 року на офіційну електронну пошту Господарського суду Рівненської області від відповідача надійшли письмові пояснення із запереченнями проти задоволення позовних вимог.

18.05.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті.

Під час з`ясування обставин справи господарський суд дійшов висновку про необхідність витребування від позивача оригіналів документів, доданих до позовної заяви, з метою їх огляду у судовому засіданні.

Окрім того, представник позивача у судовому засіданні 18.05.2021 року заявила усне клопотання про проведення наступного судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції, проведення якої адвокат Біла О.В. просить суд доручити Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014) (у зв`язку з тим, що це найближчий суд, до якого може прибути представник позивача для участі у судовому засіданні 01.06.2021 року по справі № 918/173/21).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.05.2021 року оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/173/21 по суті на 01.06.2021 року, усне клопотання представника ФОП Радіонова Т.В. про проведення судового засідання з розгляду справи № 918/173/21 по суті в режимі відеоконференції 01.06.2021 року задоволено, постановлено доручити забезпечити проведення 01.06.2021 року судового засідання для розгляду справи № 918/173/21 по суті в режимі відеоконференції Господарському суду Львівської області (вул. Личаківська, 128, м. Львів, 79014) за участю представника позивача адвоката Білої О.В.; зобов`язано ФОП Радіонова Т.В. надати Господарському суду Рівненської області для огляду у судовому засіданні 01.06.2021 року о 15:30 год. з розгляду справи № 918/173/21 по суті оригінали документів, доданих до позовної заяви від 04.03.2021 року.

21.05.2021 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області від представника позивача надійшло клопотання про доручення до матеріалів справи копії CMR та листа відповідача від 12.08.2020 року, а також про проведення судового засідання з розгляду справи по суті у режимі відеоконференції (вх. № 1375/21 від 21.05.2021 року).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 24.05.2021 року відмовлено у задоволенні клопотання представника Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича адвоката Білої О.В. (вх. № 1375/21 від 21.05.2021 року) про проведення судового засідання з розгляду справи по суті в режимі відеоконференції у справі № 918/173/21 у зв`язку з тим, що оскільки ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.05.2021 року вирішено клопотання представника позивача заявлене в усному порядку у зв`язку із наявністю технічної можливості для проведення судового засідання в режимі відеоконференцзв`язку у Господарського суду Львівської області, - у господарського суду відсутні підстави для повторного постановлення ухвали про доручення забезпечити проведення 01.06.2021 року судового засідання для розгляду справи № 918/173/21 по суті в режимі відеоконференції іншому суду.

01.06.2021 року судом встановлено, що учасники справи забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання з розгляду справи по суті.

Судом встановлено, що позивач не скористався наданим йому ГПК України процесуальним правом на подання відповіді на відзив.

Відповідно до ч. 1 ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2021 року закрито провадження у справі № 918/173/21 в частині стягнення основного боргу у сумі 45 578 грн 68 коп.

У судовому засіданні 01.06.2021 року представник наполягав на задоволенні позовних вимог із підстав, викладених у позовній заяві та просив суд стягнути з відповідача 18 664 грн 67 коп. (з яких - 2 487 грн 43 коп. - пеня, 14 891 грн 94 коп. - відсотки за користування коштами, 1 285 грн 30 коп. - інфляційні втрати).

Представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та у письмових поясненнях від 18.05.2021 року.

Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача

В обґрунтування позовних вимог ФОП Радіонов Т.В. посилається на невиконання ТОВ "Компанія Деревбуд" своїх зобов`язань за Договором-Заявкою № 320-004443 від 22.07.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник) в частині повного та своєчасного проведення розрахунків, внаслідок чого за відповідачем утворилася заборгованість та нараховано пеню, відсотки річних та інфляційні втрати.

При цьому позивач зазначає, що ним як експедитором надано послуги разового перевезення, 12.08.2020 року проведено вивантаження дерев`яних виробів вагою 6 000 тон, а замовник зобов`язаний був до 27.08.2020 року включно розрахуватися за договором заявкою у розмірі 45 578 грн 68 коп., однак не провів такий розрахунок у належний строк.

Відповідач у відзиві зазначає, що заперечує проти всіх обставин і підстав позову, оскільки станом на 19.04.2021 року заборгованості щодо оплати послуг ФОП Радіонова Т.В. згідно Договору-заявки 320-004443 від 22.07.2020 року не існує.

