УХВАЛА
31 травня 2021 року
м. Київ
справа № 380/739/20
адміністративне провадження № К/9901/17171/21
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Васильєвої І.А., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №380/739/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Львівська теплоенергетична компанія до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,
УСТАНОВИВ:
11.05.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №380/739/20 (згідно з трек-номером поштового відправлення скаргу надіслано 06.05.2021).
При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.
Касаційна скарга подана вчетверте, раніше подані касаційні скарги повернуто ухвалами Верховного Суду від 13.01.2021, від 24.02.2021, від 14.04.2021. Скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, мотивоване тим, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції.
Скаржником вказано підставами касаційного оскарження пункти 1 та 4 частини 4 статті 328 КАС України, зазначено, що судові рішення у справі прийняті без врахування фактичних обставин справи, які входять до предмета доказування та з порушенням статті 90 КАС України в частині оцінки доказів. На думку скаржника, судом апеляційної інстанції застосовано статті 1, 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні , статті 139, 198 Податкового кодексу України без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 27.02.2020 у справі №820/10338/14, від 15.09.2020 у справі №826/15021/17.
Верховний Суд зазначає, що обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновку судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) обґрунтування, в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
При цьому недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга) мають бути подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, подібність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи. При цьому, обставини, які формують зміст таких правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, самі по собі не формують подібності правовідносин, важливими факторами є також доводи і аргументи сторін, які складають межі судового розгляду справи.
Верховний Суд зазначає, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.
Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій врахували правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 06.02.2018 у справі №816/166/15-а, від 12.06.2018 у справі №802/1155/17-а, від 11.06.2018 у справі №826/4565/14, від 18.05.2018 у справі №П/811/1508/16, від 03.04.2018 у справі №2а-7462/10/2170, від 07.03.2018 у справі №804/3420/16, від 23.10.2018 у справі №815/2946/13-а , від 17.04.2018 у справі №820/475/17, від 18.07.2019 року у справі № 815/565/15. Скаржником не обґрунтовано, у чому полягає помилковість врахування судами попередніх інстанцій правових позицій Верховного Суду.
Наведені скаржником постанови Верховного Суду ухвалені за інших фактичних обставин справ, установлених судами, доводи касаційної скарги щодо неврахування судами зазначеної практики Верховного Суду зводяться до незгоди із наданою судом правовою оцінкою наявних у матеріалах цієї справи доказів у сукупності зі встановленими у справі обставинами, необхідності здійснення переоцінки доказів, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції та не є належним обґрунтуванням наведеної скаржником підстави касаційного оскарження судового рішення - пункту 1 частини 4 статті 328 КАС України.
Щодо посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, Верховний Суд зазначає, що у разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Порушенню норм процесуального права кореспондує передбачена пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України підстава для касаційного оскарження судових рішень, при викладенні якої має бути зазначено відповідний пункт частини 2 та/або 3 статті 353 КАС України, який на переконання скаржника, було порушено судами, а також аргументовані доводи, які б давали підстави для скасування судових рішень і направлення справи на новий розгляд до суду відповідної інстанції.
Суд звертає увагу скаржника на те, що пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України є відсильною нормою, обґрунтування необхідності касаційного оскарження таким пунктом можливе лише у взаємозв`язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 КАС України
Однак, скаржник, вказуючи про ненадання належної оцінки доказам, у касаційній скарзі не зазначив відповідного пункту та частини статті 353 КАС України.
Верховний Суд зауважує, що пунктом 1 частини 2 статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 цього Кодексу.
Тобто, при посиланні на пункт 1 частини 2 статті 353 КАС України скаржником мають бути обґрунтовані заявлені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 2, 3 частини 4 статті 328 КАС України, а наслідком касаційного розгляду має бути направлення справи на новий судовий розгляд.
Разом з тим, скаржником не обґрунтовано заявлену підставу касаційного оскарження, в прохальній частині касаційної скарги зазначено про скасування судових рішень у справі та прийняття нового, яким слід відмовити у задоволенні позову.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
З урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Отже, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не викладені передбачені частиною 4 статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
Пунктом 4 частини 5 статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Відповідно до вищенаведеного, керуючись статтями 328, 332, 355, 359 КАС України,
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22.07.2020 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі №380/739/20 повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена.
СуддяІ.А. Васильєва
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 31.05.2021 |
Оприлюднено | 07.06.2021 |
Номер документу | 97428646 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Васильєва І.А.
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Довгополов Олександр Михайлович
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Довгополов Олександр Михайлович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні