Рішення

від 07.06.2021 по справі 757/26349/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26349/20-ц

Категорія 75

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2021 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Волкова С.Я.

секретар судового засідання Топал А.І.,

справа № 757/26349 /20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп ,

третя особа: Кредит Інвестбанк Паблік Лімідет Компані (Публічне акціонерне товариство),

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп , третя особа: Кредит Інвестбанк Паблік Лімідет Компані (Публічне акціонерне товариство), про припинення трудових відносин,

установив:

У червні 2020 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача про припинення трудових відносин між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп на підставі частини першої статті 38 КЗпП України. Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що 26.09.2011 р. її було призначено на посаду директора означеного товариства, у квітні 2020 р. виявила бажання реалізувати своє право, передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України, і припинити трудові відносини із відповідачем, для чого ініціювала скликання загальних зборів учасників товариства для вирішення питання звільнення, про що 04.04.2020 р. учаснику товариства Кредит Інвестбанк Паблік Лімідет Компані (Публічне акціонерне товариство) направила повідомлення від 01.04.2020 р. із зазначенням дати та часу проведення зборів 20.05.2020 р. о 14:00 год., втім загальні збори не відбулися, оскільки учасник товариства на зазначену дату зборів не з`явився та не повідомив про причини неявки.

Ухвалою від 25.06.2020 р. позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху.

13.07.2020 р. від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 20.07.2020 р. у справі відкрито провадження за правилами позовного (спрощеного) провадження.

Повідомленнями суду від 28.07.2020 р., від 04.12.2020 р. учасників справи повідомлено про розгляд справи за правилами позовного (спрощеного) провадження, яким одночасно сторонам роз`яснено їх процесуальні права на подачу відповідних заяв по суті справи у встановлені строки.

Згідно частини першої статті 174 ЦПК України, що регулює питання видів та змісту заява про суті справи, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Означене є правом учасників справи.

Відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп відзив на позовну заяву не подано.

Третьою особою: Кредит Інвестбанк Паблік Лімідет Компані (Публічне акціонерне товариство) пояснень щодо позову або відзиву не подано.

Суд вважає за можливе розглянути справу у відсутність учасників справи за правилами спрощеного позовного провадження та ухвалити заочне рішення відповідно до статті 280 ЦПК України .

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп ЄДРПОУ: 37560195, знаходиться у м. Києві по Печерському узвозу, 5, офіс 201, є юридичною особою за законодавством України, його учасником є: Кредит Інвестбанк Паблік Лімідет Компані (Публічне акціонерне товариство).

Згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп , посаду обіймає з 27.09.2011 р.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників (пункт 9.1 Статуту); збори учасників мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства (пункт 9.2 Статуту); до виключної компетенції зборів учасників належить призначення та звільнення директора товариства (пункт 9.3.6 Статуту).

Згідно статті 31 Закону України Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю збори учасників товариства можуть скликатися на вимогу та з ініціативи виконавчого органу товариства; на вимогу наглядової ради товариства; на вимогу учасника або учасників товариства, які на день подання вимоги в сукупності володіють 10 або більше відсотками статутного капіталу товариства.

Надані суду документи свідчать про те, що повідомленням від 01.04.2020 р. № 02/1-0/2020 учасника товариства Кредит Інвестбанк Паблік Лімідет Компані (Публічне акціонерне товариство) повідомлено про скликання загальних зборів 20.05.2020 р. о 14:00 год. із порядком денним: звільнення директора товариства, 20.05.2020 р. загальні збори учасників не відбулися за відсутністю на них учасника товариства; третій особі було направлено заяву ОСОБА_1 від 20.05.2020 р. про звільнення за власним бажанням.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин.

