Рішення

від 03.06.2021 по справі 120/197/21-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 червня 2021 р. Справа № 120/197/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитришеної Р.М., розглянувши письмово в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом приватного підприємства "ВМ-Нафта" до Головного управління ДПС у Вінницькій області про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви приватного підприємства "ВМ-Нафта" (далі - позивач) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (далі - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 03.08.2020 Головним управлінням ДПС у Вінницькій області винесено податкове повідомлення-рішення №0002303204. Водночас, позивач вказує, що суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки. На думку позивача, порушення контролюючим органом вимог щодо призначення та проведення перевірки призводить до відсутності правових наслідків такої, а у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Зокрема, позивач зазначає, що приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього підприємства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

Також, перевірку проведено без належного повідомлення уповноважених осіб ПП "ВМ-Нафта" (засновника, директора, головного бухгалтера, тощо) про початок та підстави проведення перевірки та без їх присутності. Адже в порушення п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України наказ про проведення перевірки з додатком про вимогу надати повний перелік документів та направлення на перевірку не було вручено уповноваженим особам ПП "ВМ-Нафта" (засновника, директора, головного бухгалтера, тощо). В акті перевірки зазначено, що вона проведена у присутності оператора АЗС ПП "ВМ-Нафта" ОСОБА_1 , до функціональних обов`язків якого входить лише перевірка справності обладнання, прийняття палива, відпускання товару споживачам, прибирання території АЗС, приймання та передача грошових коштів тощо, тобто він не проводить розрахункові операції і не є уповноваженою особою суб`єкта господарювання.

Крім того, позивач зазначає, що ним до 01.04.2020 проводилась підприємницька діяльність з реалізації пального на підставі ліцензії на право здійснення торгівлі пальним із використанням реєстратора розрахункових операцій, зареєстрованим акцизним складом в єдиному реєстрі та реєстрацією акцизних накладних. Враховуючи, що з 01.04.2020 акцизний склад повинен бути обладнаний рівнемірами-лічильниками, між позивачем та ТОВ "НАФТОГАЗ ІНЖИНІРИНГ" укладено договір поставки обладнання № Д084-20, згідно якого постачальник зобов`язаний передати у власність покупцю рівнеміри-лічильники та виконати роботи по обладнанню ними двох АЗС Покупця, за адресою: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , оплата по договору здійснена згідно платіжних доручень № 02, № 87, № 94, № 102 на загальну суму 477 700,00 грн.

З огляду на поширення короновірусу та закриття кордонів, рівнеміри-лічильники не були вчасно доставлені в Україну з країни виробника - Італії. Так, станом на 01.04.2020 на резервуарах рівнеміри не було встановлено, а тому позивачем призупинено підприємницьку діяльність, про що свідчать залишки пального, які в період з 01.04.2020 року по 09.07.2020 ідентичні. Тому, серед іншого, позивач звертає увагу суду на відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення.

З метою скасування такого податкового повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом.

Ухвалою суду від 18.01.2021 відкрито провадження у даній справі та вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до положень ст. 262 КАС України. Даною ухвалою також надано відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.

09.02.2021 представником відповідача подано до суду відзив на адміністративний позов, в якому викладено заперечення щодо позовних вимог, які полягають у наступному.

До функціональних обов`язків підрозділу контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів належить здійснення контролю за дотриманням суб`єктами господарювання, які провадять оптову або роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вимог законодавства в сфері обігу алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального, 09.07.2020 проведено фактичну перевірку.

Перевірка проведена на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2. статті 80, Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, а саме: "у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального".

Тому, доводи позивача щодо неправомірності наказу про проведення фактичної перевірки, оскільки в наказі не міститься жодної конкретної інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, що свідчить про можливі порушення платником податків вимог законодавства, доказів отримання податковим органом письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування не відповідають дійсності, оскільки підставою проведення фактичної перевірки слугувала не податкова інформація, наявна та/або отримана в установленому законодавством порядку про ймовірні порушення платника податків, а реалізація функції здійснення контролю у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, якою наділений контролюючий орган відповідно до приписів податкового законодавства.