Окрім того, відповідач у відзиві, посилаючись на ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 625, 631 Цивільного кодексу України стверджує, що нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня коли зобов`язання мало бути виконано є протиправним, та просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Також відповідач у письмових поясненнях від 18.05.2021 року вказує, що на його думку розрахунок боргу здійснено позивачем 22.07.2020 року, тобто з дати укладення договору-заяви, в той час як згідно з п. 2 Договору-заявки оплата здійснюється протягом 15 календарних днів після вивантаження.

ТОВ "Компанія Деревбуд" у своїх письмових поясненнях вказує, що, на його думку, жодних доказів вивантаження позивачем не надано, отже підтвердження порушення строку виконання зобов`язання позивачем не надано.

Як вбачається із письмових пояснень, відповідач звертає увагу, що із розрахунку пені та відсотків річних з 28.08.2020 року по 02.02.2021 року, такий період складає 158 днів, а не 166 дні, як помилково вважає позивач.

Відповідач у письмових поясненнях зазначає, що на його думку проценти за користування грошовими коштами, які просить позивач стягнути з відповідача за своєю правовою природою, ураховуючи спосіб їх обчислення за кожен день прострочення, а не у відсотках річних підпадають під визначення пені, що встановлюється ст. 549 ЦК України, а оскільки інші умови договору вже передбачають стягнення пені, то подвійне її стягнення неможливо в силу ст. 61 Конституції України.

При цьому відповідач просить суд також застосувати норми ст. 233 Господарського кодексу України у зв`язку із тим, що належні до сплати штрафні санкції у розмірі 18 655 грн 67 коп. надмірно великі порівняно із збитками кредитора, а відтак просить зменшити розмір санкцій з урахуванням повної сплати боржником основного зобов`язання та майнового стану сторін.

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин

Як вбачається з матеріалів справи, 22.07.2020 року між ТОВ "Компанія Деревбуд" (замовник) та ФОП Радіонов Т.В. (експедитор) укладено Договір-Заявку № 320-004443 від 22.07.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг (далі - Договір).

Згідно з п. 1 Договору дана заявка при відсутності довготермінового договору між замовником і експедитором має силу договору на разове перевезення. Факсимільна/електронна копія даної заявки має повну юридичну силу нарівні з оригіналом. У випадку не повернення оригіналу завіреного замовником акту наданих послуг (виконаних робіт) протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту направлення та відсутності обґрунтованої письмової відмови, Акт вважається підписаним, послуги наданими та прийнятими замовником .

У відповідності до п. 2 Договору оплата по даній заявці здійснюється протягом 15 календарних днів після вивантаження. Документи, які експедитор надсилає на адресу замовника після закінчення перевезення: TTH (CMR) з відміткою вантажоодержувача, два примірника акту виконаних робіт, рахунок.

Як вбачається із п. 4 Договору, експедитор несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу з моменту завантаження і до моменту передачі вантажу вантажоодержувачем.

Як вбачається із п. 9 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами експедитора додатково оплачує 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 13 Договору оригінали документів, що стосуються виконання даного Договору-заявки, вважаються отриманими Замовником на п`яти календарний день з моменту їх відправлення цінним листом експедитором на адресу замовника , зазначену у даному Договорі-заявці. Документи відправляти на поштову адресу. У випадку відправлення на юридичну адресу кореспонденція буде автоматично повертатися.

Як вбачається із Договору, адреса завантаження: Україна, Тернопільська область, с. Дружба, дата завантаження - 28.07.2020 року, погранперехід - Рава-Руська, адреса замитнення: Львівська обл., с. Малехів.

Адреса розвантаження - Zi.Rue Du Brionnais, BP5 42190 CHARLIEU, France, орієнтовна дата розвантаження - 05.08.2020 року, місце розмитнення: Alaine Overseas 437 Rue de La Grosne 71020 Macon c.dufour@alaine.fr.

Найменування І тип вантажу: дерев`яні вироби, кількість місць 5м по борту, вага 6 000 тон, тип транспорту: тент, тип завантаження: верхнє/бокове.

Вартість перевезення: 1 400 Євро по курсу НБУ на дату розмитнення.

