Постанова

від 03.06.2021 по справі 600/1570/20-а

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 600/1570/20-а

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лелюк Олександр Петрович

Суддя-доповідач - Моніч Б.С.

03 червня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Моніча Б.С.

суддів: Капустинського М.М. Шидловського В.Б. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Довганюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України до Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, державного реєстратора Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталі Октавіанівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ

У вересні 2020 року Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" звернулося до суду з позовом до Чагорської сільської ради в особі державного реєстратора Казимир Наталі Октавіанівни, в якому просило:

- визнати протиправними і скасувати рішення Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталії Октавіанівни про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 23 липня 2020 року №53268803 та №53263908, якими відмовлено у державній реєстрації іншого речового права - права постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 за суб`єктом: Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України";

- зобов`язати Державного реєстратора прав на нерухоме майно Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Наталю Октавіанівну внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про реєстрацію іншого речового права - право постійного користування земельними ділянками кадастрові номери 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 за суб`єктом: Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України", яке належить підприємству згідно Державного акту на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року.

Позов мотивовано тим, що позивач є постійним користувачем земель на території Цуренської сільської ради загальною площею 1164,78 га і право постійного користування земельними ділянками зареєстровано у 2002 році у відповідності до діючих на той час вимог законодавства. У 2013 році в результаті інвентаризації земель за замовленням відділу Держземагенства у Герцаївському районі Чернівецькою регіональною філією ДП "Центр ДЗК" здійснено формування земельних ділянок з кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 і з того часу їх поділ чи об`єднання не відбувався. Разом з цим за результатами звернення позивача із заявами про реєстрацію права постійного користування земельними ділянками за вказаними вище кадастровими номерами державним реєстратором Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області Казимир Н.О. прийняті рішення про відмову державній реєстрації права постійного користування земельними ділянками на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та пунктів 18, 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1127 від 25 грудня 2015 року. Зазначені рішення, на думку позивача, є протиправними, оскільки в них не зазначено жодних підстав, визначених статтею 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", які є вичерпними для прийняття рішення про відмову і доповненню не підлягають.

Посилаючись на норми законодавства, що встановлюють порядок державної реєстрації похідних прав на землю, позивач звертав увагу на те, що законом не визначено умову здійснення державної реєстрації похідного речового права за умови наявності інформації в Державному земельному кадастрі про зареєстроване таке право на земельну ділянку, коли заявником надається правовстановлюючий документ на землю виданий до 01 січня 2003 року, що свідчить про протиправність оскаржуваних рішень.

Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2020 року залучено до участі у цій справі співвідповідача державного реєстратора Казимир Наталю Октавіанівну та залучено до участі у цій справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року в задоволенні позову відмовлено.

ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Судом встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 03 квітня 2020 року позивач зареєстрований як юридична особа з 10 лютого 2000 року, організаційно-правова форма - державне підприємство, із здійсненням основного виду діяльності за кодом КВЕД 01.11 Вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Органом управління вказаної юридичної особи є Буковинський інститут аграрного виробництва Української академії аграрних наук. Засновник - Національна академія аграрних наук України.

Згідно з наказом Української академії аграрних наук від 29 грудня 2003 року №128 приведено найменування наукових установ, підприємств та організацій, що входять до сфери управління Української академії аграрних наук у відповідність до постанови Президії Української академії аграрних наук від 30 жовтня 2003 року (протокол №19) згідно з додатком. Змінено назву на Державне підприємство дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва УААН.

Відповідно до пунктів 1, 4.2 наказу Національної академії аграрних наук України від 24 листопада 2011 року №322 "Про реорганізацію Буковинського інституту агропромислового виробництва НААН" реорганізовано Буковинський інститут агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України шляхом перетворення його у Буковинську державну сільськогосподарську дослідну станцію, передавши її разом з мережею підприємств у безпосереднє підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України.

По Державному підприємству "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва Національної академії і аграрних наук України" затверджено таке його найменування: Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" (місцезнаходження та юридична адреса: 60521, Чернівецька область, Герцаївський район, село Цурень). Встановлено, що Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" є юридичною особою державної форми власності, здійснює свою діяльність на засадах повного господарського розрахунку, діє на і підставі свого статуту і є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України".

У відповідності до наказу Національної академії аграрних наук України від 16 грудня 2013 року №171 виведено Буковинську державну сільськогосподарську дослідну станцію разом з Державними підприємствами дослідними господарствами "Центральне" та "Чернівецьке" з підпорядкування Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН і передано їх в безпосереднє підпорядкування Національній академії аграрних наук України.

Пунктом 2.3 наказу від 16 грудня 2013 року №171 затверджено такі найменування: Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України.

Згідно з пунктом 3.3 наказу від 16 грудня 2013 року №171 Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Національної академії аграрних наук України" є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України".

Зазначені вище обставини також підтверджуються і наявним у справі статутом Державного підприємства "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" у новій редакції, затвердженої 19 лютого 2020 року (далі - Статут).

Згідно з пунктом 1.1 Статуту Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" ("Підприємство") засноване на основі державної власності, перебуває у віданні Національної академії аграрних наук України як органу управління державним майном.

Відповідно до пункту 1.4 Статуту Підприємство є правонаступником землі, майна, майнових і немайнових прав та зобов`язань Державного підприємства "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України".

Пунктом 4.4. Статуту визначено, що земельні ділянки, які надані в постійне користування Підприємству для розміщення його об`єктів, здійснення науково-дослідної та господарської діяльності, виробництва оригінального, елітного та репродукційного насіння, вирощування садивного матеріалу сільськогосподарських культур, кормів для племінних тварин і пропаганди ведення товарного сільськогосподарського виробництва, визначених Статутом Академії та цим Статутом, є державною власністю.

Відповідно до Державного акта на право постійного користування землею серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, виданого Герцаївською районною державною адміністрацією, дослідному господарству "Чернівецьке" Буковинського Інституту агропромислового виробництва надано у постійне користування 1170,6 га землі в межах згідно з планом землекористування на території Цуренівської сільської ради. Землю надано у постійне користування для виробництва сільськогосподарської продукції та здійснення науково-дослідної діяльності відповідно до розпорядження Герцаївської райдержадміністрації від 22 травня 2002 року №206-Р.

На виконання поданого ОСОБА_1 адвокатського запиту від 20 січня 2020 року, Головне управління Держгеокадастру у Чернівецькій області листом від 24 січня 2020 року №29-24-0.31-320/2-20 надало перелік проінвентаризованих земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, право на які посвідчено державним актом на право постійного користування І-ЧВ №001838, виданого дослідному господарству "Чернівецьке" Буковинського Інституту агропромислового виробництва території Цуренської сільської ради від 26 липня 2002 року, відомості про які внесено до Державного земельного кадастру.

Також повідомлено, що згідно клопотання від 05 березня 2019 року №2 ДПДГ Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України Головним управління прийнятий наказ від 03 квітня 2019 року №24-379/14-19сг "Про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Вказано, що остаточна площа буде встановлена після завершення виготовлення вищезазначеної документації із землеустрою.

01 червня 2020 року ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах позивача на підставі довіреності від 28 лютого 2020 року, зареєстрованої в реєстрі за №4557 приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу Чернівецької області Кривцовою К.Т., подала до державного реєстратора Чагорської сільської ради заяву, в якій просила прийняти рішення про державну реєстрацію права постійного користування за Державним підприємством "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської станції інституту сільського господарства карпатського регіону національної академії аграрних наук України" на земельні ділянки кадастрові номера: 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 та видати витяги про зареєстроване таке право.

В обґрунтування поданої заяви зазначено, що на замовлення державного підприємства проінвентаризовано 21 земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності що розташовані на території Цуренської сільської ради, право на які посвідчено державним актом на право постійного користування І-ЧВ №001838 за ДГ "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва. У переліку проінвентаризованих земельних ділянок є земельні ділянки кадастрові номери 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, які згідно витягів з Державного земельного кадастру зареєстровані за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

В матеріалах справи також наявні заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень установленої законом форми від 02 червня 2020 року та картки прийому заяв №211108966 та №211112934.

До вказаних заяв були додані такі документи: державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №001838; витяги з Державного земельного кадастру про земельні ділянки НВ-7305186482020; Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна; наказ Національної академії аграрних наук України від 24 листопада 2011 року №322 "Про реорганізацію Буковинського інституту агропромислового виробництва НААН"; наказ Національної академії аграрних наук України від 16 грудня 2013 року №171 "Про перепідпорядкування Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції та її мережі"; адвокатський запит до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 20 січня 2020 року; відповідь на запит, оформлена листом Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24 січня 2020 року №29-24-0.31-320/2-20, та додана до нього інформація; статут позивача; квитанції про сплату адміністративного збору; довіреність від 28 лютого 2020 року.