Так, як свідчать обставини справи, згідно вимог пункту 81.1 статті 81, пункту 86.5 статті 86 Податкового кодексу України, 09.07.2020 о 09-10 год. посадовій особі платника ПП "ВМ-НАФТА" - ОСОБА_1 (оператор АЗС ПП "ВМ-НАФТА"), перед початком фактичної перевірки, було вручено копію наказу від 07.07.2020 №2097 та пред`явлені направлення від 08.07.2020 №1430, №1431 на проведення фактичної перевірки, що засвідчено підписом оператора у направленнях.

За результатами проведеної фактичної перевірки встановлено факт зберігання та реалізації пального за відсутності обладнання рівнемірами-лічильниками рівня пального введених в експлуатацію резервуарів №1, №2, №3, №4 ПП "ВМ-НАФТА" (Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Соборна, 202/А, АЗС).

Таким чином, виходячи із вищевикладеного, контролюючим органом встановлено порушення вимог пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України, відповідальність за яке регламентується пунктом 128-1.1. статті 128-1 Податкового кодексу України та тягне за собою накладення штрафу в розмірі 20 000,00 гривень за кожний необладнаний резервуар та/або незареєстрований рівнемір-лічильник, а також за кожне необладнане місце відпуску пального наливом з акцизного складу або за кожне місце отримання та відпуску спирту етилового, та/або незареєстрований витратомір-лічильник/витратомір-лічильник спирту етилового.

Одночасно із відзивом надійшло клопотання про розгляд даної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 03.06.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника Головного управління ДПС у Вінницькій області про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи.

Враховуючи, що інших заяв по суті та документів у строк встановлений судом не надходило, клопотань щодо неможливості подання заяв у строк чи продовження встановлених строків також, суд розглядає справу в письмовому провадженні за наявними в ній доказами.

Дослідивши подані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Приватне підприємство "ВМ-Нафта" (код ЄДРПОУ - 35297736) зареєстровано юридичною особою, що підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 15.08.2007. Основними видами економічної діяльності є: 47.30 Роздрібна торгівля пальним (основний); 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.

07.07.2021 відповідачем прийнято наказ №2097 про проведення фактичної перевірки ПП "ВМ-Нафта" (код ЄДРПОУ 35297736) за адресою: Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Соборна, 202/А, АЗС.

Відповідно до змісту наказу вказано, що з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог Податкового кодексу України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, наказано провести фактичну перевірку позивача з 09.07.2020, терміном 10 діб, період, що перевіряється - з 01.07.2019.

08.07.2020 відповідачем було видано направлення за №1430 та №1431 щодо проведення фактичної перевірки ПП "ВМ-Нафта" за вказаною вище адресою, з 09.07.2020, терміном 10 діб.

Вказані направлення на проведення перевірки вручено ОСОБА_1 - оператору АЗС 09.07.2020, про що свідчать його власноручні підписи на направеннях.

09.07.2020 посадовими особами ГУ ДПС у Вінницькій області проведено фактичну перевірку ПП "ВМ-Нафта", за результатами якої складено акт (довідка) фактичної перевірки від 09.07.2020 №107/32/35297736, яким задокументовано порушення пп. 230.1.2 п. 230.1 ст. 230 та пп. 230.1.3 п. 230.1 ст. 230 Податкового кодексу України.

Вказану перевірку проведено виключно за участі оператора АЗС ОСОБА_1 , який відмовився від підписання матеріалів перевірки, про що складено акт відмови від підписання матеріалів перевірки №338/35297736 від 09.07.2020.

