Постанова

від 03.06.2021 по справі 487/2196/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 червня 2021 року

м. Київ

справа № 487/2196/19

провадження № 61-1927св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Комунальне підприємство Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс ,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О. у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс про визнання незаконними та скасування наказів і рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду вищезазначений позов до Комунального підприємства Миколаївської міської ради Миколаївелектротранс (далі - КП Миколаївелектротранс ), який обґрунтовував наступним.

З 16 серпня 2016 року він обіймав посаду водія тролейбуса 3-го класу КП Миколаївелектротранс .

Наказом КП Миколаївелектротранс від 27 лютого 2019 року № 41/А його було притягнуто до дисциплінарної відповідальності із оголошенням догани та позбавлення 100% премії за лютий 2019 року за дві події, які відбувалися 11 січня та 06 лютого 2019 року.

Перший випадок стосується скарги пасажира тролейбуса, з якою він не згоден, оскільки вважав, що його дії, як водія тролейбуса відповідали посадовій інструкції, а описана у скарзі ситуація сталася з вини пасажира. Друга ситуація виникла у зв`язку із конфліктом між ним та іншим водієм тролейбуса, який був ініціатором конфлікту.

12 березня 2019 року наказом КП Миколаївелектротранс № 123/к позивача звільнено з займаної посади відповідно до пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України на підставі рішення атестаційної комісії від 12 березня 2019 року, у якому було констатовано систематичне невиконання ним службових обов`язків.

Позивач зазначав, що він не відмовлявся від виконання своїх обов`язків на технічно справному тролейбусі. А оскільки відповідачем для виконання ним обов`язків водія тролейбуса були надані частина транспортних засобів, які не відповідали встановленим нормативам, а частина таких, щодо яких в нього відсутній допуск керування, то він обґрунтовано відмовився ними керувати.

Позивач вказував, що притягнення його до дисциплінарної відповідальності відбулося без належного обґрунтування з боку роботодавця його вини. Рішення атестаційної комісії не може бути підставою для його звільнення, оскільки воно прийнято із порушенням положення про атестаційну комісію та поза межами її компетенції.

Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив визнати дії КП Миколаївелектротранс протиправними та скасувати рішення атестаційної комісії від 26 лютого та 12 березня 2019 року в частині, що стосується ОСОБА_1 , скасувати накази КП Миколаївелектротранс від 27 лютого 2019 року № 41/А та від 12 березня 2019 року № 123/к в частині накладення дисциплінарного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді догани та позбавлення премії в розмірі 100 % за лютий 2019 року та звільнення з роботи.

Також ОСОБА_1 просив суд поновити його на роботі та стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також премію за лютий 2019 року.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2020 року під головуванням судді Гаврасієнко В. О. позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано неправомірними та скасовано рішення атестаційної комісії від 26 лютого 2019 року відносно ОСОБА_1 , наказ КП Миколаївелектротранс від 27 лютого 2019 року № 41/А в частині накладення дисциплінарного стягнення на позивача у вигляді позбавлення премії 100 %, наказ КП Миколаївелектротранс від 12 березня 2019 року №123/к Про припинення трудового договору (контракту) .

ОСОБА_1 поновлено на посаді водія тролейбуса 3-го класу КП Миколаївелектротранс з 12 березня 2019 року.

З КП Миколаївелектротранс на користь ОСОБА_1 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12 березня 2019 року по 25 червня 2020 року в сумі 133 378,84 грн без врахування обов`язкових зборів, податків та платежів.

З КП Миколаївелектротранс на користь держави стягнуто 1 536,80 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що були відсутні підстави для застосування до позивача дисциплінарного стягнення 27 лютого 2019 року, а також відповідачем було порушено порядок накладення на позивача дисциплінарного стягнення. Тому вважав, що звільнення позивача було незаконним, а тому його вимоги повинні бути частково задоволені.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року апеляційну скаргу КП Миколаївелектротранс задоволено.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 26 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні позову до КП Миколаївелектротранс про визнання незаконними та скасування наказів і рішень, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Компенсовано КП Миколаївелектротранс за рахунок держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції у сумі 3 638,98 грн, сплачений згідно з платіжними дорученнями від 03 серпня 2020 року № 2796 та від 20 серпня 2020 року № 3061.