10 червня 2020 року державним реєстратором прийняті рішення про зупинення розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з направленням запитів до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та відділу у Герцаївському району Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

Відповідно до змісту листів Відділу у Герцаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17 липня 2020 року №0-24-0.180-38/102-20 та №18-24-0.23-2639/2-20 згідно з даними Державного земельного кадастру земельні ділянки за кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 державної форми власності. Постійне користування відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у Дослідного господарства "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва до Державного земельного кадастру не внесено.

23 липня 2020 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Казимир Н.О. (Чагорська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області) прийняті рішення про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень №53268803 та №53263908 на підставі статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", пунктів 18 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127.

Згідно змісту вказаних рішень, державним реєстратором зазначено, що подана ОСОБА_1 заява про проведення державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 та додані до неї документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують. Посилаючись на положення пункту 4 частини першої статті 3, пункту 4 частини третьої статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 79-1 Земельного кодексу України, державним реєстратором зроблено висновки про те, що земельні ділянки, право постійного користування на які посвідчено Державним актом серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року припинили своє існування як об`єкти цивільних прав. На земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 документів, що посвідчують право постійного користування на державну реєстрацію не подано. При використанні відомостей з Державного земельного кадастру в порядку взаємодії виявлено відсутність інформації щодо зареєстрованого права постійного користування на вказані земельні ділянки в Державному земельному кадастрі. Крім того, направлено запити до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та відділу у Герцаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області. 23 липня 2020 року на запит державного реєстратора отримано відповіді, в яких зазначено, що право постійного користування на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у ДП "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" до Державного земельного кадастру не внесено.

Не погоджуючись з такими рішеннями державного реєстратора, Державне підприємство "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону Національної академії аграрних наук України" звернулось до адміністративного суду з цим позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Суд першої інстанції дійшов до висновку, що приймаючи оскаржувані рішення, державний реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому відсутні правові підстави для задоволення заявлених позовних вимог .

Такий висновок мотивовано тим, що неподання заявником державному реєстратору документів, які посвідчують право постійного користування саме на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 й 7320786200:01:002:0136, та відсутність в Державному земельному кадастрі як інформації про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, так і інформації про постійне користування Дослідним господарством "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, свідчить про відсутність у державного реєстратора правових підстав для задоволення поданих позивачем заяв та реєстрації за ним права постійного користування указаними земельними ділянками.

V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції не надав оцінки рішенням державного реєстратора Казимир Н.О. про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень, не встановив чи законними є підстави його прийняття та чи відповідають вони нормам ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відмови державного реєстратора Казимир Н.О. у державній реєстрації права постійного користування землею з підстав відсутності внесення відомостей про таке право за позивачем у Державному земельному кадастрі є протиправними, оскільки ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не визначено умову здійснення державної реєстрації похідного права за умови наявності інформації в Державному земельному кадастрі про зареєстроване таке право на земельну ділянку, коли заявником надається правоустановчий документ на землю виданий до 01 січня 2003 року. Вказує, що державним реєстратором казимир Н.О. не вчинено дій, передбачених п. 12 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень та не встановлено дійсних прав користувача землі. Також судом не взято до уваги, і проігноровано факт наявності державного акту про право постійного користування позивача, інформації ГУ Держгеокадастру у Чернівецькій області щодо узагальнення даних, отриманих в результаті проведення у 2013 році інвентаризації земель. Зазначає, що положеннями Земельного кодексу України не передбачено припинення права постійного користування землею внаслідок інвентаризації земель.

У поданих до суду письмових поясненнях на апеляційну скаргу, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, зазначила про протиправність оскаржуваних рішень та просила суд позов задовольнити.

Чагорською сільською радою Глибоцького району Чернівецької області подано відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та мотивованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Зазначає, що оскаржувані позивачем рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень прийнято державним реєстратором у повній відповідності до вимог законодавства з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а саме, ЗУ "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 25.12.2015 №1127. Так, державним реєстратором в оскаржуваному рішенні повно, всебічно обґрунтовано, з посиланням на норми чинного законодавства роз`яснені підстави відмови та визначені обставини, що перешкоджають реєстраційній дії в Державному реєстрі прав, а відтак, підстави для задоволення позову відсутні.

VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Як передбачено ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав).

За приписами п.1 ч.1 ст.3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" загальними засадами державної реєстрації прав є гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

За вимогами частини третьої статті 10 Закону №1952-IV державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення, під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Отже вказаною статтею визначено, зокрема, обов`язок державного реєстратора використати під час проведення реєстраційних дій відомості Державного земельного кадастру.