Умови і форма оплати: б/г без ПДВ, 15 календарних днів після вивантаження.

Марка, номер автомобіля: SCANIA AA9052XC/ НОМЕР_2 .

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими сторонами та скріплений відтисками печаток останніх, на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Як вбачається із міжнародної товарно-транспортної накладної, складеної 29.07.2020 року, найменування вантажу - меблевий щит з сосни 5 палет, вага 8 000, 00 кг., на накладній наявні підписи та відтиски печаток відправника, перевізника та одержувача вантажу.

Суд дійшов висновку, що міжнародна товарно-транспортна накладна виписана для підтвердження укладення Договору, який визначає відповідальність замовника і експедитора та підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані.

Відтак судом встановлено, що позивач надав відповідачеві послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що підтверджується CMR накладною.

Акт надання послуг № 320-004443 від 12.08.2020 року, що міститься в матеріалах справи, підписаний та скріплений печаткою сторони експедитора (позивача).

Однак, із листа-повідомлення директора ТОВ "Компанія Деревбуд" № 18 від 12.08.2020 року, направленого ФОП Радіонову Т.В. вбачається, що відповідач повідомив даним листом позивача про те, що одержувачем вантажу, що вказується в CMR, а саме MAGNIN ZI.Rue Du Brionnais BP5 CHARLIEU France виступає BG TRANSPORT 42310 CHANGY. Товар доставлено в повному обсязі, претензій щодо місця доставки вантажу не маємо.

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № 320-004443 від 12.08.2020 року на суму 45 578 грн 68 коп. за надання транспортно-експедиторських послуг за Договором-заявкою № 320-004443 від 22.07.2020 року, з якого вбачається, що оплаті підлягають:

- послуги перевезення по маршруту: с. Дружба, Україна - 42190 CHARLIEU, Франція у сумі 45 078 грн 68 коп.;

- експедиційні послуги у розмірі 500 грн 00 коп.

Враховуючи, що відповідач не здійснив повного та своєчасного розрахунку за надані транспортно-експедиторські послуги за заявкою на перевезення вантажу, позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 64 243 грн 35 коп. (з яких - 45 578 грн 68 коп. - основний борг, 2 487 грн 43 коп. - пеня, 14 891 грн 94 коп. - відсотки за користування коштами, 1 285 грн 30 коп. - інфляційні втрати).

Проте, судом встановлено, що в порушення умов договору відповідач здійснив оплату за транспортно-експедиторські послуги в сумі 45 578 грн 68 коп. після відкриття провадження у справі № 918/173/21, що підтверджується платіжними дорученнями № 228 від 02.04.2021 року на суму 20 000 грн 00 коп. та № 230 від 06.04.2021 року на суму 25 578 грн 68 коп., які підтверджують оплату за послуги перевезення згідно рах. № 320-004443 від 12.08.2020 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 12.05.2021 року закрито провадження у справі № 918/173/21 в частині стягнення основного боргу у сумі 45 578 грн 68 коп.

Предметом спору у цій справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 18 664 грн 67 коп. (з яких - 2 487 грн 43 коп. - пеня, 14 891 грн 94 коп. - відсотки за користування коштами, 1 285 грн 30 коп. - інфляційні втрати).

Норми права, що підлягають до застосування, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів, наведених сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Правові та організаційні засади транспортно-експедиторської діяльності в Україні визначені Законом України від 01.07.2004 року № 1955-IV "Про транспортно-експедиторську діяльність" (далі Закон №1955-IV).

Згідно зі ст. 1 Закону № 1955-IV (у редакції чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, тут і далі за текстом), транспортно-експедиторська діяльність - підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; експедитор (транспортний експедитор) - суб`єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиційних послуг, визначених договором транспортного експедирування; а транспортно-експедиторською послугою є робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Визначення договору транспортного експедирування наведено у ст. 9 Закону № 1955-IV та в абз. 1 ч. 1 ст. 929 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), за змістом яких за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами (ч. 3 ст. 929 ЦК України).

Згідно з приписами ст. 931 ЦК України, розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом. Якщо розмір плати не встановлений, клієнт повинен виплатити експедитору розумну плату.