Апеляційний суд вважав висновок районного суду про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 помилковим.

Вказував, що позивача обґрунтовано було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 27 лютого 2019 року, оскільки він під час конфлікту з іншим водієм відмовився переставити тролейбус щоб надати останньому доступ до допоміжної лінії, що свідчить про порушення ним підпунктів а , з пункту 11 Правил внутрішнього трудового розпорядку КП Миколаївелектротранс та покладених на нього трудовим договором обов`язків. 11 березня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від виїзду на лінію, мотивуючи це несправністю запропонованого рухомого складу. Однак вказане, спростовується матеріалами справи.

Відповідач належними та допустимими доказами довів, що ним при накладенні на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та при звільненні позивача не було порушено вимог законодавства про працю, так як із представлених доказів випливає, що по кожному випадку порушення позивачем трудової дисципліни проводилося розслідування. З матеріалів встановлено наявність в діях позивача ознак дисциплінарного проступку, йому пропонувалося дати пояснення по кожному факту.

Оскільки позивач неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, і знову здійснив порушення трудової дисципліни, що виразилося у відмові здійснювати перевезення пасажирів тролейбусами, які не були визнані несправними та з урахуванням тяжкості вчиненого проступку та попередньої поведінки позивача, апеляційний суд дійшов висновку, що відповідач обґрунтовано вважав, що звільнення в даному випадку є єдиним заходом дисциплінарного стягнення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У лютому 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати, а рішення місцевого суду залишити в силі.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У поданій касаційній скарзі заявник вказує, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про відсутність порушень відповідача в процесі притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності та послідуючого звільнення, у зв`язку із чим помилково скасував судове рішення місцевого суду, яке було ухвалене з додержанням норм як матеріального так і процесуального права.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Вказує, що належних та допустимих доказів того, що позивачем 11 січня 2019 року було порушено вимоги посадової інструкції водія відповідачем не надано, а тому його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він дверима тролейбуса затис ногу пасажиру. Зазначає, що суд зобов`язаний перевірити правильність накладення дисциплінарного стягнення, які враховані при звільненні.

Посилався також на те, що за фактом порушення трудової дисципліни, що мав місце 06 лютого 2019 року, апеляційним судом неправильно викладені пояснення позивача. ОСОБА_1 вказує, що апеляційний суд проігнорував його пояснення стосовно того, що причиною конфлікту були дії саме ОСОБА_2 , який після його відмови звільнити місце для тролейбуса останнього з метою доступу до контактної лінії розпочав бійку.

Доводом касаційної скарги є також те, що підставою для виїзду на лінію 11 березня 2019 року була відсутність необхідної екіпіровки тролейбусів, а не їх технічний стан. Апеляційний суд суті конфлікту не зрозумів, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Узагальнені доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу

У поданому до Верховного Суду у березні 2021 року відзиві на касаційну скаргу представник КП Миколаївелектротранс просить у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 відмовити, посилаючись на необґрунтованість її доводів.

Представник відповідача вказує, що рішення місцевого суду від 26 червня 2020 року, яке було скасоване постановою апеляційного суду відповідачем виконане частково, сплачено середній заробіток за один місяць. Вказує, що позивач не заінтересований у роботі на підприємстві відповідача, а тому 15 липня 2020 року він звільнився за власним бажанням.

Вважає, що постанова апеляційного суду прийнята і відповідності як до норм матеріального права так і відповідно до фактичних обставин справи.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 17 лютого 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано цивільну справу із Заводського районного суду м. Миколаєва.

02 березня 2021 року цивільна справа № 487/2196/19 надійшла до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Судами встановлено, що 16 серпня 2016 року ОСОБА_1 прийнято на посаду водія тролейбуса 3 класу КП Миколаївелектротранс .

14 січня 2019 року до КП Миколаївелектротранс надійшла скарга від пасажира тролейбуса, у якій зазначено, що 11 січня 2019 року внаслідок дій ОСОБА_1 дверима тролейбусу їй затисло ногу, однак водій не вибачився та не надав пояснень щодо вказаної ситуації.

06 лютого 2019 року водії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на очах потенційних пасажирів допустили конфлікт між собою, чим дискредитували імідж підприємства.

Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_1 тролейбус, яким він керував, знаходився на кінцевій зупинці у зв`язку з його обідньою перервою. Під час перерви він заснув. Прокинувся від нецензурної лайки та стуків у двері тролейбуса водія ОСОБА_2 , який просив його проїхати вперед, щоб він міг поставити штанги на запасну лінію. Він відмовився це зробити, виходячи з такої поведінки ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 у своїх поясненнях підтвердив той факт, що конфлікт із застосуванням нецензурної лексики відбувся через неможливість його скористатися допоміжною лінією, оскільки попереду нього стояло два тролейбуси, одним із водіїв якого був ОСОБА_1 . Останній відмовився проїхати вперед, щоб він поставив штанги, які не доставали до допоміжної лінії.

Причину конфлікту підтвердила і кондуктор ОСОБА_3 у своїх письмових поясненнях.

Згідно з актом від 20 лютого 2019 року ОСОБА_1 відмовився написати пояснювальну записку з приводу причини неявки на засідання атестаційної комісії 19 лютого 2019 року, а також відмовився отримати документи про необхідність явки на засідання цієї комісії 26 лютого 2019 року.

26 лютого 2019 року на засіданні Атестаційної комісії з розгляду порушень Правил дорожнього руху, Правил експлуатації трамваю та тролейбусу та інших недоліків у роботі водіїв міського електротранспорту (далі - Атестаційна комісія) розглянуто скаргу пасажира тролейбусу від 11 січня 2019 року, конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 лютого 2019 року, а також неявку позивача на атестаційну комісію 19 лютого 2019 року. Рекомендовано водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оголосити догану та позбавити преміальної винагороди в розмірі 100% за лютий 2019 року.

Наказом КП Миколаївелектротранс від 27 лютого 2019 року № 41/А ОСОБА_1 за вказані дії оголошено догану та позбавлено премії в розмірі 100 % за лютий 2019 року.

З Положення про Атестаційну комісію КП Миколаївелектротранс встановлено, що основними завданнями комісії є: визначення кваліфікації водіїв трамвая та тролейбуса; розгляд питань щодо присвоєння та підвищення класу кваліфікації водіям трамвая (тролейбуса); розгляд порушень транспортної дисципліни, ПДР, ПЕТТ та недоліків у роботі водіїв та інших посадових осіб, що мають посвідчення водія трамвая (тролейбуса), та слухачів учбово-виробничого центру з підготовки водіїв трамвая та тролейбуса; розгляд питань щодо преміювання та депреміювання, а також звільнення з роботи водіїв електротранспорту, відрахування слухачів тощо. Остаточне рішення щодо зниження класу кваліфікації, застосування дисциплінарних стягнень або подальшої роботи водія приймає керівник підприємства шляхом видання наказу.

Правила внутрішнього трудового розпорядку робітників КП Миколаївелектротранс , серед інших, визначають такі обов`язки робітників: стримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки, поводитися гідно, бути взаємо-ввічливими у зверненні один до одного і до присутніх.

11 березня 2019 року позивач звернувся зі скаргою на дії роботодавця до Управління Держпраці у Миколаївській області.

Цього ж дня ОСОБА_1 надав пояснення КП Миколаївелектротранс , у яких вказав, що в цей день він був допущений до роботи, однак запропоновані йому для роботи транспортні засоби у кількості 3 одиниць (№№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3) не відповідали нормативам щодо їх експлуатації, а щодо 2 одиниць (№№ НОМЕР_4, НОМЕР_5), то у нього відсутній допуск до роботи, тому від відмовився від виходу на маршрут.

Згідно з актом від 10 квітня 2019 року № 2/34-1/2 у КП Миколаївелектротранс з 01 березня по 10 квітня 2019 року проводилися роботи, пов`язані з державним технічним оглядом рухомого складу тролейбусних машин. Тролейбуси №№ НОМЕР_1 , НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 є справними.

Відповідно до акту інспекційного відвідування КП Миколаївелектротранс Управлінням Держпраці у Миколаївській області від 15 квітня 2019 року № МК1156/895/АВ порушень законодавства про працю виявлено не було.

