Ухвала

від 02.06.2021 по справі 757/22815/21-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ AПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 червня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_5 ,

представника володільця майна ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м.Києві, матеріали за апеляційною скаргою представника ОСОБА_7 , в інтересах Приватного технічного підприємства «ГЕФЕСТ», на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року,

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , подане у рамках кримінального провадження №12021000000000112, та накладено арешт на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Карантинна, 22, кадастровий номер 5110137500:21:017:0004, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, та на підставі договору оренди № 474 від 15.03.2019 перебуває у користуванні ПТП «ГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 25037625), із забороною будь-яким особам (в т.ч. юридичним особам) використовувати, розпоряджатися, проводити будь-які земельні, будівельні, проектні, підготовчі та інші роботи на зазначеній земельній ділянці.

Згідно ухвали, слідчий суддя прийшов до висновку, що прокурором у клопотанні доведено, що майно відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, є предметом кримінального правопорушення, могло зберегти на собі сліди злочину та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому наклав арешт на земельну ділянку, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представник ОСОБА_7 , в інтересах Приватного технічного підприємства «ГЕФЕСТ», подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на земельну ділянку.

Крім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали. Зазначає, що рішення було ухвалено без виклику представника Приватного технічного підприємства «ГЕФЕСТ», як користувача земельною ділянкою, судова повістка про виклик у засідання була отримана ПТП «ГЕФЕСТ» лише 06.05.2021 року, а копія ухвали слідчого судді 14 травня 2021 року, що підтверджується копією листа Управління стратегічних розслідувань в Одеській області, який додається до матеріалів апеляційної скарги.

Представник зазначає, що слідчим суддею було порушено принципи співрозмірності та розумності накладення арешту, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження може призвести до виникнення загрозливих ситуацій, пов`язаних із технологічними процесами будівельних робіт. Крім цього, суд першої інстанції не обґрунтував необхідність застосування заборони проведення будівельних та інших робіт, а КПК України взагалі не містить такого виду обмеження права користування ділянкою.

Автор апеляції вказує, що посилання на постанову слідчого про визнання земельної ділянки речовим доказом у кримінальному провадженні не може бути прийнято до уваги, оскільки вона прийнята з грубим порушенням вимог ст. 98 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити у повному обсязі, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити ухвалу слідчого судді без змін, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З апеляційної скарги, доданих до неї документів та матеріалів судового провадження вбачається, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без повідомлення власника чи володільця майна та його представника. Повістка про виклик до суду ПТП «Гефест», яка міститься у матеріалах судової справи (а.с. 62, 74-76), була направлена поштовим зв`язком 28 квітня 2021 року з викликом на засідання 29 квітня 2021 року, що унеможливлює належне, у відповідності до положень ст. 136 КПК України, повідомлення представника юридичної особи про дату та час розгляду клопотання. Копія ухвали слідчого судді була отримана ПТП «Гефест» 14 травня 2021 року, що підтверджується копією листа Управління стратегічних розслідувань в Одеській області, який додається до матеріалів апеляційної скарги (а.с. 77). За таких обставин колегія суддів вважає, щопредставником володільця майна не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.

Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12021000000000112 від 02.02.2021 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КПК України, за фактом неправомірних дій посадових осіб виконавчих органів Одеської міської ради та державних органів під час видачі дозвільних документів на забудову земельних ділянок в межах міста Одеса.

28 квітня 2021 року прокурор відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Карантинна, 22, кадастровий номер 5110137500:21:017:0004, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, та на підставі договору оренди № 474 від 15.03.2019 перебуває у користуванні ПТП «ГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 25037625), із забороною будь-яким особам (в т.ч. юридичним особам) використовувати, розпоряджатися, проводити будь-які земельні, будівельні, проектні, підготовчі та інші роботи на зазначеній земельній ділянці.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року зазначене клопотання прокурора задоволено.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядкустатей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК Україниарештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів. При цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12021000000000112, про накладення арешту на вищезазначену земельну ділянку, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, дослідив матеріали, додані до клопотання, та прийшов до висновку, що з метою збереження речових доказів у даному кримінальному провадженні необхідно накласти арешт на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Карантинна, 22, кадастровий номер 5110137500:21:017:0004, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, та на підставі договору оренди № 474 від 15.03.2019 перебуває у користуванні ПТП «ГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 25037625), із забороною будь-яким особам (в т.ч. юридичним особам) використовувати, розпоряджатися, проводити будь-які земельні, будівельні, проектні, підготовчі та інші роботи на зазначеній земельній ділянці.