Статтею 932 ЦК України передбачено, що експедитор має право залучити до виконання своїх обов`язків інших осіб (ч.1).

Положеннями абз. 2 ст. 12 Закону №1955-IV унормовано обов`язок клієнта у порядку, передбаченому договором транспортного експедирування, сплатити належну плату експедитору, а також відшкодувати документально підтверджені витрати, понесені експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання договору транспортного експедирування.

Умови розрахунків, а також вартість перевезення погоджено сторонами у заявці на перевезення вантажу (том 1, а.с. 6), а саме вартість перевезення 1400 Євро по курсу НБУ на дату розмитнення, форма оплати: оплата по даній заявці здійснюється протягом 15 календарних днів після вивантаження.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Позивачем належними та допустимими доказами доведено, що відбулася доставка і вивантаження вантажу обумовленого заявкою 12.08.2020 року та те, що строк виконання грошового зобов`язання за надані транспортно-експедиційні послуги настав.

При цьому, відповідач в порушення умов договору здійснив оплату за транспортно-експедиторські послуги в сумі 45 578 грн 68 коп. після відкриття провадження у справі № 918/173/21, що підтверджується платіжними дорученнями № 228 від 02.04.2021 року на суму 20 000 грн 00 коп. та № 230 від 06.04.2021 року на суму 25 578 грн 68 коп., які підтверджують оплату за послуги перевезення згідно рах. № 320-004443 від 12.08.2020 року.

За прострочення виконання грошового зобов`язання по оплаті транспортно-експедиційних послуг позивач просить суд стягнути з відповідача 18 664 грн 67 коп. (з яких - 2 487 грн 43 коп. - пеня, 14 891 грн 94 коп. - відсотки за користування коштами, 1 285 грн 30 коп. - інфляційні втрати).

Однією з загальних засад цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є свобода договору.

Сторони Договору-заявка на підставі вільного волевиявлення домовилися, погодили та зафіксували у п. 2, що оплата по даній заявці здійснюється протягом 15 календарних днів після вивантаження.

Як вбачається із копії CMR, наданої позивачем, вивантаження відбулося 12.08.2020 року.

Окрім того, як вбачається із платіжних доручень № 228 від 02.04.2021 року та № 230 від 06.04.2021 року, які підтверджують оплату відповідачем за послуги перевезення в сумі 45 578 грн 68 коп., - відповідач оплатив дану заборгованість згідно рах. № 320-004443 від 12.08.2020 року.

Зважаючи на викладене, господарським судом встановлено, що дата вивантаження 12.08.2020 року вважається такою що визнана відповідачем.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому ст. 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вбачається із п. 9 Договору за несвоєчасну оплату наданих послуг замовник сплачує експедитору пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки оплати. Замовник за користування грошовими коштами експедитора додатково оплачує 0,2 % від простроченої суми за кожен день прострочення.

Стосовно суми стягнення пені суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 1 ст. 546, ч. 1 ст. 548 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Як вбачається з аналізу чинних норм законодавства, неустойка може бути договірною та позадоговірною (законною). Умову про договірну неустойку має бути зазначено в договорі (ч. 1 ст. 547 ЦКУ). Недотримання письмової форми зазначення в договорі умови про сплату неустойки робить його нікчемним (ч. 2 ст. 547 ЦКУ).

Велика Палата Верховного Суду у постанові № 904/4156/18 від 10.12.2019 року зазначає, що господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визнання у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду порушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Судом встановлено, що з умов укладеного між сторонами Договору розмір договірної пені (п.9 Договору-заявки № 320-004443 від 22.07.2020 року) - подвійна облікова ставка НБУ.

За приписом ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за період прострочення з 28.08.2020 року по 02.02.2021 року - всього 166 днів прострочення - у розмірі 2 487 грн 43 коп.

Господарський суд не бере до уваги твердження відповідача, викладене у відзиві, про те, що позивач помилково проводить нарахування пені поза межами шестимісячного строку від дня коли зобов`язання мало бути виконано, а саме - з 22.07.2021 року, - як таке що є безпідставним, оскільки позивач не вийшов за межі шестимісячного строку нарахування пені.

При цьому судом встановлено, що позивачем правомірно обрано дату 28.08.2020 року як початок нарахування пені, однак період з 28.08.2020 року по 02.02.2021 року - становить 159 днів прострочення, а не 166 днів, як помилково визначив позивач.