На підставі акта (довідки) про результати фактичної перевірки від 09.07.2020 №107/32/35297736 відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення №0002303204 від 03.08.2020 про застосування штрафних санкцій в розмірі 80 000,00 грн та №0002293203 від 03.08.2020 про застосування штрафних санкцій в розмірі 81 000,00 грн за платежем акцизний податок на пальне.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення - рішення №0002303204 від 03.08.2020 на суму 80 000,00 грн, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір суд зазначає, що відносини, які виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Стосовно доводів позивача, що фактична перевірка була проведена контролюючим органом з істотними порушеннями вимог чинного податкового законодавства. Зокрема, без чіткої мети та фактичних підстав у наказі на проведення перевірки, що суперечить приписам ПК України, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, визначено права контролюючих органів, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Підстави проведення фактичної перевірки регламентовано статтею 80 ПК України, відповідно до пункту 80.2 якої фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів (пп. 80.2.1 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп. 80.2.2 п. 80.2 ст. 80);

- письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування (пп. 80.2.3 п. 80.2 ст. 80);

- неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками (пп. 80.2.4 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80);

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 80.2.6 п. 80.2 ст. 80);

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації (пп. 80.2.7 п. 80.2 ст. 80).

Відповідно до п. 81.1 ст. 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як зазначено у пункті 86.1 статті 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Пунктом 86.8 статті 86 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Аналіз наведених вище норм дає висновок на користь того, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення.

Отже, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 16.02.2016 (справа № 826/12651/14), від 27.01.2015 (справа № 21-425а14) та у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17.03.2018 (справа № 1570/7146/12), від 24.10.2018 (справа № 808/1746/15) та від 04.02.2019 (справа № 807/242/14).

Крім того, 21.02.2020 Верховний Суд по справі №826/17123/18 у своєму рішенні відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13 березня 2018 року (справа № 804/1113/16), від 24 травня 2019 року (справа №826/16221/15), від 3 жовтня 2019 року (справа № 820/850/16), від 16 жовтня 2019 року (справа № 820/11291/15), від 22 листопада 2019 року (справа № 815/4392/15) тощо.

Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду формулює правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки.

Відповідно до матеріалів справи, для проведення фактичної перевірки ПП "ВМ-Нафта" у наказі ГУ ДПС у Вінницькій області від 07.07.2020 №2097 зазначено підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, без наведення фактичних підстав для його застосування щодо зазначеного платника податків.

На думку суду, для призначення та проведення фактичної перевірки платника податків не достатньо вказати номер підпункту статті Податкового кодексу України, особливо якщо такий пункт містить декілька обґрунтувань для проведення перевірки.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 1440/2045/18.

Крім того, відповідно до наказу про призначення фактичної перевірки вказано, що з метою проведення перевірки з питань дотримання вимог ПК України та Законів України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв. тютюнових виробів та пального", "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", постанов Кабінету Міністрів України від 30.07.1996 № 854 "Про затвердження Правил роздрібної торгівлі алкогольними напоями", від 30.10.2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв", Постанови Правління НБУ України "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в України", та інших нормативно-правових актів, які регулюють виробництво, зберігання та обіг спирту етилового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального в Україні, керуючись статтями 20, 61, 62 на підставі підпункту 75.1.3 пункту 75.1 статті 75, підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 та на виконання вимог пункту 82.3 статті 82 ПК України, наказано провести фактичну перевірку позивача з 09.07.2020, терміном 10 діб, період, що перевіряється - з 01.07.2019.

Отже, приймаючи наказ про проведення фактичної перевірки позивача, контролюючий орган лише обмежився посиланнями на норми чинного законодавства, в тому числі норми Податкового кодексу України, якими визначено підстави для проведення фактичної перевірки платника податків. Але при цьому відповідач жодним чином не обґрунтував, що саме зумовило необхідність проведення перевірки цього товариства, наявність (отримання) якої саме інформації стало приводом для її проведення, а також не вказав мету перевірки, що має визначатися з підстав проведення перевірки.

На думку суду, підстави проведення перевірки, зазначені в документах на перевірку, повинні бути очевидними і зрозумілими не лише для контролюючого органу, але й для платника податків, що безпосередньо пов`язано з реалізацією останнім права на захист своїх інтересів. Натомість, у даному випадку, податковий орган зіслався на загальні формулювання, без конкретної підстави для проведення перевірки. При цьому, період, який перевіряється з 01.07.2019 без конкретної дати його закінчення, на думку суду, не може бути правомірним, оскільки фактичний контроль не може бути безмежним у часі.

Відповідно до відзиву на позовну заяву зазначається, що фактична перевірка ПП "ВМ-Нафта" проводилась у зв`язку із здійсненням функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, як це передбачено підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Проте суд зауважує, що за змістом вказаної норми підставою для проведення фактичної перевірки є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Отже, якщо вважати, що перевірка позивача проводилася лише з метою здійснення функцій, визначених законодавством з питань, що пов`язані з пальним, то це лише додатково свідчить про неправомірність наказу від 07.07.2020 №2097, оскільки у ньому міститься посилання в цілому на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, тобто на всі визначені цією нормою підстави перевірки. Відтак відповідач повинен був чітко обґрунтувати конкретні підстави для перевірки та зазначити конкретну мету її проведення.

Крім того, пунктом 12 підрозділу 5 розділу XX ПК України встановлено, що розпорядники акцизних складів відповідно до вимог цього Кодексу зобов`язані обладнати акцизні склади витратомірами-лічильниками та/або рівнемірами-лічильниками та зареєструвати їх в Єдиному державному реєстрі витратомірів-лічильників та рівнемірів-лічильників рівня пального у резервуарі в строки, зокрема, акцизний склад, де розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів, - не пізніше 1 січня 2020 року.

Пунктом 18 до внесення до нього змін Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 було встановлено, що норми пункту 128-1 статті 128-1 ПК України застосовуються до розпорядників акцизних складів, на яких розташовано резервуари, загальна місткість яких не перевищує 1000 куб. метрів (крім розпорядника акцизного складу, який до 1 липня 2019 року не підпадав під визначення платника податку відповідно до пункту 212.1 статті 212 цього Кодексу) з 1 січня 2020 року.

Проте Законом України №391-ІХ від 18.12.2019 року були внесені зміни та слово "січня" замінено словом "квітня".

Отже, законодавець надав розпорядникам акцизних складів додатковий термін (до 01.04.2020) для обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Таким чином, з урахуванням змісту наказу, у якому вказано період, який перевіряється з 01.07.2019, можна чітко встановити, що перевірка проводилась з метою встановлення обладнання акцизних складів, на території яких здійснюється виробництво, оброблення (перероблення), змішування, навантаження-розвантаження, зберігання пального, витратомірами-лічильниками та рівнемірами-лічильниками.

Відповідно до практики Європейського Суду, зокрема рішення у справах "Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року, зазначено, що на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).

Главою 8 розділу II ПК України установлені правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в процесі адміністрування податків і зборів. З цією метою нормативно обмежено перелік підстав для призначення та проведення перевірок платників податків контролюючими органами, а також визначено умови проведення відповідних перевірок та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до їх проведення. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Такий висновок зроблено Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 27.10.2020 по справі № 120/1431/20-а.

У постанові від 17.12.2020 в справі № 520/12028/18 колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що відповідно до пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися за наявності хоча б однієї з підстав визначених пунктом 80.2 статті 80 ПК України, зокрема згідно з пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Законодавством закріплена обов`язковість наявності у податкового органу та/або отримання ним в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків (особою) вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального у разі проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Тобто, для прийняття рішення контролюючого органу щодо проведення фактичної перевірки на підставі підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України законодавцем чітко передбачено підставу для проведення податкового контролю.

За наведених обставин та установлених фактів, суд погоджується з доводами позивача, що фактична перевірка ПП "ВМ-Нафта" не може вважатися правомірною, оскільки зі змісту наказу неможливо встановити, яку саме інформацію про порушення платником податку тих вимог законодавства, що підпадають під предмет фактичної перевірки, отримало або мало у своєму розпорядженні ГУ ДПС у Вінницькій області, що стала у подальшому підставою для прийняття вказаного наказу.

