Рішення

від 02.06.2021 по справі 443/1774/20

ЖИДАЧІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №443/1774/20

Провадження №2/443/829/21

РІШЕННЯ

іменем України

02 червня 2021 рокуЖидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

з участю: секретаря судового засідання Кушнір М.І.

позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Жидачеві за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Жидачівської міської ради Львівської області про встановлення факту проживання однією сім`єю із спадкодавцем до часу відкриття спадщини та визнання права на спадкове майно в порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

позивачка звернулася до суду із позовом, у якому просить: встановити факт її спільного проживання однією сім`єю разом із ОСОБА_3 ; визнати за нею в порядку спадкування за заповітом ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її мати - ОСОБА_4 . На день смерті із ОСОБА_4 проживав її чоловік ОСОБА_3 та позивачка - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер батько позивачки ОСОБА_3 , який за життя склав заповіт, посвідчений 02.06.2009 року за реєстровим №12 секретарем виконкому Зарічанської сільської ради, за яким заповів все майно позивачці. Зважаючи на те, що ОСОБА_1 постійно проживала із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, вона вважається такою, що прийняла спадщину.

Позивачка звернулася в Жидачівську державну нотаріальну контору для видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька, однак нотаріус відмовив їй видачі свідоцтва, у зв`язку із пропуском піврічного терміну для подання заяви про прийняття спадщини, а також через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться з по АДРЕСА_1 . Вказує, що не пропустила піврічний строк для звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки фактично проживала із батьком з 2009 року до дня його смерті, не заявляла про відмову від спадщини, а тому фактично її прийняла. Відтак, для визнання права на спадкове майно їй потрібно у судовому порядку встановити факт проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Окрім того, позивачка не може оформити право на спадщину в нотаріальному порядку, оскільки не має змоги пред`явити оригінал правовстановлюючого документа на житловий будинок.

Ухвалою суду від 02.06.2021 року, занесеною до журналу судового засідання, до участі у справі залучено Жидачівську міську раду як правонаступника відповідача.

У судовому засіданні позивач уточнила пункт 1 позовних вимог, а саме просить встановити факт постійного проживання із спадкодавцем на на час відкриття спадщини. Доводи позовної заяви підтримала, просила позов задоволити.

Представник відповідача у судовому засіданні позов визнала.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 25.02.2013 року (а.с.8).

ІНФОРМАЦІЯ_4 помер батько позивачки - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим виконавчим комітетом Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області від 27 січня 2014 року (актовий запис за № 02) ( а.с. 9).

За життя ОСОБА_3 було складено заповіт, який посвідчений секретарем виконавчого комітету Зарічанської сільської ради та зареєстрований в реєстрі за № 03, згідно якого останній заповів усе своє майно дочці - ОСОБА_1 (а.с. 14).

Згідно копії виписки із погосподарської книги Зарічанської сільської ради №264 від 25.03.2019 року, станом на 30.06.1990 року по АДРЕСА_1 рахувався житловий будинок за колгоспним двором, головою якого та останнім членом був ОСОБА_3 (а.с.10).

Відповідно до копії довідки Зарічанської сільської ради №255 від 21.03.2019 року, ОСОБА_3 був прописаний та проживав в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 . Секретарем виконавчого комітету Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області посвідчено заповіт від ОСОБА_3 за №12 від 02.06.2009 року, на день смерті заповідача заповіт не змінено і не скасовано (а.с.11).

Як вбачається з копії довідки Зарічанської сільської ради №628 від 22.10.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 дійсно проживала в АДРЕСА_1 без реєстрації з 2008 по 2014 роки, так здійснювала догляд за перестарілими батьками: ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_1 вступила в шестимісячний термін в управління спадковим майном, після смерті свого батька, так як в день похорону забрала ключі від спадкового будинку та протягом трьох місяців провела поточний ремонт будинку (а.с.12).

Як вбачається із копії свідоцтва про народження ОСОБА_5 , батьками останньої є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.13).

Згідно копії про укладення шлюбу Серії НОМЕР_3 від 15.07.1978 року виданого Зарічанською сільською радою народних депутатів Жидачівського району 15.07.1978 року укладено шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.13).

Постановою завідувача Жидачівською ДНК Матусека В.В. від 21.03.2019 року (а.с.5) ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спадкове майно, у зв`язку із тим, що вона пропустила піврічний термін на подання заяви, а також відсутні правовстановлюючі документи на житловий будинок.

Допитані в судовому засіданні як свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_9 кожна окремо, дали покази про те, що ОСОБА_1 дійсно проживала у АДРЕСА_1 та здійснювала догляд за своїми батьками до дня настання їх смерті та займалася похоронами батьків.