Отже, під час розгляду клопотання щодо накладення арешту на майно, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

З таким рішенням слідчого судді погодитися неможливо, з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення,слідчий суддя, згідно ст. ст.94,132КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У відповідності до усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, у даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:

1) збереження речових доказів;

2) спеціальної конфіскації;

3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;

4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно з ч. 3ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст.98 КПК України.

Органом досудового розслідування у клопотанні про накладення арешту на майно зазначено, що метою застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є збереження речових доказів. Крім того, як встановила колегія суддів, вищезазначена земельна ділянка у даному кримінальному провадженні визнана речовим доказом відповідно до постанови старшого слідчого в ОВС ГСУ НП України ОСОБА_8 від 26.04.2021 року (а.с. 57-60).

Особливістю об`єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 364 КК України, є наявність трьох спеціальних складових в їх сукупності:

1) використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби;

2) вчинення такого діяння з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи;

3) заподіяння такими діями істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб.

Кваліфікуючою ознакою ч. 2 ст. 364 КК України є спричинення тяжких наслідків.

Однак, як у витязі з ЄРДР, так і у клопотанні прокурора про арешт майна відсутній виклад фактичних обставин, які б свідчили про можливу наявність в діях службових осіб наведених обов`язкових ознак злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, а про спричинення тяжких наслідків не йдеться взагалі.

Таким чином, прокурором у клопотанні не доведено обставин, передбачених п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, тобто існування обґрунтованої підозри щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

З клопотання сторони обвинувачення взагалі не вбачається, для доказу якого факту чи обставин, пов`язаних з розслідуванням кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, прокурор просить накласти арешт на вказану у клопотанні земельну ділянку, яка перебуває у законному володінні ПТП «ГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 25037625).

Отже, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що земельна ділянка за адресою: м. Одеса, вул. Карантинна, 22, кадастровий номер 5110137500:21:017:0004, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, та на підставі договору оренди № 474 від 15.03.2019 перебуває у користуванні ПТП «ГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 25037625), відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України, з огляду на предмет доказування у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 364 КК України.

Враховуючи викладене, а також обґрунтування, наведе у мотивувальній частині клопотанняпрокурора, колегія суддів вважає, що, у розумінні вимог ст. 132 КПК України, прокурор не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які він послався у клопотанні про арешт майна, а слідчий суддя, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття обґрунтованого рішення.

У свою чергу, колегія суддів апеляційного суду наявності таких доказів не вбачає.

На підставі зазначених обставин, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду клопотання, апеляційна скарга представника ОСОБА_7 , в інтересах Приватного технічного підприємства «ГЕФЕСТ», підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді - скасуванню,з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотанняпрокурораяк такого, що внесено до суду з порушенням вимог КПК України та за недоведеності наявності правових підстав для накладення арешту на майно, який, при викладених у клопотанні обставинах, явно порушуватимесправедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданнями цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст.132, 170-173,309,405,407,422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_7 , в інтересах Приватного технічного підприємства «ГЕФЕСТ», задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 квітня 2021 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , у рамках кримінального провадження №12021000000000112, та накладено арешт на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Карантинна, 22, кадастровий номер 5110137500:21:017:0004, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, та на підставі договору оренди № 474 від 15.03.2019 перебуває у користуванні ПТП «ГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 25037625), із забороною будь-яким особам (в т.ч. юридичним особам) використовувати, розпоряджатися, проводити будь-які земельні, будівельні, проектні, підготовчі та інші роботи на зазначеній земельній ділянці, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 , у рамках кримінального провадження №12021000000000112, про накладення арешту на земельну ділянку за адресою: м. Одеса, вул. Карантинна, 22, кадастровий номер 5110137500:21:017:0004, яка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Одеси, в особі Одеської міської ради, та на підставі договору оренди № 474 від 15.03.2019 перебуває у користуванні ПТП «ГЕФЕСТ» (код ЄДРПОУ 25037625), із забороною будь-яким особам (в т.ч. юридичним особам) використовувати, розпоряджатися, проводити будь-які земельні, будівельні, проектні, підготовчі та інші роботи на зазначеній земельній ділянці - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з часу проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа №11-сс/824/3330/2021

Єдиний унікальний номер 757/22815/21-к

Категорія: ст.171 КПК України

Слідчий суддя у суді першої інстанції ОСОБА_9

Доповідач у суді апеляційної інстанції ОСОБА_1