Щодо доводів відповідача, що в результаті проведеного доперевірочного аналізу відповідно до баз даних Реєстру платників акцизного податку з реалізації пального та спирту етилового, Єдиного реєстру акцизних накладних, Єдиного реєстру податкових накладних, реєстру електронної звітності та АІС Податковий блок/Аналітична система/"Чеки РРО", встановлено порушення позивачем вимог Податкового кодексу України, судом відхиляються з огляду на те, що в наказі на проведення фактичної перевірки таких порушень не зазначено.

До такого висновку суд приходить з урахуванням положень ст. 77 КАС України, відповідно до якої суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 74 КАС України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Окрім того, судом установлено порушення процедури проведеної перевірки, так як видно із акта фактичної перевірки від 09.07.2020 перевірка була проведена у присутності оператора АЗС ОСОБА_1 , який відмовився від підписання акта та отримання його примірника.

Вказаній особі наручно вручено направлення на перевірку від 08.07.2020 №№1430, 1431, про що свідчить його власноручний підпис на таких направленнях.

Відповідно до матеріалів справи, ОСОБА_1 є оператором АЗС, докази на підтвердження здійснення вказаною особою розрахунково-касових операцій в матеріалах справи відсутні, а тому оператор АЗС не є уповноваженою посадовою (службовою) особою підприємства.

Відтак, фактична перевірка була проведена за відсутності уповноваженої посадової (службової) особи платника податків, а також без пред`явлення їй направлення на перевірку та ознайомлення такої з наказом, що суперечить статті 81 ПК України.

На ряду з цим, дослідивши матеріали акта фактичної перевірки суд встановив, що у розділі "перевіркою встановлено", зазначено: "Згідно даних АІС Податковий блок/Аналітична система/"Чеки РРО та книги обліку РРО, акцизний склад (Вінницька область, Немирівський район, м. Немирів, вул. Соборна, 202А, АЗС) у період з 01.04.2020 по 20.06.2020 працював 81 день. Витяг АІС Податковий блок у додатку до акта".

До вказаного акта, що заповнений кульковою ручкою власноручно посадовими особами податкового органу, що відповідає меті фактичної перевірки, яка здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника, додано сформований за допомогою комп`ютерної програми додаток №2 - витяг АІС "Податковий блок".

Так, у вказаному додатку, ще до перевірки позивача було встановлено порушення, тобто, йдучи на перевірку із сформованим висновком про виявлені правопорушення податковий орган був націлений на складення акта, виключного з передчасних мотивів, а не задля фактичної перевірки та встановлення порушень.

Використання інформації з АІС "Податковий блок" в ході даної фактичної перевірки, розцінюється судом як формальний підхід до встановлення фактичних порушень стосовно діяльності позивача. При цьому, суд зазначає, що витяги з АІС "Податковий блок" взагалі не були предметом перевірки, оскільки на місці фактичного контролю, вони не створювались та не формувались.

Отже, за умови того, що перевірка проведена не у спосіб, що установлений Податковим кодексом України, враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.02.2020 в справі № 826/17123/18, суд вважає, що прийняте за її наслідками податкове повідомлення-рішення від 03.08.2020 №0002303204 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зауважує, що у пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Підсумовуючи вищенаведені обставини та факти, оцінивши докази у їх сукупності, враховуючи, що за результатами розгляду справи суд прийшов до висновку, що допущені контролюючим органом порушення вимог закону про призначення та проведення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої, відтак позов є обґрунтованим, а відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення з відповідача судових витрат, то відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, сплачений позивачем при зверненні до суду судовий збір в розмірі 2270,00 грн грн, належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву приватного підприємства "ВМ-Нафта" - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.08.2020 №0002303204.

Стягнути на користь приватного підприємства "ВМ-Нафта" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Вінницькій області сплачений при звернені до суду судовий збір у розмірі 2270,00 грн (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Реквізити: Приватне підприємство "ВМ-Нафта" (код ЄДРПОУ - 35297736, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 103А, м. Вінниця, 21100); Головне управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ - 43142454, вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036).

Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна