Рішення

від 25.05.2021 по справі 200/3071/21-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2021 р. Справа№200/3071/21-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Волгіної Н.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому порядку) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації про визнання дій протиправними та стягнення коштів -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у відповідності до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ;

- стягнути з відповідача на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги у розмірі 6 800,00 грн.

Позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач є учасником бойових дій та має право на пільги, що встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, до яких відноситься виплата разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 5 мінімальних пенсій за віком, але всупереч висновків, викладених у Рішенні Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року № 3-р/2020, відповідач протиправно виплатив таку допомогу у неповному розмірі - у розмірі 1 390,00 грн.

5 березня 2021 року позивач звертався із заявою до відповідача про перерахунок допомоги до 5 травня та виплату недоплаченої частини цієї допомоги.

Відповідач 9 березня 2021 року надав відповідь, що позивачу виплачено щорічну грошову допомогу до 5 травня у визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 розмірі, тому підстави для відповідного перерахунку відсутні.

Позивач вважає таку відмову протиправною та такою, що порушує його конституційні права (а.с. 1-8).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 29 березня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с. 15-16).

18 травня 2021 року на електронну адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву позивача, в якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що у 2020 році розміри разової грошової допомоги до 5 травня визначено постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» від 19 лютого 2020 року № 112.

Позивачеві виплачено разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику бойових дій відповідно до вищезазначеної постанови у розмірі 1 390,00 грн, отже відповідач діяв у межах чинного законодавства.

Також у відзиві вказано, що посилання позивача на рішення Конституційного суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 у справі № 1-247/2018/2018(3393/18) є безпідставними і виплата разової грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових дій передбачено у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України (а.с. 22-25).

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 , є громадянином України та учасником бойових дій та має право на пільги, встановлені для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 27 грудня 2017 року (а.с. 8-10).

Відповідач, Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації код ЄДРПОУ: 25928803; місце знаходження: 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Банківська, буд. 70, є органом державної влади та належним відповідачем у справі, перебуває у стані припинення (а.с. 26).

Як встановлено судом на підставі матеріалів справи, в тому числі письмових пояснень відповідача, позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги як учасник бойових дій (а.с. 12, 22-25).

У квітні 2020 року відповідачем на банківський рахунок позивача через АТ Ощадбанк відповідно до списків Головного управління пенсійного фонду України в Донецькій області від 20 березня 2020 року була виплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України № 112 від 19 лютого 2020 року, - 1 390,00 грн (а.с. 12, 22-25).

5 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо перерахунку та виплати йому недоплаченої частини грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, у відповідь на яку отримав відповідь від 9 березня 2021 року (вих. № Д-0002-5.1-6/2), якою управління повідомило, що постанова Кабінету Міністрів України від 19 лютого 2020 року № 112 є чинною, а тому розмір нарахованої на її підставі допомоги до 5 травня є правильним, а підстави для здійснення позивачу доплати - відсутні (а.с. 11-12).

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати йому у повному обсязі щорічної разової грошової допомоги до 5 травня у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та аргументам учасників справи, суд виходить з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Пільги учасникам бойових дій встановлені статтею 12 вказаного Закону.

Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (в редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-XIV) щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком.

Пунктом 20 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» згадану вище норму права викладено в такій редакції: «Щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України» .

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 визнано неконституційними, зокрема, положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та п. 3 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» .

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Отже, на момент нарахування і виплати у квітні 2020 року позивачу одноразової грошової допомоги діяла ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у редакції Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року, яка передбачала розмір щорічної грошової допомоги до 5 травня учасникам бойових п`ять мінімальних пенсій за віком.

Поряд із цим, законодавцем правовідносини щодо нарахування, виплати та розмірів одноразової грошової допомоги до 5 травня були з 1 січня 2015 року також врегульовані пунктом 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, відповідно до якого норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Тобто, Кабінету Міністрів України були делеговані повноваження встановлювати розмір разової грошової допомоги до 5 травня.

На реалізацію приписів цієї норми закону Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 19 лютого 2020 року № 112 «Деякі питання виплати у 2020 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» , пунктом першим якої передбачено, що районні органи соціального захисту населення, центри по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат перераховують кошти через відділення зв`язку або установи банків на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання чи одержання грошового утримання) у таких розмірах, зокрема: учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув`язнення не виповнилося 18 років) в`язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусового тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків, - 1 390 гривень.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року у справі 1-247/2018(3393/18) визнано таким, що не відповідає Конституції України, окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Конституційний Суд України зазначив, що встановлення пунктом 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Кодексу іншого, ніж у статтях 12, 13, 14, 15 та 16 Закону № 3551-ХІІ, законодавчого регулювання відносин у сфері надання пільг ветеранам війни спричиняє юридичну невизначеність при застосуванні зазначених норм Кодексу та Закону № 3551, що суперечить принципу верховенства права, установленому статтею 8 Конституції України.

Частиною 2 ст. 152 Конституції України встановлено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у 2020 році позивач набув право на грошову допомогу до 5 травня в редакції Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 25 грудня 1998 року № 367-ХІV, яка передбачала розмір цієї допомоги - п`ять мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 9 липня 2003 року (далі - Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» , Закон № 1058-IV) мінімальна пенсія - державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 28 вказаного Закону мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Вихідним критерієм обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня є мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Таким законом є закон України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Згідно із ч. 4 ст. 28 Закону № 1058-ІV мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений частинами першою - третьою цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Закон № 1058-ІV є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком.

Разом з тим держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. У протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності правового регулювання покладаються на державу.

Таким чином, при врегулюванні спірних правовідносин щодо обрахунку щорічної разової грошової допомоги до 5 травня застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 Закону № 1058-ІV.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 13 січня 2021 року (справа № 440/2722/20) .

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» № 294-IX від 14 листопада 2019 року установлено у 2020 році прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність: з 1 січня 2020 року - 1 638,00 грн.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році становить 8 190,00 грн (1 638,00 грн х 5).

На підставі викладеного вище суд дійшов висновку про те, що відповідачем протиправно відмовлено позивачу у виплаті щорічної разової грошової допомоги в розмірі, передбаченому ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Як встановлено судом сума недоплаченої позивачу допомоги до 5 травня 2020 року становить 6 800,00 грн.

Отже, позовні вимоги позивача про визнання протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати не в повному обсязі позивачу щорічної разової грошової допомоги до 5 травня як учаснику бойових дій у відповідності до ч.5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі п`яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги у розмірі 6 800,00 грн, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, в тому числі, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (п. 3 ч. 1), а також шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6 ч. 1).

Згідно ч. 2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними (п. 3); прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю (п. 6).

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникла б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Беручи до уваги приписи ст.ст. 5, 245 КАС України, враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові цього суду від 16 вересня 2015 року по справі № 21-1465а15, позовні вимоги позивача і в цій частині підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» позивач є звільнений від сплати судового збору.

Згідно ч. 2 ст. 139 КАС України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Оскільки відповідно до положень Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, тому в силу вимог ст. 139 КАС України питання щодо розподілу судових витрат судом не вирішується.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 12, 72-77, 94, 139, 192-193, 242-246, 257-258, 262-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 25928803; місцезнаходження: 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Банківська, буд. 70) про визнання дій протиправними та стягнення коштів - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати не в повному обсязі ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій, виходячи з розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» .

Стягнути з Управління соціального захисту населення Слов`янської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ: 25928803; місцезнаходження: 84100, Донецька обл., м. Слов`янськ, вул. Банківська, буд. 70) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) частину разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік, розрахованої виходячи із розміру п`яти мінімальних пенсій за віком, передбаченого ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» , з урахуванням раніше виплачених сум, - в розмірі 6 800 (шість тисяч вісімсот) грн 00 коп.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.П. Волгіна