Судом перевірено розрахунок пені долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній не є арифметично вірним, оскільки обґрунтований розмір стягнення з відповідача пені за Договором становить 2 376 грн 56 коп.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 2 376 грн 56 коп., а у стягненні 110 грн 87 коп. - пені слід відмовити.

При цьому господарський суд не бере до уваги вимогу відповідача про застосування до даного спору ст. 233 Господарського кодексу України та зменшення розміру штрафних санкцій виходячи з такого.

Відповідач просить суд зменшити належні до сплати штрафні санкції у розмірі 18 655 грн 67 коп. оскільки вони є, на думку відповідача, надмірно великі порівняно із збитками кредитора та з урахуванням повної сплати боржником основного зобов`язання та майнового стану сторін.

Враховуючи повну сплату боржником основного зобов`язання, судом встановлено, що така проведена після відкриття провадження у справі № 918/173/21 та відповідач допустив 217 днів прострочення зі сплати 20 000 грн 00 коп. та 221 день прострочення зі сплати 25 578 грн 68 коп. основної заборгованості за Договором-Заявкою № 320-004443 від 22.07.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг, укладеного між позивачем (експедитор) та відповідачем (замовник).

Відповідачем не наведено належними та допустимими доказами, що штрафні санкції у розмірі 18 655 грн 67 коп. є надмірно великі порівняно із збитками кредитора та те, що на застосування до відповідача штрафних санкцій впливає його майновий стан.

Щодо стягнення відсотків річних суд зауважує наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України, зокрема, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача відсотки річних за період прострочення з 28.08.2020 року по 02.02.2021 року - всього 166 днів прострочення - у розмірі 72 %, а саме - 14 891 грн 94 коп.

Судом встановлено, що з умов укладеного між сторонами Договору розмір відсотків річних (п.9 Договору-заявки № 320-004443 від 22.07.2020 року) - 0, 2 %.

Судом перевірено розрахунок відсотків річних долучений позивачем до справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній не є арифметично вірним, оскільки обґрунтований розмір стягнення з відповідача 0, 2 % річних за період прострочення з 28.08.2020 року по 02.02.2021 року становить 39 грн 62 коп.

При цьому судом встановлено, що позивачем правомірно обрано дату 28.08.2020 року як початку нарахування відсотків річних, однак період з 28.08.2020 року по 02.02.2021 року - становить 159 днів прострочення, а не 166 днів, як помилково визначив позивач.

Крім того, позивач помилково застосував до наявної заборгованості відповідача відсоткову ставку у розмірі 72 %, в той час як згідно з Договором така становить 0, 2 % за кожен день прострочення.

Зважаючи на викладене, задоволенню підлягає стягнення з відповідача на користь позивача 39 грн 62 коп. відсотків річних, а у стягненні 14 852 грн 32 коп. відсотків річних слід відмовити.

Господарський суд вважає безпідставним твердження позивача, викладене у письмових поясненнях стосовно того, що у даному спорі заявлено вимогу про подвійне стягнення пені, що згідно з чинним законодавством не допускається, позаяк стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язань у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та стягнення відсотків річних у розмірі 0, 2 % за кожен день прострочення узгоджено сторонами Договору-Заявки № 320-004443 від 22.07.2020 року.

Щодо стягнення інфляційних втрат, суд зауважує таке.

Як вбачається із розрахунку, доданого до позовної заяви, ФОП Радіонов Т.В. просить суд стягнути з ТОВ Компанія Деревбуд інфляційні втрати у розмірі 1 285 грн 30 коп., які нараховані позивачем на суму основної заборгованості у розмірі 45 578 грн 68 коп.

Судом перевірено розрахунок інфляційних втрат долучений позивачем до матеріалів справи за допомогою Системи комплексного інформаційного забезпечення ЛІГА:ЗАКОН ENTERPRISE, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу та встановлено, що останній не є арифметично вірними, оскільки обґрунтований розмір стягнення з відповідача інфляційних втрат становить 2 323 грн 94 коп.

Зважаючи на відсутність у суду права виходу за межі позовних вимог, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення за Договором інфляційних втрат у розмірі 1 285 грн 30 коп.

Розрахунок пені, відсотків річних та інфляційних втрат, які здійснено господарським судом, долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 17 Закону України 23.02.2006 року № 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21.01.1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 28.10.2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога п. 1 ст. 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Суд наголошує на недопустимості порушення одного з основоположних принципів правосуддя, що його було сформульовано Європейським судом з прав людини у рішенні у справі "Де Куббер проти Бельгії" (De Cubber v. Belgium) від 26.10.1984 року - має не лише здійснюватися правосуддя, ще має бути видно, що воно здійснюється.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Дана справа, яка пов`язана з виконанням правочину в господарській діяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України відноситься до юрисдикції господарського суду.

Невиконання відповідачем зобов`язань, що виникли із укладеного з позивачем правочину, порушило інтереси останнього, які полягають у несвоєчасному отриманні оплати по договору про надання транспортно-експедиційних послуг та обумовлює настання передбачених цим правочином та законом правових наслідків у вигляді стягнення суми інфляційних втрат, відсотків річних та штрафних санкцій, відтак позивач правомірно звернувся до суду з даним позовом.

Суд на підставі доказів, наданих позивачем та відповідачем, встановив факт перебування сторін у договірних відносинах та встановив факт порушення відповідачем прав позивача.

Висновки суду за результатами вирішення спору.

За результатами з`ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам учасників справи у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України , суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову та про стягнення з відповідача на користь позивача 3 701 грн 48 коп. (з яких - 2 376 грн 56 коп. - пеня, 39 грн 62 коп. - відсотки річних, 1285 грн 30 коп. - інфляційні втрати. Господарський суд відмовляє у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 110 грн 87 коп. - пені, 14 852 грн 32 коп. - відсотків річних.

Розподіл судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством, передбачено справляння судового збору.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

У відповідності до п. п. 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з вимогою про стягнення коштів у сумі 64 243 грн 35 коп.

Враховуючи положення Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви з майновими вимогами у розмірі 64 243 грн 35 коп. позивачу слід сплатити судовий збір в розмірі 2 270 грн 00 коп.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні з даним позовом до суду сплачено судовий збір у необхідному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 2239 від 23.02.2021 року (том1, а.с. 5).

Відповідно до ч. 2 ст. 123 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначається Законом України "Про судовий збір".

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Частиною 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що у випадках, установлених, зокрема п. 5 ч.1 цієї статті, судовий збір повертається повністю.

У зв`язку із закриттям провадження у справі в частині 45 578 грн 68 коп. господарський суд роз`яснив ФОП Радіонову Т.В. про можливість повернення судового збору у розмірі 1 610 грн 49 коп. за його письмовим клопотанням в ухвалі Господарського суду Рівненської області від 12.05.2021 року.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 701 грн 48 коп. (з яких - 2 376 грн 56 коп. - пеня, 39 грн 62 коп. - відсотки річних, 1285 грн 30 коп. - інфляційні втрати), то розмір судового збору пропорційно частині задоволеної вимоги становить 130 грн 79 коп. судового збору, який покладається на відповідача.

Сума судового збору у розмірі 528 грн 72 коп. залишається за позивачем.

Також представник позивача просив суд стягнути з відповідача 6 000 грн 00 коп. судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

Судом встановлено, що відповідач не подав суду письмових заперечень проти задоволення вимоги представника позивача про розподіл судових витрат на професійну (правничу) допомогу адвоката Білої О.В. у справі № 918/173/21.

У судовому засіданні 01.06.2021 року присутній представник відповідача усно заперечила проти стягнення з відповідача 6 000 грн 00 коп. судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у зв`язку із безпідставністю та надмірністю.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 ГПК України).

Відповідно до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

За змістом частин 1, 3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем додано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, а саме: судові витрати по справі складають судовий збір, поштові витрати та витрати на надання правової допомоги - 6 000 грн 00 коп.

Як вбачається із матеріалів справи, 30.11.2020 року фізична особа-підприємець Біла Олена Володимирівна, яка діє особисто на підставі Свідоцтва про державну реєстрацію № 6640-Ф, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 44150010003019739, реєстраційний номер облікової картки платника податків та обов`язкових платежів НОМЕР_3 (надалі - виконавець) з одного боку та фізична особа-підприємець Радіонов Тарас Володимирович, який діє на підставі статуту (надалі - замовник), з другого боку, уклали Договір № 301120 про надання послуг у сфері права. (надалі - Договір).

Предметом Договору є те, що замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання надавати консультаційно-юридичні послуги, пов`язані із застосуванням норм матеріального та процесуального законодавства України.

Згідно з п. 1.2. Договору послуги у сфері права включатимуть:

- 1.2.1 правовий аналіз умов Договору-заявки № 320-004443 від 22.07.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг;

- 1.2.2. правовий аналіз первинних документів, якими оформлені господарські відносини до Договору-заявки № 320-004443 від 22.07.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг;

- 1.2.3. підготовка та складання проекту позовної заяви у зв`язку із невиконанням контрагентом умов Договору-заявки № 320-004443 від 22.07.2020 року про надання транспортно-експедиційних послуг;

- 1.2.4 забезпечення, за окремим дорученням Замовника, правового супроводу інтересів Замовника в Господарському суді Рівненської області в судових засіданнях по розгляду відповідної справи.

Відповідно до п. п. 3.1, 3.2. Договору вартість послуг за цим Договором визначається за погодженням Сторін та становить 6 000 грн 00 коп., оплата проводиться на підставі даного Договору.

Сторони узгодили між собою та зафіксували у п. 6.1. Договору, що цей Договір вступає в силу з моменту підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що Договір є укладеним, підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений відтиском печатки ФОП Радіонова Т.В., на час розгляду справи доказів недійсності договору, зокрема відповідних судових рішень, суду не надано.

Адвокат Біла О.В. на підставі договору про надання правової допомоги № 301120 від 30.11.2020 року видала ордер серія ВС № 1062421 від 01.03.2021 року для представлення інтересів ФОП Радіонова Т.В., зокрема, у Господарському суді Рівненської області.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Статтею 123 ГПК України визначено види судових витрат. Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1-3 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Адвокат Біла О.В. не надала господарському суду Рівненської області детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Однак, із Договору про надання правової допомоги № 301120 від 30.11.2020 року вбачається фіксовану суму, яку сторони узгодили у розмірі 6 000 грн 00 коп., що підлягає сплаті на надані адвокатом правові послуги.

Представником позивача адвокатом Білою О.В. додано до матеріалів справи платіжне доручення № 2411 від 07.05.2021 року із призначенням платежу "оплата за послуги згідно договору № 301120 від 30.11.2020р. Без ПДВ", що підтверджує оплату наданих послуг із правової допомоги проведено на підставі договору у розмірі 6 000 грн 00 коп.

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Представник відповідача усно заперечила проти задоволення вимоги представника позивача про розподіл судових витрат на професійну (правничу) допомогу у справі № 918/173/21, оскільки, на переконання ТОВ "Компанія Деревбуд" розмір витрат на професійну правову допомогу 6 000 грн 00 коп. є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката. На думку відповідача розмір таких витрат має бути зменшено до нуля.

Господарський суд, розглянувши докази на обґрунтування заявленого розміру витрат на правову допомогу у справі № 918/173/21, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога, прийшов до висновку про її часткове задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до п.9 ч.3 ст.162 ГПК України позовна заява повинна містити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

У положеннях ГПК України закріплено вимогу до кожної із сторін процесу подавати до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (стаття 124 ГПК). Попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат є обов`язковою складовою позовної заяви, оскільки з огляду на положення ч.ч. 5-7 ст. 129 ГПК попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат враховується судом під час вирішення питання про розподіл судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Суд зазначає, що подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує дотримання принципу змагальності, сприяє обізнаності іншої сторони про приблизну суму судових витрат, яка може бути покладена на неї за результатами розгляду справи, надає можливість іншій стороні підготуватися до спростування чи доведення неспівмірності судових витрат, остаточний розмір яких, проте, може визначатись та доводитись в процесі розгляду справи та не відповідати розміру, вказаному у попередньому розрахунку.

Судом встановлено, що позовна заява містить попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат позивача, де зазначено, що орієнтовний розмір понесених судових витрат на правничу допомогу адвоката складає 6 000 грн 00 коп.

У п. 3 прохальної частини позовної заяви позивач просив суд покласти судові витрати на відповідача.