Частиною 1 статті 18 Закону №1952-IV визначено, що державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) прийняття/отримання документів для державної реєстрації прав, формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) виготовлення електронних копій документів, поданих для державної реєстрації прав, шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та їх розміщення у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв, зареєстрованих у базі даних заяв; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав (у разі відсутності підстав для зупинення розгляду заяви, зупинення державної реєстрації прав, відмови у проведенні державної реєстрації прав); 6) відкриття розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідних відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування витягу з Державного реєстру прав про проведену державну реєстрацію прав для подальшого використання заявником; 8) видача/отримання документів за результатом розгляду заяви.

Згідно частини четвертої статті 18 Закону №1952-IV державна реєстрація прав на земельну ділянку проводиться виключно за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку. Для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на земельні ділянки, що здійснюється з відкриттям розділу в Державному реєстрі прав, державний реєстратор обов`язково використовує відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованих речових прав щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону №1952-IV підставами для відмови в державній реєстрації прав є: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) документи подано до неналежного суб`єкта державної реєстрації прав, нотаріуса; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав; 12) заявник звернувся із заявою про державну реєстрацію права власності щодо майна, що відповідно до поданих для такої реєстрації документів відчужено особою, яка на момент проведення такої реєстрації внесена до Єдиного реєстру боржників, у тому числі за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці.

За наявності підстав для відмови в державній реєстрації прав державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав.

Рішення про відмову в державній реєстрації прав повинно містити вичерпний перелік обставин, що стали підставою для його прийняття.

Згідно частини першої статті 27 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією, чи його дубліката; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 13-1) договору, яким встановлюється довірча власність на нерухоме майно, та акта приймання-передачі нерухомого майна, яке є об`єктом довірчої власності; 13-2) актів приймання-передачі нерухомого майна неплатоспроможного банку перехідному банку, що створюється відповідно до статті 42 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб"; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Особливості державної реєстрації речових прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року, встановлено статтею 29 Закону №1952-IV.

Відповідно до частини першої статті 29 Закону №1952-IV державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови наявності відповідних відомостей в Державному земельному кадастрі.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого в результаті переходу права власності та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту переходу прав від особи, відомості про яку містяться в Державному земельному кадастрі, до особи, яка заявляє свої права.

Державна реєстрація права власності на земельну ділянку, набутого за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування та не оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться за умови встановлення факту відсутності відомостей про речові права інших осіб на таку земельну ділянку в Державному земельному кадастрі.

Відповідно до частини другої статті 29 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, похідних від права власності, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться з одночасною державною реєстрацією права власності на таку земельну ділянку, крім випадків, якщо право власності на таку земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав.

Згідно частини третьої статті 29 Закону №1952-IV державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право, за умови наявності інформації про зареєстровану земельну ділянку в Державному земельному кадастрі, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель, документів, що відповідно до законодавства, яке діяло до 1 січня 2013 року, посвідчували право власності або право користування землею (земельними ділянками), а також книг записів (реєстрації) таких документів.

Згідно з пунктом 81-1 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 визначено, що державна реєстрація прав на земельні ділянки, речові права на які набуто до 1 січня 2013 року проводиться у порядку, передбаченому ст. 29 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, оскаржувані рішення про відмову в державній реєстрації державним реєстратором прийняті у ув`язку з тим, що подані заявником документи для державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, тобто подані документи не дають змоги встановити набуття речових прав на нерухоме майно (пункт 4 частини першої статі статті 24 Закону №1952-IV).

До заяв про державну реєстрацію права користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 заявником не було додано документів, що посвідчують право постійного користування позивачем земельними ділянками саме із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136.

У зв`язку з тим, що позивачем при зверненні до державного реєстратора не було подано документів, що посвідчують право постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, відповідачем було направлено запити до Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та відділу Герцаїіському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області.

У відповідь надійшли листи Відділу у Герцаївському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області та Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 17 липня 2020 року №0-24-0.180-38/102-20 та №18-24-0.23-2639/2-20, в яких зазначено, що право постійного користування на земельні ділянки за кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 і 7320786200:01:002:0136 відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у Дослідного господарства "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва до Державного земельного кадастру не внесено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо безпідставності посилань позивача на положення статті 27 Закону №1952-IV, згідно яких державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі державного акта на право постійного користування землею, виданого до 1 січня 2013 року, та, відповідно, на Державний акт на право постійного користування землею І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, оскільки вказаним документом підтверджується право позивача на постійне користування землею площею 1170,6 га на території Цуренівської сільської ради Герціївського району Чернівецької області. Водночас на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, які були сформовані в результаті проведення у 2013 році інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Цуренської сільської ради Гераціївського району Чернівецької області, документів, які посвідчують право постійного користування саме на ці земельні ділянки, державному реєстратору подано не було.

Суд першої інстанції також обґрунтовано відхилив посилання позивача на лист Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області від 24 січня 2020 року №29-24-0.31-320/2-20 та додану до нього інформацію щодо узагальнених даних, отриманих в результаті проведення у 2013 році інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності на території Цуренської сільської ради Герцаївського району, бо зазначені не є підставами для державної реєстрації права постійного користування земельними ділянками згідно приписів статті 27 Закону №1952-IV та не є документами, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Як вже зазначалося, лише за наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про зареєстровану земельну ділянку державний реєстратор вправі проводити державну реєстрацію прав на таку земельну ділянку. При цьому для проведення державної реєстрації, зокрема, права користування земельною ділянкою, державний реєстратор зобов`язаний використати відомості з Державного земельного кадастру про наявність/відсутність зареєстрованого такого права користування щодо відповідної земельної ділянки до 1 січня 2013 року.

Матеріалами справи підтверджується, що при розгляді поданих позивачем заяв державним реєстратором з`ясована відсутність у Державному земельному кадастрі інформації щодо зареєстрованого за позивачем права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, а також те, що постійне користування відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року у Дослідного господарства "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва до Державного земельного кадастру не внесено. А отже державний реєстратор Казимир Н.О. не могла визначити наявність у позивача права користування на зазначені земельні ділянки.

Судом також встановлено, що у Державному земельному кадастрі наявна інформація про зареєстроване за державою в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернівецькій області право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136. Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області не надано обґрунтованих доводів щодо підстав та причин нереєстрації за позивачем у Державному земельному кадастрі права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 при одночасній державній реєстрації права власності на ці земельні ділянки за Головним управлінням Держгеокадастру у Чернівецькій області.

При цьому позивачем не оскаржувались дії (бездіяльність) відповідного суб`єкта владних повноважень щодо нереєстрації за ним у Державному земельному кадастрі права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136 при одночасній державній реєстрації права власності на ці земельні ділянки.

Як зазначалося раніше, державна реєстрація речових прав на земельну ділянку, набутих та оформлених в установленому порядку до 1 січня 2013 року, проводиться без подання заявником документа, на підставі якого набуто речове право за умови наявності в Державному земельному кадастрі інформації про зареєстровану земельну ділянку, у тому числі перенесеної із Державного реєстру земель.

Проте у даному випадку в Державному земельному кадастрі відсутня як інформація про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, набутого, як стверджує позивач, та оформленого в установленому порядку до 1 січня 2013 року, так і інформація про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельними ділянками площею 1170,6 га на території Цуренівської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області згідно Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що посилання позивача в обґрунтування заявлених вимог на достатність подання ним лише Державного акту на право постійного користування землею І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року - помилкові.

З огляду на викладене, враховуючи неподання заявником державному реєстратору документів, які посвідчують право постійного користування саме на земельні ділянки із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 й 7320786200:01:002:0136, та відсутність в Державному земельному кадастрі як інформації про реєстрацію за позивачем права постійного користування земельними ділянками із кадастровими номерами 7320786200:01:002:0135 та 7320786200:01:002:0136, так і інформації про постійне користування Дослідним господарством "Чернівецьке" Буковинського інституту агропромислового виробництва відповідно до Державного акту серії І-ЧВ №001838 від 26 липня 2002 року, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність у державного реєстратора правових підстав для задоволення поданих позивачем заяв та реєстрації за ним права постійного користування указаними земельними ділянками.

Таким чином, приймаючи оскаржувані позивачем рішення, державний реєстратор діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому вони є законними та обґрунтованими.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення суду першої інстанції у цій справі є законним та обґрунтованим і не підлягає скасуванню, оскільки суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, з дослідженням усіх основних питань, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону і підстав для його скасування не вбачається.

VII. ВИСНОВКИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Відповідно до вимог ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Державного підприємства "Дослідне господарство "Чернівецьке" Буковинської державної сільськогосподарської дослідної станції Інституту сільського господарства Карпатського регіону НААН України залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 червня 2021 року.

Головуючий Моніч Б.С. Судді Капустинський М.М. Шидловський В.Б.