Згідно частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі Олександр Волков проти України (заява № 21722/11, § 165) сторони погодилися з тим, що мало місце втручання у право заявника на повагу до його приватного життя. Суд не вбачає причин вважати інакше. Суд зазначає, що приватне життя включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру (див. рішення від 07.08.1996 р. у справі С. проти Бельгії (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом (див. рішення у справі Прітті проти Сполученого Королівства (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття приватне життя в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 р. у справі Нємець проти Німеччини (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на приватне життя (див. рішення у справах Сідабрас та Джяутас проти Литви (), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та Бігаєва проти Греції (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28.05.2009 р.). Схожим чином, звільнення з посади було визнане втручанням у право на повагу до приватного життя (див. рішення від 19.10.2010 р. у справі Озпінар проти Туреччини (), заява № 20999/04, пп. 43-48). Насамкінець, стаття 8 Конвенції охоплює питання захисту честі та репутації як частину захисту права на повагу до приватного життя (див. рішення у справах Пфайфер проти Австрії (Pfeifer v. Austria), заява № 12556/03, п. 35, від 15.11.2007 р., та А. проти Норвегії (А. v. Norway), заява № 28070/06, пп. 63 та 64, від 09.04.2009 р.).

Враховуючи положення частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, усталену практику Європейського Суду з прав людини, слід зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо ОСОБА_1 як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останньої та охоплюється поняттям приватне життя .

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно частини першої статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях № 14-рп/2004 від 07.07.2004 р., № 8-рп/2007 від 16.10.2007 р. № 2-рп/2008 від 29.01.2008 р. зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права ОСОБА_1 на припинення трудового договору, обраний нею спосіб захисту направлений на відновлення її трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

Верховний Суд у постанові № 61-11768св від 03.07.2019 р. виклав позицію з цього питання і зазначив, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб. Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття якість закону означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (рішення Європейського суду з прав людини у справах C.G. та інші проти Болгарії ( C.G. and Others v. Bulgaria (заява № 1365/07, § 39), Олександр Волков проти України ( Oleksandr Volkov v. Ukraine (заява № 21722/11, § 170).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (рішення Європейського суду з прав людини у справах Кантоні проти Франції ( Cantoni v. France (заява № 17862/91, § 31-32), Вєренцов проти України ( Vyerentsov v. Ukraine (заява № 20372/11, § 65).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час надмірний формалізм може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення Європейського суду з прав людини у справах Белеш та інші проти Чеської Республіки (Beles and Others v. the Czech Republic (заява № 47273/99, § 50-51, 69); Волчі проти Франції (Walchli v. France (заява № 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях правової визначеності та належного здійснення правосуддя як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див. рішення у справах Карт проти Туреччини (Kart v. Turkey [ВП], заява № 8917/05, § 79); Ефстатіу та та інші проти Греції (Efstathiou and Others v. Greece, заява № 36998/02, § 24); Ешим проти Туреччини (Esim v. Turkey, заява № 59601/09, § 21).

Зі змісту позову ОСОБА_1 убачається, що вона просить суд припинити трудові відносини між нею та Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп як з директором цього товариства, втім вирішення питання про звільнення керівника товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства. Разом з тим відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України з урахуванням встановлених обставин справи та, виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

У частині першій статті 25 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

У зв`язку із задоволенням позову в повному обсязі, судові витрати у виді судового збору в розмірі 2 270,00 грн. відповідно до статті 141 ЦПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного , керуючись статтею 43 Конституції України, статтями 22, 36, 38, 68-71 КЗпП України, статтями 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 280, 354, 355 ЦПК України суд,

вирішив:

Позов - задовольнити.

Визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп (ЄДРПОУ: 37560195, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5, офіс 201) та ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ) на підставі статті 38 КЗпП України за власним бажанням з внесенням відповідних даних у Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп (ЄДРПОУ: 37560195, адреса місцезнаходження: 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5, офіс 201) на користь держави 2 270,00 грн судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. В такому випадку рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Товариством з обмеженою відповідальністю Факторингова компанія Фінанс Груп (ЄДРПОУ: 37560195, 01601, м. Київ, Печерський узвіз, 5, офіс 201).

Третя особа: Кредит Інвестбанк Паблік Лімідет Компані (Публічне акціонерне товариство) (реєстраційний номер згідно з Законом Англії та Уельсу: 7853444, WC2E 9 РФ, Сполучене Королівство, Велика Британія, м. Лондон, вул. Бетфорд Стріт, 43).

Суддя Волкова С.Я.