У судовому засіданні 01.06.2021 року з розгляду справи по суті представник позивача не збільшив суму витрат, яку вказував як орієнтовну та заявив до стягнення з відповідача судові витрати на професійну (правничу) допомогу адвоката у розмірі 6 000 грн 00 коп.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно зі ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Надточій проти України" та пункті 23 рішення Європейського суду з прав людини "Гурепка проти України № 2" наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.

Згідно з ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Враховуючи викладене, в силу приписів наведених вище норм, для вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: складність справи та виконаних адвокатом Білою О.В. робіт (наданих послуг); обсяг наданих адвокатом Білою О.В. послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову.

Суд встановив, що витрати, які поніс позивач, сплативши 6 000 грн 00 коп. за Договором про надання послуг у сфері права № 301120 від 30.11.2020 року є витратами на професійну правничу допомогу відповідно до ст. ст. 123, 126, 129 ГПК України, при цьому згідно з ст. ст. 126, 129 ГПК України - стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує за рахунок іншої сторони витрати на професійну правничу допомогу.

Процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 року у справі № 823/2638/18 та від 09.07.2019 року у справі № 923/726/18).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях у справах "Двойних проти України", "Гімайдуліна і інших проти України", "East/West Alliance Limited" проти України", "Баришевський проти України" зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України) (наведене узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28.10.2020 року у справі № 911/735/19).

Сума понесених витрат позивачем на професійну (правничу) допомогу адвоката у справі № 918/173/21 у розмірі 6 000 грн 00 коп. підтверджена належними та допустимими доказами, є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг.

Представник відповідача не довів належними та допустимими доказами, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 6 000 грн 00 коп. є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката Білої О.В.

Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

Предметом розгляду у справі № 918/173/21 є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 18 664 грн 67 коп. (з яких - 2 487 грн 43 коп. - пеня, 14 891 грн 94 коп. - відсотки за користування коштами, 1 285 грн 30 коп. - інфляційні втрати).

Позов задоволено частково та постановлено стягнути з відповідача на користь позивача 3 701 грн 48 коп. (з яких - 2 376 грн 56 коп. - пеня, 39 грн 62 коп. - відсотки річних, 1285 грн 30 коп. - інфляційні втрати) та відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 110 грн 87 коп. - пені, 14 852 грн 32 коп. - відсотків річних.

Зважаючи на викладене у сукупності господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимоги представника позивача про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 918/173/21 частково пропорційно задоволеним вимогам.

Надавши оцінку усім доказам з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, врахувавши критерії співмірності розміру заявлених витрат на правничу допомогу, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, зокрема, критеріям розумності, зважаючи на не доведення відповідачем того, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу адвоката є завищеним та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвоката Білої О.В., суд дійшов висновку про те, що справедливим та співмірним є стягнення з ТОВ "Компанія Деревбуд" на користь ФОП Радіонова Т.В. 1 189 грн 89 коп. судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги, що є пропорційним від розміру задоволених вимог (3701,48*6000=22208880. 22208880:18 664,67=1189,89).

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Деревбуд" (вул. Данила Галицького, 19, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 42694469) на користь Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 3 701 (три тисячі сімсот одна) грн 48 коп. (з яких - 2 376 (дві тисячі триста сімдесят шість) грн 56 коп. - пеня, 39 (тридцять дев`ять) грн 62 коп. - відсотки річних, 1285 (одна тисяча двісті вісімдесят п`ять) грн 30 коп. - інфляційні втрати.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення 110 грн 87 коп. - пені, 14 852 грн 32 коп. - відсотків річних.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Деревбуд" (вул. Данила Галицького, 19, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 42694469) на користь Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 130 (сто тридцять) грн 79 коп. судового збору.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія Деревбуд" (вул. Данила Галицького, 19, м. Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 42694469) на користь Фізичної особи-підприємця Радіонова Тараса Володимировича ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) 1 189 (одна тисяча сто вісімдесят дев`ять) грн 89 коп. судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги.

6. У решті витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги у розмірі 4 810 грн 11 коп., відмовити.

7. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 261 ГПК України.

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Повний текст рішення складено та підписано 04.06.2021 року.

Суддя Заголдна Я.В.