12 березня 2019 року на засіданні Атестаційної комісії розглянуто скаргу приймальника-відправника ОСОБА_4 на водія ОСОБА_1 від 06 березня 2019 року, а також відмову ОСОБА_1 від 11 березня 2019 року від виїзду на лінію на запропонованих п`яти тролейбусах. За результатами розгляду Атестаційною комісією винесено подання на ім`я директора щодо звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання покладених на нього обов`язків без поважних причин на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом КП Миколаївелектротранс від 12 березня 2019 року № 123/к ОСОБА_1 згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП України звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

З довідки профспілки КП Миколаївелектротранс встановлено, що ОСОБА_1 не був членом профспілки.

З службових записок, заяв та звернень, наданих позивачем, встановлено що він неодноразово протягом 2016-2019 років звертався до керівництва відповідача, міського голови та місцевих депутатів з приводу невідповідності тролейбусів нормам експлуатації, а також наявності недоліків у роботі працівників КП Миколаївелектротранс .

За відомостями особової картки, наказів КП Миколаївелектротранс встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності протягом 2017-2018 років (30 січня 2017 року, 07 вересня 2017 року, 22 березня 2018 року, 13 червня 2018 року, 24 липня 2018 року). Даних про оскарження ним вказаних наказів матеріали справи не містять.

З колективного звернення працівників КП Миколаївелектротранс , службових записок, пояснювальних заяв встановлено, що за час роботи ОСОБА_1 на вказаному підприємстві він допускав безліч конфліктів з працівниками, неодноразово ображав колег, погрожував насильством, систематично порушував посадову інструкцію водія.

Вказане, а також небажання позивача виходити на лінію на справних тролейбусах, підтвердили у судовому засіданні свідки ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір.

За порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: догана або звільнення (стаття 147 КЗпП України).

Згідно з статтею 147-1 КЗпП України дисциплінарні стягнення застосовуються органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника.

До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку (стаття 149 КЗпП України).

Відповідно до статей 148, 151 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку. Якщо протягом року з дня накладення дисциплінарного стягнення працівника не буде піддано новому дисциплінарному стягненню, то він вважається таким, що не мав дисциплінарного стягнення.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку систематичного невиконання працівником без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

Тобто при звільненні працівника на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП слід враховувати, що на працівника покладаються обов`язки, які складають зміст його трудової функції, а також обов`язок дотримуватися внутрішнього трудового розпорядку, який встановлено законодавством та локальними актами.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2018 року у справі № 761/33305/15-ц (провадження № 61-2946св18) зроблено висновок, що при звільненні за пунктом 3 частини першої статті 40 КЗпП потрібно встановити: чи передував безпосередньо звільненню дисциплінарний проступок; чи застосовувалися інші заходи дисциплінарного або громадського стягнення; чи можна вважати його вчинення систематичним невиконання працівником без поважних причин обов`язків .

Судами встановлено, що 26 лютого 2019 року на засіданні Атестаційної комісії розглянуто скаргу пасажира тролейбусу від 11 січня 2019 року, конфлікт, який виник між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 06 лютого 2019 року, а також неявку позивача на атестаційну комісію 19 лютого 2019 року. Рекомендовано водіям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 оголосити догану та позбавити преміальної винагороди в розмірі 100 % за лютий 2019 року.

Наказом КП Миколаївелектротранс від 27 лютого 2019 року № 41/А ОСОБА_1 за вказані дії оголошено догану та позбавлено премії в розмірі 100% за лютий 2019 року

12 березня 2019 року на засіданні Атестаційної комісії розглянуто скаргу приймальника-відправника ОСОБА_4 на водія ОСОБА_1 від 06 березня 2019 року, а також відмову ОСОБА_1 від 11 березня 2019 року від виїзду на лінію на запропонованих п`яти тролейбусах. За результатами розгляду Атестаційною комісією винесено подання на ім`я директора щодо звільнення ОСОБА_1 за систематичне невиконання покладених на нього обов`язків без поважних причин на підставі пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом КП Миколаївелектротранс від 12 березня 2019 року № 123/к ОСОБА_1 згідно з пункту 3 частини першої статті 40 КЗпП України звільнено з займаної посади за систематичне невиконання без поважних причин обов`язків, покладених на нього трудовим договором.

Колегія суддів вважає, що апеляційний суд надав оцінку всім фактичним обставинам справи та правильно вважав, що досліджені докази свідчать, що позивача обґрунтовано було притягнуто до дисциплінарної відповідальності 27 лютого 2019 року, оскільки він під час конфлікту з іншим водієм відмовився переставити тролейбус, щоб надати останньому доступ до допоміжної лінії, що свідчить про порушення ним підпунктів а , з пункту 11 Правил внутрішнього трудового розпорядку КП Миколаївелектротранс та покладених на нього трудовим договором обов`язків. 11 березня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від виїзду на лінію, мотивуючи це несправністю запропонованого рухомого складу. Однак вказане, спростовується матеріалами справи.

Апеляційний суд правильно вказував, що відповідач належними та допустимими доказами довів, що ним при накладенні на позивача дисциплінарних стягнень у вигляді догани та при звільненні позивача не було порушено вимог законодавства про працю. Встановлено, що за кожним випадком порушення позивачем трудової дисципліни проводилися розслідування, з матеріалів яких встановлено наявність в діях позивача ознак дисциплінарних проступків, йому пропонувалося дати пояснення по кожному факту.

Таким чином, колегія судів доходить висновку про правильність висновків апеляційного суду про відсутність підстав для задоволення позову, адже позивач неодноразово притягався до дисциплінарної відповідальності, належних висновків для себе не зробив, і знову здійснив порушення трудової дисципліни, що виразилося у відмові здійснювати перевезення пасажирів тролейбусами, які не були визнані несправними, відповідач з урахуванням тяжкості вчиненого проступку та попередньої поведінки позивача, обґрунтовано вважав, що звільнення в даному випадку є єдиним заходом дисциплінарного стягнення.

Доводи касаційної скарги про те, що належних та допустимих доказів того, що позивачем 11 січня 2019 року було порушено вимоги посадової інструкції водія відповідачем не надано, а тому його незаконно притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що він дверима тролейбуса затис ногу пасажиру колегія суддів відхиляє з огляду на те, що судами встановлено, та апеляційним судом надано належну оцінку тій обставині, що до КП Миколаївелектротранс надійшла скарга від пасажира тролейбуса, у якій зазначено, що 11 січня 2019 року внаслідок дій ОСОБА_1 дверима тролейбусу їй було зажато ногу, однак водій не вибачився та не надав пояснень щодо вказаної ситуації.

Вказане порушення, як і конфлікт з ОСОБА_2 було предметом розгляду Атестаційної комісії 19 лютого 2019 року до повноважень якої відповідно до Положення про Атестаційну комісію КП Миколаївелектротранс входить розгляд порушень транспортної дисципліни, ПДР, ПЕТТ та недоліків у роботі водіїв та інших посадових осіб, що мають посвідчення водія трамвая (тролейбуса).

Крім того колегія суддів вважає, що апеляційний суд надав правильну оцінку діям позивача під час конфлікту з іншим водієм, які містять ознаки порушень правил трудової дисципліни, адже ним порушено правила внутрішнього трудового розпорядку робітників КП Миколаївелектротранс де серед іншого визначено такі обов`язки робітників: стримуватися від дій, що заважають іншим працівникам виконувати їх трудові обов`язки, поводитися гідно, бути взаємо-ввічливими у зверненні один до одного і до присутніх.

Доводи касаційної скарги про те, що підставою дня невиїзду на лінію 11 березня 2019 року була відсутність необхідної екіпіровки тролейбусів, а не їх технічний стан, а апеляційний суд суті конфлікту не зрозумів, а тому дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову колегія суддів відхиляє, оскільки вони спростовуються матеріалами справи оскільки згідно з актом від 10 квітня 2019 року № 2/34-1/2 у КП Миколаївелектротранс з 01 березня по 10 квітня 2019 року проводилися роботи, пов`язані з державним технічним оглядом рухомого складу тролейбусних машин. Тролейбуси №№ НОМЕР_1, НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4, НОМЕР_5 були справними.

Крім того, апеляційний судом було встановлено, що 11 березня 2019 року ОСОБА_1 відмовився від виїзду на лінію, мотивуючи це несправністю запропонованого рухомого складу.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії , §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі Хірвісаарі проти Фінляндії ).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

З підстав вищевказаного, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту в пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського апеляційного суду від 12 жовтня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:І. В. Литвиненко В. С. Висоцька А. І. Грушицький