Відповідно до положень ст. ст. 1216-1218ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У п.п. 2,23 Постанови Пленуму ВСУ Про судову практику у справах спадкування №7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Згідно з вимогами ст. 1268 ЦК України , спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 3ст.1268 ЦК України , спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу , він не заявив про відмову від неї.

Згідно із ст. 1296 ЦК України , спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем є необхідність реалізації права на оформлення спадкового майна, отже такий факт породжує юридичні наслідки. Чинним законодавством не передбачено іншого порядку встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем.

Суд зауважує, що метою встановлення факту спільного проживання заявника зі спадкодавцем на час відкриття спадщини є необхідність реалізації нею права на оформлення спадкового майна, отже, такий факт породжує юридичні наслідки.

Одночасно суд бере до уваги і той факт, що заявник позбавлений можливості здійснення права на спадкування в інший спосіб, окрім як встановлення у судовому порядку факту постійного проживання із спадкодавцем на час її смерті.

Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні , реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією , законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що здобутими в судовому засіданні доказами, достатньо стверджується той факт, що ОСОБА_1 проживала разом із спадкодавцем - ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, а тому позов у цій частині є підставним та підлягає до задоволення.

Крім того, згідно із ст.4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з роз`ясненнями, що містяться в п. 3.1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13 Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування , право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України ). Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268 - 1270 ЦК України . За змістом ст. 392 ЦК України , належним відповідачем є особа - учасник цивільних правовідносин, яка не визнає або оспорює право власності спадкоємця на спадкове майно.

Статтею 1297 ЦК України , встановлено обов`язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов`язку у вигляді втрати права на спадщину.

Виникнення у спадкоємця права на спадщину, яке пов`язується з її прийняттям, як майнового права зумовлює входження права на неї до складу спадщини після смерті спадкоємця, який не одержав свідоцтва про право на спадщину (статті 1296 , 1297 ЦК України ) та не здійснив його державної реєстрації (ст. 1299 ЦК України ).

Водночас, згідно з роз`ясненнями, викладеними Міністерством юстиції України у своєму листі № 19-32/319 Щодо порядку оформлення документів в разі смерті власника нерухомого майна , зазначено, що у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності, на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання визначення належності цього майна наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Крім того, п.37 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ Про судову практику у справах про захист права власності та інших речових прав від 07 лютого 2014 року № 5 з урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 ЦК України власник майна має право пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Наведене, з урахуванням зазначених вище норм ЦК України , а також позицій Пленуму Верховного Суду України та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, дає обґрунтовані підстави вважати, що позивач має право на звернення до суду з позовом про визнання права у порядку спадкування за заповітом на житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав померлому ОСОБА_3 .

Враховуючи зазначені норми ЦК України , роз`яснення постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7та листа ВССУ від 16.05.2013 р. № 24-753/0/4-13, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту порушеного права, що має застосовуватись, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ в нотаріальному порядку, право власності спадкоємця на спадкове майно оспорюється або не визнається іншою особою.

Відповідно до ст. 328 ЦК України , право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За змістом положень ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку та в інший спосіб такі перешкоди не можуть бути усунуті.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 Про судову практику у справах про спадкування вказано, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Пунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу 11 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом МЮУ від 22.02.2012 року №296/5 , видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусами після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. За відсутності у спадкодавця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз`яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. З урахуванням положень статей 1296-1299 ЦК України питання про право спадкоємця на спадкове майно вирішується судом у разі невизнаннятакого права чи відмови нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, відсутність факту офіційного визнання перешкоджає належному володінню користуванню та розпорядженню успадкованим майном, створює умови правової невизначеності речових прав позивача. При цьому, в даному випадку, нотаріусом було відмовлено позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину з-за відсутності у нього правовстановлюючих документів на нерухоме майно.

Відсутність у позивача правовстановлюючих документів на право на житловий будинок, що належав померлому ОСОБА_3 (спадкове майно), перешкоджає їй в реалізації спадкових прав, зокрема, - оформленню спадщини нотаріусом.

Після смерті ОСОБА_3 спадкова справа не заводилась (а.с.37), що свідчить про відсутність інших спадкоємців після його смерті.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд вважає, що вимога про визнання за позивачем права на зазначений вище житловий будинок також підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 263-265, 315, 354, 355 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , разом із ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, тобто на момент смерті останнього, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрована: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 04.06.2021 року.

Головуючий суддя С.І Сливка