Ухвала

від 03.06.2021 по справі 2-426/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 2-426/11

провадження № 61-8331ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р. А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування довідки-розрахунку заборгованості по аліментам,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування довідки-розрахунку заборгованості по аліментам.

Скарга мотивована тим, що на примусовому виконанні у Святошинському відділі державної виконавчої служби у місті Києві перебуває виконавче провадження № 44189655 з примусового виконання виконавчого листа № 2-426 від 14 жовтня 2011 року, виданого Новоушицьким районним судом Хмельницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , аліментів у розмірі 1/4 частини всіх доходів, починаючи з 15 вересня 2011 року і до її повноліття.

05 жовтня 2020 року старшим державним виконавцем Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ)Вітюком І. Д. здійснено розрахунок заборгованості по сплаті аліментів, виходячи із середньої заробітної плати по місту Києву, і згідно довідки-розрахунку, станом на 05 жовтня 2020 року, заборгованість по аліментам становить 157 152,54 грн.

ОСОБА_1 вказав, що в місті Києві він не проживає, а його зареєстрованим місцем проживання є АДРЕСА_1 . Нарахування заборгованості по сплаті аліментів, враховуючи середню заробітну плату по місту Києву, він вважає неправомірним і таким, що порушує його права, оскільки державний виконавець повинен враховувати середню заробітну плату, визначену для Хмельницької області.

Ухвалою Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2021 року, залишеною без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся доВерховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року , в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

За правилом пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У відповідності до пункту 3 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).

Частиною четвертою статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру про визнання неправомірною довідки-розрахунку заборгованості по аліментам у розмірі 157 152,54 грн та скасування її, вирішення якої не представляє складності у зв`язку зі сталістю законодавства та судової практики, а тому справа є справою незначної складності і не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина шоста статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях цього Кодексу, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

У касаційній скарзі зазначено, щоОСОБА_1 позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи і справа має для заявника, як учасника цієї справи, виняткове значення, і становить значний суспільний інтерес. Тому заявник вважає, що у цій справі наявні підстави, передбачені пунктами б), в) частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження.

За змістом підпунктів б), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу.

Посилаючись на наявність зазначених обставин, ОСОБА_1 , разом з тим, не додав до касаційної скарги доказів, які б підтверджували такі обставини, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі, без належного обґрунтування для такого перегляду, не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи в суді касаційної інстанції.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником ухвала Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2021 року та постанова Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоушицького районного суду Хмельницької області від 19 лютого 2021 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Святошинського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, заінтересована особа: ОСОБА_2 , про визнання неправомірною та скасування довідки-розрахунку заборгованості по аліментам відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець